Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач), Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
судді Рубіжанського міського суду Луганської області Юрія КОБЗАРЯ,
представника Громадської ради доброчесності Ярослави ВОЛЬВАЧ,
розглянувши питання щодо відповідності судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Юрія Юрійовича займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 29 грудня 2017 року № 445/2017 Кобзаря Ю.Ю. призначено строком на 5 років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Ю.Ю.
Рішенням Комісії від 29 січня 2019 року № 15/зп-19 затверджено результати іспиту та визначено, що за анонімне письмове тестування суддя Кобзар Ю.Ю. отримав 66,375 бала, а за виконання практичного завдання – 55,5 бала. Загальний результат складеного суддею Кобзарем Ю.Ю. іспиту становив 121,875 бала.
Кобзар Ю.Ю. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 05 березня 2025 року № 45/зп-25 Кобзаря Ю.Ю. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
31 березня 2026 року Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) затверджено висновок про невідповідність судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Ю.Ю. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – висновок ГРД), який 10 квітня 2026 року надійшов до Комісії.
Членом Комісії – доповідачем надіслано (лист від 13 квітня 2026 року № 31кп-2581/18) зазначений висновок судді Кобзарю Ю.Ю. та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.
Кобзарем Ю.Ю. 21 квітня 2026 року надіслано на адресу Комісії пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів. Кобзар Ю.Ю. висловив незгоду з висновком ГРД та навів аргументи на його спростування.
За підсумками дослідження досьє та проведення співбесіди рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 липня 2026 року № 42/ко-26 визначено, що суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзар Ю.Ю. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 670,5 бала. Вирішено внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Ю.Ю. займаній посаді.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до пункту 122 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), за результатами співбесіди Комісія у складі Колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Пунктом 124 Регламенту передбачено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку Громадської ради доброчесності, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту в засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту встановлено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Мотиви, якими керується Комісія під час ухвалення рішення.
Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Під час кваліфікаційного оцінювання, зважаючи на мету і завдання його проведення, у звичайного розсудливого спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності. Під терміном «звичайний розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти законослухняну людину, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.
У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинен брати активну участь у спростуванні сумніву в його доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією через їх вплив на авторитет судової влади, який суддя має зберегти за тих чи інших обставин.
Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства в чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
Наразі Кобзар Ю.Ю. обіймає посаду судді в Рубіжанському міському суді Луганської області, але не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень, а отже, ця посада не є вакантною.
Як уже було зазначено, до Комісії 10 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД.
Підставою для висновку ГРД слугували такі обставини:
1.1. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
У висновку ГРД зазначено, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2021 рік кандидат задекларував набуття у 2021 році у власність (по ½ частині з дружиною) квартири площею 134,6 кв.м у житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, за ціною 2 008 912 грн (еквівалент 72 681 дол. США), що становить близько 14 925 грн (еквівалент 539 дол. США) за 1 кв.м. ГРД звертає увагу, що цей житловий комплекс є об’єктом бізнес-класу, розташованим приблизно за 700 метрів від узбережжя Чорного моря та пляжу «Аркадія».
Також у висновку ГРД вказано, що аналіз архівних оголошень про продаж квартир у цьому житловому комплексі свідчить, що станом на 2021 рік ринкова вартість квартир зі співставною площею та аналогічною локацією була більш ніж удвічі вищою за ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу. Крім того, навіть ціна реалізації квартир безпосередньо від забудовника в 2019 році перевищувала задекларовану вартість придбаної квартири. За таких обставин, навіть за мінімальною ринковою вартістю станом на 2021 рік, квартира площею 134,6 кв.м мала б коштувати щонайменше 4 196 525 грн (еквівалент 151 828 дол. США).
