53/ко-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

судді Борщівського районного суду Тернопільської області Павла ЧИРА,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Борщівського районного суду Тернопільської області Чира Павла Васильовича на відповідність займаній посаді,

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням дванадцятої сесії двадцять першого скликання Тернопільської обласної ради народних депутатів від 12.02.1993 Чир П.В. обраний народним суддею Борщівського районного народного суду Тернопільської області.

Постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 № 1016-IV Чир П.В. обраний на посаду судді місцевого Борщівського районного суду Тернопільської області безстроково.

З метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з рішенням Комісії від 05.06.2024 № 152/зп-24 здійснено автоматизований розподіл справ (повторний автоматизований розподіл справ) між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно суддів місцевих та апеляційних судів, зокрема суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 12.06.2024 доповідачем з цього питання визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

Комісією досліджено досьє Чира П.В., проведено співбесіду та встановлено таке.

І.  Критерій професійної компетентності.

1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування. Чир П.В. набрав 84,375 бала.

2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання. Чир П.В. набрав 84 бали.

Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 168,375 бала, що становить більше ніж 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон).

Комісією надано оцінку порушенню суддею строків розгляду справ (3 справи у 2013 році; 1 справа у 2014 році; 4 справи у 2015 році; 3 справи у 2016 році; 5 справ у 2017 році; 41 справа у 2018 році; 5 справ у 2019 році; 6 справ у 2020 році; 5 справ у 2021 році; 4 справи у 2022 році; 2 справи у 2023 році; 1 справа у 2024 році) та оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) (13 судових рішень у 2017 році, 6 судових рішень у 2018 році, 1 судове рішення у 2020 році, 1 судове рішення у 2021 році, 2 судові рішення у 2022 році, 3 судові рішення у 2023 році, 6 судових рішень у 2024 році). У тому числі є судові рішення, які оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом: у справі № 594/1141/17 прострочено на 50 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 12.10.2017, направлено до реєстру 07.12.2017), у справі № 594/254/17 прострочено на 40 днів (ухвала про призначення справи до розгляду від 13.04.2017, направлено до реєстру 29.05.2017), у справі № 594/392/22 прострочено на 61 день (постанова від 03.03.2022, направлено до реєстру 04.05.2022), у справі № 608/18/23 прострочено на 49 днів (рішення від 13.01.2023, направлено до реєстру 14.03.2023).

З огляду на вказане за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 75 балів.

4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону суддя проходить підготовку в Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.

Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Чир П.В. підвищував свій фаховий рівень у регіональних відділеннях Національної школи суддів України упродовж 2011–2014 років та 2017–2024 років.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 10 балів.

ІІ. Критерій особистої компетентності.

1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.

2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.

3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності в 57 балів.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності у 86 балів.

ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.

1. Морально-психологічні якості (інтегративність) за критерієм професійної етики оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 70 балів.

2. Загальну інтегративність (доброчесність) оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 70 балів.

3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

 Пунктом 120 параграфа 9 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23, зі змінами), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

II. Висновок ГРД від 16.12.2020.

До Комісії 18.12.2020 надійшов висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД від 16.12.2020), в якому зазначено таке.

1. Суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя.

Відповідно до відомостей, наявних у суддівському досьє (с. 39), Чир П.В. з 20.11.2008 до 07.11.2013 обіймав посаду заступника голови Борщівського районного суду Тернопільської області. Після цього він неодноразово обіймав посаду голови суду: з 11.02.2014 до 14.04.2014; з 24.04.2014 до 23.04.2015; з 30.04.2015 до 29.04.2017; з 03.05.2017 до 02.05.2020. Також у суддівському досьє (с. 198) Чира П.В. наявне рішення зборів суддів від 12.05.2020 № 3 про чергове обрання судді на адміністративну посаду голови Борщівського районного суду Тернопільської області строком на три роки. На той момент у суді працювало двоє інших суддів, проте Чир П.В. обіймав посаду голови суду декілька строків поспіль.

На думку ГРД, безперервне перебування на адміністративній посаді протягом багатьох років є очевидним порушенням правила про обрання на адміністративну посаду «не більше двох строків поспіль». Відповідно до принципу, втіленого у законодавстві, зайняття адміністративної посади повинно обмежуватися двома строками поспіль. Після 2014 року реалізація цього принципу стала однією з необхідних умов відновлення довіри до судової влади. На переконання ГРД, той факт, що суддя обирався на адміністративну посаду голови суду через невеликі проміжки часу додатково вказує на неетичну поведінку Чира П.В. та його намагання маніпулювати законодавством.

2. Суддя, не перебуваючи на робочому місці, ухвалював судові рішення.

