96/ас-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі Першої палати:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Олега КОЛІУША, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Елли КАТАЄВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Олега ЯКИМ’ЯКА,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Катаєвої Елли Валеріївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання кандидата.

1. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
2. До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Катаєва Елла Валеріївна як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 21 квітня 2003 року № 346/2003 Катаєву Е.В. призначено на посаду судді Суворівського районного суду міста Одеси строком на п’ять років; Указом Президента України «Про призначення суддів» від 20 липня 2007 року № 654/2007 Катаєву Е.В. в межах п’ятирічного строку призначено на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду; Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 525-VI обрано на посаду судді цього суду безстроково.

3. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Катаєву Е.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі як таку, що в порядку та строки, визначені Комісією, подала всі необхідні документи та на день подання цих документів відповідає встановленим статтею 28 Закону вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
4. Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду в межах Конкурсу. Визначено, що Катаєва Е.В. за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 146 балів та допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Встановлено, що Катаєва Е.В. за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 44,3 бала та допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.
6. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджено декодовані результати третього етапу кваліфікаційного іспиту  та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу. Визначено, що Катаєва Е.В. за виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду отримала 122 бали; загальний результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання – 312,3 бала; допущено Катаєву Е.В. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Відповідно до цього рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.

7. Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 13 березня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.
8. Пунктом 3 частини четвертої статті 79³ Закону передбачено, що у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 05 травня 2025 року № 17/ас-25 встановлено результати спеціальної перевірки стосовно кандидата Катаєвої Е.В.

9. На адресу Комісії 06 червня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Катаєвої Е.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
10. Комісією у складі Першої палати 12 червня 2025 року проведено співбесіду із кандидатом Катаєвою Е.В., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

2. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності.

11. В основу висновку ГРД, затвердженого 04 червня 2025 року, покладено такі аргументи.
12. Кандидатка свавільно встановлювала обмеження в реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань, зокрема, шляхом встановлення заборони необмеженому колу осіб, на тривалий час і щодо необмеженого місця.

Катаєва Е.В. як суддя Одеського окружного адміністративного суду ухвалювала рішення, які забороняли проведення мирних зібрань, зокрема:

12. 1. Постановою від 30 грудня 2012 року у справі № 1570/7889/2012 обмежено право на мірні зібрання Одеського міського комітету комуністичної партії України, Одеської обласної організації ВО «Свобода», Одеської міської організації ВО «Свобода», громадського об’єднання «Патріоти міста-героя Одеси», Всеукраїнського громадського об’єднання «За Україну, Білорусь і Росію», громадської організації «Колокол». У мотивувальній частині рішення зазначено, що повідомлення органу державної влади про заплановану ходу в останній робочий день перед новорічними святами не відповідає вимогам закону щодо завчасного повідомлення. Також наголошено, що дозвіл на проведення таких акцій може бути потенційно небезпечним для життя та здоров’я мешканців Одеси, які святкуватимуть Новий рік на вилицях міста 01 січня 2013 року, коли мала б відбутися хода.
    2. Постановою від 04 липня 2014 року у справі № 815/3914/14 обмежено право на мирні зібрання Політичної партії  «Правий сектор», Громадської організації «Союз ввічливих людей», Одеської обласної організації «Політична партія «УДАР Віталія Кличка», Громадської організації «Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані», Громадської організації «Нове майбутнє». Вказані організації планували заходи на підтримку Збройних Сил України, проведення антитерористичної операції на сході України тощо. Аргументуючи прийняте рішення, Катаєва Е.В. зазначила, що повідомлення органу виконавчої владу з боку вказаних організацій були неповними, проведення таких заходів може поставити під загрозу безпеку та здоров’я громадян, оскільки учасники є представниками різнополярних організацій, а час та місце запланованих ними заходів перетиналися.
    3. Постановою від 06 листопада 2014 року у справі № 815/6319/14 обмежено право на мірні зібрання політичної партії «Союз анархістів України», Одеського обласного комітету політичної партії «Комуністична партія України», громадської організації «Комітет захисту громадян», політичної партії «Правий сектор», громадської організації «Рада громадської безпеки». Основними причинами заборони зазначено невиконання цими організаціями вимоги про повідомлення органу виконавчої влади, а також підвищений ризик заворушень.
    4. Постановою від 30 грудня 2014 року у справі № 815/7289/14 обмежено право на мірні зібрання Одеської обласної організації «Всеукраїнського об’єднання «Свобода», громадської організації «Комітет захисту громадян», громадської організації «Одеській комітет ветеранів війни в Афганістані». Основними причинами такої заборони були несвоєчасне повідомлення організаціями виконавчої влади, а також підвищений ризик заворушень та терактів у місті Одеса.
13. ГРД підкреслює, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) в таких випадках, коли посилання на конвенційні легітимні цілі є лише формальним, а натомість існують переконливі свідчення, що наведене обґрунтування необхідності обмеження свободи мирних зібрань не було істинним, є усі підстави стверджувати, що обмеження свободи мирних зібрань не мало легітимної мети.
14. Вислів «необхідно у демократичному суспільстві» в прецедентній практиці ЄСПЛ означає, що втручання у право на свободу мирних зібрань відповідає «невідкладним соціальним потребам» і, зокрема, є пропорційним поставленій законній меті (Stankov and the United Macedonian Organization Ilinden v. Bulgaria, § 87).
15. При цьому ЄСПЛ завжди розглядає втручання в контексті справи в цілому і визначає, чи було воно «пропорційним легітимній меті» і чи були причини, які озвучує влада для виправдання втручання, «відповідними і достатніми» (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 70).
16. Навіть існування об’єктивного ризику застосування насильства під час мирного зібрання, зокрема у вигляді контрдемонстрації, не є підставою для його заборони. Це позитивний обов’язок держави створити умови для вільного вираження своїх позицій громадянами. Адже можливість насильницьких контрдемонстрацій не може, як таке, відняти це право (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 23). Якщо ж існує теоретичний ризик насильницьких зіткнень, завдання поліції – стояти між двома групами, щоб забезпечити громадський порядок.
17. Отже, на думку ГРД, потенційні посилання Катаєвої Е.В. у власних рішеннях на можливі сутички між представниками різних організацій не можуть слугувати причиною для обмеження прав організацій на мирні зібрання.
18. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійному та особистому житті, оскільки вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя.

Згідно з даними суддівського досьє Катаєва Е.В. з 05 липня 2011 року до 23 квітня 2019 року обіймала посаду заступника голови Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до усталеного принципу суддя не може обіймати одну й ту саму адміністративну посаду в суді більше як два строки поспіль, незалежно від того, коли і за яким законом його було обрано (призначено) на цю посаду. До послідовного зайняття адміністративної посади потрібно відносити і випадки припинення повноважень на адміністративній посаді й обрання на цю посаду знову через деякий час за умови, що протягом цього часу зазначену посаду не обіймала інша особа.

19. Ігнорування правила про обрання на адміністративну посаду не більше двох строків поспіль, на думку ГРД, свідчить про те, що кандидат докладає недостатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною.
20. Під час співбесіди з членами Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Конкурсна комісія) Катаєва Е.В. пояснила, що не вважає порушенням законодавства те, що вона обіймала посаду заступника голови суду чотири рази поспіль, адже у 2015 році законом було повністю змінено підхід, строки, порядок обрання на посаду. Тому кандидат вважає, що обиралась вперше за новим законом. Такий підхід підтримує Рада суддів України.
21. ГРД наголошує, що заборона обіймати адміністративні посади більш ніж два строки поспіль існує як у чинному Законі, так і у законі, що діяв до нього. Тому пояснення кандидата про те, що зі змінами строків і порядку обрання на посаду (тобто змінами законодавства) вона може вважатись обраною на посаду вперше, ГРД вважає непереконливими. Зміна строку обрання на посаду не скасовує саму заборону і її мету, закріплену в законодавстві ще з 2010 року.
22. Кандидат вживала інші дії, які негативно вплинули на авторитет правосуддя.
23. У публікаціях в мережі «Інтернет» повідомлялося про втручання Катаєвої Е.В. та голови Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В. у роботу автоматизованої системи розподілу судових справ, а також про те, що вони незаконно отримали готові відповіді на тестові завдання іспиту в рамках проходження кваліфікаційного оцінювання, підтвердження здатності здійснювати правосуддя. Як ідеться у згаданих джерелах, ці відповіді вони могли продавати суддям Одеського окружного адміністративного суду.
24. У мережі «Інтернет», а також під час співбесіди Катаєвої Е.В. з Конкурсною комісією зверталася увага на її підтримку неетичних дій голови Одеського окружного адміністративного суду.

