Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олександри БАЄВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Баєвої Олександри Ігорівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
I. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Указом Президента України від 14 квітня 2008 року № 346/2008 Баєву О.І. призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова строком на 5 років. Кандидата зараховано до штату суду наказом від 18 квітня 2008 року № 108/К. З 12 травня 2008 року Баєва О.І. приступила до виконання обов’язків судді. Дата складення суддею присяги – 18 червня 2008 року.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18 квітня 2013 року № 210-VII Баєва О.І. обрана на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова безстроково.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернулась Баєва О.І.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Баєву О.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Баєву О.І.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернулась Баєва О.І.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Баєвої О.І. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 27 травня 2026 року.
На спростування висновку ГРД кандидатом Баєвою О.І. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 02 червня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Баєвої О.І., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 02 червня 2026 року № 260/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Баєва О.І. набрала 700,03 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Баєва О.І. набрала 367,7 бала; за критерієм особистої компетентності – 38 балів; за критерієм соціальної компетентності – 39,33 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 255 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Баєва О.І. набрала 700,03 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
III. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 27 травня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Баєвої О.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
Підставами для висновку стало таке:
1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 2 пункту 18, підпункт 3 пункту 22 Єдиних показників). Кандидат не надала достовірної та відомої їй інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнана, та здійснювала витрати, розмір яких не відповідає її рівню життя, задекларованим доходам (підпункти 4.6, 4.9 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року; індикатори 1, 2 Переліку індикаторів ВККС і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).
1.1. Під час аналізу декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — майнові декларації), та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані кандидата ГРД встановила обставини, які можуть свідчити про неповне та суперечливе відображення кандидатом відомостей щодо фінансових операцій, пов’язаних із придбанням та відчуженням транспортних засобів. Кандидат 22 червня 2018 року подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у якому задекларувала набуття у власність автомобіля «HONDA CR-V» 2013 року випуску вартістю 400 740 грн. Аналогічна вартість транспортного засобу була відображена в щорічній майновій декларації за 2018 рік у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби». У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» щорічної майнової декларації за 2018 рік кандидат відобразила лише видаток у розмірі 167 322 грн, зазначивши предметом правочину придбання транспортного засобу. У своїх поясненнях з цього питання кандидат указала, що автомобіль був придбаний на аукціоні в Канаді після ДТП за 193 667 грн, а сума 167 322 грн стосувалася витрат на першочерговий ремонт автомобіля після його ввезення в Україну. Також кандидат повідомила, що саме сукупність витрат на придбання, митне оформлення та ремонт сформувала вартість автомобіля в розмірі 400 740 грн, зазначену в майновій декларації.
ГРД додатково встановила, що автомобіль був придбаний після ДТП на аукціоні «Copart» у Канаді та мав пошкодження передньої та бокової частин кузова. Водночас кандидат не надала документів, які б дозволяли перевірити структуру та фактичний обсяг витрат, унаслідок яких сформувалася зазначена в майновій декларації вартість транспортного засобу в розмірі 400 740 грн.
Крім того, відповідно до повідомлення про суттєві зміни в майновому стані від 18 вересня 2025 року кандидат задекларувала дохід у розмірі 600 000 грн від відчуження рухомого майна. У своїх поясненнях кандидат підтвердила, що йдеться саме про продаж автомобіля «HONDA CR-V» 2013 року випуску. ГРД також встановила, що продаж зазначеного транспортного засобу за вказаною ціною загалом відповідав ринковим пропозиціям щодо аналогічних автомобілів на момент відчуження. У щорічній майновій декларації кандидата за 2025 рік відомості про отримання доходу в розмірі 600 000 грн від відчуження транспортного засобу відсутні.
