Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Батманової Вікторії Віталіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА,

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Вікторії БАТМАНОВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Елеонори ЄМЕЦЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Батманової Вікторії Віталіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Відповідно до частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Батманова В.В. звернулася до Комісії із заявою про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Батманову В.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Батманова В.В. ____ року народження, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2004 році закінчила Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ при Донецькому Національному університеті, отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юрист (диплом серії МВ № 12007549 від 30 квітня 2004 року). Також має економічну освіту (спеціальність «Облік та аудит», диплом серії НК № 15430998 від 01 червня 2001 року).

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2021 році в Університеті митної справи та фінансів захистила дисертацію за спеціальністю «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» на тему: «Публічні послуги у сфері соціального захисту населення» (диплом кандидата наук серія ДК № 062922, виданий на підставі рішення Атестаційної колегії від 30 листопада 2021 року).

Вченого звання кандидат не має.

Батманова В.В. відповідно до пункту 1 частини першої статті 28 Закону має стаж роботи на посаді судді більше п’яти років.

Указом Президента України від 15 серпня 2007 року № 713/2007 Батманову В.В. вперше призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька строком на п’ять років. Присягу судді Батманова В.В. склала 19 вересня 2007 року.

Рішенням Комісії від 11 червня 2012 року № 166/бо-12 Батманову В.В. рекомендовано для обрання на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VІ Батманову В.В. призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька безстроково.

Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 суддю Куйбишевського районного суду міста Донецька Батманову В.В. переведено на роботу на посаді судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 1839/ко-18 визначено, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Батманова В.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 831,75 бала. Визнано суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Батманову В.В. такою, що відповідає займаній посаді.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26 лютого 2025 року змінено найменування Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на Соборний районний суд міста Дніпра.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до положень статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення, в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Батманова В.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

Професійна компетентність	Когнітивні здібності	58,80	346,80
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	134,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	114,00

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 346,80 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Батмановою В.В. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Батманової В.В.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів з інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Батманової В.В. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

НАЗК в межах компетенції проведено перевірку кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Батманової В.В. та надіслано до Комісії лист від 06 серпня 2025 року № 49-01/67322-25 з результатами спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2024 рік. Перевіркою встановлено, що в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» майнової декларації кандидат на посаду судді зазначила про право власності на мотоцикл «HONDA» СRF 1000D (2018 р.в.), вартість на дату набуття права – 150 000 грн, проте відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі – ЄДРТЗ) вартість цього транспортного засобу становить 5 000 грн; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» майнової декларації вказала дохід у вигляді заробітної плати, отриманий членом сім’ї (чоловіком), у розмірі 1 161 468, відомості про який у НАЗК відсутні.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Батманову В.В.

Рішенням Комісії від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, включено, зокрема, Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді. Встановлено строк подання кандидатами на посаду судді заяви про намір претендувати на посаду судді в суді, включеному до другої групи судів на першій стадії конкурсу.

У строки, визначені рішенням Комісії від 02 липня 2025 року № 127/зп-25, Батманова В.В. звернулась із заявою про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Батманової В.В. визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.

Комісією в межах повноважень надіслано запити до Національного агентства з питань запобігання корупції, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до суддівського досьє кандидата.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25) з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення Батманової В.В., у яких надано інформацію, що, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 26 травня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 26 травня 2026 року про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Батманової В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Членом Комісії – доповідачем надіслано кандидату висновок ГРД (лист від 26 травня 2026 року № 32дпс-932/23/3) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

До Комісії 27 травня 2026 року надійшли пояснення Батманової В.В. щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Батмановій В.В. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

До Комісії від ГРД надійшло клопотання про відкладення засідання, призначеного на 28 травня 2026 року. Клопотання задоволено, засідання перенесено на 03 липня 2026 року, за результатами засідання оголошено перерву до 10 липня 2026 року.

Співбесіду із Батмановою В.В. проведено 03 та 10 липня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також показникам критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси як: вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді на співбесіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахо-ваний відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	19	20	21	20,00	40,00
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	20	20	20	20,00

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40,00 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

При оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. З урахуванням наданих кандидатом пояснень під час співбесіди та документів на їх підтвердження членами Комісії індивідуально оцінено Батманову В.В. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	10	10	9,67	40,68
	Ефективна взаємодія	9	10	10	9,67
	Стійкість мотивації	10	11	11	10,67
	Емоційна стійкість	10	11	11	10,67

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий Батмановою В.В. за цим критерієм, становить 40,68 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

До Комісії надійшов висновок ГРД від 26 травня 2026 року, в якому викладено інформацію, яка може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Батманової В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД зазначила у висновку, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність».

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді.

На спростування обставин, викладених у рішенні ГРД, Батманова В.В. надала письмові пояснення та документи на їх підтвердження, які підтримала під час співбесіди.

Надаючи оцінку кандидату з урахуванням обставин, встановлених під час співбесіди, Комісія виходить з такого.

У процесі аналізу відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики досліджено обставини, які встановлено за результатами спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених Батмановою В.В. у майновій декларації за 2024 рік (лист НАЗК від 06 серпня 2025 року № 49-01/67322-25).

Так, стосовно відображення в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» майнової декларації за 2024 рік вартості мотоцикла «HONDA» СRF 1000D (2018 р.в.) на дату набуття права – 150 000 грн, вартість якого відповідно до інформації з ЄДРТЗ становить 5 000 грн, Батманова В.В. пояснила, що в майновій декларації нею зазначено суму коштів 150 000 грн, яка дійсно була сплачена її чоловіком за цей мотоцикл. Вартість 5 000 грн була визначена експертом, який складав договір за результатами проведеного ним огляду мотоцикла та виявлених у ньому певних пошкоджень.