Так, у 2017 році Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядала скаргу на дії голови Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В., якого затримали під час керування автомобілем напідпитку. На засіданні Дисциплінарної палати кандидат не лише не засудила аморальний вчинок та дії свого керівника, але й позитивно характеризувала та підтримала його.

Катаєва Е.В. пояснила Конкурсній комісії, що під час розгляду дисциплінарної справи висловила позицію колективу суду і загалом намагалась донести, що така поведінка голови суду не була характерною для нього. Кандидат розглядає свій вчинок як прояв мужності.

На запитання Конкурсної комісії, чи не вважає Катаєва Е.В., що така підтримка голови суду в очах стороннього спостерігача виглядає як те, що вона розділила з ним відповідальність, кандидат відповіла, що «вона пропрацювала з ним (головою суду) 10 років в одному суді, вони працювали в одній команді. Як вона як боєць команди могла залишитися сторонньою?».

25. З вказаного ГРД доходить висновку, що викладене може характеризувати кандидата як «командного бійця», який, ймовірно, заплющить очі на певні проступки колег, навіть коли вони шкодять репутації суду, а також про неспроможність протистояти корупції в самій судовій системі.

Ураховуючи інформацію про можливі спільні дії кандидата та Глуханчука О.В. щодо втручання в автоматизовану систему розподілу судових справ та щодо продажу відповідей на тестові запитання працівникам суду, зазначене може свідчити й про особисту зацікавленість Катаєвої Е.В. в покриванні неетичної поведінки її керівника.

26. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійному та особистому житті, оскільки, не перебуваючи на робочому місці, ухвалювала судові рішення.
27. Під час співбесіди кандидата з Конкурсною комісією зверталася увага на те, що Катаєва Е.В., перебуваючи у відрядженнях та на навчанні, ухвалила загалом 187 судових рішень. Кандидат не змогла спростувати всі сумніви щодо зазначених рішень, оскільки до цього не була ознайомлена зі зверненням Фундації DEJURE, у якому містилися опис та посилання на конкретні справи.
28. На пропозицію Конкурсної комісії Катаєва Е.В. надала письмові пояснення щодо вказаних рішень, втім ці пояснення відсутні у суддівському досьє кандидата, тому ГРД не мала можливості з ними ознайомитись.
29. ГРД зауважила, що практика Вищої ради правосуддя свідчить, що ухвалення рішень у період перебування судді поза межами суду є порушенням чинного законодавства, правил професійної етики та є такими, що підривають авторитет правосуддя.
30. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті й чесності, оскільки повідомила недостовірні відомості в декларації доброчесності судді.
31. У деклараціях доброчесності судді, поданих протягом 2018–2023 років, Катаєва Е.В. підтвердила, що нею не приймалися рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (пункт 17 декларації). При цьому кандидат також підтвердила, що пройшла перевірку, передбачену цим законом (пункт 18 декларації). Пункти 17 та 18 є взаємовиключними, проте Катаєва Е.В. підтвердила обидва з них.
32. У декларації доброчесності судді за 2023 рік кандидат підтвердила, що їй невідомо, чи відвідували члени її сім’ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України. Водночас у суддівському досьє Катаєвої Е.В. містяться відомості, що її син 16 травня 2015 року здійснив переліт до Одеси з аеропорту «Шереметьєво», з огляду на що відповідь кандидата не є правдивою.
33. Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребує пояснення з боку кандидата.
34. З початку повномасштабного вторгнення російської редерації на територію України кандидат 13 разів перетинала державний кордон. Підстави перетину державного кордону потребують пояснень кандидата.
35. Під час співбесіди з Катаєвою Е.В. Конкурсна комісія акцентувала увагу на твердженні кандидата, що нею не було винесено жодної окремої думки у справах, які розглядалися колегіально. У зв’язку з тим, що кандидат бере участь у конкурсі на зайняття посади судді апеляційного адміністративного суду, де правосуддя здійснюється колегіально, неможливість/небажання виносити окремі думки є фактором, який Комісія має врахувати під час оцінювання кандидата.
36. У 2012 році членом Вищої ради юстиції було ініційоване питання звільнення Катаєвої Е.В. з посади судді за порушення присяги. Однак така пропозиція не була підтримана Радою, відповідно до ухвали Вищої ради юстиції від 10 грудня 2013 року № 1381/0/15-13.
37. В анкеті кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року Катаєва Е.В. вказала, що не є членом громадських організацій. Водночас відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, кандидат задекларувала членство в громадських об’єднаннях, зокрема у громадській організації «Асоціація адміністративних суддів» та саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднаннях: International Association for Court Administration, Inc., International Association of Refugee Law Judges.
38. Низка громадських організацій (включно з громадською організацією «Асоціація адміністративних суддів», членом якої була кандидат) 27 липня 2021 року звернулись із відкритим зверненням до Володимира Зеленського. Судді закликали Президента ветувати закон № 5068, який запроваджує відкриті конкурси на посади у Вищій раді правосуддя із залученням незалежних експертів із міжнародним досвідом до перевірки кандидатів на доброчесність. Під цим зверненням, зокрема, був підпис і Катаєвої Е.В. Втім, під час співбесіди кандидата з Конкурсною комісією вона наголосила, що підтримує прогресивні реформи як такі, та звернулася для участі в конкурсі на посаду члена Комісії, який відбувався за участі міжнародних експертів, оскільки вважає Комісію з добору справедливою та процедуру загалом чесною.
39. Кандидат разом з її донькою відвідували російську федерацію в липні 2014 року. Таке відвідування, за словами Катаєвої Е.В., було зумовлене пересадкою на інший авіарейс в аеропорту «Домодєдово». У суддівському досьє кандидата містяться відповідні квитки, які підтверджують її слова.

3. Джерела права та їх застосування.

40. Згідно з частиною першою статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу.
41. Частиною третьою статті 79 Закону передбачено, що для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті і вебпорталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.
42.  Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджено рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (зі змінами).
43. Пунктом 57¹ розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року
    № 3511-ІХ.
44. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» від 20 листопада 2024 року № 4072-ІХ.
45. Пунктом 2 частини першої статті 79² Закону встановлено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ цього Закону.
46. Відповідно до вимог частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
47. Частиною четвертою статті 79³ Закону визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України:
    1. На підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді.
    2. Проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду.
    3. Проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75  Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
    4. За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі в конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
48. Частиною п’ятою статті 79³ Закону встановлено, що особа, яка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді, але за результатами конкурсу не стала переможцем, може використати результати кваліфікаційного іспиту, складеного в межах такого оцінювання, під час наступного конкурсу на вакантну посаду судді апеляційного суду відповідної спеціалізації, оголошеного протягом двох років з дня складення іспиту.
49. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
50. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

51. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
52. З метою проведення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді у межах конкурсів за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 квітня 2025 року № 99/зп-25) (далі – Положення).
53. Розділом 2 Положення встановлено, що відповідність кандидата на посаду судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
    1. Відповідність кандидата критерію професійної компетентності  оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту та визначається за показниками: рівень когнітивних здібностей, рівень знань історії української державності, рівень загальних знань у сфері права, рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
    2. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності згідно з пунктом 2.4 Положення оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди та визначається за показниками: рішучість та відповідальність, безперервний розвиток.
    3. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності згідно з пунктом 2.8 Положення оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди та визначається за показниками: ефективна комунікація, ефективна взаємодія, стійкість мотивації, емоційна стійкість.
    4. Відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики згідно з пунктом 2.13 Положення визначається за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в досьє, і співбесіди.
54. Згідно з вимогами частини третьої статті 85 Закону для встановлення показників відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання можуть застосовуватись інші засоби. Перелік таких засобів наведено в розділі 4 Положення.
55. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.
56. Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією також враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24.
57. Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
58. Згідно з пунктом 5.6 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання оцінюється так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 400 балів (підпункт 5.6.1.1), з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів; особиста компетентність – 50 балів (підпункт 5.6.1.2), з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів; соціальна компетентність – 50 балів (підпункт 5.6.1.3), з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
59. Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону після введення в дію положень цього Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту, зокрема, під час конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року№ 94/зп-23.
60. Пунктом 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
61. Згідно з вимогами пункту 5.7 розділу 5 Положення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування кандидата на посаду судді доповідачем і членами Комісії та надання кандидатом відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов’язково обговорюються дані щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
62. Представники ГРД беруть участь у співбесіді в порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами).
63. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє кандидата на посаду судді на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
64. Відповідно до пункту 5.8 розділу 5 Положення максимально можливий бал за критеріями доброчесності та професійної етики становить 300 балів.
65. Комісія керується презумпцією, згідно з якою кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, але ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді.
66. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

67. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий кандидат на посаду судді припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
68. Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
69. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
70. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.
71. Відповідно до вимог частини першої статті 88 Закону за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
72. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
73. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.
74. Результати кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді, який підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, використовуються для визначення рейтингу учасників конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

4. Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

75. Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
76. Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
77. Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
78. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
79. Комісією 11 квітня 2025 року надіслано запит Катаєвій Е.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої компетентності.

Кандидатом 28 квітня 2025 року надіслано до Комісії запитувані пояснення.

80. Так, щодо відповідності критеріям рішучості та відповідальності Катаєва Е.В. зазначила таке.
81. Особиста компетентність судді – не лише сукупність знань та навичок, це здатність діяти свідомо, рішуче й відповідально у складних моральних ситуаціях, зберігаючи повагу до людини, до закону і до себе.
82. Щодня Катаєва Е.В. приймає рішення, які мають вплив на життя людей, і тому не дозволяє собі зволікань або уникнення відповідальності. Для кандидата рішучість – не емоційний імпульс, а усвідомлений вибір, зроблений на основі аналізу справи і внутрішніх етичних орієнтирів, це здатність приймати рішення тоді, коли вони необхідні. Зволікання може зашкодити, тому Катаєва Е.В. завжди намагається діяти вчасно, беручи на себе повну відповідальність.
83. Протягом 22 років роботи на посаді судді кандидат багато разів приймала рішення у справах, які викликали резонанс, що також є прикладом її рішучості. Попри складність, політичний та інформаційний тиск, Катаєва Е.В. брала на себе всю відповідальність за остаточне рішення, розуміючи його значення не лише в юридичному, але й у суспільному вимірі. Для кандидата було важливим, що вимагає зробити закон і обставини, а не те, як це сприйматимуть.
84. Комісією досліджено мотиваційний лист кандидата, поданий для участі в Конкурсі, у якому, зокрема, зазначено таке: «Я змогла вистояти перед тиском галасливих політичних мітингів під вікнами суду в буремні часи та перед психологічним тиском бути звільненою за рішення, які не подобалися». На запитання про конкретні обставини, які мала на увазі кандидат, Катаєва Е.В. відповіла, що розглядала чисельні справи, що викликали підвищений інтерес громадськості, мітинги біля будівлі суду. Під час подій Революції Гідності, коли значна частина суспільства, обурена поведінкою деяких представників суддівського корпусу, була агресивно налаштована до суддів, що призводило інколи до погроз та проявів вандалізму, дехто з суддів залишив кар’єру, але Катаєва Е.В. продовжила працювати попри все.
85. Стосовно обставин, за яких її могло бути звільнено з посади судді, кандидат повідомила, що перший такий випадок мав місце у 2008 році, коли за результатами розгляду нею справи, у якій застосовано Європейську конвенцію з прав людини та практику ЄСПЛ як норми прямої дії, заступником Генерального прокурора України було ініційовано її звільнення з посади судді. У другому випадку, за результатами розгляду Катаєвою Е.В. справи у 2012 році з такою ініціативою виступив ректор Одеської юридичної академії, який також був членом Вищої ради юстиції. Втім Вища рада юстиції констатувала відсутність порушень та відмовила у звільненні судді з посади.
86. Зазначені вище випадки кандидат оцінює як психологічний тиск, оскільки дисциплінарні процедури тривали близько року та увесь цей час Катаєва Е.В. працювала у стані невизначеності. Крім того, у 2008 році політична ситуація в країні була такою, коли слово заступника Генерального прокурора у дисциплінарній процедурі стосовно судді було дуже вагомим. Аналогічна ситуація мала місце і у 2012 році, отже кандидат розуміла, які саме сили стоять за поданням про її звільнення.
87. Відповідальність кандидат розуміє як готовність діяти відповідно до внутрішніх переконань, залишаючись у межах закону та професійної етики. Відповідальність – це не лише про строки чи формальні вимоги. Це здатність працювати з повною самовіддачею, приймаючи непрості рішення. Якщо обставини того вимагають, Катаєва Е.В. здатна вийти за межі звичного графіку. Це не про жертви, а про гнучкість і відповідальність за дотримання строків.
88. Працюючи суддею понад 20 років, кандидат неодноразово мала нагоду переконатися, що саме поєднання рішучості з відповідальністю формує довіру до судді. При цьому рішучість не є категоричністю, а відповідальність – не лише дотримання строків. Викладене є внутрішньою позицією, яку Катаєва Е.В. вважає фундаментом професії судді.
89. Стосовно відповідності показнику безперервного розвитку Катаєва Е.В. у письмових поясненнях зазначила, що для неї такий розвиток є природньою частиною професійної відповідальності, який не визначається кількістю сертифікатів. Внутрішньою настановою кандидата є прагнення постійно залишатись у формі, шукати глибші сенси у вже відомому, розвивати нові навички й підтримувати тонус професійного мислення.
90. Одним з останніх здобутків Катаєвої Е.В. є ступінь магістра права за спеціалізацією «Медіація» у Mykolo Romerio Universitetas (Литва, 2024 рік). Вказана освітня програма не лише поглибила розуміння кандидатом ролі судді як посередника в конфліктах, а й відкрила новий погляд на баланс між процесуальними нормами і людським контекстом. Результати навчання Катаєвої Е.В. вже після першої сесії були відзначені стипендією.
91. На запитання Комісії про мотиваційні чинники кандидата для здобуття ступеню кандидата наук у 2017 році Катаєва Е.В. повідомила, що, співпрацюючи з канадсько-українським проєктом «Освіта суддів заради економічного зростання», одним із завдань якого було впровадження судової медіації, дуже захопилася новою для нашої країни процедурою врегулювання спору за участю судді. Ключовою новизною дисертаційного дослідження кандидата було зменшення навантаження на адміністративні суди через запровадження такої процедури.
92. Кандидат також вважає значущим власний досвід викладацької діяльності в Національній школі суддів України. Постійна взаємодія з колегами, обговорення практик, підготовка до лекцій – усе це мотивує підтримувати знання на належному рівні. Водночас викладання спонукає до регулярного оновлення теоретичної й практичної бази знань, розвиває навички саморефлексії та чіткої правової аргументації.
93. Катаєва Е.В. зазначила, що розглядає професійний розвиток не як вимогу, а як внутрішній обов’язок, тому вивчає зміни в законодавстві, наукові підходи та практику інших країн. У процесі рефлексії над власними рішеннями вона завжди аналізує, які навички потребують посилення. Навчання для кандидата – не подія, а постійний процес інтеграції нового в її професійну реальність.
94. Сфера розвитку кандидата не обмежується лише правом. Катаєва Е.В. поглиблює знання української, вивчає іноземні мови та займається музичною композицією. Один з музичних творів («Надежда & Надія») 08 січня 2024 року було зареєстровано як об’єкт авторського права. Такі заняття підтримують здатність до концентрації, гнучкого й структурованого мислення – якості, важливі для сучасного правника.
95. Таким чином, безперервний розвиток для Катаєвої Е.В. – це не вимога, а відповідальна позиція і спосіб бути на своєму місці.
96. Надані кандидатом письмові пояснення, а також відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

97. На підставі дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність кандидата за критерієм особистої компетентності оцінено у 42,75 бала, що є вищим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія одноголосно вважає, що Катаєва Е.В. відповідає критерію особистої компетентності.

5. Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

98. Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
99. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

100. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

101. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правового поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

102. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

103. У письмових поясненнях, надісланих кандидатом до Комісії 28 квітня 2025 року, Катаєва Е.В. вказала, що вважає ефективну комунікацію не лише технікою донесення змісту, а й простором для прояву поваги й відкритості. Здатність говорити переконливо, точно й вчасно – важлива частина суддівської діяльності у професійному середовищі. Для кандидата це щоденна відповідальність за слова і за мовчання.
104. Комунікація, на думку Катаєвої Е.В., – це не лише вправне говоріння, але й вміння слухати. Кандидату важливо почути іншу позицію і зрозуміти мотивацію. Якщо Катаєва Е.В. дотримується іншої думки, то намагається не нав’язувати її, а довести, спираючись на аргументи й логіку. У командній роботі цінує можливість надавати зворотній зв’язок, не втрачаючи конструктивності та професійної поваги. Викладений підхід допомагає підтримувати продуктивну атмосферу в колективі.
105. Кандидат зазначила, що в письмовій комунікації, зокрема під час складання судових рішень чи аналітичних матеріалів, вона дотримується принципів точності, логічної послідовності та зрозумілості для всіх сторін. Катаєва Е.В. вважає, що текст має не лише фіксувати правову позицію, а й викликати довіру.
106. Викладаючи на курсах підвищення кваліфікації для суддів, кандидат спілкується з досвідченою аудиторією, що вимагає точності, поваги й тонкого відчуття контексту. Кожна аудиторія (студенти, представники інших професій, колеги) потребує адаптації в підходах, добору прикладів, корекції логіки викладу. Постійні запрошення від Національної школи суддів України є певним підтвердженням того, що стиль комунікації Катаєвої Е.В. резонує з очікуваннями слухачів.
107. Кандидат повідомила, що у складних або напружених ситуаціях завжди прагне зберігати ясність висловлювань і врівноважений тон. Кожну подібну ситуацію Катаєва Е.В. сприймає як можливість показати, що судова процедура – це не лише про норму, а й про людську гідність.
108. Кандидату неодноразово доводилось виступати на конференціях, телебаченні, модерувати дискусії. Усе це – досвід, який постійно вчить комунікативній уважності, гнучкості й витримці, допомагає тримати рівень комунікації незалежно від формату чи аудиторії.
109. Стосовно відповідності показнику ефективної взаємодії Катаєва Е.В. повідомила, що, на її думку, основа такої взаємодії – довіра, без неї не працюють навіть найкращі процедури. Взаємодія є не лише здатністю домовлятися, а й вмінням допускати різність, бачити спільне у протилежному, розуміти мотивацію іншого. Саме довіра й дозволяє вчасно сказати: «Я бачу інакше», не загострюючи суперечності.
110. Кандидат відзначила, що у професійному контакті для неї важливо зберігати повагу до меж і компетенції кожного. Вона переконана, що результат спільної праці залежить не від кількості компромісів, а від якості аргументованого діалогу. Цей принцип реалізується як у судовій колегії, так і в повсякденній роботі з апаратом суду, адвокатами, сторонами та науковцями.
111. Участь у міжінституційних та освітніх проєктах також формує культуру професійної взаємодії. Зокрема, в межах підготовки спільних навчальних програм для суддів з питань медіації кандидат об’єднала зусилля з колегами, щоб узгодити підходи до викладання. При подачі матеріалу застосовують різні техніки роботи з групами, фасилітаційні методи та інші інструменти живого діалогу з аудиторією. На думку Катаєвої Е.В., це не просто педагогічна форма, а продовження тієї ж професійної взаємодії, що ґрунтується на довірі, повазі, відкритості й готовності чути. Як результат – не один практичний курс отримав високу оцінку слухачів.
112. Катаєва Е.В. у письмових поясненнях вказала, що часто її завдання полягає не лише у тому, щоб висловити власну позицію, а й допомогти іншому узгодити свою. Означений підхід вимагає терпіння та здатності мислити не фрагментарно, а цілісно. Уміння визнати іншу позицію, не втрачаючи власної, є формою і сили, і поваги. Під час взаємодії з колегами для кандидата важливо не «перемогти», а створити простір для зваженого обговорення, особливо в умовах резонансної справи. Чесність, відкритість і послідовність у взаємодії з усіма учасниками формують відчуття справедливості судового процесу.
113. Стосовно стійкості власної мотивації до виконання професійних обов’язків судді кандидат у письмових поясненнях повідомила, що працює в системі правосуддя багато років, попри зміни у суспільстві, в самій системі, в підходах та пріоритетах. Часто справи є складними, а умови – несприятливими, але мотивація Катаєвої Е.В. не похитнулася. Кандидат відзначила, що для неї це є не просто юридичною практикою, а формою служіння справедливості. Катаєва Е.В. переконана, що судове рішення може стати точкою рівноваги в нестабільному світі.
114. Утім, як зазначає кандидат, стійка мотивація не тримається на ентузіазмі. Її основа – переконання в сенсі професії, здатність бачити в ній не лише обов’язки, але й місію. Катаєва Е.В. усвідомлює, що від її рішення залежить не просто процес, а людська доля та водночас довіра до правосуддя як інституції. Мотивацію не живлять подяка чи зовнішній контроль, справжнє джерело – відчуття правильності шляху. Коли складно, Катаєва Е.В. не шукає легких рішень, а запитує: для чого я тут?
115. Війна стала викликом для кожного. Але кандидат залишається і працює – наполегливо, щоденно, разом зі своєю країною і своїм народом. Відчуття суспільної потреби в опорі та стабільності лише підсилюють мотивацію. На думку кандидата, участь у Конкурсі теж є виявом мотивації. Це бажання не лише зберігати професію, а й долучатися до її оновлення.
116. Катаєва Е.В. відзначила, що стійкість мотивації підтримує інтелектуальний тонус. Кандидат бере участь у викладанні, дослідницьких, міжнародних ініціативах, що є для неї способом уникати вигорання. Внутрішню рівновагу Катаєва Е.В. підтримує за допомогою простих речей: читання, йоги, класичної музики, прогулянок. Баланс між самовідданістю та самозбереженням – не розкіш, а умова довгої дистанції.
117. Мотивацію кандидата підтримують також колеги, з якими вона поділяє цінності й відчуття плеча. Бути суддею для Катаєвої Е.В. – вже не лише професійна функція, а частина ідентичності. Знання, досвід, ясність у складних ситуаціях є не обтяженням, а опорою. Все викладене посилює переконання Катаєвої Е.В., що її професія вартує зусиль, і тому кандидату важливо не просто залишатися, а й впливати на її майбутнє.
118. Стосовно емоційної стійкості кандидат вказала, що в професії судді це поняття не зводиться лише до витримки та самоконтролю, а є здатністю зберігати ясність мислення і професійну дистанцію в умовах емоційної напруги, тиску чи моральної невизначеності. Також це вміння не розчинятись у чужих емоціях, не реагувати миттєво, не допускати, аби почуття перевершили право. Це, стверджує кандидат, і є суттю внутрішньої стійкості.
119. У процесі роботи суддя стикається з болем, конфліктами, провокаціями, іноді з несправедливими звинуваченнями. Катаєва Е.В. проходила через такі етапи й навчилась зберігати рівновагу, не втрачаючи людяності.
120. Вагомим підтвердженням емоційної стійкості кандидата, на її думку, є факт, що протягом років інтенсивної роботи вона залишається зваженою, відповідальною й не відчуває професійного вигорання. У конфліктних ситуаціях не втрачає міри, у напружених – не дозволяє собі реактивності. Навіть у некоректному чи емоційному зворотному зв’язку Катаєва Е.В. бачить ресурс для саморозуміння й розвитку.
121. Маючи досвід розгляду справ, що супроводжувалися інформаційними кампаніями, кандидат переконалась: суддя має бути центром спокою. За таких умов допомагає не жорсткість, а внутрішні опори – ясність позиції, звичка розрізняти суть і тло, здатність зберігати повагу до всіх учасників процесу.
122. Катаєва Е.В. зазначила, що емоційна стійкість – не сталий ресурс, її слід підтримувати усвідомлено: через рефлексію, увагу до себе, практики відновлення. Найбільше кандидату допомагають хобі, а також читання, море та тиша.
123. Емоційна стійкість на переконання кандидата – це не захист від емоцій, а спосіб працювати з відкритим серцем та холодним розумом, це не про байдужість, а про вміння залишатися в професії, зберігаючи гідність і внутрішню рівновагу.
124. Надані кандидатом письмові пояснення, а також відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

125. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах досьє, та співбесіди із кандидатом, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності Катаєва Е.В. набрала 44,50 бала, що є вищим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія одноголосно вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

6. Оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

126. Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
127. Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.
128. Указані показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), а також загальновідомої та загальнодоступної інформації щодо кандидата.
129. У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення судді Катаєвої Е.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Катаєва Е.В. не притягувалася.
130. При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
131. Ураховуючи наведене, Комісією під час кваліфікаційного оцінювання Катаєвої Е.В. було досліджено висновок ГРД від 04 червня 2025 року, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані нею як суддею декларації, а також інформація, надана державними органами на запити Комісії стосовно кандидата.
132. Катаєва Е.В., ознайомившись із висновком ГРД, надала такі письмові пояснення щодо постановлення рішень про обмеження щодо реалізації права на мірні зібрання.
133. Дійсно, Одеським окружним адміністративним судом розглядалися справи, зазначені у висновку ГРД, проте будь-якого свавілля при прийняті рішень щодо обмеження в реалізації права на мирні зібрання Катаєвою Е.В як суддею не допущено. У жодному вказаному рішенні (і не тільки у вказаному) не встановлювалась заборона необмеженому колу осіб на тривалий час і щодо необмеженого місця, як це вказано у висновку ГРД.
134. Кандидат вказала, що в кожній справі нею досліджувалась інформація щодо громадських організацій, місця та часу реалізації права на мирні зібрання, а також підстави подання позову виконавчим комітетом Одеської міської ради, надані докази щодо можливості забезпечити правопорядок у вказаних місцях у зазначений час.
135. Так, постановою від 30 грудня 2012 року у справі № 1570/7889/2012 частково задоволено позов виконавчого комітету Одеської міської ради, обмежено право на мирні зібрання лише Всеукраїнському громадському об’єднанню «За Україну, Білорусь і Росію», Одеському міському комітету комуністичної партії України, громадському об’єднанню «Патріоти міста-героя Одеси», громадському об’єднанню «Колокол» мітингів та походу за визначеними маршрутами в конкретний день та в конкретний час. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено, у тому числі щодо заборони проведення мітингів Одеській обласній організації ВО «Свобода», міській організації ВО «Свобода». Таким чином, Одеська обласна організація ВО «Свобода», міська організація ВО «Свобода» та інші організації мали можливість реалізувати своє право на проведення мітингів та інших заходів в інших місцях та в інший час у встановленому законом порядку.
136. Під час розгляду справи було враховано, що повідомлення про заходи від організацій надійшли 29 грудня 2012 року, тобто напередодні вихідних та святкових днів, фактично за два повних дні. Законом не встановлено строку подання таких повідомлень, проте Катаєва Е.В. керувалася рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2011 року № 4-рп/2001 (справа № 1-30/2001 щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання).
137. Також було враховано, що згідно з планом заходів щодо святкування Нового 2013 року, затвердженим розпорядженням міського голови від 14 грудня 2012 року № 1234-01р, 01 січня 2013 року було заплановано проведення святкових заходів у нічний та у денний період в центральній частині міста Одеси, отже проведення політичних акцій планувалося в цей самий період в тих самих локаціях. Виконавчий комітет Одеської міської ради, обґрунтовуючи позов, посилався в тому числі на листи Служби безпеки України в Одеській області та органів Міністерства внутрішніх справ про неможливість одночасного забезпечення безпеки під час кожного заходу на всій території міста у святковий день.
138. Кандидат наголосила, що завжди забезпечувала строк розгляду справ у такий спосіб, аби сторони мали можливість оскаржити ухвалене рішення. Втім, рішення у справі № 1570/7889/2012 сторонами не оскаржувалось.
139. У справі № 815/3914/14 постановою суду від 04 липня 2014 року частково задоволено позов виконавчого комітету Одеської міської ради про заборону відповідачам проведення зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та інших мирних зібрань, встановлення наметів, будь-яких інших споруд, в тому числі збірно-розбірних, встановлення та/або використання звуковідтворювальної апаратури (гучномовців, динаміків тощо), автомобілів, інших транспортних засобів, у тому числі причепів та напівпричепів та іншого обладнання. Обмежено право на мирні зібрання шляхом заборони проведення мітингів та ходи у визначених місцях та вулицях, де перетинались громадські організації з різними політичними поглядами, в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Ухвалене рішення сторонами не оскаржувалось.
140. Катаєва Е.В. повідомила, що заборона стосувалась дев’яти різних організацій та фізичних осіб: громадської організації «Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані», громадської організації «Союз ввічливих людей», громадської організації «Нове майбутнє», Рудомьоткіного А.О., Набока С.В., Жаворонкової М.М., політичної партії «Правий сектор», Лабасу В.І., Одеської обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка».
141. Ухвалюючи рішення, Катаєва Е.В. урахувала, що мітинги та хода планувалися одними й тими ж вулицями центру Одеси, кількість учасників, а також те, що повідомлення про заходи надійшли від вказаних організацій та фізичних осіб лише 02 та 03 липня 2014 року.
142. Кандидат зазначила, що нею було враховано події, що відбулися на Куликовому полі 02 травня 2014 року, коли під час зіткнень політичних сил з різними поглядами згідно з публічною інформацією загинуло 48 осіб та 200 осіб отримали поранення. Загалом того дня постраждали близько 400 осіб.
143. Від початку 2014 року країна фактично опинилася в стані війни, політична ситуація в Одесі стала напруженою. У вересні 2014 року було повідомлено про реформу Міністерства внутрішніх справ України та перетворення міліції на Національну поліцію. Події, що відбулися 02 травня 2014 року, засвідчили нездатність силових структур забезпечити правопорядок та безпеку громадян в Одесі.
144. Катаєва Е.В. також повідомила, що Куликове поле в Одесі було своєрідною «гарячою точкою», що потребувала від органів Міністерства внутрішніх справ України підвищеної уваги. Після 2014 року щорічно 02 травня в цьому місці регулярно відбувалися події, що вимагали від органів правопорядку здійснення додаткових заходів безпеки.
145. Стосовно справи № 815/6319/14 за позовом про обмеження права на мирні зібрання політичній партії «Союз анархістів України», Одеському обласному комітету політичнох партії «Комуністична партія України», громадській організації «Комітет захисту громадян», політичній партії «Правий сектор», громадській організації «Рада громадської безпеки» шляхом заборони 07 листопада 2014 року проводити заходи Катаєва Е.В. пояснила таке.
146. Указані організації звернулися до виконавчого комітету Одеської міської ради з повідомленням про проведення мітингів 05 листопада 2014 року. Позов надійшов до суду 06 листопада 2014 року о 16 год 11 хв. Постановою від 06 листопада 2014 року (внесено до автоматизованої системи документообігу суду о 23 год 01 хв) позов задоволено частково, обмежено право на мирне зібрання шляхом заборони проведення мітингів та ходи у визначених місцях та вулицях, де перетинались громадські організації з різними політичними поглядами, у тому числі на Куликовому полі. У решті позовних вимог відмовлено. Ухвалене рішення сторонами не оскаржувалось.
147. Кандидат пояснила, що нею було враховано події 02 травня 2014 року на Куликовому полі, про які зазначено в пунктах 142–144 цього рішення. Отже, на думку кандидата, рішення було нею прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням усіх обставин справи.