Також 04 листопада 2025 року кандидат подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо набуття у власність автомобіля «HONDA CR-V» 2022 року випуску вартістю 642 326 грн. Відомості про зазначений транспортний засіб були внесені кандидатом до розділу 6 «Транспортні засоби» щорічної майнової декларації за 2025 рік. Водночас розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» щорічної декларації за 2025 рік не містить відомостей щодо відповідного правочину та видатку, незважаючи на те, що вартість автомобіля суттєво перевищувала встановлений законом поріг декларування.
Зважаючи на викладене, ГРД констатує, що кандидат не виконала в повному обсязі вимог антикорупційного законодавства, не вказавши відомостей про укладений нею правочин та здійснений на його виконання видаток.
1.2 Під час аналізу майнових декларацій кандидата також встановлено обставини, які можуть свідчити про неповне відображення відомостей щодо доходів членів її сім’ї в щорічній майновій декларації. Зокрема, встановлено, що чоловік кандидата 02 серпня 2023 року набув у власність 50% частки у статутному капіталі ТОВ «ЛОТ-1А» номінальною вартістю 500 гривень. Водночас у майновій декларації кандидата за 2024 рік відомості про зазначені корпоративні права в порушення пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» відсутні.
У своїх поясненнях щодо цього кандидат зазначила, що її чоловік відчужив відповідну частку згідно з договором купівлі-продажу від 12 квітня 2024 року та актом приймання-передачі частки від цієї ж дати, який був нотаріально посвідчений. Також кандидат повідомила, що сума угоди, на її думку, не підлягала декларуванню. На підтвердження зазначених обставин кандидат надала копію відповідного договору.
ГРД звертає увагу, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у майновій декларації підлягають відображенню відомості про доходи, отримані суб’єктом декларування або членами його сім’ї протягом звітного періоду, у тому числі доходи від відчуження корпоративних прав. Незалежно від розміру отриманого доходу, сам факт отримання членом сім’ї доходу від відчуження корпоративних прав підлягав відображенню у відповідному розділі щорічної майнової декларації за 2024 рік. Однак відомості про такий дохід у декларації кандидата відсутні. Наведені обставини свідчать про неповне відображення відомостей у майновій декларації та викликають сумніви щодо належного виконання кандидатом обов’язків фінансового декларування.
1.3 Відповідно до майнової декларації за 2016 рік кандидат та її чоловік задекларували сукупний дохід у вигляді заробітної плати в розмірі 22 024 гривень, з яких після вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору фактично залишалося приблизно 17 730 гривень. Крім того, сім’я декларувала отримання соціальних виплат та інших надходжень на суму 39 547 гривень, однак значна частина цих коштів стосувалася кредитних зобов’язань, які не можуть розглядатися як фактичний дохід, доступний для забезпечення повсякденних потреб сім’ї. Також встановлено, що у 2015 році сім’я кандидата декларувала заощадження в розмірі 120 000 гривень, тоді як у 2016 році — 84 000 гривень. Таким чином, зменшення суми заощаджень становило 36 000 гривень, що фактично могло бути використано сім’єю для покриття поточних витрат. Ураховуючи зазначене, загальний обсяг коштів, якими сім’я могла реально користуватися у 2016 році, міг становити близько 64 050 гривень на рік, тобто орієнтовно 5 340 гривень на місяць. Також встановлено, що в зазначений період сім’я кандидата складалася щонайменше з чотирьох осіб, включаючи двох малолітніх дітей. Окрім витрат на харчування, одяг, медичне забезпечення та інші базові потреби дітей, сім’я також несла витрати на оплату житлово-комунальних послуг, транспортні витрати, утримання автомобіля, придбання пального та інші повсякденні побутові витрати, а також поїздку за кордон у серпні 2016 року тривалістю 13 днів.