До письмових пояснень кандидат надала копію договору, у пункті 3 якого зазначено: «За домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 5 000 грн». На засіданні кандидат не змогла пояснити цю обставину, стверджуючи, що їй відома реальна ціна мотоцикла, яку сплатив чоловік, і яку вона відобразила в майновій декларації. Коштів на придбання мотоцикла за 150 000 грн у чоловіка вистачало, що підтверджується відомостями про його доходи.

Стосовно відображення в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» майнової декларації доходу її чоловіка у вигляді заробітної плати в розмірі 1 161 468 грн (відомості про який відсутні в НАЗК) Батманова В.В. надала такі пояснення. Її чоловік є співробітником Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (далі – УВКБ ООН) та отримує заробітну плату відповідно до вимог міжнародного законодавства, зокрема Угоди між УВБК ООН та Урядом України, підписаної 23 вересня 1996 року, тому його дохід не відображається в податковій, пенсійній, страховій та інших системах України. До пояснень кандидат надала лист Представництва УВКБ ООН в Україні від 11 червня 2026 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 є співробітником Представництва УВКБ ООН в Україні з 10 березня 2015 року, займає посаду водія Представництва УВКБ ООН у місті Дніпрі. Відповідно до чинної шкали заробітної плати ООН для України та персональної комбінації класу позиції та ступеню співробітника надано відомості про заробітну плату ОСОБА_1 із січня 2018 року до травня 2026 року (у таблицях за відповідні періоди). У листі також вказано, що зазначений обсяг заробітної плати не включає відрахування за членство в Плані медичного страхування та Пенсійному фонді ООН. Відповідно до Угоди між Урядом України та УВКБ ООН від 23 вересня 1996 року посадові особи УВКБ ООН звільнені від оподаткування окладів та всіх інших видів винагороди, що сплачуються УВКБ ООН.

З метою перевірки вказаних пояснень Комісією надіслано запит до Представництва УВКБ ООН в Україні (від 30 червня 2026 року № 32дпс-932/23/11). У відповідь UNHCR Representation in Ukraine повідомлено (електронний лист від 30 червня 2026 року), що пан ОСОБА_1 є співробітником Представництва УВКБ ООН у місті Дніпрі. Він працює в УВКБ ООН з 10 березня 2015 року і дотепер. Наразі він обіймає посаду водія. Термін дії його поточного фіксованого контракту – до 31 грудня 2028 року, з можливістю подовження. Як і щодо всіх національних співробітників УВКБ ООН в Україні, на пана ОСОБА_1 поширюється стаття 10 Угоди між УВКБ ООН та Урядом України.

З огляду на викладене, Комісія сприймає пояснення кандидата та вважає їх обґрунтованими.

Як було сказано вище, до Комісії 26 червня 2026 року надійшло рішення ГРД, яким затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Батманової В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

На думку ГРД, кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за такими показниками.

1. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті (підпункти 2, 6 пункту 17 Єдиних показників).

Кандидат без нагальної потреби відвідувала сім разів тимчасово окуповані території України.

За результатами комунікації Батманової В.В. з ГРД, письмових пояснень на запит члена Комісії, співбесіди під час засідання з’ясовано дати виїздів, періоди перебування на тимчасово окупованих територіях та потребу у виїздах на ці території.

Зокрема, в місто Донецьк кандидат виїжджала у квітні, липні, вересні 2015 року, перебуваючи там від декількох днів до тижня, для збору особистих речей, допомоги матері, яка хворіла та перенесла складне лікування. У серпні 2016 році приїзд до міста Донецька був пов’язаний зі смертю матері, а на початку жовтня – для вирішення питань після її смерті, консервації будинку тощо. Зважаючи на ІНФОРМАЦІЯ_1, стан здоров’я не дозволив повернутися до міста Дніпра і в середині жовтня Батманова В.В. у місті Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_2. Після стабілізації стану та з дозволу лікарів у листопаді 2016 року вона повернулась в місто Дніпро. Короткочасні виїзди в місто Донецьк здійснювалися в січні та травні 2017 року для вирішення побутових питань.

Комісія поділяє стурбованість ГРД щодо частоти та тривалості поїздок, зокрема після лютого 2015 року, коли кандидата було переведено на посаду судді на підконтрольній Україні території, однак, зважаючи на життєві обставини, що складися в той період у Батманової В.В., не розцінює їх як самостійну підставу для визнання кандидата такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Водночас предметом детального аналізу та оцінки стала поїздка Батманової В.В. на окуповану територію Криму та перебування там у період з 06 серпня до 11 вересня 2014 року.

Як пояснила кандидат, поїздка була зумовлена проханням матері виїхати з міста Донецька, оскільки в той період у місті була жахлива гуманітарна ситуація, тривали постійні обстріли. На півострові Крим була можливість проживати, за словами кандидата, у «близьких людей», з якими мати підтримувала дружні стосунки. Батманова В.В. неодноразово наголошувала, що в той час було інше сприйняття ситуації, яка склалася, сподівання, що скоро «все закінчиться, все буде гаразд».

На уточнювальне запитання члена Комісії про те, чи розглядала Батманова В.В. можливість виїзду на неокуповану територію, кандидат послалася на наявність місця проживання на півострові Крим, більшу безпеку «в плані обстрілів» та те, що важка ситуація тоді була в містах Харкові, Дніпрі та інших містах України.

