Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Романа САБОДАША, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши заяву Омельяна Олексія Сергійовича про самовідвід щодо розгляду питання первинного кваліфікаційного оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксани Ігорівни,
встановила:
Вищою кваліфікаційною комісією суддів України ухвалено рішення від 19 жовтня 2023 року № 118/зп-23, яким призначено оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І. на відповідність займаній посаді та встановлено черговість етапів його проведення: перший етап – складення іспиту; другий етап – дослідження досьє та проведення співбесіди.
Суддя Царевич О.І. із вказаним рішенням не погодилась та оскаржила його до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2024 року у справі № 990/305/23, яке залишено без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 27 червня 2024 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 118/зп-23; зобов’язано Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відновити стосовно Царевич Оксани Ігорівни процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання зі стадії визначення результатів первинного кваліфікаційного оцінювання на підставі вивчення матеріалів суддівського досьє в порядку, передбаченому пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус судів» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Водночас, двоє суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджуючись із рішенням суду по суті спору 11 березня 2024 року висловили окрему думку, в якій зазначили, що вони цілком переконані, що Комісія, ухвалюючи 19 жовтня 2023 року рішення № 118/зп-23 діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Навіть усунення обставин, які слугували підставою для припинення процедури первинного кваліфікаційного оцінювання позивачки (рішення Вищої ради юстиції від 15.09.2016 № 2279/0/15-16 та Указ Президента України від 29.09.2016 № 425/2016), само по собі не створює правового підґрунтя для поновлення припиненого первинного кваліфікаційного оцінювання позивачки.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 серпня 2024 року № 253/зп-24 відновлено судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І. процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання.
Досьє судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І. автоматизованим розподілом передано члену Комісії Омельяну О.С.
З метою забезпечення належного проведення первинного кваліфікаційного оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І. Комісією надіслано запити до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Служба безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Департаменту інформаційно–аналітичної підтримки Національної поліції України, Головного сервісного центру МВС, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Національного банку України, Державної митної служби України, Пенсійного фонду України, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Київської міської ради та безпосередньо судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І.
Указані запити стосувалися судді, членів її сім’ї та близьких осіб (mutatis mutandis).
До Комісії 11 листопада 2024 року надійшли звернення від судді Царевич О.І. (Вх. №№ 31кп-187/15-Ц/1, 31кп-187/15-Ц/2, 31кп-187/15-Ц/3, 31кп-187/15-Ц/4, 31кп-187/15-Ц/5).
У цих зверненнях суддя вказала про начебто невиконання Комісією рішення Верховного Суду у справі № 900/305/23; про помилкове призначення стосовно неї первинного кваліфікаційного оцінювання, що на її думку, викликає сумніви в добросовісній роботі Комісії та неухильному дотриманні вимог закону членами Комісії; про помилковість дій Комісії щодо направлення запитів до державних органів із метою отримання інформації стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та наміру звернутися до правоохоронних органів, оскільки з таких дій Комісії, на думку судді, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 182 Кримінального кодексу України; про незаконність дій Комісії щодо направлення запитів для отримання інформації стосовно судді, членів її сім’ї та близьких осіб. Крім того, суддя вказала, що вбачає в таких запитах, систематичні дії дискримінаційного характеру.
Водночас суддя Царевич О.І. не заперечила щодо отримання Комісією запитуваної інформації та зазначила, що ця інформація вкотре підтвердить доброчесність її родини.
До Омельяна О.С. надійшла службова записка начальника юридичного управління секретаріату Комісії Кідіної Н.В., у якій вказано, що до Комісії надійшов запит Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) від 17 січня 2025 року № 10-2-02-02-1472 про правові підстави отримання Комісією інформації стосовно окремих осіб під час підготовки матеріалів стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І. У вказаній службовій записці йдеться, зокрема, про необхідність надання відомостей щодо отримання інформації стосовно ОСОБА_1 (колишнього чоловіка судді), ОСОБА_3 (батька колишнього чоловіка), ОСОБА_2 (матері колишнього чоловіка), ОСОБА_4 (сестри колишнього чоловіка).