Відповідно до інформації, наведеної у статистичному збірнику «Доходи та витрати населення» Державної служби статистики України, витрати населення в розрахунку на одну особу у Львівській області станом на 2016 рік становили 46 719 грн на рік. Навіть за умови застосування мінімального розрахунку для сім’ї з двох дорослих осіб та двох дітей сукупний обсяг необхідних витрат мав би становити щонайменше 140 157 гривень на рік. Таким чином, різниця між орієнтовними мінімально необхідними витратами сім’ї та фактичними коштами, якими сім’я могла реально користуватися у 2016 році, становить близько 76 107 гривень, що свідчить про наявність суттєвого дефіциту коштів для забезпечення повсякденних потреб сім’ї.
У наданих поясненнях кандидат зазначила, що у 2015 році нею та її чоловіком було отримано заробітну плату та соціальні виплати ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 285 669 грн, а також задекларовано готівкові кошти в розмірі 120 000 грн. У 2016 році сім’я отримала 32 344 грн доходів, 29 227 грн мікрокредитів та використала 36 000 грн заощаджень, у зв’язку з чим, за твердженням кандидата, «середньомісячна сума витрат на нашу сім’ю складала приблизно 8 000 грн». Також кандидат зазначила, що в її розпорядженні та розпорядженні чоловіка перебували кошти, збережені на зарплатних карткових рахунках та отримані у 2015 році, однак окремо не декларувалися, оскільки «обов’язок декларування коштів, які перебували на зарплатних рахунках, виник лише в 2020 році».
На думку ГРД, надані пояснення не усувають повною мірою сумніви щодо достатності задекларованих доходів сім’ї для забезпечення фактичних витрат у 2016 році. Зокрема, значна частина коштів, на які посилається кандидат, це заощадження попередніх років та кредитні кошти. Інформація щодо наявності інших грошових активів на банківських рахунках не була належним чином деталізована та документально підтверджена. Кандидат не зазначила, про які саме суми коштів, що перебували на зарплатних рахунках, ідеться, не навела відомостей щодо залишків коштів на таких рахунках та не надала документального підтвердження їх наявності. Крім того, посилання на використання мікрокредитів як джерела забезпечення поточних потреб сім’ї саме собою не усуває сумнівів щодо фінансової спроможності сім’ї, оскільки кредитні кошти підлягають поверненню та не можуть розглядатися як самостійне стабільне джерело доходу. За відсутності достатніх відомостей щодо джерел погашення таких кредитних зобов’язань використання кредитних коштів для забезпечення базових побутових потреб сім’ї додатково актуалізує питання щодо достатності задекларованих доходів у відповідний період.
За таких обставин у розсудливого та об’єктивного спостерігача можуть виникати сумніви щодо повноти розкриття фінансового стану сім’ї кандидата у відповідний період.
Оцінюючи підпункти 1.1, 1.2, 1.3 пункту 1 висновку ГРД, Комісія у складі колегії зазначила таке.
Відповідно до повідомлення про суттєві зміни в майновому стані від 18 вересня 2025 року кандидат задекларувала дохід у розмірі 600 000 грн від відчуження рухомого майна, а саме продаж автомобіля «HONDA CR-V» 2013 року випуску. Водночас у щорічній майновій декларації кандидата за 2025 рік відомості про отримання доходу в розмірі 600 000 грн від відчуження транспортного засобу відсутні.
Також кандидат 04 листопада 2025 року подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані щодо набуття у власність автомобіля «HONDA CR-V» 2022 року випуску вартістю 642 326 грн. Відомості про зазначений транспортний засіб були внесені кандидатом до розділу 6 «Транспортні засоби» щорічної майнової декларації за 2025 рік. Водночас розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» щорічної майнової декларації за 2025 рік не містить відомостей щодо відповідного видатку та правочину.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації) у декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2–9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.
Станом на 2025 рік 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, становило 151 400 грн. Задекларована кандидатом вартість автомобіля – 642 326 грн, що суттєво перевищує відповідний поріг декларування.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації) у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.
Зважаючи на вказані положення Закону, кандидат повинна була відобразити дохід від відчуження транспортного засобу в майновій декларації за 2025 рік.