148. У справі № 815/7289/14 постановою суду від 30 грудня 2014 року задоволено частково позов виконавчого комітету Одеської міської ради про заборону відповідачам проведення 01 січня 2015 року зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій, маршів та будь-яких інших мирних зібрань, встановлення наметів, будь-яких інших споруд, в тому числі збірно-розбірних, встановлення та/або використання звуковідтворювальної апаратури (гучномовців, динаміків тощо), автомобілів, інших транспортних засобів, у тому числі причепів та напівпричепів та іншого обладнання з метою проведення мітингів та будь-яких інших мирних зібрань. Заборонено ходу визначеними вулицями Одеси. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
149. Відповідачами у вказаній справі були організації з протилежними політичними поглядами – політична партія «Союз анархістів України», Одеський обласний комітет Комуністичної партії України, громадська організація «Комітет захисту прав громадян», партія «Правий сектор», громадська організація «Рада громадської безпеки».
150. Указаний позов надійшов до Одеського окружного адміністративного суду 29 грудня 2014 року о 17 год 07 хв, рішення прийнято 30 грудня 2014 року, внесено до автоматизованої системи документообігу суду о 15 год 36 хв.
151. Катаєва Е.В. пояснила, що нею було враховано інформацію, надану Службою безпеки України та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, згідно з якою протягом останнього місяця сталося п’ять терактів, останній з яких забрав людське життя. Також взято до уваги, що в ході заплановано участь організацій з контрполітичними поглядами за однаковим маршрутом.
152. Ураховуючи обставини справ, кандидат виходила з того, що обмеження у реалізації права на мирне зібрання можливе лише в разі створення дійсної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань лише в інтересах національної безпеки та громадського спокою.
153. Щодо покликання ГРД на висновки ЄСПЛ у справі «Christian Democratic People’s Party v. Moldova» кандидат зауважила, що у пункті 69 указаного рішення Суд зазначив таке:
154. «Свобода об’єднань і політичних дебатів не є абсолютною, і слід визнати, що якщо об’єднання своєю діяльністю або намірами, прямо чи опосередковано задекларованими у своїй програмі, ставить під загрозу державні інститути або права і свободи інших осіб, стаття 11 не позбавляє державу повноважень захищати ці інститути та осіб. Остаточне рішення щодо сумісності таких заходів зі свободою вираження поглядів, закріпленою у статті 10, має винести Суд (див. mutatis mutandis, Observer and Guardian проти Сполученого Королівства, 26 листопада 1991 року, § 59, Series A № 216).».
155. Отже, наведена правова позиція Суду підтверджує право держави втручатися в реалізацію права на зібрання, якщо існує реальна загроза правам інших осіб або функціонуванню демократичних інституцій.
156. На підставі викладеного кандидат вважає, що при прийнятті нею рішень у справах щодо обмеження мирних зібрань, вказаних у висновку ГРД, не порушувались принципи застосування положень законодавства, викладені в рішеннях ЄСПЛ.
157. Катаєва Е.В. зазначила, що при прийнятті рішень нею враховувалась загальновідома інформація, що після анексії Криму та початку антитерористичної операції ситуація в Україні суттєво змінилася. Загрози національній безпеці, громадському порядку чи порушення прав і свобод інших осіб стали істотно реальнішими, аніж гіпотетичні ризики, на які покликалися суди у 2010–2013 роках. Не завжди учасники акцій мають мирні наміри, зокрема коли організаторами є представники громадських рухів, які відкрито пропагують насильство чи підтримують дії росії щодо нашої держави. У той період масові заходи, організовані прибічниками проросійської політики, могли викликати суспільну реакцію, і це неможливо було не враховувати.
158. Кандидат у письмових поясненнях вказала, що свобода мирних зібрань поступається обов’язку держави вберегти життя людей. І якщо постає питання балансу прав, гарантованих статтею 11 Конвенції, з одного боку, і статтями 2 і 3 Конвенції (право на життя та право не бути підданим жорстокому поводженню), з іншого, інколи може виникнути потреба в обмеженні масових заходів, навіть коли немає законних підстав з огляду на відсутність закону. Необхідно було критично ставитись до таких загроз, застосовуючи демократичні стандарти до акцій, що можуть мати немирний характер і на які гарантії статті 11 Конвенції не поширюються.
159. Комісія, проаналізувавши викладені вище обставини та пояснення кандидата, дійшла висновку, що вони в сукупності не свідчать про невідповідність Катаєвої Е.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
160. Стосовно обіймання посади заступника голови суду з 05 липня 2011 року до 23 квітня 2019 року кандидат надала такі письмові пояснення.
161. На той час у зв’язку зі зміною законодавства офіційне тлумачення щодо застосування положень Закону було надано лише рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року, згідно з яким особи, призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що було чинним раніше, є такими, що можуть бути обраними на адміністративну посаду в суді і обіймати її два строки поспіль. Жодного іншого офіційного тлумачення, окрім наведеного, не існувало.
162. У ситуації правової невизначеності збори суддів Одеського окружного адміністративного суду обрали Катаєву Е.В. за відсутності інших кандидатів на адміністративну посаду, керуючись рішенням вищого органу суддівського самоврядування – Ради суддів України, яка взяла на себе повноваження щодо роз’яснення і виправлення такої невизначеності.
163. Ураховуючи принцип правової визначеності, неодноразові зміни законодавства в частині порядку та строків обрання суддів на адміністративні посади, кандидат вважає, що такі зміни не можуть негативно впливати на особу, яку такі зміни стосуються, та не можуть свідчити про вчинення нею дій, що негативно впливають на авторитет правосуддя.
164. Після ознайомлення з позицією Комісії, викладеною, зокрема, в рішенні від 11 лютого 2019 року № 189/вс-19, відповідно до якої зміна законодавства в цілому не змінила порядку обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, Катаєва Е.В. 23 квітня 2019 року до закінчення строку повноважень склала ці повноваження з власної ініціативи.
165. Під час засідання кандидат повідомила, що особисто для неї адміністративна посада в суді є додатковим навантаженням, а не перевагою, тому вона без вагань залишила її.
166. Стосовно публікацій у мережі «Інтернет» про втручання в роботу автоматизованої системи розподілу судових справ, а також незаконне отримання готових відповідей на тестові завдання для проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, Катаєва Е.В. повідомила, що така інформація є недостовірною. Кандидат наголосила, що ніколи не брала участі в жодних протиправних діях. Подібні закиди є необґрунтованими та мають виключно дискредитаційний характер.
167. Катаєва Е.В. пояснила, що до іспитів під час кваліфікаційного оцінювання готувалася самостійно та сумлінно на підставі офіційно оприлюднених запитань. Особисто шукала, систематизувала та вивчала відповіді на питання, а також брала участь у навчальних семінарах за відповідними темами.
168. Комісія вважає надані кандидатом пояснення переконливими та достатніми.
169. Стосовно вчинення дій, які негативно вплинули на авторитет правосуддя, а саме того, що Катаєва Е.В. не засудила аморальний вчинок та дії свого керівника, а позитивно схарактеризувала та підтримала його, кандидат пояснила таке.
170. У 2017 році Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглядала скаргу на аморальний вчинок голови Одеського окружного адміністративного суду Глуханчука О.В., а саме неетичне спілкування з поліцейськими. Напередодні слухання збори суддів ухвалили рішення про направлення для участі в засіданні Вищої ради правосуддя двох заступників голови суду та одного судді для забезпечення об’єктивності характеристики Глуханчука О.В., який працював у суді 10 років.