На думку ГРД, така істотна невідповідність між договірною та ринковою вартістю квартири може свідчити про заниження ціни правочину з метою мінімізації податкових зобов’язань або приховування реального обсягу витрат і джерел походження коштів. На переконання ГРД, ці обставини породжують обґрунтовані сумніви щодо доброчесності судді та негативно впливають на суспільну довіру до судової влади.
1.2. У висновку ГРД також зазначено, що 26 березня 2021 року, тобто через десять днів після придбання квартири у ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_2», тодішня дружина судді набула у власність нежитлове приміщення площею 12,9 кв.м, розташоване за тією ж адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначене приміщення дотепер перебуває у її власності.
Водночас у декларації за 2021 рік, а також у наступних деклараціях Кобзар Ю.Ю. не відобразив відомостей про зазначений об’єкт нерухомого майна, попри те, що на момент його набуття право власності на нього належало дружині судді.
Крім того, ГРД звернула увагу, що, за даними архівних оголошень, середня вартість 1 кв.м нерухомості в ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_3» у березні 2021 року становила близько 1 128 дол. США. Отже, орієнтовна ринкова вартість придбаного нежитлового приміщення площею 12,9 кв.м мала становити близько 14 500 дол. США (приблизно 403 000 грн). Однак офіційно задекларовані доходи та заощадження сім’ї судді не свідчать про наявність достатніх коштів для здійснення такого придбання.
На думку ГРД, неподання відомостей про майно члена сім’ї в деклараціях, а також наявність обґрунтованих сумнівів щодо джерел коштів на його придбання викликають сумніви в доброчесності судді та прозорості його майнового стану.
1.3. Також у висновку ГРД зазначено, що джерелом коштів для придбання квартири, за твердженням Кобзаря Ю.Ю., були отримані ним 12 березня 2021 року від батька в подарунок грошові кошти в сумі 1 400 000 грн, а також задекларовані станом на 31 грудня 2020 року заощадження сім’ї в розмірі 645 000 грн.
ГРД зауважила, що сукупний обсяг задекларованих коштів був майже повністю використаний для придбання квартири навіть за її офіційно задекларованою вартістю, залишивши сім’ї мінімальний залишок коштів. Уже через десять днів після придбання квартири дружина кандидата набула у власність ще й нежитлове приміщення, яке не було відображено в деклараціях судді. Крім того, аналіз ринкової вартості свідчить, що сукупна вартість придбаного майна істотно перевищувала офіційно задекларовані доходи, заощадження та подаровані кошти сім’ї.
На думку ГРД, наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо достатності законних джерел коштів для придбання зазначеного майна та достовірності відомостей про його вартість, а також можуть свідчити про недотримання суддею вимог законодавства щодо подання повної та достовірної інформації в декларації.
2.1. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
Так, у висновку ГРД зазначено, що в деклараціях за 2015–2017 роки Кобзар Ю.Ю. не відобразив належних його тодішній дружині житлового будинку загальною площею 139,6 кв.м та земельної ділянки загальною площею 820 кв.м у місті Одесі, право власності на які вона набула ще у 2012 році, хоча ці об’єкти були зазначені в декларації за 2018 рік та відповідно до законодавства підлягали декларуванню і в попередніх звітних періодах.
Крім того, суддя не зазначив у деклараціях за 2016–2017 роки права безоплатного користування автомобілями марки «Mercedes-Benz GL550» та марки «Nissan X-Trail», хоча в декларації за 2018 рік вказав, що набув таке право ще у 2016 році. На думку ГРД, наведені обставини свідчать про неподання повної інформації, яка підлягала декларуванню.
2.2. У висновку ГРД також звернула увагу на те, що в декларації за 2018 рік суддя відобразив відомості про сплату 94 012 грн у рахунок погашення основної суми позики за фінансовим зобов’язанням, яке, за його ж відомостями, виникло 01 грудня 2016 року.