Отже, кандидат в порушення норм антикорупційного законодавства не задекларувала в щорічній майновій декларації за 2025 рік дохід у розмірі 600 000 грн від відчуження транспортного засобу та в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» відомості щодо відповідного правочину та видатку.
При дослідженні майнової декларації кандидата за 2023 рік встановлено, що чоловік кандидата ОСОБА_1 02 серпня 2023 року набув у власність 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ-1А» номінальною вартістю 500 гривень. При дослідженні майнової декларації за 2024 рік встановлено, що інформація про частку чоловіка у статутному капіталі ТОВ «ЛОТ-1А» відсутня.
Кандидат під час співбесіди пояснила, що її чоловік відчужив відповідну частку згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 12 квітня 2024 року та актом приймання-передачі частки від цієї ж дати. Також кандидат повідомила, що сума угоди – 500 грн, на її думку, не підлягала декларуванню, оскільки ця сума не перевищила порогу декларування.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації) у декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із зазначенням найменування кожного суб’єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації) у майновій декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.
Отже, незалежно від розміру отриманого доходу, сам факт отримання членом сім’ї доходу від відчуження корпоративних прав підлягав декларуванню у відповідному розділі майнової декларації за 2024 рік, що кандидатом не було відображено.
Під час співбесіди з кандидатом Комісією у складі колегії досліджено майнову декларацію кандидата за 2016 рік і встановлено, що сукупний дохід кандидата та її чоловіка становив 40 450 грн, готівкові кошти – 84 000 грн. Дохід від заробітної плати становив 22 024 грн без відрахування податків. Інший дохід – кредит та ІНФОРМАЦІЯ_2.
У 2015 році кандидат та її чоловік задекларували сукупний дохід у розмірі 285 669 грн без відрахування податків. Готівкові кошти кандидата та її чоловіка становили 120 000 грн. Отже, зменшення суми заощаджень становило 36 000 грн, що фактично могло бути використано сім’єю для покриття поточних витрат у 2016 році. У майновій декларації за 2017 рік грошові активи кандидатом не задекларовані. Таким чином, загальний обсяг коштів, якими сім’я могла користуватися у 2016 році, міг становити близько 160 450 грн на рік.
За даними Державної служби статистики, витрати населення в розрахунку на одну особу у Львівській області у 2016 році становили 46 719 грн на рік. Отже, для сім’ї з двох дорослих осіб та двох дітей сукупний обсяг необхідних витрат мав би становити 186 876 грн на рік, тоді як дохід становив160 450 грн.
Встановлена різниця між витратами сім’ї та її доходом у 2016 році свідчить про наявність дефіциту коштів для забезпечення повсякденних потреб сім’ї, про що зазначено в підпункті 1.3 висновку ГРД.
Комісія врахувала пояснення кандидата щодо невідображення нею в розділі «Грошові активи» майнової декларації близько 13 000 дол. США, розміщених на їх з чоловіком карткових рахунках, та звернула увагу на те, що задекларовані готівкові кошти кандидата становили лише 120 000 грн. Інших активів у майновій декларації за 2015 рік не зазначено.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації) у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.
З огляду на зазначені вище норми законодавства Комісія у складі колегії вважала недоречними доводи кандидата щодо непотрібності декларування коштів на банківських рахунках та врахувала, що кандидат у 2015 році не мала умислу приховати отримані доходи, оскільки це були офіційні виплати, які приховати неможливо, вона неправильно розуміла мету декларування.
Отже, Баєва О.І. при заповненні майнових декларацій за 2015, 2023, 2025 роки допускала систематичні помилки, що може, на думку незалежного стороннього спостерігача, свідчити про певну її недбалість та нехтування правилами заповнення цих декларацій, тобто несумлінність при виконанні покладеного на неї державою обов’язку декларування.
