Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Володимира ЛУГАНСЬКОГО (доповідач), Олексія ОМЕЛЬЯНА, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Руслани СОКОЛОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Тетяни КАТРИЧЕНКО,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Соколової Руслани Ігорівни здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних господарських судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Статтею 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Згідно з частиною першою статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп- 16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних господарських судах.
Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
Соколова Руслана Ігорівна у грудні 2023 року подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяву про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного господарського суду, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
ІІ. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Соколову Р.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.
Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 335/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 18/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 16 та 17 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду допущено 98 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема Соколову Р.І. Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах.
Рішенням Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу. Затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу.
Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
З огляду на зазначене Соколова Р.І. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності – 45,5 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 147 балів; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 133,5 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 366 балів.
Згідно з рішенням Комісії від 19 березня 2025 року № 56/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу допущено 83 кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Соколову Р.І. Цим же рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі Другої палати.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 20 березня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Соколової Р.І. визначено члена Комісії Луганського В.І.
Комісія 11 квітня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів (лист за вихідним № 21-2600/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність ‒ 25 балів, безперервний розвиток ‒ 25 балів) і соціальна компетентність ‒ 50 балів (ефективна комунікація ‒ 12,5 бала, ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала, стійкість мотивації ‒ 12,5 бала, емоційна стійкість ‒ 12,5 бала).
Соколовою Р.І. 23 квітня 2025 року надіслано до Комісії обґрунтування щодо її відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності, зокрема за показниками критерію особиста компетентність: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показниками критерію соціальна компетентність: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
До Комісії 10 липня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Соколової Р.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД зазначила у висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «Чесність» та «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Зазначене обґрунтовано таким:
- відповідно до даних майнової декларації кандидат 10 квітня 2015 року набула право власності на квартиру площею 84,7 кв.м, розташовану в м. Києві, вартістю 811 581 грн. Цю вартість квартири було відображено лише в декларації за 2020 рік, поданій через Єдиний державний реєстр декларацій. Відповідно до декларацій поданих, у 2010–2016 роках, кандидат працювала на посадах помічника судді або провідного спеціаліста апарату Господарського суду міста Києва, тобто займала посади з відносно невисоким рівнем офіційних доходів. У поясненнях кандидат зазначила, що вартість квартири становила 811 581 грн, що станом на липень 2010 року було еквівалентно 101 447 доларам США (за курсом 8 грн за 1 долар США). Джерелами походження коштів на це майно були її заощадження в розмірі 21 447 доларів США, закумульовані з офіційних доходів в період з січня 2004 року до червня 2010 року, а також 80 000 доларів США, що були подаровані їй рідним братом її батька – ОСОБА_1. Кандидат додатково вказала, що з 2004 до 2010 року заробила 184 033 грн (за підрахунками кандидата, еквівалентно 32 655 доларам США). Відповідно, з цих коштів їй вдалося заощадити 21 447 доларів США. Крім того, у поясненнях Соколова Р.І. зазначила, що дохід брата її батька за 2003–2010 роки становив 693 322 грн (за підрахунками кандидата, еквівалентно 122 852 доларам США). Тобто брат батька кандидата подарував племінниці майже 2/3 свого доходу. Однак слід зазначити, що згаданий подарунок не міститься у довідці Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Отже, зазначене, на думку ГРД, потребує детальнішого пояснення кандидата. Крім того, у ГРД викликає сумнів правдоподібність версії про накопичення значної частини доходів кандидатом у період з 2004 до 2010 року з огляду на розмір задекларованих доходів та необхідні витрати на щоденне життя. Малоймовірним виглядає заощадження понад 21 тисячу доларів США за умов невисоких заробітків на державній службі. Ще менш переконливою є обставина, за якої родич (рідний брат батька), не будучи членом сім’ї у розумінні законодавства про декларування, здійснив подарунок у розмірі майже 2/3 свого доходу за сім років без відповідного документального підтвердження такого дарування;
- згідно з декларацією за 2016 рік 09 лютого 2016 року кандидат на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на гараж, розташований у м. Києві, площею 18,7 кв.м, вартістю 126 900 грн. Проте у 2015 році вона отримала заробітну плату в розмірі 59 799 грн. Отже, виникають обґрунтовані сумніви щодо наявності у кандидата достатніх заощаджень або законних джерел доходу для здійснення цієї покупки на початку 2016 року. У поясненнях кандидат зазначила, що «протягом серпня 2010 року – грудня 2015 року її доходи після сплати податків становили еквівалент в 22 449 доларів США, тоді як вартість гаража станом на 09 лютого 2016 року становила приблизно 4 976 доларів США». Однак ГРД зауважує, що в майновій декларації за 2015 рік кандидат не зазначила жодних заощаджень, які могли б бути джерелом фінансування покупки гаража. За відсутності задекларованих накопичень на кінець 2015 року придбання нерухомого майна вже на початку 2016 року виглядає економічно необґрунтованим (вартість гаража становила приблизно половину отриманого доходу). Отже, надана інформація викликає сумнів в достовірності та потребує додаткових переконливих пояснень кандидата. Крім того, відповідно до поданої декларації, перший автомобіль у власності членів сім’ї кандидата з’явився лише у 2018 році, тобто через два роки після набуття гаража. У поясненнях кандидат зазначила, що гараж був придбаний для зберігання транспортного засобу, який вона планувала купити, але впродовж трудової діяльності з 2004 до 2018 року рівень доходів не дозволяв їй цього зробити.