171. Катаєва Е.В. зазначила, що вважає власний виступ на засіданні Вищої ради правосуддя проявом мужності та відкритості. Вона висловила позицію колективу, надала об’єктивну характеристику особи, яка тривалий час працювала в суді, висвітливши як зони ризику, так і позитивні риси особи. На думку кандидата, це не було ані підтримкою дій, ані виправданням проступку, а було активною позицією, спрямованою на забезпечення об’єктивного підходу до дисциплінарного питання, адже ставлення до події вона висловила чітко: подібна поведінка є неприпустимою для судді.
172. Кандидат повідомила, що головним у ситуації, що склалася, вона вважає позицію Одеського окружного адміністративного суду, який не намагався сховатися від наслідків, натомість проводив наради та спільні відкриті заходи, зокрема з працівниками поліції. Також колективом суду була врахована позиція Глуханчука О.В., який приніс вибачення працівникам поліції та колегам.
173. Надаючи пояснення щодо того, що вона є «командним гравцем», який, ймовірно, заплющить очі на певні проступки колег, навіть якщо вони зашкодять репутації суду, Катаєва Е.В. зазначила, що ніколи не мала наміру покривати будь-які неетичні чи незаконні дії. Як заступник голови суду вона обговорила з колегами на нарадах категоричну позицію щодо недопущення будь-яких дій, які можуть завдати шкоди авторитету правосуддя, і всі судді завжди підтримували такий підхід. Катаєва Е.В. вважає, що публічне засудження нею неприпустимої поведінки колеги, прагнення до об’єктивної оцінки, небажання ховатися за спинами інших, а брати на себе відповідальність – було проявом мужності.
174. У зв’язку з викладеним Комісія наголошує, що суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки в будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону).
175. Виступ кандидата під час дисциплінарного слухання недостатньо очевидно відобразив негативне ставлення до аморального вчинку колеги, створивши в очах стороннього спостерігача враження прояву корпоративізму, що може мати негативний вплив на авторитет правосуддя. У зв’язку з викладеним Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
176. Надаючи пояснення стосовно того, що Катаєва Е.В. ухвалювала судові рішення, не перебуваючи на робочому місці, кандидат категорично спростувала це твердження.
177. Так, під час участі в конкурсі на зайняття посади члена Комісії кандидат 27 січня 2023 року надіслала до Конкурсної комісії пояснення, у яких зазначила про недостовірність інформації, опублікованої в мережі «Інтернет» Фундацією DEJURE щодо ухвалення Катаєвою Е.В. 187 рішень під час навчання та у відрядженнях.
178. Кандидат наголосила, що всі без винятків рішення завжди приймає виключно на робочому місці та в нарадчій кімнаті зали судового засідання (згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, чинними на момент ухвалення рішень) та особисто їх підписує власним електронним підписом в автоматизованій системі діловодства суду.
179. Будучи суддею, Катаєва Е.В. у роботі без виключень надає пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності, як передбачено Кодексом суддівської етики. Тому викладацьку діяльність здійснює у вільний від виконання суддівських обов’язків час.
180. Перевіривши інформацію, надану Фундацією DEJURE, кандидат встановила, що номера судових рішень неодноразово повторювались, що збільшило їхню кількість до 187, а фактично було зазначено 157 рішень. Катаєва Е.В. надала пояснення та підтвердні документи щодо кожного судового рішення, зазначеного в повідомленні вказаної громадської організації.
181. Комісія, ознайомившись з наданими кандидатом детальними поясненнями та підтвердними документами, вважає їх обґрунтованими, переконливими та достатніми.
182. Стосовно підтвердження в деклараціях доброчесності судді (далі – Декларація) , поданих протягом 2018–2023 років, твердження, що Катаєвою Е.В. не приймалися рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (пункт 17 декларації), та одночасно твердження про проходження перевірки, передбаченої цим законом (пункт 18 декларації), кандидат надала такі письмові пояснення.
183. У пункті 17 Декларації за формою, затвердженою рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, вказано «Мною не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Катаєвою Е.В. проставлено позначку «Підтверджую», оскільки за кожен звітний період з 2018 року до 2023 року нею таких рішень не приймалось.
184. У пункті 18 Декларації вказано «Мною пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення мною присяги судді, та не виявлено підстав для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності». Цей пункт кандидат також підтвердила, оскільки така перевірка стосовно неї дійсно була проведена у зв’язку з прийняттям указаного Закону.
185. Під час засідання Катаєва Е.В. повідомила, що уважно проаналізувавши задекларовані нею твердження, вона зрозуміла, що припустилася помилки, тому що переплутала перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», яку кандидат пройшла, та перевірку, передбачену Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
186. Хоча зазначені недоліки й не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність при заповненні Декларацій. Водночас Комісія враховує, що виявлені помилки не мали системного характеру, а пояснення кандидата дають підстави вважати, що мали характер добросовісної помилки.
187. Стосовно підтвердження в Декларації за 2023 рік пункту 18 «Мені невідомо, чи відвідували члени моєї сім’ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України» за наявності відомостей у суддівському досьє, що син Катаєвої Е.В. 16 травня 2015 року здійснив переліт до Одеси з аеропорту «Шереметьєво», кандидат пояснила таке.
188. Син кандидата з 2011 року не є членом її сім’ї в розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» та примітку до статті 46 зазначеного Закону, оскільки є повнолітньою особою та не проживає з Катаєвою Е.В. з вказаного періоду. При цьому в Декларації родинних зв’язків судді за 2023 рік кандидат також вказала, що в неї відсутні особи, з якими є родинні зв’язки, тобто такі особи, які спільно проживають з кандидатом. Це, на думку Катаєвої Е.В., підтверджує послідовність і правдивість заповненої нею інформації в деклараціях.
189. Оскільки Декларація подається суддею щорічно, а у 2023 році в Катаєвої Е.В. були відсутні члени сім’ї в розумінні антикорупційного законодавства, вона як суб’єкт декларування зазначила повну та правдиву інформацію.
190. Водночас з метою усунення будь-яких сумнівів, що можуть виникнути у стороннього спостерігача з приводу викладеного у висновку ГРД, кандидат повідомила, що її син 15 травня 2015 року здійснив переліт з Парижа до Одеси з пересадкою 16 травня 2015 року в аеропорту «Шереметьєво», що підтверджується авіаквитком, копію якого додано до письмових пояснень.
191. Подорож була здійснена сином Катаєвої Е.В. у терміновому порядку, що підтверджується часом придбання авіаквитків – 15 травня 2015 року о 02 год 00 хв. Метою поїздки було отримання нагальної медичної допомоги, що зумовила оформлення найближчого рейсу з транзитною пересадкою.
192. Відповідно до квитка пересадка в аеропорту «Шереметьєво» тривала з 20 год 40 хв до 22 год 50 хв., після чого рейс вирушив до Одеси. Таким чином, син кандидата, здійснюючи лише пересадку та перебуваючи у транзитній зоні аеропорту, фактично не перебував на території російської федерації.
193. Стосовно підстав перетину Катаєвою Е.В. кордону після введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в  умовах воєнного стану» кандидат пояснила, що відтоді сім разів виїжджала за межі України виключно у службові відрядження.
194. Зокрема, за запрошенням голови Суду Європейського Союзу пана Коена Ленартса брала участь у роботі круглого столу на тему «Розвиток судового діалогу через прецедентне право ЄСПЛ та національних судів у системі спільного європейського притулку». Крім того, кандидат взяла участь у 13-й Всесвітній конференції «Доступ до правосуддя у біженському та міграційному праві», а також тренінгу «Примирення та медіація», організованому польською фундацією Promediation & Prowellness, Польською секцією Європейської асоціації суддів з медіації GEMME, Американською фундацією Weinstein International Foundation та GEMME Ukraine та інших.
195. На підтвердження викладеного Катаєвою Е.В. надано копії наказів про направлення її у службові відрядження та копії запрошень для участі у відповідних заходах.