2.1. Згідно з інформацією, наявною в суддівському досьє (с. 132), 12.06.2013 суддя проходив навчання для суддів місцевих загальних судів з метою підвищення рівня кваліфікації у Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України на тему: «Реалізація інституту слідчих суддів у кримінальному провадженні». За даними досьє, тривалість навчання становила вісім академічних годин. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено три рішення, ухвалені суддею в цей же день (12.06.2013: ухвала про відкриття провадження в цивільній справі про визнання права власності на спадкове майно (справа № 594/823/13-ц); ухвала про відкриття провадження в цивільній справі про стягнення заборгованості (справа № 2-589/09); ухвала про відкриття провадження в цивільній справі про видачу дублікату виконавчого листа (справа № 2-288/10/1902). Також ГРД відзначає, що відстань між м. Чернівці (де проходило навчання) та м. Борщів (де знаходиться суд, в якому працює суддя) становить 87 км, а поїздка автомобілем займає близько 1 год 44 хв. Ухвал про виправлення описки щодо дати ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

2.2. Відповідно до відомостей, наявних в суддівському досьє (с. 26), суддя перебував у щорічній основній відпустці з 10.12.2013 до 29.12.2013. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено дев’ять судових рішень, ухвалених суддею в цей період (16.12.2013: ухвала про залишення позовної заяви без розгляду (справа № 594/1642/13-ц); постанова у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1625/13-п); постанова у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1627/13-п); ухвала про скасування заочного рішення (справа № 594/1508/13-ц); виправдувальний вирок (справа № 594/1457/13-к); 18.12.2013: ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1437/13-ц); ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1036/13-ц); ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1540/13-ц) та ухвала від 26.12.2014 про виклик відповідача в цивільній справі про стягнення заборгованості (справа № 594/1637/13-ц). Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

Згідно з інформацією, наявною в суддівському досьє (с. 26), суддя перебував у щорічній основній відпустці з 24.11.2014 до 17.12.2014. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено два судові рішення, ухвалені суддею в цей період (24.11.2014: ухвала про повернення позовної заяви (справа № 594/1349/14-ц); рішення у справі про розірвання шлюбу (справа № 594/1027/14-ц). Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

Відповідно до відомостей, наявних у суддівському досьє (с. 26), суддя перебував у щорічній основній відпустці з 01.12.2015 до 24.12.2015. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено дві ухвали, постановлені суддею в цей період (ухвала від 02.12.2015 про виправлення описки в рішенні (справа № 594/827/15-ц); ухвала від 10.12.2015 про виправлення описки в судовому рішенні (справа № 594/827/15-ц). Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

Згідно з інформацією, наявною в суддівському досьє (с. 26), суддя перебував у щорічній основній відпустці з 15.01.2015 до 13.02.2015. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено шість судових рішень, ухвалених суддею в цей період (ухвала від 20.01.2015 про відкриття провадження в цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 594/2/15-ц); обвинувальний вирок від 21.01.2015 (справа № 594/1606/14-к); постанова від 22.01.2015 у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1583/14-п); ухвала від 25.01.2015 про відкриття провадження у справі про арешт майна (справа № 594/70/16-к); 26.01.2015: рішення в цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 594/1323/14-ц); рішення в цивільній справі про розірвання шлюбу (справа № 594/1331/14-ц). Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

Враховуючи систематичність такої практики в судді, відсутність ухвал про виправлення описок в датах ухвалення судових рішень, а також наявність значної кількості судових рішень, ухвалених у відкритих судових засіданнях за участі сторін у справі (рішення у справах № 594/1606/14-к, № 594/1583/14-п, № 594/1323/14-ц, № 594/1331/14-ц, № 594/1027/14-ц, № 594/1625/13-п, № 594/1627/13-п, № 594/1457/13-к), ГРД вважає, що дії судді порушують підпункт 6.5 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України додатково надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.

У щорічних майнових деклараціях за 2017–2018 роки суддя декларував те ж саме нерухоме майно, що й у щорічній майновій декларації за 2016 рік. Водночас у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» зазначених декларацій суддя вказував, що у звітних роках він набував право власності, володіння чи користування на нежитлові приміщення, вартість яких перевищувала 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. При цьому єдине нежитлове приміщення, вказане у декларації судді, було набуте у власність його дружиною ще 17.09.2015, а розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» майнових декларацій взагалі не стосується видатків чи правочинів, які здійснювали у звітному році члени сім’ї суб’єкта декларування.

Також ГРД зазначила, що не змогла забезпечити судді право на відповідь до затвердження цього рішення, оскільки суддя не надав контактної інформації. ГРД готова розглянути пояснення судді, якщо такі надійдуть.

III. Пояснення судді.

Стосовно пункту 1 Висновку ГРД від 16.12.2020 Чир П.В. зазначив, що питання про призначення (обрання) суддів на адміністративні посади мало різне регулювання як щодо строку повноважень, так і щодо суб’єкта призначення, і порядок призначення суддів на адміністративні посади неодноразово змінювався законодавцем. При внесенні змін до статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, прийнятті її в новій редакції, визнанні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII таким, що втратив чинність, не було обмежено строк обрання на адміністративні посади. За таких обставин, на думку Чира П.В., немає правових підстав вважати, що особи, призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, є такими, що не мають права бути обраними на адміністративну посаду в суді й обіймати її два строки поспіль. Строки обрання на адміністративну посаду збільшувалися законами з 2014 року: 1 рік, 2 роки, 3 роки, з можливістю бути обраним повторно. На сьогодні є законодавча ініціатива про збільшення строку обрання судді на адміністративну посаду до 4 років з можливістю бути обраним повторно на 4 роки. Існуюча система обрання суддів на адміністративні посади є демократичною та унеможливлює будь-який вплив голови суду на суддів. Повноваження судді, обраного на адміністративну посаду, можуть бути достроково припинені з підстав висловлення недовіри. Судді, які обіймають адміністративні посади, є підзвітними зборам відповідних судів.

