Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ширіної Світлани Анатоліївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,

членів Комісії: Ярослава ДУХА (доповідач), Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Світлани ШИРІНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Елеонори ЄМЕЦЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ширіної Світлани Анатоліївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Відповідно до пунктів 1.1–1.6 Положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі загальної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах (далі – Конкурс).

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У визначений строк Ширіна Світлана Анатоліївна звернулася до Комісії із заявою про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Ширіну С.А. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

IІ. Основні відомості про кандидата.

Ширіна С.А., дата народження – ________ року, громадянка України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00200857 від 03 жовтня 2023 року на рівні вільного володіння другого ступеня. Станом на дату проведення співбесіди кандидат є несудимою (відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»).

Закінчила у 2000 році Запорізький інститут державного та муніципального управління, отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.

Навчалася на факультеті післядипломної освіти у Запорізькій державній інженерній академії та у 2002 році отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Економіка підприємства» та здобула кваліфікацію економіста.

У 2012 році Ширіній С.А. присвоєно науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

Вченого звання не має.

У період з 1995 до 2000 року працювала юрисконсультом в Приватній фірмі «Яна» та юристом в ТОВ «ДІА-Метал-груп», у період з 2000 до 2001 року працювала державним податковим інспектором, з 2001 до 2010 року перебувала на посадах юрисконсульта, юриста, начальника юридичного відділу у ПП «Міленіум-Соло», ТОВ «Торговий дім «Запорізький автогенний завод», ВАТ «Запорізький автогенний завод».

Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 Ширіна С.А. призначена на посаду судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя строком на п’ять років.

Присягу складено 09 грудня 2010 року.

Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 Ширіна С.А. призначена на посаду судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

Делегат ХХ чергового з’їзду суддів України.

За період з 2018 року до 11 серпня 2025 року у Вищій раді правосуддя зареєстровано одинадцять дисциплінарних скарг на дії судді Ширіної С.А., з яких: вісім скарг залишено без розгляду; в одній відмовлено у відкритті дисциплінарної справи; дві скарги перебувають на розгляді (лист Вищої ради правосуддя від 11 серпня 2025 року № 16441/0/9-25).

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Ширіної С.А. (у межах кримінальної спеціалізації). Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що після введення в дію положень Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на викладене Ширіна С.А. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Загальна кількість балів Ширіної С.А. за кваліфікаційний іспит – 346,40 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	41,40	346,40
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	142,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	123,00

ІV. Проведення спеціальної перевірки.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Комісія проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).

За результатами спеціальної перевірки Ширіної С.А. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 08 серпня 2025 року № 21.2-393/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Комісія як орган, що встановлює результати спеціальної перевірки, не отримала інформації, яка може свідчити про невідповідність Ширіної С.А. вимогам до кандидата на посаду судді.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Ширіну С.А.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) Ширіної С.А. визначено члена Комісії Духа Я.М.

Комісія 26 травня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-4281/25) із пропозицією надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт 5.6 розділу 5 Положення, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання: особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

06 червня 2025 року до Комісії надійшли пояснення та докази кандидата Ширіної С.А. на виконання листа Комісії від 26 травня 2025 року № 21-4281/25. У своїх поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність зазначеним критеріям.

Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 10 жовтня 2025 року затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

У висновку ГРД зазначено про наявність відомостей щодо кандидата на посаду судді Ширіної С.А., які дають підстави вважати, що вона не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами, а також встановлено відсутність обставин, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати уточнювальну інформацію у разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв'язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками				Розрахований згідно з п. 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	19	20	19	20	19,50	37,5
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	16	19	18	19	18,00

Отже, надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,50 бала із 50 можливих, що відповідає 75 % (37,50 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

При оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками				Розрахований згідно з п. 5.7 Положення  середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	9	10	9,25	37,5
	Ефективна взаємодія	9	9	9	10	9,25
	Стійкість мотивації	9	9	9	10	9,25
	Емоційна стійкість	9	9	10	11	9,75

Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,50 бала із 50 можливих, що відповідає 75% (37,50 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

V-ІV. Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає  з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику на 15 балів знижується оцінка за кожним показником критеріїв доброчесності та професійної етики. На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідивши досьє, висновок ГРД про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія під час співбесіди обговорила з кандидатом обставини, які викликають обґрунтований сумнів у його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Як зазначено вище, 10 жовтня 2025 року ГРД затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

У цьому висновку зазначено, що ГРД виявлено дані, які дають підстави вважати, що кандидат на посаду судді Ширіна С.А. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

У висновку ГРД зазначено:

1. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» (підпункти 3,4 пункту 19 Єдиних показників).

Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживала достатніх заходів щодо дотримання розумних строків розгляду справ, не утрималась від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.

Відповідно до інформації, що міститься у матеріалах суддівського досьє № 00330 (розділ 8.6 «Інформація про дотримання строків розгляду справ та матеріалів»; ст. 349 — 353), встановлено систематичне порушення кандидатом процесуальних строків розгляду справ у період з 2019 до 2023 року.

Так, у 2019 році кандидатом було порушено строки розгляду у 120 справах, у 2020 році — у 93 справах, у 2021 році — у 151 справі, у 2022 році — у 175 справах, а у 2023 році — у 116 справах.

Ширіна С.А. під час співбесіди та у своїх письмових поясненнях зазначила, що випадки порушення строків розгляду судових справ мали місце у певні періоди її роботи, зокрема з 2019 до 2023 року. Обумовлено це значним фактичним навантаженням, одночасним розглядом справ різної складності та об’єктивними факторами, пов’язаними з організацією судового процесу (відсутність вільних залів судових засідань, неявка сторін у справах). Порушення строків розгляду судових справ мали місце у період дії карантинних обмежень, пов’язаних з пандемією COVID-19, оскільки судові засідання відкладалися через хворобу учасників процесу, працівників суду, судді, через заборону пересування між регіонами та обмеження в громадському транспорті, а також відсутність належної технічної можливості для проведення розгляду справ у режимі відеоконференції.

Порушення строків розгляду справ мали місце і в період повномасштабного збройного вторгнення російської федерації в Україну, коли значна частина справ була відкладена з об’єктивних причин (постійні ракетні обстріли, оголошення повітряної тривоги, неможливість забезпечення явки сторін, через евакуацію, перебої електропостачання).

Крім того, кандидат звертає увагу Комісії на те, що порушення строків розгляду справ не були наслідком недбалого ставлення до виконання службових обов’язків або несумлінності з її боку.

Під час проведення співбесіди Комісією встановлено, що кандидатом належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено підстави для затримки розгляду справ у 2019 році. Пояснення, надані Ширіною С.А., не містять чіткої аргументації та не дають можливості Комісії встановити обґрунтованість порушення нею строків розгляду справ у 2019 році, особливо з огляду на пояснення судді про те, що це був фактично перший рік її роботи після поновлення повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників «сумлінність» – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Ураховуючи вище викладене, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність» (підпункт 1 пункту 18 Єдиних показників).

Кандидат допустила академічну недоброчесність.

08 травня 2012 року відбулося розсилання автореферата дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук для кандидата (судді). Тема цього дисертаційного дослідження була затверджена менше ніж за рік до згаданої дати – 19 травня 2011 року.

У списку опублікованих авторських праць за темою дисертації, розміщеному в авторефераті, за стверджуваним авторством кандидатки наявні 7 публікацій. Перша публікація була в журналі, зміст якого затверджено вченою радою 05 жовтня 2011 року, а остання датується 13 лютого 2012 року. Всі інші публікації теж були надруковані протягом цих 4 місяців.

Крім екстрено написаної дисертації та в рази швидше надрукованих публікацій, кандидат, будучи в статусі аспірантки, повинна була задовго до розсилання автореферату виконати ще освітню складову, особисто відвідати всі заплановані лекції та інші заняття, пройти педагогічну практику, отримати допуск до складання кандидатських іспитів, підготуватися до них та успішно їх скласти. «Термін навчання в аспірантурі [...] з відривом від виробництва – 3 роки, в аспірантурі без відриву від виробництва – 4 роки» - зазначалося тоді на сайті навчального закладу кандидата.

Обширне копіювання тексту та плагіат певною мірою пояснює швидкість захисту аналізованої дисертації.

До тексту першої статті за стверджуваним авторством кандидата повністю скопійована публікація Короєда С.О., а також скопійовані зроблені ним посилання на інших авторів без уточнення звідки саме ці посилання копіювалися для суддівської статті. Інша половина цієї статті містить обширне копіювання тексту з автореферату згаданого автора (пункти 1–5 та 7 висновків) без зазначення точних меж копіювання.