196. Стосовно твердження кандидата під час участі в конкурсі на зайняття посади члена Комісії, що нею не було винесено жодної окремої думки у справах, які розглядалися колегіально, Катаєва Е.В. пояснила, що вказала про це в розділі мотиваційного листа щодо комунікаційних навичок та вміння взаємодіяти з колегами.
197. Вказане твердження було зазначено для розкриття здатності доводити власну правову позицію і слухати аргументацію колег, яка може бути переконливою, оскільки Катаєва Е.В. цінує у спілкуванні з людьми чесність і порядність, а також вміння зважати на принципи, а не посадові атрибути.
198. Кандидат повідомила Комісію, що у своїй роботі керується принципами незалежності, внутрішнього переконання та доброчесності. Водночас колегіальність у здійсненні правосуддя передбачає не лише право, але й обов’язок досягати зваженого узгодженого рішення, що відповідає закону та забезпечує єдність судової практики. У випадках, коли Катаєва Е.В. мала зауваження до пропонованого рішення, вони обговорювались у колегії, за результатами чого приймалося колегіальне рішення без формалізації окремої думки.
199. На думку кандидата, відсутність у її практиці окремих думок свідчить не про відсутність критичного мислення або пасивність, а радше про ефективну взаємодію в межах судової колегії та прагнення єдності судової позиції. Катаєва Е.В. підкреслила, що повністю усвідомлює значення та функції окремої думки як інструменту вираження власної правової позиції і у випадку, якщо дійде переконання, що позиція колегії суперечить її внутрішньому переконанню, безумовно скористається правом висловити окрему думку. З урахуванням специфіки роботи в апеляційній інстанції, де роль суддівської автономії у формуванні правових позицій особливо вагома, кандидат готова до активного професійного діалогу в межах колегії, включно з викладенням окремих думок у разі необхідності.
200. Стосовно обставин, за яких у 2012 році членом Вищої ради юстиції було ініційовано питання про звільнення Катаєвої Е.В. з посади судді за порушення присяги, кандидат пояснила таке.
201. Постановою Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Катаєва Е.В., судді Завальнюк І.В., Тарасишина О.М.) від 13 грудня 2011 року № 2а/1570/6346/11 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінстер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси та визнано протиправним й скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0000482350/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 51 952 863 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
202. Після прийняття Одеським апеляційним адміністративним судом постанови про скасування рішення суду першої інстанції, 11 квітня 2012 року ректор Національного університету «Одеська юридична академія» Завальнюк В.В., який був на той час членом Вищої ради юстиції, надав пропозицію про внесення подання про звільнення Катаєвої Е.В. та Завальнюка І.В. з посади за порушення присяги.
203. Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 грудня 2013 року № 1381/0/15-13 пропозицію члена Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення Катаєвої Е.В. з посади відхилено, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вінстер» задоволено, постанову Одеського апеляційного адміністративного судому скасовано, постанову Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.
204. Кандидат пояснила, що у зв’язку з викладеним вважає пропозицію члена Вищої ради юстиції від 11 квітня 2012 року про внесення подання про звільнення суддів безпідставною, оскільки вона зводилась до оцінки законності та обґрунтованості прийнятого судом рішення, що не може свідчити про порушення присяги судді.
205. Стосовно твердження в анкеті кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, що вона не є членом громадських організацій, Катаєва Е.В. пояснила, що до 2019 року включно вона зазначала в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, членство у громадських об’єднаннях, зокрема в громадському об’єднанні «Асоціація адміністративних судів» та саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднаннях International Association for Court Administration, Inc, International Association of Refugee Law Judges.
206. У подальшому кандидат з’ясувала, що членство в Міжнародній асоціації суддів з питань біженців та міграції (IARMJ) не підлягає декларуванню, оскільки ця організація не є громадським об’єднанням, благодійною організацією, самоврядною чи саморегулівною професійною організацією, на які поширюється дія законодавства України, а тому не підпадає під вимоги пункту 12 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
207. Катаєва Е.В. пояснила, що не зазначила про членство у вказаних організаціях в анкеті кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду в 2019 році, оскільки вважала, що необхідно зазначити відомості про членство в політичних партіях, громадських організаціях та/або професійних спілках політичного напряму, тому вказала про відсутність членства в подібних організаціях.
208. Стосовно звернення до Володимира Зеленського із відкритим листом щодо ветування закону № 5068, яким запроваджено відкриті конкурси на посади членів Вищої ради правосуддя із залученням незалежних експертів з міжнародним досвідом, Катаєва Е.В. повідомила, що її підпис під таким зверненням відсутній, інформація про його наявність – недостовірна. Свою позицію щодо участі таких експертів кандидат висловила під час співбесіди на посаду члена Комісії та підтримує її і зараз.
209. Стосовно відвідування кандидатом разом з донькою у 2014 році території російської федерації, а саме здійснення пересадки в аеропорту «Домодєдово», Катаєва Е.В. повідомила, що, на її думку, відвідування іншої держави – це процес в’їзду та перебування на території іншої країни. Натомість транзитний пасажир – це пасажир, який здійснює пересадку (транзит) між двома рейсами, при цьому пункт його призначення розташований не в тому ж аеропорту, де здійснюється пересадка.
210. У 2014 році Катаєва Е.В. під час відпустки подорожувала з донькою до Індії. Для цього були придбані авіаквитки на літак рейсу G9301 Airarabia на 19 липня 2014 року Київ – Шарджа –Тируванантапурам – Шарджа – Київ. Однак у зв’язку з трагедією, що сталася 17 липня 2014 року, а саме збиття літака Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines біля Тореза Донецької області, усі вильоти із Києва цією компанією були скасовані на невизначений строк. Тому турагент забронювала інші квитки, які включали пересадку в аеропорту «Домодєдово». Таким чином, інформація про відвідування Катаєвою Е.В. та її донькою території російської федерації не відповідає дійсності.
211. Комісія вважає надані кандидатом пояснення обґрунтованими та достатніми.
212. Досліджені матеріали досьє, співбесіда із кандидатом Катаєвою Е.В., а також надані нею пояснення дали підстави Комісії оцінити відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності у 285 балів.

7. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

213. За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Катаєва Е.В. у сукупності набрала 724,55 бала.

214. Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
215. Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Катаєвої Е.В. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді повинно вирішуватися Комісією у пленарному складі.
216. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 28, 79–79³, 83–88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Катаєва Елла Валеріївна набрала 724,55 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Катаєвої Елли Валеріївни здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Головуючий                                                                        Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії:                                                                    Ярослав ДУХ

                                                                                              Роман КИДИСЮК

                                                                                              Олег КОЛІУШ

                                                                                              Роман САБОДАШ

                                                                                              Руслан СИДОРОВИЧ