Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА (доповідач), Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Михайла ГОЛОВКА,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Головка Михайла Борисовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад підстав проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
У грудні 2023 року Головко Михайло Борисович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 Головка М.Б. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Головко М.Б. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності – 45,5 бала; 2) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 134 бали; 3) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 123,5 бала; 4) знання історії української державності – 40 балів. Загальний результат кандидата за критерієм професійної компетентності – 343 бали.
Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Головка М.Б.
Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема кандидатів на посади суддів Чернігівського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.
До Комісії 17 вересня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД від 15 вересня 2025 року.
Членом Комісії – доповідачем (лист від 17 вересня 2025 року № 32дпс- 1322/24) надіслано зазначений висновок кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені у висновку ГРД.
До Комісії 24 вересня 2025 року надійшли пояснення Головка М.Б. щодо обставин, викладених у висновку ГРД та копії відповідних документів.
Комісією у складі колегії 02 жовтня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом, під час якої встановлено результати спеціальної перевірки, обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у складі колегії від 02 жовтня 2025 року № 467/ас-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Головко М.Б. набрав 676,34 бала. Питання про підтвердження здатності Головка М.Б. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Основні відомості про кандидата
Головко Михайло Борисович, дата народження – _____________ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 1987 році Головко М.Б. закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені Фрунзе М.В. за спеціальністю «командна тактична, англійська мова».
У 1996 році кандидат закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста юриста.
У 2008 році Головко М.Б. закінчив Чернігівський державний технологічний університет за спеціальністю «фінанси» та здобув кваліфікацію спеціаліста з фінансів.
У 2010 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Чернігівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
У 2013 році Головко М.Б. здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук в Національній академії внутрішніх справ МВС України за спеціальністю «юридична психологія».
У 2015 році кандидату присвоєно вчене звання доцента кафедри кримінального права та правосуддя.
Головко М.Б. має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років.
Розгляд питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики у пленарному складі.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Комісією у пленарному складі досліджено матеріали досьє кандидата, висновок ГРД, письмові пояснення Головка М.Б., проведено співбесіду з кандидатом та встановлено таке.
У розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларації) за 2022–2024 роки фактичним місцем проживання кандидата зазначено: місто Київ, АДРЕСА_1.
Водночас у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» цих Декларацій кандидат не зазначає права користування об’єктом за фактичним місцем проживання.
Під час співбесіди кандидат підтвердив, що фактично проживає за адресою, вказаною в розділі 2.1 Декларацій за 2022–2024 роки. Пояснив, що не вважав за необхідне відображати зазначену квартиру в розділі 3, оскільки інформація про його місце проживання вже міститься в розділі 2.1 Декларацій.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції станом на дату подання декларацій) у Декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Відповідно до роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 23 листопада 2023 року дані про об’єкт декларування (зокрема, нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби), що перебував у володінні та/або користуванні суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, зазначаються в Декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (не менше 183 днів для щорічної декларації з будь-якою позначкою та Декларації кандидата на посаду). Якщо об’єкт декларування перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування / членів його сім’ї сукупно протягом не менше ніж половину днів упродовж звітного періоду, то він повинен бути відображений у Декларації, навіть якщо володіння чи користування припинено у звітному періоді.
Дані про об’єкт декларування (зокрема, нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби), що перебував у володінні та/або користуванні суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (не менше 183 днів для щорічної декларації з будь- якою позначкою та декларації кандидата на посаду). Якщо об’єкт декларування перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування / членів його сім’ї сукупно протягом не менше ніж половину днів упродовж звітного періоду, то він повинен бути відображений у декларації, навіть якщо володіння чи користування припинено у звітному періоді.
Водночас у Деклараціях за 2022–2024 роки кандидат не зазначив право користування квартирою за задекларованим місцем фактичного проживання: місто Київ, АДРЕСА_1.
Комісія у пленарному складі не встановила ознак умисного приховування інформації, однак критично оцінює пояснення кандидата та вважає, що останній не вжив достатніх заходів для належного декларування об’єкта нерухомості за місцем фактичного проживання.
Під час співбесіди з кандидатом Комісією обговорено низку обставин, що стосуються здійснення Головком М.Б. адвокатської діяльності.
Так, встановлено, що Головко М.Б. у період з 2012 року до 2018 року здійснював адвокатську діяльність переважно у кримінальних справах.
Під час співбесіди кандидат посилався, зокрема, на участь як адвоката в справі, яка розглядалася у 2016–2018 роках. Кандидат повідомив, що в період здійснення адвокатської діяльності перебував на системі оподаткування як самозайнята особа та сплачував єдиний соціальний внесок. На сьогодні адвокатської діяльності не здійснює, але й підстав для зупинення діяльності не бачить.
На запитання про причини декларування «нульового доходу» у податкових деклараціях про майновий стан і доходи кандидат надав непослідовні пояснення: спочатку зазначив, що частково отримував дохід, а частково здійснював діяльність безоплатно, згодом стверджував, що адвокатська діяльність була неприбутковою.