У деклараціях за 2016–2017 роки суддя не задекларував жодних фінансових зобов’язань. На думку ГРД, з огляду на дату виникнення позики та розмір коштів, сплачених у 2018 році, який перевищував установлений законом поріг декларування, кандидат мав відобразити відповідне фінансове зобов’язання в деклараціях за попередні звітні періоди.
З огляду на викладене ГРД дійшла висновку, що суддя не подав повної інформації про фінансові зобов’язання, яка підлягала декларуванню.
2.3. Крім того, у висновку ГРД зазначено, що в 2016–2019 роках суддя здійснював правосуддя в Рубіжанському міському суді Луганської області та Снігурівському районному суді Миколаївської області, однак у деклараціях за відповідні звітні періоди не відобразив жодного об’єкта нерухомого майна за місцем роботи або поблизу нього.
ГРД додатково надала інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді та є важливою в межах проведення кваліфікаційного оцінювання. Так, ГРД зазначено, що в провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебувала справа за позовом колишньої дружини судді про ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач просила ІНФОРМАЦІЯ_5.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 02 березня 2026 року позов було задоволено частково та стягнуто ІНФОРМАЦІЯ_6.
На думку ГРД, наведені обставини підлягають урахуванню під час оцінювання доброчесності судді та його сумлінності у виконанні обов’язків щодо ІНФОРМАЦІЯ_7.
Не залишилися поза увагою ГРД обставини, пов’язані з недоліками в заповненні Кобзарем Ю.Ю. декларацій доброчесності судді. Зокрема, в пункті 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» декларації доброчесності за 2021 рік суддя не підтвердив цього твердження, зазначивши, що притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Пункт 23 «Мене не було притягнуто до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність» суддя залишив незаповненим, хоча порядок заповнення декларації доброчесності передбачає, що відомості у цьому пункті не зазначаються якщо підтверджено твердження в пункті 22.
Крім того, у декларації доброчесності судді за 2023 рік Кобзар Ю.Ю. залишив незаповненими обидва поля пункту 26 «Мною дотримувалися правила професійної етики».
На думку ГРД, наведені обставини свідчать про неналежне заповнення суддею декларацій доброчесності.
На спростування доводів висновку ГРД суддя Кобзар Ю.Ю. надав Комісії письмові пояснення, які доповнив відповідями на запитання членів Комісії під час засідання.
Стосовно доводів ГРД про заниження вартості придбаної в 2021 році квартири в ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_8», розташованому за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 134,6 кв.м, суддя Кобзар Ю.Ю. пояснив, що її було придбано у фізичної особи, а ціна визначена за домовленістю сторін з урахуванням індивідуальних характеристик квартири, її технічного стану, необхідності проведення ремонтних робіт, особливостей планування та розташування, а також конкретних умов продажу. Вартість об’єкта була визначена спеціалізованою організацією та перевірена нотаріусом під час посвідчення договору. Суддя заперечив сплату будь-яких коштів понад указану в договорі ціну.
Кобзар Ю.Ю. також зазначив, що квартира тривалий час пропонувалася до продажу за різними цінами, а продавець мав намір реалізувати її у стислі строки у зв’язку з виїздом за кордон. На його думку, порівняння договірної ціни з цінами пропозицій щодо інших квартир не дає підстав для висновку про її недостовірність, оскільки такі оголошення не відображають фактичної вартості укладених правочинів та не враховують індивідуальних характеристик конкретного об’єкта.
Стосовно джерела походження коштів для придбання квартири Кобзар Ю.Ю. пояснив, що вони були сформовані за рахунок 1 400 000 грн, отриманих ним від батька на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, та власних сімейних заощаджень у розмірі близько 645 000 грн, задекларованих за попередні періоди. Джерелами походження коштів батька були, зокрема, доходи від підприємницької діяльності та кошти, отримані від продажу належного йому нерухомого майна.
Таким чином, на момент придбання квартири він мав достатній обсяг законних та документально підтверджених коштів для її придбання. На думку судді, висновки про невідповідність вартості квартири його доходам є необґрунтованими.