Наступна стаття в тому ж виданні за стверджуваним авторством кандидата майже повністю складається із скопійованої зі всіма посиланнями статті Бондаренко-Зелінської Н. та Зелінського А.

Так само дисертація за стверджуваним авторством кандидата переповнена багатосторінковим копіюванням тексту: рішення КСУ у справі № 1-34/2010 (С. 96–102), публікація та автореферат Короєда С.О. (С. 111–118), узагальнення судової практики від ВСУ (С. 130–137), постанови Пленуму ВСУ (С. 137–140), книги Банчука О.А. (С. 154–168), статті Бондаренко-Зелінської Н. та Зелінського А. (С. 170–174). Посилання на джерела копіювання є поодинокими, тому більшість скопійованого тексту пропонується читачу під виглядом авторського тексту кандидата, що не відповідає дійсності.

У 13 томі «Словника української мови» в 20 томах (СУМ-20) (https://sum20ua.com), укладеному Українським мовно-інформаційним фондом Національної академії наук України (НАН України), слово «плагіат» визначається як привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Подібне визначення слова «плагіат» дає «Словник української мови» в 11 томах (СУМ-11).

За визначенням, що міститься у частині шостій статті 69 Закону України «Про вищу освіту» академічним плагіатом є оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства. Аналогічне визначення міститься у частині 4 сттатті 42 Закону України «Про освіту», яким академічний плагіат визначено однією з форм порушення принципу академічної доброчесності поряд з самоплагіатом, фабрикацією, фальсифікацією, списуванням, обманом та хабарництвом.

Верховний Суд у постанові КАС ВС від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24 зазначає, що хоча Закон України «Про вищу освіту» формально закріпив на законодавчому рівні поняття «академічний плагіат» у законодавство, етичні норми, які забороняють плагіат, існували раніше. Такі норми, що ґрунтувалися на загальновизнаних принципах доброчесності та поваги до інтелектуальної власності, закріплювалися в різних нормативних актах та документах. Зокрема, 23 лютого 1994 року набрав чинності Закон України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII від 23 грудня 1993 року, який у статті 13 визначав особистим (немайновим) правом автора вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо.

Стаття 52 Закону України «Про освіту» № 1060-XII від 23 травня 1991 року та стаття 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13 грудня 1991 року, що були чинними на момент захисту кандидатської дисертації Ширіної С.А. зобов’язували науковців дотримуватися етичних норм і поважати право на інтелектуальну власність.

Крім того, пунктом 14 Порядку № 567 (чинного на момент захисту кандидатом дисертації) була передбачена можливість зняття з розгляду дисертації незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело. Цим же пунктом передбачалося, що виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня.

Таким чином, закріплення пізніше в сучасному законодавстві поняття та форм академічної недоброчесності лише конкретизує способи виявлення порушень академічної доброчесності, передбачені етичними та нормативними положеннями, що діяли раніше.

У розділі 2 Кодексу наукової етики Української федерації вчених, затвердженого Українською федерацією вчених у 2005 році, порушеннями в наукових дослідженнях вважається: фальсифікація; переробка і плагіат; невизнання авторства або значного інтелектуального внеску в наукову роботу; використання нової інформації, ідей або даних із конфіденційних рукописів або приватних бесід; використання архівних матеріалів з порушенням правил використання архівних документів; невиконання державного законодавства, статутів та колективних договорів академій, вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, положень про безпеку наукової праці.

Етичний кодекс ученого України, затверджений Національною академією наук України у 2009 році, також встановлює основні етичні принципи та норми поведінки для науковців, у пункті 2.3 зобов’язує учених забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження, вважати неприпустимими прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату.

Кодекс наукової етики Української федерації вчених та Етичний кодекс ученого України, хоч і не є нормативно-правовими актами, підтверджують, що плагіат вважається порушенням етичних норм у науковій спільноті.

Недоброчесне академічне середовище, в якому писалася та захищалася дисертація, починається з наукової керівниці – ОСОБА_1 Необхідно звернути увагу, що правозахисною організацією проводилось розслідування, де було повідомлено про таке:

«ОСОБА_1 — головна редакторка «Юридичного наукового електронного журналу». Видання скоріш за все працює за принципом «дисертаційного конвеєра»: були випадки, коли раніше опубліковані випуски згодом доповнювали новими статтями заднім числом. Наприклад, № 2 за 2018 рік зріс із 261 до 303 сторінок. Це створює ілюзію багаторічної наукової роботи для тих, хто здобував сумнівні наукові ступені та отримував за це надбавки з бюджету. Важко уявити, щоб такі маніпуляції відбувалися без відома незмінної протягом років головної редакторки. До того ж ОСОБА_1 була науковою консультанткою ОСОБА_2, який фігурував у скандалах із плагіатом у статтях для судді Майдану ОСОБА_3.»