Згідно з аналізом відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи Головка М.Б., встановлено, що у 2013 році сума доходу становила 2 742,99 грн, у 2014 році – 3 742,99 грн, а у 2015–2018 роках – 0 грн (ознака доходу «888 - Податкова декларація про майновий стан і доходи»).
Під час співбесіди головуючим також поставлені питання щодо відсутності в розділі 6 «Досвід діяльності адвоката» Анкети кандидата на посаду судді інформації про заняття адвокатською діяльністю.
Кандидат своєю чергою пояснив, що вважав достатнім свій науковий стаж для участі в конкурсі та не бачив необхідності зазначати досвід адвокатської діяльності.
Також на співбесіді кандидат повідомив, що брав участь у конкурсі на посаду судді у 2019 році та підтвердив, що не зазначив про таку обставину в Анкеті кандидата на посаду судді, оскільки конкурс був скасований.
Так, у розділі 12 «Опитувальник кандидата на посаду судді» Анкети кандидата на посаду судді на питання «У яких конкурсах (доборах, процедурах переведення) на зайняття яких посад Ви брали участь, а також результати такої участі?» кандидат зазначив: «Не брав участі в конкурсах на зайняття посад».
У тому ж розділі кандидат підтвердив, що відсутня інша інформація, яка може бути корисною Комісії і не охоплюється змістом Анкети кандидата на посаду судді.
Комісія зауважує, що зазначені вище відомості та пояснення кандидата є непослідовними та взаємо суперечливими.
Водночас Комісія у пленарному складі вважає, що дії позивача, вчинені при розгляді справи № 760/20485/14-а, є підставою для обґрунтованого сумніву у його відповідності критерію доброчесності.
Як встановлено Комісією у складі колегії, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у період з 16 вересня 2014 року до 22 вересня 2014 року до Солом’янського районного суду міста Києва Головком М.Б. подано 14 позовних заяв до Служби безпеки України (далі – СБУ) з однотипними вимогами.
ГРД звертає увагу Комісії, що більшість позовних заяв були відкликані самим позивачем. Зокрема, у п’яти справах заяви про відкликання подано 22 вересня 2014 року (ухвали постановлені 22 вересня 2014 року та 23 вересня 2014 року), у трьох справах – 24 вересня 2014 року (ухвали постановлені в період з 24 вересня 2014 року до 26 вересня 2014 року), а ще у трьох справах заяви подано до відкриття провадження (ухвали постановлені в період з 22 вересня 2015 року до 25 вересня 2015 року).
Єдиною справою, яка не була відкликана позивачем та в якій ухвалювались судові рішення – № 760/20485/14-а, у якій 24 вересня 2014 року суддею Українцем В.В. відкрито провадження. На офіційному вебпорталі «Судова влада України» відсутній звіт про авторозподіл цієї справи. Постановою від 03 листопада 2014 року у справі позов задоволено частково.
Кандидат під час співбесіди пояснив, що у 2014 році з метою захисту права на отримання грошової допомоги при звільненні з органів СБУ уклав договір про надання правової допомоги з громадянином ОСОБА_1, який разом з колегами спеціалізувався на представництві інтересів колишніх військовослужбовців.
10 липня 2014 року Головко М.Б. надав нотаріальні довіреності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які здійснювали всі процесуальні дії від його імені. Особисто позови до Солом’янського районного суду кандидат не подавав, засідання не відвідував і заяв не відкликав, тому повідомити про обставини їх відкликання не може.
Стосовно справи № 760/20485/14-а постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково, однак відповідач виконав рішення лише в березні 2015 року. Надалі представники звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з органів СБУ на користь позивача інфляційних нарахувань в розмірі 31 092,81 грн, а також 3% річних. Рішенням позов задоволено частково, що залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Твердження ГРД про штучне відкликання позовів для визначення конкретного судді кандидат вважав безпідставними. За даними системи «ZakonOnline», 24 вересня 2014 року суддею Українцем В.В. позов було залишено без руху, а провадження відкрито лише 03 жовтня 2014 року. Головко М.Б. вважає, що жодних порушень законодавства ним чи його представниками не було вчинено.
Комісією у пленарному складі досліджено інформацію, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що у вересні 2014 року Головко М.Б. звернувся до Солом’янського районного суду міста Києва з низкою позовних заяв до СБУ з однотипними вимогами про стягнення одноразової допомоги.