Незалежність суддів забезпечує, зокрема, належне унормування питань судового адміністрування. Якісне законодавче регулювання питання зайняття суддями адміністративних посад прямо впливає на якість організації роботи суду, створення належних умов для здійснення судочинства та утверджує авторитет судової влади в суспільстві.

Також суддя зазначає, що ним не допущено порушення вимог закону та він не намагався маніпулювати законодавством і не порушив етики судді, як зазначено у Висновку ГРД від 16.12.2020. Робота Борщівського районного суду Тернопільської області протягом усіх років його перебування на посаді голови суду була належним чином організована відповідно до покладених на нього обов’язків та суд мав високий авторитет серед громадян.

Стосовно пункту 2 Висновку ГРД від 16.12.2020 суддя Чир П.В. зазначив таке.

12.06.2013 він перебував у відрядженні в Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, однак після закінчення навчання він повернувся на робоче місце в Борщівський районний суд Тернопільської області та постановив 3 ухвали про відкриття провадження в цивільних справах без проведення судового засідання.

З 01.12.2015 до 24.12.2015 він перебував у щорічній основній відпустці. 02.12.2015 у справі № 594/827/15 надійшла заява про виправлення описки в рішенні від 19.10.2015, де Чир П.В. був головуючим. Будучи повідомленим про таку заяву він 02.12.2015, перебуваючи на робочому місці в Борщівському районному суді Тернопільської області, постановив ухвалу про призначення заяви про виправлення описки до розгляду на 10.12.2015. У судовому засіданні 10.12.2015 було розглянуто заяву й постановлено ухвалу про виправлення описки.

З 15.01.2015 до 13.02.2015 суддя перебував у щорічній відпустці. 05.01.2015 йому було розподілено справу № 594/2/15 та 06.01.2015 ним направлено запит для встановлення місця проживання відповідача. Відповідь на запит надійшла 20.01.2015 і суддя цього ж числа, перебуваючи на робочому місці, постановив ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до розгляду.

Також під його головуванням були проведені судові засідання: 21.01.2015 – у справі № 594/1606/14 винесено обвинувальний вирок; 22.01.2015 – у справі № 594/1583/14 ухвалено постанову у справі про адміністративне правопорушення, вчинене за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строк притягнення за якою закінчувався 24.02.2015; 26.01.2015 – в судовому засіданні розглянуто дві справи № 594/1323/14 та № 594/1331/14, ухвалено рішення, тому строки розгляду цих справ не порушено.

Чир П.В. також повідомив, що зазначена у Висновку ГРД від 16.12.2020 справа № 594/70/16 розглянута ним не 25.01.2015, а 25.01.2016.

З 24.11.2014 до 17.12.2014 він перебував у щорічній основній відпустці. 07.11.2014 у справі № 594/1349/14 ним постановлено ухвалу про залишення позову без руху. 24.11.2014, перебуваючи на робочому місці, він постановив ухвалу про повернення позовної заяви через несплату судового збору, саме цього дня закінчувався строк, визначений для повернення позовної заяви.

Також 24.11.2014 ним розглянуто справу № 594/1027/14 в судовому засіданні та ухвалено рішення про розірвання шлюбу.

З 10.12.2013 до 29.12.2013 суддя перебував у щорічній основній відпустці. На 16.12.2013 ним було призначено до розгляду 5 справ. Перебуваючи на робочому місці, він розглянув два адміністративні протоколи (строк притягнення за якими закінчувався 17.12.2013 та 18.12.2013), дві цивільні справи, в яких судом постановлено ухвали, та одне кримінальне провадження, в якому винесено виправдувальний вирок; 18.12.2013 – у судових засіданнях було постановлено ухвали про відновлення провадження у справах про розірвання шлюбу, строк примирення по яких закінчився; 09.12.2013 – справу № 594/1637/13 відкладено у зв’язку з неявкою відповідача на 26.12.2013, у судовому засіданні 26.12.2013 постановлено ухвалу про виклик відповідача шляхом публікації в газеті.

Чир П.В. вказує на те, що при прийняті всі ці рішення він приймав, перебуваючи на робочому місці. Всі судові засідання були ним проведені, про що свідчать записи судових засідань, які ним додано до письмових пояснень, підстав для виправлення описок в нього не було. Винесення ухвал одноособово і судом під його головуванням відбувалося під час його оплачених відпусток. На думку судді, він мав право провести їх на власний розсуд.