З метою сприяння своєчасному ознайомленню із висновком ГРД Комісією 10 липня 2025 року надіслано кандидату електронну копію висновку та запропоновано надати пояснення та копії підтверджувальних документів (за наявності).
Кандидатом 16 липня 2025 року надіслано на адресу Комісії заперечення на висновок ГРД, до яких додано документи на спростування інформації, викладеної у ньому.
Комісією у складі Другої палати проведено співбесіду з кандидатом 17 липня 2025 року.
Під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата критеріям особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії у складі Другої палати від 17 липня 2025 року № 182/ас-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду Соколова Р.І. набрала 716,5 бала. Питання про підтвердження здатності Соколової Р.І. здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Рішення Комісії у складі Другої палати мотивовано тим, що кандидат набрала необхідну кількість голосів за усіма трьома критеріями, а саме:
- за критерієм особистої компетентності – 40,25 бала із 50 можливих, що вище 75 % максимально можливого бала (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критерієм соціальної компетентності – 40,25 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів), тому кандидат відповідає цим критеріям.
Комісією у складі Другої палати під час співбесіди також виявлено факт, що кандидат на посаду судді Соколова Р.І. безпідставно не задекларувала повної інформації, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон.
Соколова Р.І., яка 10 квітня 2015 року набула право власності на квартиру площею 84,7 кв.м у місті Києві, не відображала вартості цього майна в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015–2019 роки, а почала зазначати її лише з 2020 року. У своїх поясненнях кандидат визнала свою помилку, вказала, що надалі в деклараціях за 2020 –2024 роки вона вказувала цю інформацію.
Однак Комісія у складі Другої палати, проаналізувавши зазначене кандидатом, критично сприйняла її пояснення, виснувала, що вказаний факт свідчить про неналежне виконання Соколовою Р.І. обов’язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України та одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Сумлінність».
Крім того, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісією у складі Другої палати встановлено, що кандидат отримала від рідного брата її батька значну суму грошових коштів, а саме 80 000 доларів США, для придбання квартири. Вказані грошові кошти було передано кандидату готівкою в іноземній валюті (долари США) без оформлення письмових документів (розписок, договорів). З пояснень кандидата вбачається, що у 2003 році загинув її батько, у 2006 році помер дід, після чого відкрилась спадщина. За домовленістю між спадкоємцями Соколова Р.І. не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті вказаних осіб. Натомість було досягнуто домовленості про відповідну грошову компенсацію, яку вона мала отримати від інших спадкоємців. Тому брат батька ОСОБА_1 передав Соколовій Р.І. грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США як грошову компенсацію її частки у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_2 та її діда ОСОБА_3.
Ураховуючи зазначені фактичні обставини та пояснення кандидата, Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
ІІI. Основні відомості про кандидата.
Соколова Р.І., ____ року народження, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
Вищу юридичну освіту кандидат здобула в Київському національному економічному університеті і отримала у 2003 році диплом магістра за спеціальністю «Правознавство».
Науковий ступінь, вчене звання відсутні.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Соколову Р.І. призначено на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області строком на п’ять років. Строк повноважень судді Соколової Р.І. закінчився 29 вересня 2021 року.
На момент подання заяви про допуск до участі в конкурсі стаж Соколової Р.І. на посаді судді становив понад 7 років.
До дисциплінарної відповідальності Соколова Р.І. не притягалась.
Процедуру кваліфікаційного оцінювання судді наразі не завершено.
ІV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 04 серпня 2025 року.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення кандидата, які підтримані Соколовою Р.І. у засіданні, документи, надані кандидатом на спростування інформації ГРД, Комісія дійшла таких висновків.
Комісією перевірено та узагальнено надану Соколовою Р.І. інформацію стосовно пункту 1 висновку ГРД щодо недекларування кандидатом у деклараціях поданих за 2015– 2020 роки, вартості належної їй на праві власності квартири площею 84,7 кв.м.