У таких справах позовні заяви були відкликані у спосіб подання заяви (клопотання) Головком М.Б. Про відкликання позовних заяв позивачем та підписання ним особисто відповідних заяв (клопотань) чітко зазначено в ухвалах Солом’янського районного суду міста Києва про повернення позовних заяв, зокрема:
- ухвала від 22 вересня 2014 року у справі № 760/19971/14-а;
- ухвала від 23 вересня 2014 року у справі № 760/19972/14-а;
- ухвала від 22 вересня 2014 року у справі № 760/19973/14-а;
- ухвала від 22 вересня 2014 року у справі № 760/19974/14-а;
- ухвала від 22 вересня 2014 року у справі № 760/19975/14-а;
- ухвала від 23 вересня 2014 року у справі № 760/19977/14-а;
- ухвала від 22 вересня 2014 року у справі № 760/19979/14-а;
- ухвала від 25 вересня 2014 року у справі № 760/20479/14-а;
- ухвала від 25 вересня 2014 року у справі № 760/20482/14-а;
- ухвала від 26 вересня 2014 року у справі № 760/20483/14-а;
- ухвала від 24 вересня 2014 року у справі № 760/20486/14-а.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України (у редакції від 02 березня 2014 року) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 27 квітня 2014 року) (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас досягнення зазначеного завдання ускладнюється наявністю такого явища, як зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві.
На момент звернення Головка М.Б. з позовними заявами КАС України не містив поняття «зловживання процесуальними правами» чи принципу неприпустимості такого зловживання. Однак у частині другій статті 49 КАС України було передбачено обов’язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
Положення про заборону зловживання правами містяться і в міжнародних актах. Так, стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод окреслює заборону зловживання правами.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що право на суд і право на доступ до суду не є абсолютними, права можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», пункт 28 рішення «Станєв проти Болгарії»). Обмеженням доступу до правосуддя може стати визнання зловживанням таких дій, як подання клопотання, заяви, скарги, запитів на витребування доказів тощо.
На сьогодні КАС України передбачено, що подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, може визнаватись зловживанням процесуальними правами. Подання позивачем у короткий проміжок часу кількох однотипних позовів до одного й того самого відповідача свідчить про недобросовісну поведінку та можливі маніпуляції процесуального характеру.
Під час співбесіди з пленарним складом кандидат надав пояснення, згідно з якими у липні 2014 року він уклав договори з трьома особами та видав на їх ім’я нотаріально посвідчені довіреності на представництво його інтересів у суді щодо одноразової допомоги.
За словами кандидата, у листопаді 2014 року один із представників телефоном повідомив його про часткове задоволення позову, проте зазначив, що рішення буде оскаржене СБУ в апеляційному порядку.
На запитання одного з членів Комісії щодо суб’єкта підписання та подання заяв, а також чи надходили такі на його адресу після повернення судом, кандидат пояснив, що власноруч підписав лише одну позовну заяву. Кандидат також повідомив, що позовні заяви, повернені судом, на його адресу не надходили і йому невідомі причини, з яких в ухвалах суду зазначено про повернення позовних заяв саме за його ініціативою.
Крім того, кандидат зазначив, що самостійно не цікавився та не перевіряв наявності таких ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На додаткове запитання члена Комісії щодо того, чому в ухвалах суду зазначено, що заяви про відкликання позову подано не представником, а безпосередньо позивачем — Головком М.Б., кандидат пояснень не надав.
Також було порушено питання, чому до суду подано 11 позовних заяв, якщо, за словами кандидата, ним підписано лише одну. Викликає сумнів і той факт, що в кожній з ухвал зазначено, що саме позивач звернувся до суду з відповідними позовними заявами та заявами про їх відкликання.
У відповідь на це кандидат не зміг пояснити, з яких причин у текстах ухвал наведено такі відомості.
На запитання члена Комісії, чи розуміє він, що такі дії можуть містити ознаки зловживання процесуальними правами, кандидат відповів ствердно.
Заслухавши пояснення кандидата та дослідивши інформацію, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Комісія у пленарному складі оцінює наведені обставини крізь призму невідповідності двом показникам Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники), а саме: чесності та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Відповідно до пунктів 14, 18 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) показнику чесність.
Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.
Непослідовність і взаємосуперечливість пояснень кандидата стосовно відкликання позовних заяв, а також виявлена незацікавленість у з’ясуванні запитуваних обставин, на думку Комісії у пленарному складі, свідчать про невідповідність кандидата показнику «Чесність».
Крім того, виявлені факти зловживання процесуальними правами, які можуть бути спрямовані на маніпуляції із автоматизованим розподілом судових справ між суддями, свідчать про невідповідність показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.
Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані Головком М.Б. під час співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про обґрунтований сумнів у відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності у зв’язку з викладеними вище обставинами.
Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення доповідачем на голосування поставлено пропозицію про «визнання Головка Михайла Борисовича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді». «ЗА» визнання кандидата таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя, проголосувало три члени Комісії (Михайло БОГОНІС, Надія КОБЕЦЬКА, Галина ШЕВЧУК), «ПРОТИ» – одинадцять членів Комісії (Людмила ВОЛКОВА, Віталій ГАЦЕЛЮК, Роман КИДИСЮК, Олег КОЛІУШ, Ігор КУШНІР, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан МЕЛЬНИК, Андрій ПАСІЧНИК, Роман САБОДАШ, Руслан СИДОРОВИЧ, Сергій ЧУМАК).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами. Таким чином, кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Головко Михайло Борисович визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Головка Михайла Борисовича таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