Оцінюючи наведені обставини та пояснення кандидата, Комісія звертається до історико-політичного контексту подій, які відбувалися в період лютого–березня 2014  року на території Автономної Республіки Крим. Хронологія цих подій відтворена в пункті 1 Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII:

«Збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і російською федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту російської федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил російської федерації, а Чорноморський флот російської федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України.

За цих обставин лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента російської федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик президент російської федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил російської федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід’ємної частини України – Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу російської федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Автономної Республіки Крим та міста Севастополя підписали з президентом російської федерації Владіміром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб’єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення російської федерації та незаконної анексії частини території України».

Комісія враховує, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VIІІ допускав можливість громадян України відвідувати тимчасово окуповану територію України. Однак, оцінюючи пояснення кандидата, Комісія наголошує на тому, що перебування судді у 2014 році більше місяця на окупованій території без глибокого розуміння та усвідомлення факту анексії півострова Крим росією, наслідків такого перебування, зокрема потенційна вразливість до зовнішнього впливу. Навіть за відсутності доведеного впливу, етичний стандарт вимагає уникнення самої можливості такого впливу.

Вища рада правосуддя в рішенні від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 констатувала таке:

«Виходячи з виявлених форм і методів діяльності спецслужб російської федерації, можливо стверджувати, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України, насамперед із так званої категорії ризику, які відвідували або відвідують тимчасово окуповані території України, територію держави-агресора або її сателітів, є об’єктивно реальними.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України констатувало, що представники органів державної влади (зокрема судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.

Отже, перебування вказаних осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, здійснення підходів та вербувальних пропозицій з боку спецслужб держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу».

Комісія звертає увагу, що підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах поведінки суддів також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.

Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

З урахуванням викладеного Комісія відзначає, хоча відвідування тимчасово окупованих територій України не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус мала розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування нею цих територій. У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження в суспільства, що судді в будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.

Події 2014–2025 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, що здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з наміром геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та не потребує доведення.

Відповідно до підпункту 6 пункту 17 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, якщо він, зокрема, але не виключно, не відвідував тимчасово держави / держав, яка / які перебуває / перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла / сприяли (сприяє / сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає / визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та / чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та / або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Таким чином, відвідування та перебування на окупованих російською федерацією територіях в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій. Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.

На переконання Комісії, відвідування Батмановою В.В. тимчасово окупованої території півострова Крим з урахуванням наданих нею пояснень не може розглядатися як нагальна потреба. З огляду на викладене, більшістю членів Комісії у складі колегії визнано, що Батмановою В.В. допущено поведінку, яка виявилась у недотриманні суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті, тому кандидат не відповідає показнику «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критеріїв доброчесності та професійної етики.

Окрім поїздок кандидата на тимчасово окуповану територію України, ГРД в обґрунтування невідповідності Батманової В.В. названому показнику критеріїв доброчесності та професійної етики вказує, що кандидат ймовірно зверталась з позовом до суду на окупованій території.

26 серпня 2016 року померла мати Батманової В.В. – ОСОБА_2. ОСОБА_2 належав будинок, розташований у місті Донецьку. Ймовірно 15 червня 2017 року Батманова В.В. у порушення законодавства України, визнаючи чинність судової влади окупаційної адміністрації, не передбаченої законом, з метою отримання спадщини звернулась до так званого «Верховного суду ДНР».

На сайті «Миротворець», який не є офіційним джерелом інформації та інформація в якому не є верифікованою належним чином, розміщено інформацію стосовно кандидата, у якій зазначено таке: «15 червня 2017 року Батманова В.В., порушуючи законодавство України та визнаючи силу судової влади так званої «Донецької народної республіки», не передбаченої законом, з метою отримання спадщини звернулася до Верховного суду «ДНР». 23 червня 2017 року Верховний суд «ДНР» на підставі поданої Батмановою В.В. заяви призначив справу до розгляду, а 06 липня 2017 року ухвалив рішення, яким задовольнив зазначену заяву. […]. У позові Батманова В.В. посилається на Конституцію Донецької Народної Республіки, Тимчасовий порядок здійснення цивільного судочинства, затверджений наказом Голови Верховного суду «ДНР» від 09 січня 2015 року. Така поведінка судді є неприпустимою, оскільки факт існування так званої «Донецької народної республіки» не визнається органами влади України».

Водночас ГРД об’єктивно зазначає, що не має можливості достеменно встановити автентичність зазначених документів, підтвердити їх безпосереднє походження від кандидата чи однозначно з’ясувати, чи подавалися вони особисто нею саме до судових органів окупаційної адміністрації. Проте заслуговує на увагу, що фактично між кандидатом та особою, яка спільно проживала з її матір’ю, дійсно існував спадковий спір щодо нерухомого майна. Відповідно до матеріалів, наявних у суддівському досьє, до Вищої ради правосуддя звернувся ОСОБА_3 (особа, яка спільно проживала з матір’ю кандидата) з дисциплінарною скаргою на дії Батманової В.В. У скарзі зазначено, що, перебуваючи на посаді судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, кандидат нібито використала службове становище для вирішення власних спадкових питань, зокрема шляхом звернення до суду, в якому працювала, а також подальшого звернення до судових органів так званої ДНР щодо спадкового майна на окупованій території.