Також суддя Чир П.В. зазначив, що з метою недопущення порушення строків розгляду справ (оскільки він міг перебувати у відпустці і 45 днів), а також строків притягнення до відповідальності у справах про адміністративні правопорушення, намагаючись добросовісно виконати обов’язки судді, він призначав справи в період своєї щорічної основної відпустки, виходив на робоче місце в Борщівському районному суді Тернопільської області і ухвалював зазначені вище рішення (заробітна плата за ці дні йому не виплачувалася).

Додатково Чир П.В. повідомив, що це відбувалося тільки до 2015 року, оскільки надалі питання розгляду справ під час відпустки були ним вивчені, проаналізовані та справи під час відпустки ним не розглядалися.

Стосовно додатково наданій Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації ГРД Чир П.В. зазначив про таке.

У щорічних деклараціях за 2015–2018 роки в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» він зазначив про правочин, який спричинив видаток.

Йдеться тільки про один правочин – договір купівлі-продажу від 17.09.2015, відповідно до якого його дружина придбала нежитлове приміщення в м. Борщеві АДРЕСА_1, а саме: ½ частину коридору площею 5,05 кв.м та приміщення площею 15,6 кв.м. У щорічній декларації за 2015 рік він заповнив розділ 14, однак, заповнюючи щорічні декларації за 2016–2018 роки на основі попередньої декларації, суддя помилково не видалив цей запис. У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» ним не вносились відомості, оскільки інших об’єктів нерухомості придбано не було.

IV. Висновок ГРД у новій редакції від 22.04.2025.

До Комісії 23.04.2025 надійшов висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок ГРД у новій редакції), в якому вказано таке.

1. Суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя.

Із суддівського досьє Чира П.В. ГРД встановлено, що він з 11.02.2014 до 12.05.2023 обіймав посаду голови Борщівського районного суду Тернопільської області.

ГРД зазначає, що відповідно до усталеного принципу зайняття адміністративної посади в суді, суддя не може обіймати одну й ту саму адміністративну посаду в суді більше двох строків поспіль незалежно від того, коли та за яким законом його було обрано (призначено) на цю посаду (стаття 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). До послідовного зайняття адміністративної посади потрібно відносити і випадки припинення повноважень на адміністративній посаді й обрання на цю посаду знову через деякий час за умови, що протягом цього часу зазначену посаду не обіймала інша особа.

Таку ж позицію підтримала Комісія, зокрема у рішенні від 11.02.2019 № 189/вс-19 щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду Шаповала М.М.

ГРД вважає, що ігнорування правила обрання на адміністративну посаду «не більше двох строків поспіль» свідчить про те, що суддя докладає недостатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

2. Суддя, не перебуваючи на робочому місці, ухвалював судові рішення.

2.1. Відповідно до суддівського досьє Чира П.В. 12.06.2013 він проходив навчання для суддів місцевих загальних судів з метою підвищення рівня кваліфікації у Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України на тему: «Реалізація інституту слідчих суддів у кримінальному провадженні». Тривалість навчання становила 8 академічних годин. Водночас у Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 3 рішення, ухвалені суддею у цей же день. ГРД зазначає, що відстань між м. Чернівці (де проходило навчання) та м. Борщів (де знаходиться суд, в якому працює суддя) становить 87 км, а поїздка автомобілем займає близько 1 год 44 хв. Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

– 12.06.2013:

ухвала про відкриття провадження у цивільній справі про визнання права власності на спадкове майно (справа № 594/823/13-ц);

ухвала про відкриття провадження у цивільній справі про стягнення заборгованості (справа № 2-589/09);

ухвала про відкриття провадження в цивільній справі про видачу дублікату виконавчого листа (справа № 2-288/10/1902).

2.2. Відповідно до суддівського досьє Чира П.В. з 01.12.2015 до 24.12.2015 він перебував у щорічній основній відпустці. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 2 ухвали, постановлені суддею у цей період. Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

– 02.12.2015:

1) ухвала про призначення до розгляду справ про виправлення описки у рішенні (справа № 594/827/15-ц);

– 10.12.2015:

1) ухвала про виправлення описки у судовому рішенні (справа № 594/827/15-ц);

Відповідно до суддівського досьє Чира П.В. з 15.01.2015 до 13.02.2015 він перебував у щорічній основній відпустці. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 6 ухвал, постановлених суддею у цей період. Ухвал про виправлення описки щодо дати ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

 – 20.01.2015:

ухвала про відкриття провадження у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 594/2/15-ц);

– 21.01.2015:

обвинувальний вирок (справа № 594/1606/14-к);

– 22.01.2015:

постанова у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1583/14-п);

– 25.01.2015:

ухвала про відкриття провадження у справі про арешт майна (справа № 594/70/16-к);

– 26.01.2015:

рішення у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 594/1323/14-ц);

рішення у цивільній справі про розірвання шлюбу (справа № 594/1331/14-ц).