Комісія у складі колегії врахувала відсутність умислу кандидата приховати зазначену вище інформацію, що підтверджується частковим декларуванням цієї інформації в майнових деклараціях та повідомленнях про суттєві зміни в майновому стані. Водночас зазначила, що однією зі складових доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя. Жодне із зазначених вище порушень окремо не є суттєвим і саме собою не може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, проте, зважаючи на системність порушень, які допускались кандидатом протягом тривалого часу, а саме допущення систематичних помилок при заповненні майнових декларацій, Комісія дійшла висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і, відповідно, зниження кількості балів за критерієм доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність» та «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» (підпункт 2 пункту 18, підпункт 4 пункту 21 Єдиних показників). Кандидат не надала достовірної та відомої їй інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнана. Право на об’єкти цивільних прав оформлено з ознаками приховування особи кандидата як власника (підпункт 4.6 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року).
Під час аналізу майнового стану кандидата та членів її сім’ї ГРД встановила обставини щодо тривалого користування нерухомим майном і транспортними засобами, оформленими на батьків чоловіка кандидата, а також щодо джерел походження коштів, за рахунок яких було набуте відповідне майно. Зазначені обставини мають значення для оцінки доброчесності Баєвої О.І., оскільки стосуються прозорості майнового стану сім’ї, фактичного характеру володіння майном та повноти відображення інформації в майнових деклараціях.
Згідно з відомостями, що містяться в майнових деклараціях, кандидат та члени її сім’ї з 2018 року користуються майном, що належить ОСОБА_2, а саме: земельною ділянкою в селищі Рудно площею 900 кв. м, житловим будинком у селищі Рудно площею 299,3 кв. м та земельною ділянкою площею 135 кв. м. Користування зазначеним майном полягає у фактичному проживанні сім’ї кандидата на відповідній території. Нерухоме майно, що належить кандидату в місті Львові, вона здає в оренду. У своїх поясненнях кандидат зазначила, що вона та члени її сім’ї постійно проживають у будинку в селищі Рудно з літа 2018 року. За словами кандидата, земельна ділянка була придбана батьками її чоловіка у 2006 році за спільні кошти та оформлена на ОСОБА_2, після чого було розпочато будівництво житлового будинку. Згідно з відомостями суддівського досьє земельна ділянка площею 0,09 га для будівництва зазначеного будинку придбана 15 серпня 2006 року за 84 336 грн, що на той момент становило близько 16 700 дол. США. Житловий будинок зареєстрований у реєстрі 12 жовтня 2011 року, його будівництво здійснювалося в попередні роки. Вартість будівництва документально не підтверджена та ГРД не встановлена. Однак встановлено, що у 2023 році відбулося дарування часток зазначеного будинку чоловіку та сину кандидата. Після цього в декларації кандидата вартість будинку зазначена в розмірі 3 046 458 грн як вартість за останньою грошовою оцінкою.
Стосовно джерел походження коштів на придбання земельної ділянки та будівництва будинку суддя пояснила, що батько її чоловіка — ОСОБА_3 — тривалий час працював в АТ «Укрзалізниця» на керівній посаді та мав заробітну плату, яка в деяких періодах перевищувала середні показники у Львівській області. На підтвердження цього кандидат надала архівну довідку ЛДЗП «Львівська дирекція залізничних перевезень» щодо доходів ОСОБА_3. З наданих документів слідує, що ОСОБА_3 у 1990 році отримав 4 790,48 крб, у 1991 році — 9 439,27 крб, у 1992 році — 110 329,16 крб, у 1993 році — 2 453 560,17 крб, у 1994 році — 23 723 770 крб, у 1995 році — 138 869 000 крб, у січні–серпні 1996 року — 217 126 000 крб, а після запровадження гривні у вересні–грудні 1996 року — 857,98 грн. У 1997 році його дохід становив 2 576,31 грн, у 1998 році — 4 020,27 грн, у 1999 році — 3 156,70 грн, у першому півріччі 2000 року — 2 051,73 грн. Крім того, у листопаді 2012 року ОСОБА_3 було нараховано 67 353,04 грн, включаючи одноразову грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі 61 996,14 грн. Однак наведені відомості охоплюють лише окремі періоди трудової діяльності ОСОБА_3 та не дають можливості встановити його сукупний дохід за весь період накопичення коштів, будівництва житлового будинку та придбання іншого майна. За поясненнями кандидата, отримати довідки за інші роки не вдалося у зв’язку зі знищенням відповідних документів на підприємстві. Крім того, за твердженням судді, у 2002 році батьки чоловіка продали трикімнатну квартиру площею 67,4 кв. м, а у 2013 році — квартиру площею 50,4 кв. м за суму, еквівалентну 30 000 дол. США. Водночас надані ГРД відомості про доходи ОСОБА_2 свідчать про відносно невисокий рівень її офіційних доходів упродовж тривалого періоду. Зокрема, згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків сукупний задекларований дохід ОСОБА_2 за 1998–2024 роки становив суму, еквівалентну близько 17 646 дол. США за середньорічними валютними курсами відповідних років. Найбільша частина зазначених доходів була отримана вже після завершення будівництва будинку та набуття основного майна.