У своїх поясненнях Батманова В.В. повідомила, що ніколи не зверталася з позовами до судів так званої ДНР з будь-якою метою. Звернула увагу, що «документи» до цих публікацій зроблено за допомогою спеціальних програм, проте, не зважаючи на сучасні технології, «спеціалісти» не змогли зробити схожим її підпис, оригінал якого міститься на великій кількості ділових паперів. Стосовно посилань на скарги ОСОБА_3, який був замовником цих «правдивих статей», зазначила, що він дійсно мешкав багато років з її мамою, був украй обурений фактом заповіту та робив все, щоб суддя не змогла пройти кваліфікаційне оцінювання в жовтні 2018 року. Спадщина після смерті матері була отримана у передбаченому законами України порядку, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину, яке міститься в матеріалах суддівського досьє.

Комісією досліджено інформацію, скриншот сторінки вебсайту «Миротворець», фотокопії процесуальних документів, розміщених на цьому сайті, та відтворено хронологію ймовірних подій.

ОСОБА_3 18 січня 2017 року звернувся із заявою до так званого «Ворошиловського міжрайонного суду Донецької Народної Республіки» про встановлення факту його проживання одною сім’єю з ОСОБА_2 22 березня 2017 року цей «суд» виносить рішення на його користь. Своєю чергою Батманова В.В. подає касаційну скаргу на це рішення до так званого «Верховного Суду Донецької Народної Республіки». Ухвалю цього «суду» від 06 липня 2017 року касаційну скаргу Батманової В.В. задоволено, а заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Далі Батманова В.В. 17 липня 2017 року ймовірно звернулася з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У процесі обговорення змісту фотокопій документів Батмановою В.В. підтверджено співпадіння описаних у них обставин (місцезнаходження будинку, який належав на праві власності її матері, факт та дата смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_3) з об’єктивно існуючими фактами. Крім того, представником Батманової В.В. у ймовірній позовній заяві зазначено ОСОБА_4. Факт знайомства з цією особою Батманова В.В. підтвердила. У реєстрі довіреностей міститься інформація про видану 15 листопада 2017 року кандидатом довіреність на право представництва її інтересів.

Однак кандидат ще раз наголосила на фейковості розміщених фотокопій та мотивах їх створення ОСОБА_3. Зважаючи, що ОСОБА_2 залишила будинок за заповітом своїй дочці, ОСОБА_3, який перебував у стосунках з матір’ю та вважав, що будинок належить йому, обурився цим фактом та пообіцяв створити для Батманової В.В. проблеми. Саме тому під час проходження суддею в жовтні 2018 року кваліфікаційного оцінювання на одному з сайтів з’явилася публікація, яка стала першоджерелом опублікування відповідних матеріалів на сайті «Миротворець».

Комісія зазначає, що, зважаючи на співпадіння низки фактичних обставин, можливий інтерес ОСОБА_3 у цих відносинах, логіку ймовірних подій, відтворених у скриншотах процесуальних документів, їх вигляд, конфігурацію зображення сайту так званої «судової влади ДНР», сторонній спостерігач з високим ступенем ймовірності може допустити достовірність відображеної на сайті «Миротворець» інформації.

Однак Комісія також бере до уваги інші офіційні документи, а саме:

- ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2019 року № 6040/0/18-19, якою скаргу ОСОБА_3 від 29 жовтня 2018 року та журналіста інформаційного агентства громадського об’єднання «Антикорупційна правозахисна рада» ОСОБА_5 від 11 лютого 2019 року залишено без розгляду;

- лист-відповідь на запит Комісії заступника начальника Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Служби безпеки України (вх. від 29 червня 2026 року № 32 дпс-932/23/10), у якому вказано, що «в підрозділі відсутня документально підтверджена інформація щодо звернення Батманової В.В. до судових органів самопроголошеної т.зв. «д.н.р.».

Враховуючи наведене, Комісія констатує відсутність достатніх аргументів для мотивації обґрунтованого сумніву та неможливість покладення відомостей із сайту «Миротворець» в основу висновку про невідповідність Батманової В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

У продовження аналізу питань, пов’язаних зі спадкуванням майна кандидатом після смерті її матері, Комісією досліджено питання складу спадщини, отриманої Батмановою В.В., та відображення прав на майно, що входило до складу спадщини, у майнових деклараціях.

Зокрема, у майновій декларації за 2016 рік Батманова В.В. у розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» відобразила 750 000 грн як спадщину, отриману від матері – ОСОБА_2.

Докладний аналіз джерел походження коштів у розмірі 750 000 грн безпосередньо пов’язаний зі з’ясуванням джерел походження майна самого кандидата. Так, 28 вересня 2016 року Батманова В.В. уклала договір купівлі-продажу, набувши право власності на квартиру, площею 63,6 кв.м у місті Дніпрі, за ціною 400 000 грн. Сукупний дохід кандидата за 2016 рік, відображений у майновій декларації за 2016 рік, становив 264 072 грн (без урахування сплаченого податку). Залишки грошових коштів, які могли б бути використані для купівлі квартири у 2016 році, відсутні в розділі 12 «Грошові активи» майнової декларації за 2015 рік. Батманова В.В. не заперечила, що 400 000 грн для купівлі квартири були взяті із коштів, вказаних нею як спадщина. Залишок коштів у розмірі 350 000 грн (750 000 – 400 000 = 350 000) відображено в розділі 12 «Грошові активи» майнової декларації за 2016 рік.

Водночас, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2017 року (зареєстровано в реєстрі за № ____) спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № __, що знаходиться за адресою: місто Донецьк, АДРЕСА_1. Свідоцтво видано на підставі заповіту, складеного матір’ю Батманової В.В. та посвідченого приватним нотаріусом 09 червня 2016 року (зареєстровано в реєстрі за № ____). У складі спадщини відсутні грошові кошти, відображені Батмановою В.В. у майновій декларації за 2016 рік як спадщина. Отриманий у спадщину будинок вона декларує з 2017 року, вказуючи дату набуття 30 червня 2017 року (дата видачі свідоцтва про право на спадщину).