Відповідно до суддівського досьє Чира П.В. з 24.11.2014 до 17.12.2014 він перебував у щорічній основній відпустці. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 2 рішення, ухвалені суддею у цей період. Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

– 24.11.2014

ухвала про повернення позовної заяви (справа № 594/1349/14-ц);

рішення у справі про розірвання шлюбу (справа № 594/1027/14-ц).

Відповідно до суддівського досьє Чира П.В. з 10.12.2013 до 29.12.2013 він перебував у щорічній основній відпустці. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 9 рішень, ухвалених суддею у цей період. Ухвал про виправлення описки в даті ухвалення судового рішення в реєстрі не виявлено.

– 16.12.2013:

ухвала про залишення позовної заяви без розгляду (справа № 594/1642/13-ц);

постанова у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1625/13-п);

постанова у справі про адміністративне правопорушення (справа № 594/1627/13-п);

ухвала про скасування заочного рішення (справа № 594/1508/13-ц);

виправдувальний вирок (справа № 594/1457/13-к).

– 18.12.2013:

ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1437/13-ц);

ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1036/13-ц);

ухвала про призначення до розгляду цивільної справи про розірвання шлюбу (справа № 594/1540/13-ц).

– 26.12.2014:

ухвала про виклик відповідача у цивільній справі про стягнення заборгованості (справа № 594/1637/13-ц).

Ураховуючи систематичність такої практики в судді, відсутність ухвал про виправлення описок в датах ухвалення судових рішень, а також наявність значної кількості судових рішень, ухвалених у відкритих судових засіданнях за участі сторін у справі (рішення у справах № 594/1606/14-к, № 594/1583/14-п, № 594/1323/14-ц, № 594/1331/14ц, № 594/1027/14-ц , № 594/1625/13-п,  № 594/1627/13-п, № 594/1457/13-к), ГРД вважає, що дії судді порушують підпункт 6.5 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

3. Суддя (кандидат на посаду судді) не повідомив про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжив інших заходів для запобігання конфлікту інтересів.

10.10.2024 суддя закрив провадження у справі № 594/609/24, в якому відповідачем було Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополіс». До цього декілька років поспіль суддя здавав в оренду цій фірмі власні земельні ділянки (ця інформація зазначена в щорічних деклараціях судді за 2015–2016 роки та 2018–2023 роки). Крім того, у 2018 році суддя отримав благодійну допомогу та подарунок у негрошовій формі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс».

ГРД звертає увагу на те, що в зазначеній справі відповідно до ухвали від 30.09.2024 суддя Чир П.В. у судовому засіданні всупереч статті 198 Цивільного процесуального кодексу України не вирішив питання відводу чи самовідводу, а прийняв судове рішення про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 39 Цивільного процесуального кодексу України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, ГРД вважає, що суддя мав можливість оголосити самовідвід та фактично не вжив заходів для запобігання конфлікту інтересів.

V. Пояснення судді.

Суддя зазначив, що ним надано пояснення на Висновок ГРД від 16.12.2020. На думку судді, ГРД його пояснення не враховано, в пунктах 1 та 2 Висновку ГРД у новій редакції фактично переписано його пояснення та зміст попереднього висновку.

Стосовно пункту 1 Висновку ГРД у новій редакції Чир П.В. додатково вказав на те, що ГРД у двох висновках звертає увагу Комісії на рішення Комісії від 11.02.2019 № 189/вс-19 щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду Шаповала М.М.

Згідно з цим рішенням кандидата Шаповала М.М. визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Колегія Комісії, крім іншого, врахувала норми законодавства, що регулювали та регулюють порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, встановлюють, що суддя не може займати більш як два строки поспіль одну адміністративну посаду у відповідному суді (частина четверта статті 24 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 № 3018-ІІІ, частина четверта статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, частина дев’ята статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII).

З цього приводу Чир П.В. зазначив, що ГРД застосовано до нього тільки загальну частину з цього рішення Комісії, однак не вказано, які саме його дії на посаді голови Борщівського районного суду Тернопільської області свідчать про сумнів в його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, на думку судді, вказане рішення Комісії стосувалося кандидата на посаду судді Верховного Суду Шаповала М.М., тоді як стосовно Чира П.В. призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді Борщівського районного суду Тернопільської області.

Тож, на думку Чира П.В., ГРД непослідовно застосовує суперечливі правила та судження щодо суддів при формуванні висновків.

Стосовно пункту 3 Висновку ГРД у новій редакції Чир П.В. зазначив, що Тернопільська обласна прокуратура звернулася до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовом в інтересах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Національний прикордонний парк «Дністровий каньйон», Громадська організація «Клуб спелеологів «Поділля» м. Тернопіль, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права, скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним договору оренди землі.

Також Чир П.В. вказав, що дійсно між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» та його батьком ОСОБА_2 у 2010 році укладено договір оренди земельної ділянки (паю). Після смерті батька у 2012 році Чир П.В. звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини й 22.07.2016 отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку – 1,3555 га, договір оренди якої продовжував діяти. Відповідно він отримував орендну плату. У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» видавав всім орендодавцям по 5 літрів олії вартістю 74 грн та солодощі до Дня Святого Миколая вартістю 37 грн. При декларуванні доходів за 2018 рік суддя отримав офіційну інформацію про те, що 74 грн – це благодійна допомога, а 37 грн – подарунок, тому саме так цей дохід він і задекларував у щорічній декларації.