Член Комісії Омельян О.С. 29 січня 2025 року подав заяву про самовідвід стосовно участі у проведенні первинного кваліфікаційного оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І.
Заява про самовідвід мотивована тим, що, на думку Омельяна О.С., з погляду «стороннього спостерігача» наявні обставини, що можуть викликати сумнів у його безсторонності, з урахуванням того, що стосовно члена Комісії у зв’язку з підготовкою матеріалів первинного кваліфікаційного оцінювання судді Царевич О.І. проводиться досудове розслідування за заявою самої судді. Тому, на підставі статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) член Комісії Омельян О.С. вважає, що не має права брати участь у розгляді вказаного питання та ухваленні рішення, просить задовольнити його заяву про самовідвід.
Розглянувши заяву Омельяна О.С. про самовідвід, Комісія вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з таких підстав.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року викладено в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів для підтвердження їх здатності здійснювати правосуддя.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Комісія забезпечує проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.
У пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» констатовано, що на сьогодні стан правосуддя в Україні не дозволяє вважати, що звернення до суду є дієвим механізмом поновлення порушених прав особи. Основними проблемами судової влади є корупція, порушення принципу незалежності суду, недосконала система добору суддів, можливість впливу політичних та інших суб’єктивних факторів на кар’єру судді, недосконалість процесуального законодавства. Рівень суспільної довіри до суду залишається вкрай низьким, а запит суспільства на очищення суддівського корпусу та підвищення ефективності судової системи є величезним. Ключовим завданням держави у сфері правосуддя сьогодні є проведення судової реформи, яка б забезпечила ефективний захист прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб в судовому порядку, практичну реалізацію права на справедливий суд. Реалізація цих засад можлива через убезпечення добору суддів від впливу суб’єктивних факторів, виключення можливості незаконного впливу на розгляд справ, очищення суддівського корпусу від непрофесійних і недоброчесних суддів та створення дієвих механізмів запобігання корупції. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення порушених прав. Таким чином, прийняття проєкту Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» пов’язане з необхідністю гарантування державою ефективного захисту прав і свобод людини, утвердження незалежного та справедливого суду та відновлення довіри суспільства до судівництва, що є запорукою успішного розвитку правової держави.
У спеціальному висновку Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007) зазначається, що представники органів влади України підкреслили майже повну відсутність довіри суспільства до чесності або компетентності судових органів. За словами представників органів влади, у цих умовах був вибір між звільненням усіх суддів з посад і запрошенням їх повторно подати свої кандидатури на посади (що не бажано) та їх оцінюванням у спосіб, який пропонується в статті 6 Перехідних положень. Якщо ситуація є такою, як описали представники влади, то може бути необхідним і виправданим вжиття надзвичайних заходів для виправлення цих недоліків. Однак такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді.
Комісія застосовує рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) від 09 лютого 2021 року «Джоджай проти Албанії» (XHOXHAJ v. ALBANIA) (заява №15227/19). У вказаному рішенні ЄСПЛ йдеться про те, що Парламентським комітетом в Албанії затверджено звіт про оцінювання системи правосуддя в Албанії, згідно з яким за громадською думкою, система правосуддя в Албанії характеризувалася очевидним низьким рівенем професіоналізму, який демонстрували основні зацікавлені сторони системи правосуддя. Указаний звіт став наріжним каменем для розробки й ухвалення стратегії реформування системи правосуддя. Процес перевірки, який проходитимуть усі чинні судді та прокурори, відбуватиметься за трьома критеріями: оцінювання статків, репутаційна перевірка на доброчесність для виявлення зв’язків з організованою злочинністю й оцінка професійної компетентності.