Стосовно цього Батманова В.В. пояснила, що кошти залишено їй матір’ю. Про них остання повідомила тільки перед смертю. Мати не повідомляла раніше про наявність в неї грошових заощаджень та не включила їх у склад майна, складаючи заповіт. Документальне підтвердження передання цих коштів відсутнє. Варто відзначити, що такі пояснення, зважаючи на стан здоров’я матері (на який неодноразово посилалася кандидат), ситуацію в період 2014–2016 років у місті Донецьку (яка, за словами кандидата, була жахлива в безпековому плані), оформлення матір’ю в червні 2016 року в місті Дніпро заповіту на ім’я кандидата, можуть викликати у стороннього спостерігача сумнів.

Стосовно наявності доходів у матері для накопичення вказаної суми кандидат зазначила, що вона не здійснювала детального розрахунку доходів, отриманих матір’ю за життя, однак вважає, що мати могла їх накопичити, враховуючи її тривалу роботу на «високих посадах у лікарні». Вона додала, що кошти мати могла отримувати від «відомого та заможного чоловіка, який мешкав у місті Донецьку», з яким мати перебувала у тривалих стосунках. І ще раз наголосила, що ніяких підтверджувальних документів щодо цих коштів вона не може надати.

Комісія наголошує, що у процедурі кваліфікаційного оцінювання важливе значення має позиція кандидата на посаду судді, який повинен надати правдиві пояснення та наявні докази на підтвердження його відповідності вимогам щодо судді та спростування обґрунтованого сумніву щодо його кандидатури. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що «саме по собі призначення (ціль) конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов’язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності» (пункт 157 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24, пункт 7.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 9901/110/19).

Відповідно до пункту 22 Єдиних показників рівень життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел, якщо, зокрема, розмір витрат відповідає задекларованим доходам.

Встановлені в процесі аналізу досьє кандидата обставини, на переконання більшості членів колегії Комісії, є відповідними та достатніми фактичними даними, які можуть бути переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Зважаючи на викладене, Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам».

2. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, чесність та сумлінність (підпункт 2 пункту 17, підпункт 6 пункту 18, підпункт 6 пункту 19 Єдиних показників).

На думку ГРД, кандидат ухвалювала рішення, які викликають обґрунтований сумнів щодо дотримання принципу сумлінності у справах про визначення місця проживання дитини разом із батьком, зокрема у справах № 201/8874/25, № 201/1070/23. № 201/2315/23, № 201/2076/23, № 201/10641/22. № 201/10608/22.

У рішенні ГРД коротко викладено зміст рішень у відповідних справах та зроблено такі висновки.

У наведених справах простежується системна проблема: суд фактично обмежувався згодою сторін, визнанням позову та листами служб у справах дітей, не перевіряючи належним чином, чи існує реальний спір і чи відповідає рішення найкращим інтересам дитини.

Рішення ухвалювалися без безпосереднього заслуховування батьків, без повноцінного висновку органу опіки та піклування, а в окремих випадках – без з’ясування думки дітей, вік яких дозволяв принаймні оцінити таку можливість.

Фактами, які свідчать про можливі зловживання у цих справах є:

- безспірний характер справи (визнання позову матір’ю дитини/дітей);

- розгляд справи без реального залучення органів опіки і піклування;

- розгляд справи без участі сторін;

- ігнорування права дитини бути вислуханою у справі, що стосується її інтересів.

На запит Комісії Соборним районним судом міста Дніпра надано інформацію (лист від 07 квітня 2026 року № 1/1110/2026) про результати розгляду деяких категорій справ суддею Соборного районного суду міста Дніпра Батмановою В.В. у періоду часу з 01 січня 2021 року до 03 квітня 2026 року включно, зокрема:

- у справах про позбавлення батьківських прав за позовом батька дитини до матері (за період з 01 січня 2021 року до 01 лютого 2022 року) ухвалено одне судове рішення у справі № 201 /3757/21, результат розгляду – задоволено повністю;

- у справах про позбавлення батьківських прав за позовом батька дитини до матері (після 01 лютою 2022 року) ухвалено чотири судові рішення (у справах: № 201/12095/23, результат розгляду – у задоволенні позову відмовлено; № 201/3805/24, результат розгляду – позов задоволено; № 201/4842/24, результат розгляду – позов задоволено; № 201/8858/23, результат розгляду – у задоволенні позову відмовлено);

- у справах про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини (за період з 01 січня 2021 року до 01 лютого 2022 року) судових рішень не ухвалювалось;

- у справах про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини (після 01 лютого 2022 року) ухвалено сімнадцять судових рішень (у справах № 201/10641/22, № 201/4835/24, № 201/2315/23, № 522/17835/22, № 201/11682/24, № 201/9033/23, № 201/12453/24, № 201/13014/23, № 201/4855/24, № 201/6029/24, № 201/7920/24, № 201/8480/24, № 201/8487/24, № 201/8561/24, № 201/8610/24, № 201/8776/24, № 201/15405/24, результати розгляду в яких – позов задоволено);

- у справах про встановлення факту проживання дитини разом з батьком, самостійного виховання/утримання дитини батьком без участі матері (за період з 01 січня 2021 року до 01 лютого 2022 року) судових рішень не ухвалювалось;

- у справах про встановлення факту проживання дитини разом з батьком, самостійного виховання/утримання дитини батьком без участі матері (після 01 лютого 2022 року) ухвалено одне судове рішення (справа № 201/1654/25, результат розгляду – заяву задоволено).