Суддя вважає, що підстав для самовідводу відповідно до пунктів 1–4 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України у нього не було, а наявність договору оренди земельної ділянки між ним та другим відповідачем у справі не свідчить про його пряму чи побічну заінтересованість у розгляді цієї справи, проте може відноситися до інших обставин, що викликають сумнів в його неупередженості або об’єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, Чир П.В. зазначив, що провадження у справі було відкрито 30.04.2024 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.05.2024, надалі розгляд справи неодноразово відкладався.

27.09.2024 до Борщівського районного суду Тернопільської області надійшло клопотання прокурора про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору; 30.09.2024 під час підготовчого судового засідання прокурор просила призначити справу до судового розгляду та клопотання в підготовчому засіданні не розглядати (у судове засідання не прибули відповідач та його представник); ухвалою суду закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду; 10.10.2024 прокурор підтримала клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (усі учасники судового розгляду також підтримали це клопотання); ухвалою суду від 10.10.2024 провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на зазначене суддя вважає, що в нього не було підстав оголошувати про наявність договору оренди земельної ділянки між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрополіс».

Відповідно до частин першої та другої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Отже, Чир П.В. вважає, що, заявивши у цій справі самовідвід з підстав, зазначених у пункті 3 Висновку ГРД у новій редакції, та вирішивши його одноособово, він би вчинив дисциплінарне правопорушення – недобросовісно використав незначний привід для того, щоб уникнути розгляду справи.

Під час співбесіди суддя підтвердив раніше надані Комісії письмові пояснення.

VI. Норми права та їх застосування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 5 глави 6 «Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання» розділу II Положення критерії компетентності оцінюються так:

• професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких:

рівень знань у сфері права – 90 балів;

рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів;

• ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів;
• діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів.

Особиста компетентність – 100 балів.

Соціальна компетентність – 100 балів.

Критерій професійної етики оцінюється у 250 балів, з яких:

• морально-психологічні якості –  100 балів;
• інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам професійної етики.

Критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких:

 - інтегративність – 100 балів;

 - інші показники – 150 балів.

Цей критерій оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.

Стосовно обставин, вказаних у висновках ГРД, Комісія зазначає таке.

1. На думку ГРД, суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя, а саме: з 11.02.2014 до 12.05.2023 обіймав посаду голови Борщівського районного суду Тернопільської області.

Рішенням Вищої ради юстиції від 11.02.2014 № 27/0/15-14 Чира П.В. призначено на посаду голови Борщівського районного суду Тернопільської області строком на п’ять років.

Виконуючи обов’язки голови Борщівського районного суду Тернопільської області, 11.04.2014 Чир П.В. видав наказ № 6-к про припинення повноважень голови суду з 11.04.2014 на підставі пункту 2 розділу 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 № 1188-VIІ.

Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 № 1188-VІІ змінено порядок призначення суддів на адміністративні посади, а саме: голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, секретарі палат апеляційного суду, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники та секретарі палат призначалися на посади строком на один рік шляхом таємного голосування із числа суддів цього суду, але не більш як на строк повноважень судді.

Рішенням зборів суддів від 24.04.2014 № 1 Чира П.В. було обрано головою Борщівського районного суду Тернопільської області строком на один рік відповідно до статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховною Радою України 12.02.2015 прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VІІІ, яким у новій редакції викладено Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

Цим законом також встановлено новий порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, зокрема в частині строку призначення на адміністративну посаду (два роки) та періодичності зайняття такої посади (не більше двох строків поспіль), який не може бути ототожненим з попереднім.

Рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 34 визначено, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, є такими, що можуть бути обраними на адміністративну посаду і обіймати її два строки поспіль.

Судді, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, за загальним правилом продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який їх було призначено.

У вказаному рішенні Ради суддів України зазначено: «ні Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», ні нова редакція Закону України № 2453-VI не містять жодних обмежень щодо можливості зайняття адміністративних посад два строки поспіль суддями, які обіймали посаду раніше».

Так, рішенням зборів суддів від 30.04.2015 № 18-к Чира П.В. було обрано головою Борщівського районного суду Тернопільської області строком на два роки.

02.06.2016 прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, який набрав чинності 30.09.2016.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ було визначено новий порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, а саме: голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини дев’ятої статті 20 Закону № 1402-VІІІ суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.

Рішеннями зборів суддів Борщівського районного суду Тернопільської області від 03.05.2017 № 4 та від 12.05.2020 № 3 Чир П.В. обирався головою суду строком на 3 роки.

Оцінюючи вказані обставини, Комісія виходить з такого.

Дійсно, норми законодавства України, що регулювали та регулюють порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, встановлюють, що суддя не може займати більш як два строки поспіль одну адміністративну посаду у відповідному суді.