Крім нерухомого майна, сім’я кандидата також користувалася транспортними засобами, оформленими на батька чоловіка — ОСОБА_3. Так, у період з 2011 до 2017 року кандидат та її чоловік користувалися автомобілем «Toyota Avensis» 2007 року випуску, який належав ОСОБА_3. За поясненнями кандидата, автомобіль був придбаний батьками її чоловіка за спільні кошти, а сама кандидат, її чоловік та сестра чоловіка були вписані до технічного паспорта транспортного засобу. Також встановлено, що 12 вересня 2020 року ОСОБА_3 набув у власність автомобіль «LEXUS ES 350» 2014 року випуску вартістю 215 785 грн. Відповідно до майнових декларацій кандидата її чоловік з моменту придбання автомобіля користувався ним на підставі безоплатного користування. У своїх поясненнях кандидат зазначила, що автомобіль був придбаний ОСОБА_3 на аукціоні у США.
Сукупність встановлених обставин викликає обґрунтовані питання щодо фактичного характеру належності зазначеного майна. Зокрема, нерухоме майно значної площі та транспортні засоби преміум-класу були оформлені на батьків чоловіка кандидата, однак тривалий час фактично використовувалися особисто кандидатом та членами її сім’ї для постійного проживання та повсякденного користування. Документальне підтвердження фінансової спроможності батьків чоловіка кандидата здійснити відповідні витрати є неповним. ГРД враховує надані кандидатом пояснення щодо трудової діяльності та доходів ОСОБА_3, а також інформацію про продаж належного родині нерухомого майна. Водночас відсутність повних відомостей про доходи ОСОБА_3, значна вартість нерухомого майна та транспортних засобів, а також характер користування цим майном сім’єю кандидата не дають можливості повною мірою усунути сумніви щодо реальних джерел походження коштів на його придбання. Сукупність наведених обставин може свідчити про можливий формальний характер оформлення частини майна на батьків чоловіка кандидата та викликає сумніви щодо відповідності формального розподілу права власності фактичному характеру володіння і користування відповідним майном.
Під час проведення Комісією у складі колегії співбесіди кандидат надала пояснення стосовно зазначених у пункті 2 висновку ГРД обставин, які детально викладені в рішенні від 02 червня 2026 року № 260/ас-26.
Комісія у складі колегії вважала надані кандидатом під час співбесіди пояснення прийнятними, достатніми й такими, що спростовують сумніви ГРД щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
IV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі 01 липня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди Баєва О.І. надала пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії № 3.
Дослідивши висновок ГРД та пояснення Баєвої О.І., урахувавши результати співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для іншої оцінки обставин, викладених у висновку ГРД, ніж це зазначено в рішенні Комісії у складі колегії.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
визнати Баєву Олександру Ігорівну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