Стосовно дотримання принципу верховенства права та сумлінності, зокрема, у справах про визначення місця проживання дитини разом із батьком кандидат пояснила, що відкриття провадження, призначення підготовчого засідання та розгляд справи по суті здійснювалося з дотриманням вимог частини третьої статті 189, частини другої статті 196 (щодо строків проведення підготовчого засідання), частини третьої статті 200 (щодо можливості суду ухвалити рішення у випадку визнання позову відповідачем), частин першої, четвертої статті 206 (щодо оцінки судом законності підстав визнання відповідачем позову) Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Водночас нею враховувалися рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану та можливості участі учасників справи у судовому розгляді, а також послідовну практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, мають застосовуватися принципи невідкладності (пріоритетності) та негайності в розгляді справ стосовно дітей, оскільки затягування розгляду справ негативно впливає на дітей (зокрема, рішення ЄСПЛ від 03 вересня 2015 року у справі «М. та М. проти Хорватії» (заява №10161/13).

Під час розгляду справ цієї категорії обов’язково було залучено орган опіки та піклування, який здебільшого надавав письмовий висновок щодо розв’язання спору, що ґрунтувався на наявних доказах (довідках, характеристиках, актах обстеження житлово-побутових умов, протоколах бесід з дитиною та інших). Водночас такий висновок органу опіку та піклування для суду не є обов’язковим. Однак в усіх прийнятих нею рішеннях про визначення місця проживання дитини, служба у справах дітей підтримала позицію заявника про доцільність визначення місця проживання дитини з позивачем.

Стосовно доводів ГРД про обов’язковість під час розгляду справ цієї категорії заслуховувати думку дитини, то кандидат наголосила, що однозначної практики Верховного Суду з цього питання немає, але численні рішення ЄСПЛ вказують на те, що презумпція на користь матері у справах про опіку над дитиною не підтримується практикою на рівні ООН після прийняття Декларації ООН про права дитини. Отже, приймаючи рішення у справах вказаної категорії справ, вона керувалася Конвенцією про права дитини 1989 року, статтею 3 якої визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кандидат також надала детальні пояснення щодо обставин розгляду кожної справи цієї категорії та підстав ухвалення того чи іншого рішення.

Надаючи оцінку обставинам розгляду відповідної категорії справ, висновкам ГРД та поясненням кандидата, Комісія виходить із такого.

Насамперед Комісія вкотре підкреслює, що кваліфікаційне оцінювання не є апеляційним чи касаційним переглядом судових рішень. Комісія не уповноважена встановлювати правильність застосування кандидатом норм матеріального чи процесуального права – це є виключною прерогативою судів вищих інстанцій у порядку, визначеному процесуальним законодавством. Натомість предметом оцінювання є зовнішні поведінкові прояви кандидата під час здійснення правосуддя – те, чи відповідає спосіб ведення провадження стандартам, які підтримують суспільну довіру до судової влади.

Визначаючись щодо цієї категорії справ, Комісія зважає на те, що частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законом України «Про охорону дитинства» також визначено, що охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави. З метою забезпечення реалізації̈ прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний̆ захист, всебічний̆ розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Комісія також вважає за необхідне окремо зупинитись на специфічному контексті, а саме – на правовому режимі воєнного стану, введеному в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та неодноразово продовженому в установленому порядку.

В умовах збройного конфлікту та загальної мобілізації суди продовжують здійснювати правосуддя, однак окремі категорії справ набувають якісно іншого суспільного виміру – не лише як правові спори між приватними особами, а як провадження, результат яких може прямо або опосередковано позначатись на питаннях, дотичних до обороноздатності держави та рівності виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни.

До числа таких підвищено чутливих проваджень належать, зокрема, справи про позбавлення батьківських прав матері дитини, визначення місця проживання дитини з батьком, в яких позивачем виступає чоловік призовного віку, що підлягає мобілізації.  Тому судове рішення, яким визначається місце проживання дитини з таким батьком, об’єктивно може ставати юридичним підґрунтям для реалізації чи обстоювання права на відстрочку, виїзду за кордон тощо. Це є зовнішньою обставиною, яка не залежить від волі суду та не свідчить про будь-яку недобросовісність учасників, однак формує контекст суспільного сприйняття такого провадження.

Комісія звертає увагу, що більшість рішень у справах про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини Батмановою В.В. було ухвалено в період дії редакції абзацу п’ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» № 2122-IX від 15 березня 2022 року), відповідно до якої військовозобов’язані чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, не підлягали призову на військову службу під час мобілізації. Така законодавча конструкція об’єктивно створювала правову підставу для звернення до суду з метою встановлення юридичних фактів, що могли бути використані для отримання відстрочки від мобілізації.

Кричущі факти масового сумнівного ухвалення суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та Мар’їнського районного суду Донецької області судових рішень у відповідних категоріях справ стали підставою прийняття Вищою радою правосуддя висновку про необхідність вжиття комплексних заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (рішення Вищої ради правосуддя від 28 серпня 2025 року № 1814/0/15-25).

З огляду на зазначене звичайна розсудлива людина, достатньою мірою поінформована про воєнний контекст та обставини конкретної справи неминуче оцінюватиме таке провадження через призму питання: чи забезпечив суд таку прозорість судочинства, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви в тому, що інтереси дитини, а не жодні інші міркування, були єдиним і визначальним критерієм ухвалення рішення? Саме цей стандарт – а не питання правильності рішення по суті – є тим зовнішнім виміром, який підлягає оцінці в межах кваліфікаційного оцінювання.