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, в якій захищалася дисертація для кандидата, ОСОБА_4 також в ролі голови разової спеціалізованої ради фігурував у скандалах із плагіатом у статтях для судді Майдану ОСОБА_3.

Отже, кандидат не могла поєднували суддівську діяльність з навчанням в аспірантурі, написанням дисертації швидше ніж за один рік та написанням і публікацією 7 наукових статей за 4 місяці. В дисертації та публікаціях містяться багатосторінкові копіювання тексту, який не завжди супроводжується посиланнями на джерела, що становить факт академічної недоброчесності у вигляді плагіату. Зважаючи на це, у ГРД є підстави для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Ширіна С.А. під час співбесіди та у своїх письмових поясненнях зазначила таке.

Станом на 2011–2012 роки діяло Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309, згідно з пунктом 44 якого самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.

Чинне на той час законодавство не вимагало обов’язкового навчання в аспірантурі для підготовки та захисту дисертації, натомість особа могла бути прикріплена до вищого навчального закладу як здобувач і виконати дисертаційну роботу самостійно.

Зазначає, що вона проходила підготовку в ЗНУ саме як здобувач, а не як аспірант. Отже, станом на 2011–2012 роки не було вимоги проходити освітню складову освітньо-наукової програми в разі, якщо дисертація виконувалася не аспірантом, а здобувачем шляхом самостійної роботи.

Водночас вона за власною ініціативою відвідувала заняття з філософії та з іноземної мови задля успішної підготовки до складання кандидатського іспиту, після чого успішно його склала.

Законодавство не забороняло здобувачеві виконати певний обсяг дослідження до моменту прикріплення до вищого навчального закладу як здобувача. Навпаки, виконання такого обсягу дослідження віталося та було одним із критеріїв для прийняття рішення про прикріплення здобувача за результатами співбесіди.

Перед тим, як подати заяву про прикріплення її як здобувача до вищого навчального закладу, вона провела значну частину запланованого дослідження, оскільки тема роботи відповідала її професійному досвіду та вона мала емпіричну базу для аналізу, а також мала в наявності певні результати дослідження, частина з яких на той час вже пройшла апробацію.

З метою завершення виконання дослідження, розпочатого фактично задовго до 2011 року, систематизації його результатів та формалізації цих результатів шляхом їх викладення у формі дисертації та наукових публікацій, мала потребу в прикріпленні її як здобувача до вищого навчального закладу. На співбесіді сама запропонувала тему дослідження, навела вже наявні на той час результати, після чого була прикріплена як здобувач, завершила дослідження, опублікувала його результати та подала дисертацію для захисту.

Суддівська діяльність є сумісною з науковою роботою. Тим паче, в її випадку тема дисертації логічно узгоджувалася зі специфікою справ, які вона розглядала, що полегшувало виконання дослідження, спираючись на значний практичний досвід, а також посилювало практичне значення отриманих результатів дослідження.

Стосовно запозичень у текстах наукових робіт кандидат пояснила таке.

Проведення наукового дослідження у сфері права неможливе без цитування наукових робіт інших авторів, які раніше досліджували цю тематику. Наведення переліку авторів, чиї роботи складають доктринальну базу дослідження, є невід’ємним елементом вступу до дисертації та її розділів. У своїй дисертації та наукових публікаціях використовувала матеріали інших авторів виключно із наведенням посилання на джерела запозичень. Такі джерела наведені нею у списках використаних джерел як в самій дисертації, так і в наукових статтях. Наводячи результати досліджень інших авторів, кандидат не видавала і не видала їх за результати свого власного дослідження, а чітко вказувала, хто саме є автором того чи іншого результату, посилалась на автора.

Водночас при виконанні роботи значного обсягу (якою є дисертація) не виключені випадки, коли внаслідок «людського фактора» посилання на джерело вказується у списку використаних джерел, але не зазначається в самому тексті роботи в квадратних дужках безпосередньо після цитати. Такі випадки є помилками цитування та не становлять собою академічного плагіату, оскільки не мають умисного характеру і не спрямовані на введення читача в оману щодо авторства результатів дослідження. Читач має можливість переконатися в тому, кому належить результат дослідження, ознайомившись зі списком використаних джерел. Поняття «помилка цитування» не дорівнює поняттю «порушення академічної доброчесності» та не є видом порушення академічної доброчесності, адже йдеться про технічні недоліки тексту, а не про неправомірне використання чужих результатів.