Стосовно придбання в 2021 році ОСОБА_1 (на той час дружина судді) нежитлового приміщення площею 12,9 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, суддя пояснив, що це комора у підвальному приміщенні, яку його тодішня дружина придбала самостійно, без його фінансової чи іншої фактичної участі. Крім того, у зв’язку з погіршенням сімейних відносин спільне ведення фінансів фактично не здійснювалося, а питання щодо набуття майна кожен із них вирішував самостійно. Тому, на думку судді, відсутні підстави вважати зазначене майно його витратами або враховувати його вартість під час оцінювання відповідності його майнового стану та доходів.
Стосовно розрахунків доходів і витрат його сім’ї, наведених ГРД у висновку, Кобзар Ю.Ю. зазначив, що висновки ГРД у цій частині ґрунтуються переважно на припущеннях та умовних розрахунках. При визначенні вартості майна використано так звану «ринкову вартість», встановлену на підставі оголошень про продаж, які не відображають фактичної вартості укладених правочинів. Крім того, до сукупних витрат також безпідставно включено майно, набуте його дружиною самостійно.
Кобзар Ю.Ю. зауважив, що використані ГРД середньостатистичні показники витрат населення не можуть достовірно відображати фактичні витрати конкретної сім’ї, оскільки вони залежать від індивідуальних особливостей способу життя. Фактичні витрати його сім’ї були нижчими за наведені середні показники, а окремі побутові потреби забезпечувалися за рахунок допомоги близьких родичів, зокрема батьків.
Суддя наголосив, що джерела коштів, використаних для придбання квартири, є встановленими та документально підтвердженими. Отже, твердження ГРД про невідповідність його витрат отриманим доходам є необґрунтованим.
Стосовно джерела коштів на придбання нежитлового приміщення суддя пояснив, що воно йому невідоме. Припустив, що кошти могли бути особистими заощадженнями дружини або отриманими нею від батьків. За твердженнями судді, про наявність таких коштів він дізнався лише після розірвання шлюбу. Кобзар Ю.Ю. зазначив, що через складні сімейні відносини не мав можливості отримати від дружини повну інформацію про її доходи та майновий стан, що, на його думку, ускладнювало належне відображення відповідних відомостей у декларації.
Стосовно незазначення в деклараціях за 2015–2017 роки відомостей про належні його дружині житловий будинок загальною площею 139,6 кв.м та земельну ділянку площею 820 кв.м у місті Одесі Кобзар Ю.Ю. пояснив, що вказане нерухоме майно було набуте дружиною ще в 2012 році. Відомості про ці об’єкти не були зазначені у відповідних деклараціях у зв’язку з відсутністю в нього повної інформації про них. Він фактично не користувався зазначеним майном. Після отримання відповідної інформації відомості про це майно були зазначені ним у деклараціях починаючи з 2018 року. За таких обставин несвоєчасне зазначення інформації про майно дружини не було наслідком умисного приховування майна чи свідомого неподання достовірних відомостей.
Під час засідання Комісії у складі колегії Кобзар Ю.Ю. визнав, що не вжив достатніх заходів для перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна члена своєї сім’ї (на той час – дружини) перед поданням відповідних декларацій, що було недоліком. Суддя зазначив, що неповнота декларування не була наслідком умисного приховування майна, а зумовлена складними сімейними відносинами та відсутністю повної інформації про майновий стан дружини.
Стосовно незазначення в деклараціях за 2016–2017 роки права безоплатного користування автомобілями «Mercedes-Benz GL550» та «Nissan X-Trail» суддя пояснив, що ці транспортні засоби належать на праві власності його батьку та постійно використовувалися ним із 2018 року, у зв’язку з чим відповідні відомості були відображені в декларації за 2018 рік. Замість дати, з якої Кобзар Ю.Ю. почав користуватися автомобілями, він помилково указав дату набуття права власності на автомобілі його батьком.