Комісія наголошує, що підвищена суспільна чутливість таких справ не є підставою для оцінки безпосередньо правової позиції суду – суддівський розсуд залишається недоторканним. Однак вона є підставою для вищих вимог до зовнішньої переконливості процесу: ретельності, яка є видимою для стороннього спостерігача, повноти залучення незалежних джерел інформації про інтереси дитини, чіткого й доступного для сприйняття обґрунтування кожної процесуальної дії суду.

Нормами статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Стосовно залучення органу опіки і піклування в поясненнях до висновку ГРД та додаткових письмових поясненнях Батманова В.В. зазначила, що «під час розгляду усіх справ даної категорії обов’язково був залучений орган опіки та піклування, який здебільшого надавав письмовий висновок щодо розв’язання спору». Водночас, викладаючи обставини розгляду справ про визначення місця проживання дитини, які стали предметом дослідження, Батманова В.В. вказала, що у справах № 201/1070/23, № 201/2315/23, № 201/2076/23, № 201/10608/22 наявні листи органу опіки і піклування (як правило, служби у справах дітей) про недоцільність складення висновку або заяви про розгляд справ за відсутності органу опіки і піклування та акти обстеження умов проживання батька та дитини (справи № № 201/10641/22, 522/17835/22, 201/8776/24, 201/7920/22, 201/8480/24, 201/8480/24, 201/4855/24, 201/8610/24, 201/8487/24, 201/9033/24, 201/6029/24, 201/4855/24). За твердженням Батманової В.В., у матеріалах справ № 201/8561/24 та № 201/12453/24 наявний висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком. Однак про висновок органу опіки і піклування йдеться лише в рішенні у справі № 201/12453/25. Стосовно цього Батманова В.В. зазначила, що відповідно до неодноразових роз’яснень Верховного Суду висновок органу опіки не є обов’язковим.

Критично оцінюючи пояснення кандидата, Комісія звертає увагу на особливості правової позиції Верховного Суду в контексті «обовязковості / необовязковості» висновку органу опіки і піклування у випадках наявності об’єктивних перешкод для надання такого висновку. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 вказано, що «тлумачення змісту зазначених приписів СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов’язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок».

Водночас Об’єднана палата Касаційного цивільного суду в цій постанові дійшла таких висновків про застосування норм права:

«Передбачена частинами четвертою та п’ятою статті 19 СК України обов’язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п’ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов’язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв’язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

Предметом докладного обговорення на засіданні Комісії стала ухвала судді Жовтневого районного суд міста Дніпропетровська Батманової В.В. від 05 червня 2023 року у справі № 201/1070/23 про роз’яснення рішення від 17 лютого 2023 року.

У резолютивній частина рішення від 17 лютого 2023 року у справі № 201/1070/23 вказано:

«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Управління–служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 27.09.2014 Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, за актовим записом №1537, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище відповідача ОСОБА_2 залишити «ОСОБА_2».

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відібрати дитину ОСОБА_3 26 грудня 2018 року від матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення її батьківських прав».

За заявою позивача про роз’яснення цього рішення в ухвалі від 05 червня 2023 року суддя Батманова В.В. констатувала:

«Заяву позивача про роз’яснення рішення суду по цивільній справі № 201/1070/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління–служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Роз’яснити рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2023 року у справі № 201/1070/23 вказавши, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) є особою, яка самостійно виховує неповнолітню дитину у віці до 18 років у розумінні Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Відповідно до частин першої та другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що роз’яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз’ясненні рішення. Роз’яснення рішення – це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз’ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 вказано, що «необхідність роз’яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз’яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду».

Батманова В.В., представляючи власне розуміння інституту роз’яснення судового рішення, вказала, що мета цього інституту – забезпечити належне виконання судового рішення. Необхідність у роз’ясненні виникає тоді, коли існують проблеми з виконанням рішення суду. Кандидат погодилася з твердженням члена Комісії, що у справі про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відібрання дитини в матері без позбавлення її батьківських прав та визначення місця проживання дитини не йшлося і не могла йти мова про встановлення відношення позивача до військового обов’язку. Водночас за своїм змістом роз’яснення було надано з метою набуття позивачем певного статусу відповідно до Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Батманова В.В. не змогла пояснити свої підходи до ухвалення цих судових рішень, зіславшись на те, що пройшло кілька років з дня розгляду справи, та припустила, що можливо в той період існувала саме така практика роз’яснення судових рішень.

За таких обставин дії суду з погляду звичайної розсудливої людини не виглядають нейтральним та формально-процесуальним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Комісія наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 55 Закону суддя повинен додержуватися присяги, а саме: об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (абзац другий частини першої статті 56 Закону).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п’ятої статті 55 Закону суддя зобов’язаний: 1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують кандидата як особу, зокрема наскільки відповідально вона ставиться до своїх професійних обов’язків, чи своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів у доброчесності та професійної етики. Оцінка етичної поведінки судді здійснюється з позицій підвищених стандартів.

Суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XХ черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року).

Авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві.

Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя.

У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство» вказано, що суди є та сприймаються широким загалом як належний форум для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних із цим спорів.

Досліджені обставини розгляду суддею відповідної категорії справ можуть свідчити, що Батманова В.В. під час здійснення судочинства в суді першої інстанції допустила поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що вона здатна виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно (вимога підпункту 2 пункту 17 Єдиних показників), а її поведінка не була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права. З огляду на викладене під час закритого обговорення Комісія у складі колегії більшістю голосів вирішила визнати встановлені факти як істотну невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», що зумовлює оцінку в 0 балів і є підставою для визнання кандидата такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

3. Чесність (підпункт 1 пункту 18 Єдиних показників).