При розгляді її дисертації спеціалізована вчена рада проводила наявними на той час технічними засобами перевірку тексту дисертації на предмет наявності чи відсутності текстових запозичень без зазначення авторства. Перевірка продемонструвала відсутність у дисертації запозичень. Такий висновок було підтверджено і при проведенні експертизи її дисертації Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (назва МОН України на той час). Міністерство не скасовувало рішення спеціалізованої вченої ради стосовно її дисертаційної роботи.

Також протягом багатьох років ані до МОН України, ані до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не надходило будь-яких скарг стосовно нібито наявності академічного плагіату в роботі.

Стосовно розмірів цитат. Не існує нормативно встановлених «мінімальних» і «максимальних» розмірів таких цитат; автор дисертації чи статті самостійно визначає доцільний розмір цитати з огляду на потреби в розкритті певного питання, яке є предметом дослідження. Наукова новизна одержаних результатів дослідження була предметом обговорення на засіданні спеціалізованої вченої ради та об’єктом ретельного вивчення під час експертизи дисертації в Міністерстві, і жодного разу не надходило зауважень щодо обсягів цитування джерел.

Що стосується посилань на начебто недоброчесне академічне середовище кандидат зазначила, що захист дисертації відбувся в 2012 році в Запорізькому національному університеті, тоді як захист дисертації, імовірно, ОСОБА_3, як стало відомо кандидату з публічних джерел інформації, відбувся тринадцятьма роками пізніше, в 2025 році, та в іншому закладі вищої освіти – в Університеті митної справи та фінансів.

Захищаючи дисертацію в 2012 році, не знала і не могла знати про те, що ОСОБА_4 як вчений секретар спеціалізованої вченої ради, утвореної при ЗНУ, через 13 років, будучи головою разової спеціалізованої вченої ради при УМСФ, «фігуруватиме в скандалах з плагіатом у статтях».

Також з 2019 року ОСОБА_4 не працює в ЗНУ, а вже тривалий час працює в УМСФ. Тому ЗНУ, на базі якого вона захищала дисертацію, не має жодного стосунку до цієї історії.

Що стосується, імовірно, ОСОБА_2, на якого є посилання у висновку ГРД, то ця особа не була ані її науковим керівником, ані членом спеціалізованої вченої ради, в якій кандидат захищала свою роботу. З публічних джерел Ширіна С.А. дізналася, що ОСОБА_2 в 2017 році захищав докторську дисертацію в ЗНУ, але ніколи в ЗНУ не працював, він працює в УМСФ. Її захист дисертації в 2012 році не має жодного відношення до УМСФ та до професорсько-викладацького складу УМСФ, а тим паче ніяк не пов’язаний із захистом дисертації ОСОБА_3 у 2025 році, з якою вона навіть не знайома. Їй відомо про ОСОБА_3 виключно з відкритих джерел, зокрема засобів масової інформації та телебачення.

Таким чином, зазначена у висновку інформація щодо плагіату та академічної недоброчесності є безпідставними та не підтверджуються жодними офіційними висновками.

Оцінивши надані пояснення кандидата, Комісією встановлено, що після захисту дисертації Ширіна С.А. не продовжувала займатися науковою діяльністю та не змогла надати інформацію про кількість власних публікацій та теми їх досліджень. Кандидатом не продемонстровано достатнього рівня володіння знаннями в галузі дисертаційного дослідження на тему: «Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпекою дорожнього руху».

Оцінюючи обставини наукової діяльності Ширіної С.А., Комісія враховує ту обставину, що тема наукового дослідження кандидата «Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпекою дорожнього руху» безпосередньо стосується щоденної діяльністю судді місцевого суду. Діяльність судді особливо в період відсутності повноважень надавала можливість кандидату для поглиблення своєї наукової роботи, тим більше з огляду на ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14 липня 2015 року та реформування органів міліції у поліцію.