Стосовно незазначення в деклараціях за 2016–2017 роки відомостей про наявність фінансових зобов’язань суддя повідомив, що в 2016 році при відкритті зарплатного рахунку йому було оформлено кредитну картку (овердрафт), якою він почав користуватися лише у 2018 році. Упродовж цього року він неодноразово користувався коштами овердрафту та погашав їх, у зв’язку з чим у декларації за 2018 рік зазначив дату відкриття картки та загальну суму коштів, використаних за овердрафтом протягом року.
Стосовно недекларування в 2016–2019 роках житла в місті Рубіжне Луганської області та в місті Снігурівка Миколаївської області Кобзар Ю.Ю. пояснив, що в зазначений період тимчасово проживав у знайомих, змінюючи місце проживання, або в готелях. Договори оренди житла не укладалися. Оскільки постійного місця проживання він не мав та в жодному з приміщень не проживав понад половину звітного періоду, відповідні відомості до декларацій не вносив.
Стосовно наведених у висновку ГРД обставин, пов’язаних зі справою ІНФОРМАЦІЯ_9.
Стосовно зауважень ГРД щодо заповнення декларацій доброчесності судді Кобзар Ю.Ю. пояснив, що факт притягнення його до адміністративної відповідальності був розкритий у декларації доброчесності за 2021 рік у полі «Місце для додаткових пояснень», а отже, не приховувався. Виявлені неточності мають технічний характер і не свідчать про намір надати недостовірні відомості. Також суддя просив урахувати складні умови заповнення декларації, зумовлені початком повномасштабної збройної агресії рф та технічними труднощами.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Кобзаря Ю.Ю., висновок ГРД, проаналізувавши відомості про суддю, ухвалене колегією рішення, Комісія у пленарному складі встановлено таке.
Стосовно заниження суддею вартості нерухомого майна, зокрема видатку на придбання квартири, з матеріалів суддівського досьє та пояснень Кобзаря Ю.Ю. встановлено, що він разом із тодішньою дружиною 16 березня 2021 року придбав квартиру площею 134,6 кв.м у ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_10», розташованому за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, за домовленістю сторін за ціною 2 008 912 грн (еквівалент 72 681 дол. США).
Як зазначає ГРД у висновку, за даними аналізу архівних оголошень, ринкова вартість схожих квартир у цьому ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_11» станом на 2021 рік була щонайменше удвічі вищою за ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу.
Комісія у складі колегії, дослідивши в засіданні зазначене питання, врахувала пояснення Кобзаря Ю.Ю. щодо причин придбання квартири за ціною, яка є істотно нижчою за орієнтовну ринкову вартість, а саме щодо її технічного стану, необхідності проведення значних ремонтних робіт, особливостей планування та розташування, а також умов її продажу. Водночас Комісія у складі колегії констатувала, що наведені пояснення не є достатньо переконливими в частині об’єктивного підтвердження настільки істотної різниці між договірною та ринковою вартістю квартири.
Комісія також критично оцінює пояснення Кобзаря Ю.Ю. щодо впливу технічного стану будинку на ціну квартири, оскільки зазначені недоліки були характерними для будинку загалом та, відповідно, однаково впливали на вартість інших квартир у цьому будинку. Ціни таких квартир, наведені ГРД для порівняння, вже формувалися з урахуванням відповідного стану будинку. Тому посилання судді на зазначені обставини не може об’єктивно пояснити істотну різницю між вартістю придбаної ним квартири та цінами на інші квартири в цьому ж будинку.
Не знайшло належного документального підтвердження і твердження Кобзаря Ю.Ю. про те, що квартира раніше пропонувалася до продажу за ціною, близькою до вартості її придбання. Архівних оголошень або інших об’єктивних матеріалів, які б підтверджували відповідні обставини, Кобзарем Ю.Ю. не було надано.