Звісно, суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, в тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, зокрема і під час реалізації свого права бути обраним на адміністративну посаду в суді.

Водночас, ураховуючи принцип правової визначеності, неодноразові зміни законодавства в частині порядку та строків обрання суддів на адміністративні посади не повинні негативно впливати на особу, яку такі зміни стосуються.

З огляду на викладені обставини в ситуації правової невизначеності волевиявлення як самого судді Чира П.В., так і, напевно, зборів суддів Борщівського районного суду Тернопільської області спиралося на зазначене рішення вищого органу суддівського самоврядування – Ради суддів України, яка взяла на себе повноваження щодо роз’яснення і виправлення такої невизначеності. Слід зауважити, що відповідно до Закону рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов’язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з’їзду суддів України.

Отже, Комісія вважає, що зазначені обставини суттєво не впливають на відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, водночас враховуються Комісією під час оцінки показників відповідності судді вказаним критеріям.

Крім того, Комісія враховує, що після спливу 12.05.2023 другого строку, на який Чир П.В. був обраний головою суду, він не висував своєї кандидатури на новий строк і з того часу не є головою суду. Тобто суддя продемонстрував дотримання ним вимог закону в частині недопустимості перебування на посаді голови суду більше двох строків поспіль.

2. Стосовно того, що суддя, не перебуваючи на робочому місці, ухвалював судові рішення, Комісія зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Частиною першою статті 7 Закону визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає необхідність розгляду справ незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У практиці ЄСПЛ під поняттям «суд» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції, на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гуров проти Молдови» від 11.07.2006 № 3645502, «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 № 21722/11 наголосив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування суду, а й дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Наведене в сукупності свідчить, що «суд, встановлений законом» у практиці ЄСПЛ повинен відповідати критеріям щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, автоматичного розподілу справ, наявності повноважень у судді, належного складу суду, наявності достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

У частині першій статті 57 Закону 1402-VІІІ міститься вимога до судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Суддя Чир П.В., пояснюючи свої дії щодо постановлення судових рішень під час щорічних відпусток упродовж 2013–2015 років, зазначив, що перебував на робочому місці і дійсно ухвалював зазначені ГРД судові рішення. Це було пов’язано з необхідністю дотримання строків розгляду справ і, на його думку, не може свідчити про порушення ним критеріїв доброчесності та професійної етики.

Отже, суддею спростовано, що він ухвалював судові рішення, не перебуваючи на робочому місці.

Водночас чинні на час ухвалення ним судових рішень норми Закону у відповідних редакціях не містили чіткої заборони розгляду суддею справ під час відпустки. У цілому такий розгляд не порушив чиїхось прав чи інтересів, відводи судді з цього приводу учасниками процесу не заявлялися, судові рішення з підстав неналежного складу суду не скасовувалися.

Ураховуючи зазначене, а також пояснення судді, Комісія доходить висновку, що вказані дії судді не були результатом його умислу чи недбалості, а були зумовлені необхідністю дотримання процесуальних строків, Комісія вважає, що зазначені обставини суттєво не впливають на відповідність судді критеріям професійної етики, водночас враховуються Комісією під час оцінки показників відповідності судді вказаним критеріям.

Стосовно ухвалення судових рішень 12.06.2013 під час проходження підвищення кваліфікації в Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, Комісія зазначає таке.

Із пояснень судді Чира П.В. встановлено, що він дійсно перебував у відрядженні в Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, однак після закінчення навчання він повернувся на робоче місце в Борщівський районний суд Тернопільської області та постановив 3 ухвали про відкриття провадження у цивільних справах без проведення судового засідання.

Як пояснив суддя під час засідання, він планував свій робочий час таким чином, щоб мати можливість брати участь у заході, а також ухвалювати судові рішення без проведення судового засідання.

Як зазначено у рішенні Ради суддів України від 25.11.2021 № 54, саме суддя організовує свою роботу таким чином, щоб забезпечити відправлення правосуддя у тих справах, що йому надходять у розумні строки. Перебування судді протягом якогось визначеного періоду часу в конкретно визначеному приміщенні не може бути ані суттю його роботи, ані частиною суті його роботи. Фактичне перебування судді на певному робочому місці та протягом певного проміжку часу, узгодженого в межах реалізації суддівського самоврядування, не може саме по собі свідчити про виконання чи невиконання суддею покладених на нього обов’язків. Окрім відправлення правосуддя, обов’язками судді також є вимога щодо систематичного розвитку професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді.

Таким чином, суддя взяв участь 12.06.2013 в заході щодо підвищення кваліфікації в Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, після чого повернувся на робоче місце та постановив 3 ухвали про відкриття провадження в цивільних справах без проведення судового засідання. Він не перебував поза межами суду, у зв’язку з чим Комісія відхиляє твердження ГРД щодо наявності в діях Чира П.В. порушення критеріїв професійної етики.

3. Стосовно того, що суддя не повідомив про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжив інших заходів для запобігання конфлікту інтересів, Комісія зазначає таке.