На переконання членів колегії Комісії, таке ставлення кандидата як вченого, який не лише набув статуса кандидата наук, а й відповідні соціальні гарантії, до наслідків своєї діяльності не повною мірою відповідає розділу 7 Етичного кодексу ученого України, затвердженого Національною академією наук України у 2009 році, яким передбачено, що учений має присвятити себе пошукові нових  знань  та  їх застосуванню  на  благо  суспільству. Учений повинен брати активну участь  у  житті  наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти,  насамперед, виходячи із загальних інтересів науки й тільки потім з інтересів особистих та своєї установи.

Згідно з пунктом 18 розділу ІІІ Показників «чесність» – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності.

Ураховуючи вище викладене, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».

ГРД також надано Комісії інформацію стосовно кандидата, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але має бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

1.У діяльності кандидата встановлені випадки неналежного розгляду проваджень у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).

Так, у низці справ провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, за потенційно наявної можливості розглянути такі справи вчасно:

справа № 337/407/19 — закрита 03.05.2019, через 8 днів після закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (три місяці з дня вчинення правопорушення; протокол складено 25.01.2019);

справа № 337/793/20 — закрита 29.05.2020, через 2 дні після закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (три місяці з дня вчинення правопорушення; протокол складено 27.02.2020);

справа № 337/78/19 — закрита 01.04.2019, через 7 днів після закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (три місяці з дня вчинення правопорушення; протокол складено 25.12.2019).

До того ж, аналіз постанови в зазначеній справі № 337/78/19 про адміністративне правопорушення свідчить про непослідовність у діях кандидата. Так, у постанові кандидат посилається на положення статті 268 КУпАП, згідно з яким справа має розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а в разі її відсутності — лише за умови належного повідомлення та відсутності клопотання про відкладення розгляду.

Матеріали справи підтверджують, що особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності у цій справі двічі (12 лютого та 20 березня 2019 року), не з’явилася до суду, надавши клопотання про відкладення та документи на підтвердження відрядження. Натомість 01 квітня 2019 року ця ж особа в судове засідання не з’явилася без поважних причин та без повідомлення суду. За таких обставин кандидат мала законні підстави розглянути справу за відсутності правопорушника, що відповідало б вимогам статті 268 КУпАП. Однак цього зроблено не було, що призвело до затягування розгляду та подальшого закриття провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, у цій справі дії кандидата можуть свідчити про неналежне застосування процесуальних норм, що спричинило уникнення особою відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. Це своєю чергою викликає сумнів у добросовісності судді та її здатності забезпечити дотримання принципу невідворотності юридичної відповідальності.

Ширіна С.А. під час співбесіди та у своїх письмових поясненнях зазначила, що у справі № 337/407/19 судом оголошувалися перерви за клопотанням захисника. Клопотання захисником заявлялися з метою викликів осіб до суду, а саме лікаря, який проводив медичний огляд та інспектора патрульної поліції для надання останніми пояснень. Крім того, захисником було заявлено клопотання про здійснення перерви в судовому засіданні, оскільки до Хортицького районного суду міста Запоріжжя було подано адміністративний позов до інспектора патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною першою статті 126 КУпАП. Клопотання судом було задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні до розгляду адміністративного позову.

Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності у межах строків, визначених статтею 38 КУпАП за наявності відкритого провадження у справі про скасування постанови за статтею 126 КУпАП, яка безпосередньо була пов’язана з обставинами справи за статтею 130 КУпАП, суперечило б принципу законності та невинуватості. У разі притягнення особи до адміністративної відповідальності до остаточного вирішення спору за статтею 126 КУпАП могло б призвести до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення, що суперечить вимогам статті 7 КУпАП та принципу правової визначеності.

Вважає, що прийнята постанова про закриття провадження у справі за статтею 130 КУпАП після спливу строків, визначених статтею 38 КУпАП, відповідало вимогам законодавства.

Стосовно справи за № 337/793/20 пояснила, що під час розгляду справи особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, вину не визнавала та неодноразово направляла клопотання про відкладення розгляду, мотивуючи це тим, що в країні діяли карантинні обмеження, особа хворіла. Ширіна С.А. з метою забезпечення права особи на захист, передбаченого статтею 268 КУпАП, враховуючи, що останній був пенсіонером, мав захворювання, задовольняла клопотання та відкладала судові засідання.

Стосовно справи за № 337/78/19 пояснила, особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням, де судом клопотання були задоволені.