У рішенні Комісії у складі колегії від 28 липня 2026 року № 42/ко-26 враховано, що квартира була придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а її вартість визначена спеціалізованою організацією та перевірена нотаріусом під час посвідчення договору. Зазначені обставини свідчать про дотримання встановленої процедури укладення правочину, однак самі собою не усувають сумнівів, зумовлених істотною різницею між договірною вартістю квартири та ціновими пропозиціями щодо співставних об’єктів нерухомості, наведеними ГРД.
Комісія зауважує, що навіть правомірний за зовнішніми ознаками правочин може викликати сумніви щодо достовірності зазначеної в ньому вартості предмета купівлі-продажу. Відображення вартості майна, що не відповідає його фактичній вартості (заниження ціни предмета купівлі-продажу), є негативним явищем, оскільки унеможливлює оцінювання реального майнового стану судді та членів його сім’ї й ускладнює зіставлення їх доходів і видатків. Це також може порушувати правила грошових розрахунків і фінансового моніторингу, мати ознаки, якщо не ухилення від оподаткування, то принаймні свідомого сприяння йому.
Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
Комісія у пленарному складі погоджується з висновком Комісії у складі колегії про те, що істотна різниця між договірною вартістю квартири та цінами на співставні об’єкти нерухомості, з огляду на відсутність належного підтвердження наведених Кобзарем Ю.Ю. причин такого відхилення, викликає сумнів щодо відповідності зазначеної у договорі вартості реальним обставинам придбання квартири та, з погляду звичайної розсудливої людини, може породжувати обґрунтований сумнів щодо належного рівня прозорості Кобзаря Ю.Ю. у сфері майнових відносин.
Водночас Комісія не має достатніх об’єктивних даних для висновку про те, що Кобзар Ю.Ю. фактично сплатив продавцю кошти в розмірі, що перевищував зазначену в договорі ціну, або договірна вартість квартири була умисно занижена з метою приховування реального обсягу витрат чи джерел походження коштів. Саме собою порівняння договірної ціни з цінами, зазначеними в оголошеннях про продаж інших квартир, не може безумовно підтверджувати іншу фактичну вартість конкретного об’єкта.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зазначає, що досліджені обставини не є підставою для вмотивованого сумніву у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності та цілком обґрунтовано враховані колегією при визначенні балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.
Комісія також бере до уваги надані Кобзарем Ю.Ю. пояснення щодо джерел коштів, використаних для придбання квартири, відповідно до яких такі кошти були сформовані за рахунок коштів, отриманих від батька як подарунок, та власних сімейних заощаджень. Зазначені пояснення узгоджуються з фактичними обставинами та відомостями, задекларованими за 2020–2021 роки.
Тому Комісія у пленарному складі визнає необґрунтованими сумніви ГРД щодо джерела походження грошових коштів у родини судді для придбання квартири у 2021 році.
Стосовно обставин придбання 26 березня 2021 року тодішньою дружиною судді Кобзаря Ю.Ю. нежитлового приміщення загальною площею 12,9 кв.м та джерел походження коштів, за рахунок яких його придбано, Комісією у складі колегії встановлено, що на момент набуття цього майна Кобзар Ю.Ю. та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.
Комісія у складі колегії критично оцінила пояснення Кобзаря Ю.Ю. щодо його необізнаності про набуття тодішньою дружиною 26 березня 2021 року у власність нежитлового приміщення. Комісія у складі колегії врахувала, що право власності на зазначене майно дружина набула лише через десять днів після придбання ними спільної квартири у тому самому житловому комплексі. На думку Комісії у складі колегії, така безпосередня часова та просторова пов’язаність відповідних правочинів не дає достатніх підстав погодитися з поясненнями судді щодо його необізнаності про набуття дружиною зазначеного майна.