ГРД вважає, що кандидат допустила академічну недоброчесність.

Кандидат у 2021 році захистила дисертацію на тему: «Публічні послуги у сфері соціального захисту населення». Під час дослідження змісту наукової роботи, зокрема, з використанням онлайн-системи Turnitin, ГРД виявила факти академічної недоброчесності. Інформацію щодо виявлених фактів академічної недоброчесності ГРД відобразила в таблиці.

Батманова В.В. на спростування тверджень ГРД вказала, що онлайн-системи Turnitin є виключно технічним інструментом аналізу текстових подібностей та не може розглядатися як самостійний і достатній доказ наявності академічного плагіату без проведення змістовного аналізу характеру відповідних збігів. Виявлені текстові збіги стосуються переважно використання усталеного наукового та нормативного матеріалу, спеціальної термінології, класифікацій тощо. Наголосила, що робота пройшла попередній розгляд та успішно захищена в спеціалізованій вченій раді.

Під час співбесіди членом Комісії зауважено на невідповідність цитування із зазначенням прізвища науковця в тексті роботи і посилання у списку джерел на публікацію іншого науковця; тотожність формулювання узагальнень, вступних зворотів, словосполучень у реченнях та абзацах роботи, які збігаються з опублікованими раніше науковими текстами.

Проаналізувавши інформацію, викладену у висновку ГРД на підтвердження порушень Батмановою В.В. вимог академічної доброчесності, письмові та усні пояснення кандидата, Комісія висновує таке.

Рішення про присудження наукового ступеня кандидата юридичних наук Батмановій В.В. є чинним. Процедура кваліфікаційного оцінювання судді є автономною за своєю правовою природою та здійснюється незалежно від процедур встановлення фактів академічної недоброчесності, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Відсутність рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не обмежує повноваження Комісії надавати оцінку відповідним обставинам виключно в контексті критеріїв доброчесності та професійної етики судді, без втручання у сферу наукової атестації.

У частині першій статті 42 Закону України «Про освіту» академічна доброчесність визначається як сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Частина третя статті 42 цього Закону містить перелік вимог, спрямованих на забезпечення дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти, серед яких вимога про необхідність посилання на джерела інформації в разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей. До порушень академічної доброчесності частина четверта вказаної статті відносить, серед іншого, «академічний плагіат» – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

У Рекомендаціях щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо), викладених у листі Міністерства освіти і науки України від 15 серпня 2018 року № 1/11-8681, наголошується, що будь-який текстовий фрагмент обсягом від речення і більше, відтворений в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами, або в перекладі з іншого джерела, обов’язково має супроводжуватися посиланням на це джерело; винятки допускаються лише для стандартних текстових кліше, які не мають авторства та/чи є загальновживаними.

Постановою загальних зборів Національної академії наук України від 15 квітня 2009 року № 2 схвалено Етичний кодекс ученого України, метою якого є визначення загальних етичних принципів, яких кожен із науковців і викладачів має дотримуватися у своїй роботі. Цей Кодекс також встановлює норми поведінки для науковців. Пунктом 2.3 цього Кодексу учених зобов’язано забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження, вважати неприпустимими прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату.

Таким чином, обов’язок належного цитування, коректного використання джерел та недопущення привласнення результатів чужої інтелектуальної діяльності є складовою загальних етичних і правових стандартів наукової діяльності.

Виявлені ГРД порушення стосуються вступу та основного тексту дисертації, різних авторів та джерел, які реалізовувалися різними способами: дослівним копіюванням текстів без посилання, перефразуванням без належної атрибуції, копіюванням тексту разом із системою посилань.

Встановлені обставини, на думку Комісії, є проявом несумлінного підходу до підготовки дисертаційного дослідження. Водночас Комісія враховує, що висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики вже зроблено за результатами оцінювання обставин, викладених вище. З огляду на зазначене Комісія не вдається до окремої оцінки фактів порушення Батмановою В.В. вимог академічної доброчесності з точки зору відповідності кандидата Єдиним показникам. Однак Комісія наголошує, що відмова від самостійної оцінки вказаних обставин не означає їх схвалення.

Стосовно обставин, викладених ГРД в інформації, Батманова В.В. надала пояснення, які сприймаються Комісією як достатньо обґрунтовані та такі, що суттєво не впливають на оцінку кандидата за показниками критеріїв доброчесності та професійної етики.

Враховуючи викладене, під час закритого обговорення Комісія у складі колегії більшістю голосів оцінила показники «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам» і, відповідно, критерії «доброчесність та професійна етика» у 0 балів.

Отже, за результатами дослідження матеріалів досьє, інформації, наданої ГРД у висновку, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, встановлено, що сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, тому Комісія у складі колегії виснує, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	58,80	346,80
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	134,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	114,00
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	20,00	40,00
	Безперервний розвиток	20,00
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,67	40,68
	Ефективна взаємодія	9,67
	Стійкість мотивації	10,67
	Емоційна стійкість	10,67
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	427,48

Таким чином, Батманова В.В. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним – «ПРОТИ»

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Батманова Вікторія Віталіївна набрала 427,48 бала.

2. Визнати Батманову Вікторію Віталіївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                    Михайло БОГОНІС «ЗА»

Члени Комісії:                                                                                 Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»

                                                                                                           Галина ШЕВЧУК «ПРОТИ»