Під час співбесіди Комісією встановлено, що Чир П.В. з моменту отримання ним свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку розміром 1,3555 га – 22.07.2016 почав отримувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» орендну плату за договором оренди вказаної земельної ділянки. У 2024 році у провадженні судді перебувала справа № 594/609/24, в якій однією зі сторін було Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрополіс». Питання самовідводу у цій справі суддя не порушував, також він не повідомив учасників процесу про наявність договірних відносин із зазначеним товариством.

У своїх поясненнях суддя стверджує, що в його діях не було ні потенційного, ні реального конфлікту інтересів, який би потребував процесуального врегулювання. Крім того, суддя вважає, що оскільки провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю предмета спору та не розглянуто справу по суті, у нього не було підстав оголошувати про наявність договору оренди земельної ділянки між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрополіс».

Відповідно до частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Згідно із статтею 10 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.

Як визначено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Пунктом 4.4 вказаних принципів встановлено, що суддя не бере участі в розгляді справи, якщо будь-хто із членів його родини виступає як представник будь-якої сторони чи в іншій формі має відношення до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність» в сенсі пункту першого статті 6 має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто, жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і насамперед сторонам у процесі.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ’єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб’єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (ii) об’єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб’єктивною та об’єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб’єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності (див. рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість – іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя – ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об’єктивної безсторонності тісно пов’язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, у якому дійсно вказано, що незалежність судової влади означає повну неупередженість суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Узагальнюючи свої рекомендації, КРЄС у пункті 50 Висновку № 3 (2002) зазначає: i) кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; ii) судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; iii) вони повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні; iv) вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; v) судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; vi) вони повинні демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає; vii) вони повинні виконувати свої обов’язки з повагою до рівноправного ставлення до сторін, уникаючи будь-якої упередженості та будь-якої дискримінації, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін; viii) вони повинні демонструвати обережність у своїх відносинах із засобами масової інформації, підтримувати свою незалежність та безсторонність, утримуючись від переслідування особистих інтересів у відносинах з пресою та уникаючи безпідставних коментарів щодо справ, які вони розглядають; ix) вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності; x) вони повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк; xi) вони повинні присвячувати більшу частину свого робочого часу здійсненню своїх судових функцій та інших пов’язаних з ними видів діяльності; xii) вони повинні утримуватися від будь-якої політичної діяльності, що може підірвати їхню незалежність та завдати шкоди їхньому іміджу безсторонності.

Саме порушення цих правил, на думку КРЄС, і викликатиме «в очах розумного спостерігача» сумнів у безсторонності судді.

На переконання Комісії, матеріали досьє не містять інформації, яка б могла свідчити про порушення суддею принципів незалежності та безсторонності при розгляді зазначеної справи, однак суддя мав врахувати, що вказані обставини у стороннього спостерігача могли викликати сумнів у незалежності та неупередженості суду, і вжити заходів, щоб не дати приводу для таких сумнівів, проте не зробив цього.

Комісія вважає очевидним, що перебування судді у договірних відносинах зі стороною у справі могло викликати в іншої сторони сумнів у його безсторонності.

Суддя у поясненнях зазначив, що негативних наслідків від ухвалення ним такого судового рішення не настало, проте інститут самовідводу у процесуальному законодавстві націлений на те, що суддя за наявності підстав взагалі не має права ухвалювати будь-яке судове рішення у справі незалежно від того, чи це рішення по суті спору, чи це ухвала про відкриття провадження у справі або закриття такого провадження.

Отже, за результатами дослідження суддівського досьє, висновків ГРД, пояснень судді та проведення співбесіди, Комісія вважає зазначені вище обставини такими, які впливають на оцінку відповідності судді Чира П.В. критерію професійної етики.

Водночас Комісія вважає, що вказані обставини не є достатніми для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної етики, з огляду на те, що провадження у справі закрито за заявою позивача про відсутність предмету спору. Судове рішення учасниками справи не оскаржувалось, жодних негативних наслідків через ухвалення такого судового рішення не настало. Також під час дослідження досьє та проведення співбесіди не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення ним як суддею умисних протиправних дій, тому Комісією оцінено показник професійної етики у 100 балів.

Таким чином, урахувавши встановлені обставини, дослідивши досьє судді, Висновок ГРД у новій редакції та заслухавши пояснення судді, Комісія оцінила показник доброчесності у 150 балів.

VII. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Чир П.В. отримав такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	84,375	253,375
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	84
	Ефективність здійснення правосуддя	75
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	10
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	57	57
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	86	86
Професійна етика	Показники професійної етики	100	170
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	70
Доброчесність	Показники доброчесності	150	220
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	70
Всього			786,375

Відповідно до пункту 11 розділу V Положення рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Чир П.В. набрав 786,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання відповідності судді займаній посаді повинно вирішуватися пленарним складом Комісії.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Чир Павло Васильович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 786,375 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Борщівського районного суду Тернопільської області Чира Павла Васильовича займаній посаді.

Головуючий                                                                                                        Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                                    Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                              Роман САБОДАШ