Комісія у пленарному складі погоджується з такою оцінкою пояснень судді та зазначає, що наведені Кобзарем Ю.Ю. обставини щодо складних сімейних відносин, фактичного припинення спільного ведення фінансів, а також обставини, пов’язані з придбанням дружиною зазначеного майна та джерелами коштів для його придбання, самі собою не спростовують установлених обставин і не дають достатніх підстав для іншої оцінки наведених ним пояснень.
У рішенні від 28 липня 2026 року № 42/ко-26 Комісією у складі колегії зазначено, що відомості декларації судді за 2020 рік не підтверджують наявності у ОСОБА_1 особистих заощаджень, достатніх для придбання зазначеного нежитлового приміщення, а документів, які підтверджували б отримання нею коштів від батьків чи інших осіб, суддею не надано. Водночас об’єктивних даних, які б свідчили про незаконність походження коштів, використаних для придбання цього майна, або про свідоме приховування суддею відповідної інформації, колегією не встановлено.
Відповідно до пунктів 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, пенсія та інші доходи.
Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.
Комісія зауважує, що мета інституту декларування майна, доходів, витрат та фінансових зобов’язань полягає у створенні ефективного інструменту запобігання корупції та забезпеченні публічного контролю за «майновим» аспектом життя осіб, які отримують заробітну плату з державного бюджету.
Проявивши належну ініціативу та доклавши необхідних зусиль, Кобзар Ю.Ю. мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про майно, що перебувало у власності його тодішньої дружини, що, як зазначив суддя під час співбесіди, він усвідомлює. Хоча таких заходів ним своєчасно вжито не було.
Проаналізувавши надані суддею пояснення, Комісія у пленарному складі підтримує висновки Комісії у складі колегії, що Кобзар Ю.Ю. не вжив достатніх заходів для з’ясування майнових інтересів члена своєї сім’ї та забезпечення повноти й достовірності відповідної інформації, що свідчить про недостатню сумлінність у виконанні ним обов’язку щодо з’ясування майнового стану члена сім’ї. Водночас встановлені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність судді займаній посаді та були враховані під час оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності.
Надаючи оцінку інформації, викладеній у висновку ГРД щодо порушення суддею правил декларування, Комісія у пленарному складі зважає на таке.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів. Саме тому одним із критеріїв оцінки судді на відповідність займаній посаді є доброчесність як у професійній діяльності, так і в особистому житті.
Під час кваліфікаційного оцінювання судді Комісія перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують його як особу, зокрема наскільки відповідально він ставиться до своїх обов’язків, своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів щодо компетентності та доброчесності.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (пункт 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року, справа № 990/92/24).
Кобзар Ю.Ю. не заперечує факту допущення ним певної неповноти під час декларування. Так, під час заповнення декларацій за 2015–2017 роки ним не було зазначено в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» відомостей про житловий будинок загальною площею 139,6 кв.м та земельну ділянку площею 820 кв.м, які з 2012 року на праві власності належали члену його сім’ї – тодішній дружині. Суддя пояснив, що це було зумовлено його необізнаністю щодо окремих обставин набуття та наявності у дружини зазначеного нерухомого майна.
Крім того, суддя визнає, що під час заповнення декларацій за 2016–2017 роки він припустився помилки у зазначенні дати початку фактичного користування транспортними засобами «Mercedes-Benz GL550» та «Nissan X-Trail». Замість дати початку користування цими автомобілями ним помилково вказано дату набуття права власності на них його батьком. Суддя зазначає, що фактично почав постійно користуватися цими транспортними засобами у 2018 році, що й було відображено ним у декларації за 2018 рік.
Кобзар Ю.Ю. визнає допущення помилки під час заповнення декларації за 2018 рік у частині зазначення відомостей про фінансове зобов’язання, оскільки кредитний ліміт до його зарплатної банківської картки, яким суддя користувався у 2018 році, не підлягав декларуванню з огляду на те, що станом на кінець звітного періоду відповідне зобов’язання було повністю погашене.