У рішенні ЄСПЛ, надаючи оцінку перевірки суддів, наголосив, що варто також ураховувати особливості широко застосовних процесів аудиту активів. На думку Суду, з урахуванням того, що особисті або сімейні статки зазвичай накопичуються протягом трудового життя, встановлення жорстких часових обмежень для оцінювання статків значно обмежило б і вплинуло на здатність органів влади оцінювати законність усіх статків, набутих протягом професійної кар’єри особою, яка проходить перевірку. У зв’язку з цим оцінювання статків має певні особливості на відміну від звичайних дисциплінарних розслідувань, які потребують надання державі-відповідачу більшої гнучкості в застосуванні встановлених законом обмежень, сумісних із метою відновлення та зміцнення довіри суспільства до системи правосуддя та забезпечення високого рівня доброчесності, якого очікують від представників судової системи. Це особливо правильно в контексті Албанії, де попередня перевірка майнових декларацій не була особливо ефективною. Врешті, це також може бути питанням тлумачення того, коли саме в цьому контексті могло трапитися конкретне дисциплінарне порушення, тобто – у момент початкового набуття статків або пізніше, коли про них було повідомлено під час періодичного декларування статків. Водночас така гнучкість не може бути необмеженою, а наслідки для правової визначеності та прав заявниці відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції варто розглядати індивідуально. ЄСПЛ у згаданій справі надавав оцінку національним органам, які оцінювали законність доходу судді та її партнера у 90-х та 2000-х роках, в тому числі в період до початку судової кар’єри заявниці.
Україною у 2015 році запроваджено екстраординарну процедуру – первинне кваліфікаційне оцінювання суддів.
Згідно з абзацом другим пункту 21 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону процедури первинного кваліфікаційного оцінювання, розпочаті відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та незавершені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», завершуються колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною четвертою статті 83 Закону (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року) визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання судді визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за погодженням з Радою суддів України.
На виконання вказаних вимог рішенням Комісії від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15 затверджено Порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді, погоджені рішенням Ради суддів України від 11 грудня 2015 року № 14 (далі – Порядок).
Пунктом 5.6 розділу 5 Порядку визначено етапи первинного кваліфікаційного оцінювання. Іспит складається з: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди, які здійснюються з урахуванням положень, передбачених розділом 2 та пунктами 3.16–3.18 цього Порядку.
На підставі викладеного вище кваліфікаційне оцінювання судді Царевич О.І. продовжено з етапу дослідження суддівського досьє та проведення співбесіди.
Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання судді є: професійна компетентність; особиста компетентність; соціальна компетентність; здатність підвищувати свій фаховий рівень; здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня; відповідність судді етичним критеріям; відповідність судді антикорупційним критеріям.
Так, відповідність судді етичним критеріям визначається за допомогою даних щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики, чесність, справедливість, неупередженість тощо (пункт 2.2.6 розділу 2 Порядку).
Відповідність судді антикорупційним критеріям визначається за допомогою даних щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копій відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; даних щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (пункт 2.2.7 розділу 2 Порядку).
До методів отримання результатів первинного кваліфікаційного оцінювання належить, зокрема, дослідження суддівського досьє та співбесіда (пункт 2.3 розділу 2 Порядку).
Під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо відповідності його етичним та антикорупційним критеріям. Суддя, який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов’язаних із проходженням іспиту, та інформацію і документи, що знаходяться у його суддівському досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами суддівського досьє. Члени Кваліфікаційної палати мають право задавати судді запитання щодо оголошених під час доповіді показників. На будь-якому етапі кваліфікаційного оцінювання суддя (кандидат) має право надати Кваліфікаційній палаті належним чином завірені копії документів для доповнення, уточнення чи спростування інформації, що міститься в суддівському досьє (пункти 3.17.2, 3.17.3, 3.18 розділу 3 Порядку).