Надалі особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, без поважних причин не з’явилася до суду і не повідомила про причини неявки. Хоча суд і мав право розглянути справу за відсутності особи, таке рішення в конкретній ситуації могло поставити під сумнів дотримання нею права на захист, оскільки раніше суд задовольняв клопотання цієї ж особи на відкладення. Крім того, у суду не було інформації, яка б підтверджувала зловживання правом на захист або свідчила про умисне затягування процесу з боку особи.

Ширіна С.А. стверджує, що її дії були послідовними та зумовлені необхідністю забезпечити процесуальні гарантії, передбачені статтею 268 КУпАП, а не проявом недбалості чи упередженості. Закриття провадження в справі у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є наслідком об’єктивної дії процесуальних строків, а не неправомірних її дій.

Кандидат звертає увагу Комісії на те, що за останніх п’ять років нею прийнято 3% постанов про закриття провадження у справі від загальної кількості розглянутих справ. Цей показник є єдиним показником серед показників закриття справ за статтею 130 КУпАП суддями Запорізької області.

Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов'язки, вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1: довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого вони повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності зазначеної особи це можливо лише тоді, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти на свій захист.

Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у становище, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурзького суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість реалізації прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав) та забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак такі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з урахуванням системності таких дій, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальної поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Не можна вважати допустимим порушення таких строків через безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричиняє відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки ці причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності, що очевидно негативно впливає на виховну дію можливого покарання на правопорушників, створює відчуття вседозволеності та сприяє формуванню в осіб правового нігілізму щодо запроваджених державою правил поведінки.

Згідно з пунктом 16 розділу ІІІ Єдиних показників неупередженість – здатність судді (кандидата на посаду судді) ухвалювати рішення незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки та не допускати поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у його безсторонності. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику неупередженості, якщо, зокрема, але не виключно виконував обов’язки безсторонньо та утримувався від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що у звичайної розсудливої людини можуть викликати сумнів щодо його неупередженості.

У зв’язку із наведеним Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності за показником «неупередженість» на 15 балів.

2. Під час аналізу ЄДРСР було виявлено судові справи про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та 173 КУпАП (дрібне хуліганство), у яких кандидатом було прийнято рішення про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Номер справи	Дата вчинення	Дата надходження справи до суду	Дата повернення матеріалів на дооформлення	Дата повторного надходження справи до суду	Дата закриття провадження
337/128/19	24.12.2018	11.01.2019	14.01.2019	04.04.2019	04.04.2019
337/52/19	27.12.2018	09.01.2019	10.01.2019	12.04.2019	12.04.2019
337/2545/19	21.03.2019	20.06.2019	20.06.2019	03.07.2019	03.07.2019
337/1247/19	31.03.2019	04.04.2019	18.04.2019	04.07.2019	08.07.2019

Повернення матеріалів на доопрацювання відбувалось з підстав недоставлення правопорушника до приміщення суду для розгляду адміністративного протоколу. Аналогічна ситуація прослідковується також й у судових рішеннях у справах № 337/4093/19, № 337/2568/20 та № 337/36/21.

З огляду на характер правопорушень, що пов’язані з посяганням на права, свободи та гідність людини, а також суспільну небезпеку діянь, передбачених статтею 173, 173-2 КУпАП, практика закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення викликає обґрунтовані сумніви щодо належного здійснення правосуддя. Такі випадки можуть свідчити про недотримання принципів оперативності та ефективності розгляду справ, а також про неналежну організацію судового процесу з боку кандидата.

Ширіна С.А. під час співбесіди та у своїх письмових поясненнях зазначила, що КУпАП містить недоліки правового регулювання послідовності дій судді у ситуації, коли розгляд справи про адміністративне правопорушення має бути проведений у короткий строк, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не з’явилась, при цьому її участь визнається нормами КУпАП обов’язковою.

Стверджує, що повернення справ для дооформлення у зв’язку із тим, що особи, щодо яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення, не з’явилися до суду, свідчить про недотримання нею принципів оперативності, ефективності розгляду справ та неналежну організацію судового процесу як про це зазначає ГРД, оскільки наявні суперечливі положення закону, які дійсно не давали змоги здійснити розгляд цих справ відповідно до вимог КУпАП, оскільки судом у будь-якому випадку було би порушено або строки їх розгляду, або вимоги щодо повідомлення осіб про судове засідання та розгляд справ за їхньою участю.

У зв’язку з цим доводи ГРД про недотримання нею принципів оперативності та ефективності розгляду справ, а також про неналежну організацію судового процесу є безпідставними.