Кобзар Ю.Ю. пояснив, що вказані помилки під час декларування були зумовлені неправильним розумінням ним певних положень антикорупційного законодавства. При цьому суддя наголошував на відсутності в нього умислу приховати відповідну інформацію або подати недостовірні відомості.
Підсумовуючи викладене вище, Комісія у пленарному складі констатує, що Кобзар Ю.Ю. при заповненні декларацій за 2015–2018 роки допустив окремі порушення та помилки у відображенні відомостей про об’єкти нерухомості, право користування транспортними засобами та фінансові зобов’язання.
Під час оцінювання характеру допущених порушень Комісія враховує, що наявні матеріали суддівського досьє не містять достатніх та беззаперечних доказів умисного приховування Кобзарем Ю.Ю. відповідної інформації або свідомого подання недостовірних відомостей. Пояснення судді щодо причин допущення помилок свідчать про те, що вони були зумовлені неправильним розумінням окремих положень антикорупційного законодавства та необізнаністю щодо певних обставин.
Отже, зважаючи на відсутність доказів, які беззаперечно б вказували, що ці порушення були допущені умисно, Комісія у пленарному складі підтримує висновок Комісії в складі колегії про зниження балів за цими підставами, однак вважає їх недостатніми для визнання судді недоброчесним.
Стосовно інформації, яка сама собою не стала підставою для висновку, але, на думку ГРД, потребує з’ясування, Комісія у пленарному складі бере до уваги пояснення судді Кобзаря Ю.Ю. з цього приводу.
Крім того, як указано в рішенні Комісії у складі колегії від 28 липня 2026 року № 42/ко-26, Кобзар Ю.Ю. у період з 2021 року до моменту ухвалення цього рішення не проходив підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України тривалістю не менше 40 академічних годин упродовж кожних трьох років, що передбачено статтею 89 Закону. Цю обставину Комісія у складі колегії врахувала під час визначення балів за показником «діяльність щодо підвищення фахового рівня» критерію «професійна компетентність».
Комісія у пленарному складі звертає увагу на необхідність неухильного дотримання Кобзарем Ю.Ю. встановленого статтею 89 Закону обов’язку щодо проходження підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, спрямованого на забезпечення належного рівня професійної компетентності судді.
Отже, указана у висновку ГРД інформація оцінена Комісією в сукупності з іншими відомостями. Зокрема, Комісією у складі колегії наведені у висновку ГРД обставини враховані як такі, що впливають на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, у зв’язку з чим Комісія оцінила їх під час визначення показників зазначених критеріїв.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Кобзаря Ю.Ю. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі вважає надані пояснення та наведені аргументи судді, інші фактичні дані, встановлені під час дослідження досьє, загалом переконливими та такими, що можуть вважатись достатніми для спростування сумнівів у відповідності судді критерію доброчесності.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали суддівського досьє, рішення Комісії у складі колегії від 28 липня 2026 року № 42/ко-26, висновок ГРД, взявши до уваги наданні суддею Кобзарем Ю.Ю. пояснення, інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо невідповідності судді Кобзаря Ю.Ю. критеріям професійної етики та доброчесності. Це своєю чергою є підставою для ухвалення рішення про визнання судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Ю.Ю. таким, що відповідає займаній посаді.
Беручи до уваги результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія у пленарному складі дійшла висновку про надання рекомендації для призначення Кобзаря Ю.Ю. на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України дванадцятьма голосами «ЗА» та трьома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
Визнати суддю Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Юрія Юрійовича таким, що відповідає займаній посаді.
Внести до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області Кобзаря Юрія Юрійовича.
Головуючий Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС «ПРОТИ»
Людмила ВОЛКОВА «ЗА»
Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»
Ярослав ДУХ «ПРОТИ»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Ігор КУШНІР «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»
Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Роман САБОДАШ «ЗА»
Руслан СИДОРОВИЧ «ПРОТИ»
Сергій ЧУМАК «ЗА»