Згідно зі статтею 86 Закону для формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) і проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів (у тому числі з обмеженим доступом) щодо судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються. Такі особи зобов’язані протягом десяти днів з дня отримання запиту надати інформацію (документи, матеріали), що запитується.
Відповідно до статті 93 Закону до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належить проведення кваліфікаційного оцінювання; забезпечення ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді; здійснення інших повноважень, визначених законом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від суддів, судів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об’єднань громадян та окремих фізичних осіб. Ненадання такої інформації на вимогу Комісії має наслідком відповідальність, установлену законом. Члени та уповноважені працівники секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами.
Ураховуючи особливості проведення первинного кваліфікаційного оцінювання судді, критерії такого оцінювання, показники, методи отримання результатів, надсилання членом Комісії Омельяном О.С. запитів до державних органів із метою отримання інформації стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є законним та відповідає меті проведення первинного кваліфікаційного оцінювання судді та практиці Комісії.
Надаючи оцінку заяві члена Комісії Омельяна О.С. про самовідвід, Комісія наголошує, що головна мета відводу – гарантування безсторонності Комісії, зокрема, щоб запобігти упередженості члена (членів) Комісії під час виконання повноважень, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності члена (членів) Комісії.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об’єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу загалом. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45–50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Сприйняття об’єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі коли є підстави передбачати, що член Комісії є необ’єктивним (з різних причин) – це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, член Комісії мусить уникати будь-яких дій, які дають підстави передбачати, що на його рішення чи дії можуть вплинути сторонні чинники. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Коли стверджується про те, що член Комісії недостатньо об’єктивний, питання про наявність фактичного упередження не має значення. Іншими словами, значення має не те, чи справді у члена Комісії є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про наявність такого упередження.
Пунктом 92 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), визначено, що питання про відвід (самовідвід) члена Комісії вирішується відповідно до статті 100 Закону. Рішення про відвід (самовідвід) кількох членів Комісії ухвалюється щодо кожного з них окремо.
Комісія звертає увагу, що надсилання Комісією запитів за підписом члена Комісії Омельяна О.С. до органів державної влади стосовно ОСОБА_1 (колишнього чоловіка судді), ОСОБА_3 (батька колишнього чоловіка), ОСОБА_2 (матері колишнього чоловіка), ОСОБА_4 (сестри колишнього чоловіка) є правом і одночасно обов’язком члена Комісії, такі його дії відповідають меті забезпечення належного проведення первинного кваліфікаційного оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І.
Інакше Комісія змушена буде приймати як належне можливі випадки зловживання правом на розірвання шлюбу перед вступом на посаду судді або перед початком проведення відповідного оцінювання судді саме з метою штучного виключення з кола членів сім’ї та близьких осіб людей, статки яких ймовірно намагатиметься приховати суддя. Комісія підкреслює, що дії члена Комісії Омельяна О.С. відповідають принципам, визначеним Конституцією України, законодавством та практикою Комісії.
Комісія зазначає про відсутність підстав вважати, що з погляду «розумного спостерігача» подальша підготовка членом Комісії Омельяном О.С. матеріалів для продовження первинного кваліфікаційного оцінювання судді Царевич О.І. може виглядати небезсторонньо, навіть з урахуванням того, що стосовно члена Комісії у зв’язку з підготовкою таких матеріалів проводиться досудове розслідування за заявою самої судді.
Відповідно, обставини, визначені в заяві члена Комісії Омельяна О.С., не обумовлюють наявність підстав для відводу (самовідводу) у розумінні статті 100 Закону.
З огляду на наведене в задоволенні заяви члена Комісії Омельяна О.С. про самовідвід слід відмовити.
Керуючись статтями 93, 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 92 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
відмовити в задоволенні заяви члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Омельяна Олексія Сергійовича про самовідвід щодо розгляду питання первинного кваліфікаційного оцінювання судді Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксани Ігорівни.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Роман САБОДАШ
Галина ШЕВЧУК