Комісія вважає такі пояснення кандидата обґрунтованими та достатніми, такими, які не дають достатньо підстав, щоб ставити під сумнів щодо недотримання кандидатом принципів оперативності та ефективності розгляду справ, а також неналежну організацію судового процесу з її боку.

3. ГРД звернулась до кандидата з проханням надати пояснення стосовно наявності поданих та стосовно кандидата дисциплінарних скарг до Вищої ради правосуддя.

З цього питання кандидат повідомила наступне: «до Вищої ради правосуддя за період з 2018 року до цього часу надійшло одинадцять дисциплінарних скарг на дії судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя Ширіної С.А. За результатами їх розгляду: вісім скарг залишено без розгляду членом ВРП; в одній скарзі відмовлено у відкритті дисциплінарної справи (примітка: ОСОБА_5 не був та не є журналістом. ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі злочини); дві скарги не розглянуті, щодо надання пояснень за цими скаргами Вища рада правосуддя до мене не зверталася».

Також кандидат надала ілюстровану таблицю з короткою інформацію стосовно зазначених дисциплінарних проваджень.

Громадська рада доброчесності не виокремлює не активні дисциплінарні провадження, водночас потребують додаткового уточнення активні дисциплінарні провадження стосовно кандидата, які перебувають на розгляді Вищої ради правосуддя, а саме: скарга № Б714/16/7-23 від 08.11.2023 (щодо справи № 337/672/20) та скарги № Ч-4686/0/7-23 від 29.12.2023 (щодо справи № 337/2481/23).

Ширіна С.А. під час співбесіди щодо скарги у справі за № 337/672/20 зазначила, що остання стосувалася визначення місця проживання дитини. Прийняте рішення сторонами не оскаржувалося. Вважає, що скарга до Вищої ради правосуддя подана із незгодою з прийнятим нею рішенням.

Стосовно скарги у справі за № 337/2481/23 зазначила, що нею прийнято справу до розгляду, за результатами якого відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача.

Судове рішення було оскаржено в апеляційному порядку, представником позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки Верховним Судом із зазначеної категорії справ вирішувалося питання щодо їх підсудності.

Через рік апеляційний суд поновив провадження у справі та за результатами розгляду закрив провадження.

Після постановлення нею рішення протягом року була змінена судова практика, з якої слідує, що справи такої категорії розглядалися в адміністративному судочинстві. Надалі цю справу було скеровано до Запорізького окружного адміністративного суду та ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На запитання членів Комісії про підстави розгляду справи за № 337/2481/23 в порядку цивільного судочинства кандидат не змогла надати обґрунтовані пояснення та не зазначила правові підстави для розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства замість адміністративного.

За результатами аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні національних судів перебуває значна кількість спорів про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов’язаних із набранням чинності 01 січня 2023 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2620-ІХ та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким вирішено припинити Фонд та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Так, відносини, пов’язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У постанові від 18 грудня 2023 року у справі № 442/3240/23-ц (провадження № 61-15536св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у спірних правовідносинах дійшов висновку про те, що спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» (VOLOVIK v. UKRAINE), заява № 15123/03, пункт 45).

Однак при ухваленні рішення у справі Ширіною С.А. не досліджено наявну практику Верховного Суду щодо подібних спорів. Таке процесуальне порушення ставить під сумнів законність обраного способу розгляду справи та свідчить про недотримання суддею принципу правової визначеності.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників «сумлінність» – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно,  наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів; під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

Ураховуючи вищевикладене, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить  240 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів), а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

VІ. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Загальні знання у сфері права та знання зі спеціалізації суду відповідного рівня	142,00	346,40
	Когнітивні здібності	41,40
	Знання історії української державності	40,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	123,00
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,50	37,50
	Безперервний розвиток	18,00
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,25	37,50
	Ефективна взаємодія	9,25
	Стійкість мотивації	9,25
	Емоційна стійкість	9,75
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		240,00
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сімʼї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу
Всього			661,40

Абзацом другим частини першої статті 88 Закону визначено, що якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 79-2, 79-3, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України трьома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Ширіної Світлани Анатоліївни вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Ширіна Світлана Анатоліївна набрала 661,40 бала.

3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Ширіної Світлани Анатоліївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                  Олексій ОМЕЛЬЯН «ПРОТИ»

Члени Комісії:                                                                               Ярослав ДУХ «ЗА»

                                                                                                         Ігор КУШНІР «ЗА»

                                                                                                         Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»