Під час співбесіди у пленарному складі Соколова Р.І. щодо пункту 1 висновку ГРД стосовно недекларування вартості придбаного майна пояснила, що, дійсно, вона не вказувала вартості нерухомого майна протягом 2016–2019 років, оскільки вона керувалась пунктом 13 Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, згідно з яким у разі, якщо в правовстановлюючому документі відсутня вартість об’єкта декларування, то відповідно така позначка не проставляється в декларації. Оскільки вона набула право власності на зазначену квартиру на підставі отриманого свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в якому була відсутня вартість майна, вона буквально тлумачила роз’яснення. Потім вона зрозуміла, що ця позиція помилкова і самостійно в декларації за 2020 рік і наступних зазначала вартість нерухомого майна, яку було вказано в попередньому договорі купівлі-продажу. Стосовно джерел походження коштів на купівлю квартири вона надала детальні розрахунки доходу (з урахуванням податків), який вона змогла закумулювати (21 447 доларів США). Отже, у неї було достатньо коштів на придбання нерухомого майна. Аналогічні розрахунки вона надала щодо доходу її дядька та його дружини з 1984 року (215 376 доларів США), що значно перевищує ту суму, яку їй було передано. Щодо підстав передачі їй грошових коштів її рідним дядьком, які ГРД ставить під сумнів, вона пояснила, що в 2003 році внаслідок ДТП загинув її батько, після чого відкрилась спадщина у вигляді квартири площею близько 100 кв.м в м. Тернопіль. Вона не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після батька, оскільки між спадкоємцями було досягнуто домовленість, що вона не бере участі у спадкуванні, щоб не дробити на частки спадкове майно, а пізніше їй передадуть у грошовій формі частину спадщини. У 2003 році в неї не було необхідності в цих грошових коштах. У 2006 році помер її дід, після смерті якого також відкрилась спадщина, яка складалась із земельних ділянок площею 2,5 га та нежитлових приміщень площею 105 кв.м та 450 кв.м у м. Тернопіль. За правом представлення вона не подала заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, хоча мала право на цю спадщину. За домовленістю основну спадкову частину було оформлено на брата її батька. Надалі вона знайшла квартиру, яку вирішила купувати, та повідомила дядька, що їй не вистачає певної суми коштів для здійснення такої покупки. Отже, 80 000 доларів США їй було передано дядьком у 2010 році, які вона сплатила як внесок за квартиру. Це не був подарунок, це грошова компенсація за частину спадкового майна, яка їй належала.
Стосовно обставин, викладених у пункті 1.2 висновку ГРД, кандидат пояснила, що протягом серпня 2010 року до грудня 2015 року її дохід з урахуванням податків склав 22 500 доларів США. Гараж коштував близько 5 000 доларів США. Вона не зазначала наявність коштів у деклараціях, тому що кошти зберігались у вигляді готівки, а в паперових деклараціях не було такого пункту, де вона мала б зазначати готівкові кошти. Не розуміє, чому виникло питання та сумніви у ГРД щодо факту відсутності машини на момент придбання гаражу. Це її власні кошти і вона має право розпоряджатися ними на свій розсуд. Вона придбала квартиру в такому районі міста, де дуже важко паркувати автомобіль, тому заздалегідь подбала про це і вирішила купити гараж. Вже потім з’явився автомобіль у родині.
На переконання Комісії в пленарному складі, кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов’язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Як вже відзначала Комісія у своїх рішеннях, доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
Відповідно до пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Комісія в пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати, щодо оцінки наведених вище обставин.
У Комісії залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, її поведінка була бездоганною.
Комісія наголошує, що предметом перевірки при дослідженні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики є, серед іншого, законність походження активів кандидата на посаду судді (судді) та членів його сім’ї, а також близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією в разі, якщо наявний «майновий зв’язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім’ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім’ї.
Доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді.
Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані Соколовою Р.І. під час співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидатом не спростовано обґрунтованого сумніву щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв’язку з викладеними вище обставинами.
За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, голосувань під час закритого обговорення відповідних показників Комісія у пленарному складі виснує, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Доповідачем на голосування поставлено пропозицію: «визнати Соколову Руслану Ігорівну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді». «ЗА» визнання кандидата такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало чотири члени Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Роман КИДИСЮК, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан СИДОРОВИЧ), «ПРОТИ» – шість членів Комісії (Андрій ПАСІЧНИК, Михайло БОГОНІС, Надія КОБЕЦЬКА, Олексій ОМЕЛЬЯН, Сергій ЧУМАК, Галина ШЕВЧУК).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами. Таким чином, кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Соколову Руслану Ігорівну визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Соколову Руслану Ігорівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Віталій ГАЦЕЛЮК
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Олексій ОМЕЛЬЯН
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
