Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Степанової Сніжани Володимирівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сніжани СТЕПАНОВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Юлії ОЛЕЩЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Степанової Сніжани Володимирівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання кандидата.

1. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
2. До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Степанова Сніжана Володимирівна як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 951/2010 Степанову С.В. призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 – призначено на посаду судді цього суду.

3. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Степанову С.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі як таку, що в порядку та строки, визначені Комісією, подала всі необхідні документи та на день подання цих документів відповідає встановленим статтею 28 Закону вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
4. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Визначено, що Степанова С.В. за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 146 балів та допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
5. Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Встановлено, що Степанова С.В. за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 51,7 бала та допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
6. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати третього етапу кваліфікаційного іспиту та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Визначено, що Степанова С.В. за виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду отримала 128 балів; загальний результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання – 325,7 бала; допущено Степанову С.В. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
7. Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону після введення в дію положень Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту, зокрема, під час Конкурсу.
8. Пунктом 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
9. З огляду на зазначене вище Степанова С.В. за результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу набрала 365,7 бала.
10. Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 ухвалено здійснити повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів, зокрема, Київського апеляційного суду, в межах Конкурсу.
11. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.
12. На адресу Комісії 02 лютого 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Степанової С.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
13. Комісією у складі колегії 05 лютого 2026 року проведено співбесіду зі Степановою С.В., досліджено матеріали досьє, висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо неї, а також інші обставини, документи та матеріали.

2. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

14. Пунктом 3 частини четвертої статті 79³ Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
15. Частиною п’ятою статті 75 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
16. Запити про надання відомостей стосовно Степанової С.В. було надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
17. Для проведення спеціальної перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, до Національного агентства з питань запобігання корупції подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», або в порядку, визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції відповідно до статті 52¹ Закону України «Про запобігання корупції».
18. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
19. Інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду вимогам, встановленим Законом, не виявлено.
20. На підставі викладеного відділом з питань проведення перевірок департаменту суддівської кар’єри секретаріату Комісії складено довідку від 25 вересня 2025 року № 21.2-490/25 про спеціальну перевірку щодо Степанової С.В.

3. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності.

21. В основу висновку ГРД, затвердженого 30 січня 2026 року, покладено аргумент, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність», оскільки допустила академічну недоброчесність.
22. Так, у 2018 році Степанова С.В. захистила дисертацію на тему: «Європейські стандарти права на справедливий суд та їх імплементація у національне законодавство України: конституційно-правове дослідження». У висновках дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ГРД виявлено фрагменти академічного плагіату, що свідчить про порушення принципів та вимог академічної доброчесності. Зокрема, порушеннями є академічний плагіат у висновках дисертації як наукових результатах, що мають бути оригінальними та сформульованими науковцем самостійно.
23. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак є важливою в межах проведення Конкурсу.
24. У майновій декларації за 2023 рік Степанова С.В. вказала квартиру площею 52,6 м², набуту 05 травня 2023 року за ціною 1 147 500 грн, власник – близька особа кандидата. У декларації за 2024 рік зазначена квартира вже відсутня, але задекларовано дохід від відчуження нерухомого майна в розмірі 2 891 070 грн, що може свідчити про продаж указаної квартири протягом 2024 року.
    1. Водночас, за даними агентства нерухомості «Благовіст», середня ринкова вартість однокімнатної квартири в тому ж районі міста Києва у травні 2023 року становила близько 72 200 дол. США (еквівалентно 2 640 354 грн). Вартість одного квадратного метра становила приблизно 1 560 дол. США, тобто орієнтовна ціна за квартиру площею 52,6 м² становила 3 000 788 грн.
    2. У зв’язку з викладеним ГРД припускає, що зазначена Степановою С.В. у майновій декларації за 2023 рік вартість квартири може бути заниженою більше ніж у 2,5 раза порівняно з її орієнтовною ринковою вартістю на момент придбання. Це може свідчити або про придбання квартири за заниженою ціною, або про недостовірне відображення вартості в декларації.
    3. У майновій декларації за 2019 рік кандидат задекларувала право користування з оплатою комунальних послуг двома квартирами, розташованими в місті Києві: площею 58 м², вартістю 1 262 000 грн та площею 140,8 м², вартістю 1 389 837 грн. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обидва об’єкти нерухомості набуто їх власниками у спадщину.
    4. За даними агентства нерухомості «Благовіст» середня ринкова вартість однокімнатної квартири в тому ж районі міста Києва, що й квартира площею 58 м², станом на квітень 2019 року становила близько 57 700 дол. США (еквівалентно 1 491 545 грн) або 1 150 дол. США за квадратний метр. Тобто квартира площею 58 м² мала коштувати приблизно 66 700 дол. США (еквівалентно 1 724 195 грн). Таким чином, на думку ГРД, задекларована вартість квартири площею 58 м² є заниженою приблизно в 1,5 раза порівняно з орієнтовною ринковою ціною.
    5. Задекларована вартість квартири площею 140,8 м² може бути заниженою приблизно у 3,5 раза, адже відповідно до відомостей агентства нерухомості «Благовіст» середня ринкова ціна квадратного метра житла в тому ж районі міста у грудні 2019 року становила близько 1 330 дол. США, тобто квартира площею 140,8 м² мала б коштувати приблизно 187 264 дол. США (еквівалент 4 840 774 грн).
    6. ГРД зауважила, що не формує негативного висновку на підставі викладеного вище, оскільки кандидат у подальших деклараціях зазначила коректну вартість.
25. Кандидат ухвалювала судові рішення, не перебуваючи на робочому місці. Відповідно до відомостей суддівського досьє Степанова С.В. проходила навчання, але одночасно приймала судові рішення у такі дати:

• 30 березня 2012 року – навчання тривалістю вісім годин, ухвалено 19 судових рішень;
• 30 серпня 2013 року – навчання тривалістю вісім годин, ухвалено 19 судових рішень;
• 01 листопада 2013 року – навчання тривалістю вісім годин, ухвалено 11 судових рішень;
• 29 березня 2013 року – навчання тривалістю вісім годин, ухвалено 18 судових рішень.
  1. ГРД, проаналізувавши надані Степановою С.В. пояснення, оцінила їх як достатні, та не сформувала негативного висновку на підставі викладених фактів.

26. Член сім’ї Степанової С.В., з яким вона спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1. ГРД критично сприймає ці дані, проте не формує негативного висновку щодо цього. Для усунення будь-яких сумнівів інформація потребує додаткового уточнення з боку кандидата.
27. У повідомленні про суттєві зміни в майновому стані за 2025 рік кандидат задекларувала отримання кількох значних надходжень:

• 03 березня 2025 року — позику в розмірі 5 500 000 грн від ОСОБА_1;
• 03 березня 2025 року — позику в розмірі 2 492 400 грн від ОСОБА_2;
• 02 березня 2025 року — подарунок у грошовій формі від ОСОБА_3 на суму 8 000 000 грн та ще один подарунок — 2 000 000 грн.
  1. Оскільки сукупний обсяг задекларованих надходжень становить понад 17 мільйонів гривень за два дні, вказане, на думку ГРД, потребує додаткових пояснень з боку кандидата під час співбесіди.

4. Джерела права та їх застосування.

28. Згідно з частиною першою статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу.
29. Частиною третьою статті 79 Закону передбачено, що для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті і вебпорталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.
30.  Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджено рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (зі змінами).
31. Пунктом 57¹ розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ.
32. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» від 20 листопада 2024 року № 4072-ІХ.
33. Пунктом 2 частини першої статті 79² Закону встановлено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ цього Закону.
34. Відповідно до вимог частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
35. Частиною четвертою статті 79³ Закону визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України:
    1. На підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді.
    2. Проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду.
    3. Проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75  Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
    4. За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі в конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
36. Частиною п’ятою статті 79³ Закону встановлено, що особа, яка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді, але за результатами конкурсу не стала переможцем, може використати результати кваліфікаційного іспиту, складеного в межах такого оцінювання, під час наступного конкурсу на вакантну посаду судді апеляційного суду відповідної спеціалізації, оголошеного протягом двох років з дня складення іспиту.
37. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
38. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

39. Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
40. З метою проведення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсів за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 квітня 2025 року № 99/зп-25) (далі – Положення).
41. Розділом 2 Положення встановлено, що відповідність кандидата на посаду судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
    1. Відповідність кандидата критерію професійної компетентності оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту та визначається за показниками: рівень когнітивних здібностей, рівень знань історії української державності, рівень загальних знань у сфері права, рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
    2. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності згідно з пунктом 2.4 Положення оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди та визначається за показниками: рішучість та відповідальність, безперервний розвиток.
    3. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності згідно з пунктом 2.8 Положення оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди та визначається за показниками: ефективна комунікація, ефективна взаємодія, стійкість мотивації, емоційна стійкість.
    4. Відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики згідно з пунктом 2.13 Положення визначається за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в досьє, і співбесіди.
42. Згідно з вимогами частини третьої статті 85 Закону для встановлення показників відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання можуть застосовуватись інші засоби. Перелік таких засобів наведено в розділі 4 Положення.
43. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.
44. Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією також враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року
    № 3659/0/15-24.
45. Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
46. Згідно з пунктом 5.6 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання оцінюється так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 400 балів (підпункт 5.6.1.1), з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів; особиста компетентність – 50 балів (підпункт 5.6.1.2), з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів; соціальна компетентність – 50 балів (підпункт 5.6.1.3), з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
47. Згідно з вимогами пункту 5.7 розділу 5 Положення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування кандидата на посаду судді доповідачем і членами Комісії та надання кандидатом відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов’язково обговорюються дані щодо відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
48. Представники ГРД беруть участь у співбесіді в порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами).
49. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє кандидата на посаду судді на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
50. Відповідно до пункту 5.8 розділу 5 Положення максимально можливий бал за критеріями доброчесності та професійної етики становить 300 балів.
51. Комісія керується презумпцією, згідно з якою кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, але ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді.
52. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

53. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий кандидат на посаду судді припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
54. Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
55. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
56. Кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.
57. Відповідно до вимог частини першої статті 88 Закону за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
58. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
59. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.
60. Результати кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді, який підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, використовуються для визначення рейтингу учасників конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

5. Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.

61. Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
62. Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
63. Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
64. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
65. Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Степановій С.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої компетентності. Кандидатом 18 серпня 2025 року надіслано до Комісії пояснення.
66. На переконання Степанової С.В., про її відповідність показнику рішучості та відповідальності свідчить відсутність випадків закриття нею проваджень за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності з причин, що залежали від неї. Зауважила, що невідкладні клопотання до слідчого судді завжди розглядала у день їх надходження; у зупинених кримінальних провадженнях періодично надсилала нагадування щодо розшуку обвинувачених.
67. Як приклад кандидат навела розгляд у 2014 році кримінальної справи № 263/11854/13-к, яка перебувала в провадженні судів з 2012 року, містила 28 епізодів шахрайства, 26 потерпілих та 16 цивільних позовів, а вирок у ній двічі скасовувався. Упродовж чотирьох місяців Степанова С.В. забезпечила її розгляд та ухвалення вироку 08 травня 2014 року. З огляду на невідкладність завершення провадження, кандидат вживала додаткових організаційних заходів для дотримання розумних строків розгляду справи, у тому числі за умов складної безпекової ситуації у місті. Так, вночі з 6 на 7 травня 2014 року готувала вдома проєкт вироку, аби не втрачати робочий час вдень, а за вікном всю ніч лунали звуки вибухів, адже дім розташовано через дорогу від захопленої будівлі міської ради, яку звільняли від екстремістів тієї ночі.
68. На підтвердження відповідності показнику рішучості та відповідальності Степанова С.В. навела приклад розгляду кримінальної справи № 263/10/13-к за обвинуваченням особи за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України. За наявності сумнівів щодо осудності обвинуваченого, попри зовнішні ознаки його процесуальної спроможності та визнання ним вини, кандидат з власної ініціативи залучила захисника та призначила судово-психіатричну експертизу, за результатами якої було встановлено неосудність особи як на момент вчинення діяння, так і під час судового розгляду.
69. У контексті відповідності кандидата показнику відповідальності Комісією досліджено інформацію щодо відрядження Степанової С.В. для здійснення правосуддя до інших судів.
70. Так, наказом голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» – Центральний районний суд міста Маріуполя) від 04 квітня 2022 року з 04 березня 2022 року зупинено здійснення судочинства судом у зв’язку з загрозою життю і здоров’ю відвідувачів, працівників апарату та суддів цього суду з метою забезпечення їх безпеки, збереження їх життя та здоров’я. Приміщення, документи, провадження та печатки зазначеного суду було пошкоджено внаслідок обстрілів та артилерійських авіаційних ударів. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, місто Маріуполь окуповано з 21 травня 2022 року і дотепер.
71. У травні 2022 року Степанова С.В. достроково вийшла з ІНФОРМАЦІЯ_2, однак правосуддя не здійснювала у зв’язку з зупиненням здійснення судочинства Центральним районним судом міста Маріуполя, та отримувала суддівську винагороду у період з травня 2022 року до вересня 2023 року.
72. Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2023 року № 887/0/15-23 у зв’язку з надмірним рівнем судового навантаження в Солом’янському районному суді міста Києва Степанову С.В. було відряджено за її згодою до цього суду для здійснення правосуддя строком на один рік, починаючи з 18 вересня 2023 року.
73. За весь період відрядження до Солом’янського районного суду міста Києва Степанова С.В. жодного дня не брала участі в автоматизованому розподілі справ між суддями у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у ІНФОРМАЦІЯ_3, а згодом у ІНФОРМАЦІЯ_4.
74. Після закінчення строку відрядження у вересні 2024 року суддя повернулась до суду, з якого її було відряджено (Центральний районний суд міста Маріуполя) та який не здійснює правосуддя. Одночасно з цим Степанова С.В. вийшла з ІНФОРМАЦІЯ_5, та отримувала суддівську винагороду до лютого 2025 року.
75. На запитання Комісії про мотиви, з яких кандидат надала згоду на відрядження до Солом’янського районного суду міста Києва, якщо вона надалі жодного дня не відправляла там правосуддя, Степанова С.В. відповіла, що мала намір там працювати, але у зв’язку з тим, що син почав часто хворіти, прийняла рішення піти у ІНФОРМАЦІЯ_6.
76. Причиною виходу з ІНФОРМАЦІЯ_7 після закінчення відрядження до Солом’янського районного суду міста Києва кандидат назвала своє бажання отримати ще одну рекомендацію про відрядження до суду, розташованого в місті Києві. Зазначила, що була переконана в неможливості отримання такої рекомендації для судді, яка перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_8. Але рішеннями Комісії їй було відмовлено у відрядженні до Солом’янського районного суду міста Києва.
77. Рішенням Вищої ради правосуддя від 06 лютого 2025 року № 188/0/15-25 суддю Степанову С.В. було відряджено до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» – Заводський районний суд міста Кам’янського) для здійснення правосуддя строком на один рік, починаючи з 17 лютого 2025 року.
78. Згідно з відомостями, наданими Заводським районним судом міста Кам’янського, Степанова С.В. протягом відрядження до цього суду правосуддя не здійснювала у зв’язку з перебуванням у ІНФОРМАЦІЯ_9.
79. Стосовно нездійснення правосуддя в Заводському районному суді міста Кам’янського кандидат повідомила, що під час розгляду питання про її відрядження до цього суду вона пояснювала, що не зможе вийти на роботу в іншій місцевості (крім міста Києва), оскільки не має на кого залишити дитину. Строк її відрядження завершується 16 лютого 2026 року, і тоді вона має намір знов подати згоду на відрядження до одного з судів міста Києва.
80. Варто відзначити, що обидва суди, до яких було відряджено Степанову С.В., є судами з надмірним рівнем судового навантаження. У Заводському районному суді міста Кам’янського він майже удвічі перевищує середній показник по Україні, у Солом’янському районному суді міста Києва – приблизно у півтора раза.
81. Комісія зазначає, що інститут відрядження судді до іншого суду має чітко визначену публічну мету – забезпечення здійснення правосуддя в судах з надмірним рівнем навантаження та гарантування доступу до правосуддя. Прийняття рішення про відрядження судді покладає на нього обов’язок фактичного виконання суддівських повноважень у суді, до якого його відряджено.
82. Комісія не ставить під сумнів законність реалізації кандидатом права на відпустку для догляду за дитиною чи щорічну відпустку, а також її право на отримання суддівської винагороди, тобто оцінка не стосується правомірності виплат або реалізації соціальних гарантій. Водночас, вважає за необхідне відзначити, що особисті обставини або суб’єктивне неприйняття місця здійснення правосуддя не можуть бути визначальними для виконання суддею публічної функції, оскільки суддівська діяльність за своєю природою передбачає готовність діяти в умовах, визначених рішеннями органів суддівського врядування, з урахуванням інтересів правосуддя та суспільної потреби. Комісія звертає увагу, що наведені Степановою С.В. мотиви свідчать про її орієнтацію не на фактичне здійснення правосуддя, а на очікування більш прийнятних для неї умов відрядження.
83. Показник відповідальності в межах кваліфікаційного оцінювання передбачає реальну здатність у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукати можливості перекласти відповідальність на інших або зняти її з себе, посилаючись на зовнішні обставини, а виконувати покладені функції та обов’язки.
84. Під час співбесіди з кандидатом встановлено, що Степанова С.В., будучи відрядженою для здійснення правосуддя, фактично не приступила до виконання суддівських повноважень, мотивуючи це, зокрема, неприйнятністю міста розташування суду та особистими обставинами. За таких умов перебування Степанової С.В. у відрядженні не супроводжувалося реалізацією мети відрядження та не призвело до зменшення судового навантаження у відповідних судах.
85. Викладені вище факти, зокрема неодноразове відрядження кандидата для здійснення правосуддя без фактичного виконання суддівських повноважень, свідчить про формальний характер участі Степанової С.В. у механізмі відрядження та відсутність належного відповідального ставлення до виконання суддівських обов’язків. Така поведінка не відповідає змісту показника відповідальності, який охоплює готовність судді реально здійснювати правосуддя у складних умовах, а не уникати виконання покладених функцій шляхом тривалої відсутності в суді, до якого його відряджено.
86. Стосовно відповідності показнику безперервного розвитку кандидат у письмових поясненнях зазначила, що постійно вживає заходів для збереження та розширення своїх знань. Обіймаючи посаду судді, Степанова С.В., зокрема:

• проходила періодичні та додаткові навчання, а також курси дистанційного навчання у Національній школі суддів України;
• брала участь у семінарах, організованих Українською Гельсінською спілкою з прав людини;
• брала участь у заходах, організованих громадською спілкою «Аспен Інститут Київ»;
• була учасником V Міжнародного форуму з практики Європейського суду з прав людини (м. Львів);
• проходила тижневе навчання в Боснії і Герцеговині на тему: «Використання гібридних підходів задля підвищення підзвітності судів та забезпечення доступу до правосуддя» в межах проєкту USAID «Навчальні програми професійного зростання»;
• підвищувала кваліфікацію в Державному закладі післядипломної освіти «Академія фінансового моніторингу».

87. Степанова С.В. відзначила в поясненнях, що систематично здійснювала моніторинг підстав скасування або зміни постановлених нею рішень судами вищих інстанцій з метою уникнення помилок у подальшій роботі, а також обмінювалася досвідом з цих питань з колегами.
88. Після навчання в аспірантурі кандидат захистила дисертацію на тему «Європейські стандарти права на справедливий суд та їх імплементація у національне законодавство України: конституційно-правове дослідження». Брала участь у п’яти міжнародних науково-практичних конференціях та є автором п’яти наукових статей з тематики дисертації, дві з яких опубліковано у Віснику Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
89. На запитання Комісії, у чому полягала наукова новизна її дисертаційного дослідження, Степанова С.В. відповіла, що нею було запропоновано внесення змін до чинного законодавства, зокрема включення принципу справедливості до статті 129 Конституції України та до Кримінального процесуального кодексу України. Застосовувати принцип справедливості вона пропонувала разом з принципом верховенства права.
90. На запитання, чи є принцип справедливості складовою принципу верховенства права, Степанова С.В. надала ствердну відповідь. Втім кандидат зазначила, що, на її думку, навіть після прийняття змін до Конституції України та до процесуальних кодексів, проблему відсутності законодавчого визначення принципу справедливості вирішено не було.
91. Не вдаючись до академічної полеміки, Комісія вважає за необхідне зазначити, що, оскільки наукова новизна в дисертації — це оригінальний внесок автора у відповідну галузь науки, тобто такі результати дослідження, яких раніше не було обґрунтовано, сформульовано або доведено в наукових працях інших дослідників, пропозиції щодо внесення змін до законодавства не можна розцінювати як наукову новизну.
92. Відповідаючи на запитання Комісії, кандидат фактично ототожнила наукову новизну з результатами нормотворчого характеру, тоді як наукова новизна передбачає насамперед розвиток правової доктрини, а не лише формулювання пропозицій щодо змін до законодавства. Такий підхід свідчить про нерозмежування кандидатом понять наукової новизни, практичної значущості та законодавчих ініціатив.
93. За таких обставин Комісія доходить висновку, що кандидат під час співбесіди не продемонструвала чіткого розуміння змісту та критеріїв наукової новизни як обов’язкової складової дисертаційного дослідження, а надана нею відповідь має загальний і декларативний характер та не дозволяє ідентифікувати конкретний оригінальний науковий внесок.
94. Надані кандидатом письмові пояснення, а також відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:
95. На підставі дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність кандидата за критерієм особистої компетентності оцінено у 31 бал, що є нижчим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія доходить висновку, що Степанова С.В. не відповідає критерію особистої компетентності.

6. Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

96. Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
97. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

98. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

99. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правового поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

100. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

101. У письмових поясненнях, надісланих кандидатом до Комісії, стосовно відповідності показнику ефективної комунікації Степанова С.В. зауважила, що завжди знаходила порозуміння як з суддями, так і з народними засідателями. Охоче обмінювалася з колегами професійними порадами.
102. Кандидат зазначила, що у судових засіданнях вживає превентивних заходів для запобігання конфліктам, забезпечує коректну робочу атмосферу, дотримується нейтральної позиції щодо учасників процесу та поважає їхні процесуальні права. У разі виникнення напружених ситуацій закликає учасників до спокою, роз’яснює необхідність дотримання процесуальної дисципліни та раціонального використання процесуальних прав, наголошуючи на спільній заінтересованості у своєчасному та об’єктивному розгляді справи. Степанова С.В. вказала, що контролює власний емоційний стан з метою недопущення ескалації конфлікту. Якщо превентивні заходи не є ефективними, вона застосовує передбачені законом заходи процесуального примусу, зокрема попередження, а в окремих випадках — видалення обвинуваченого із зали судового засідання або притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неповагу до суду.
103. Виконуючи повноваження судді-спікера протягом 2015–2017 років кандидат прагнула забезпечити ефективну системну взаємодію суду із засобами масової інформації та громадськістю: давала інтерв’ю представникам місцевих та загальнонаціональних медіа, реагувала на некоректне висвітлення інформації щодо роботи суду засобами масової інформації з метою внесення уточнень до публікацій. Разом з головою суду та його заступником у вихідний день провела прес-конференцію на тему: «Підсумки роботи Жовтневого районного суду міста Маріуполя за 2015 рік в умовах АТО». Під час майстер-класу для працівників судів «Роль судової системи у забезпеченні прав людини», організованому 06 грудня 2016 року в Маріупольському державному університеті, поділилася практичними знаннями щодо проблем у здійсненні правосуддя в контексті реформування судової системи України.
104. Стосовно відповідності показнику ефективної взаємодії Степанова С.В. зазначила, що ніколи не провокувала та не допускала міжособистісних конфліктів ані з колегами, ані з учасниками справи.
105. Кандидат вживала організаційних заходів для своєчасного погодження дат судових засідань та належного інформування учасників процесу в разі неможливості проведення засідання. Прагнула забезпечувати своєчасний початок судових засідань, а в разі вимушеної затримки, як правило пов’язаної з розглядом невідкладних клопотань або тривалим розглядом інших справ, повідомляла учасників процесу про причини та перепрошувала за незручності.
106. Степанова С.В. у письмових поясненнях навела приклад, коли через затримку початку розгляду справи, що розглядалась колегіально, вона як головуючий суддя забезпечила належну комунікацію з учасниками процесу, запропонувавши захиснику ознайомитись з матеріалами іншої кримінальної справи з метою раціонального використання часу очікування.
107. Кандидат зазначила, що має позитивні характеристики від голови Центрального районного суду міста Маріуполя Донецької області (2015 рік) та суддів Дарницького районного суду міста Києва (2018 рік), а також від голови іншого суду, в якому працювала, та суддів апеляційного суду. Вказане, на її переконання, свідчить про її належну професійну взаємодію з колегами та представниками юридичної спільноти.
108. Стосовно стійкості власної мотивації до виконання професійних обов’язків судді Степанова С.В. у письмових поясненнях повідомила, що усвідомила бажання стати суддею на початку роботи секретарем судових засідань в апеляційному суді, цілеспрямовано будувала професійний шлях, працювала помічником судді, а згодом здобула ступінь магістра на факультеті підготовки професійних суддів, розуміючи необхідність ґрунтовних теоретичних знань і практичного досвіду для здійснення суддівської діяльності. У зв’язку з відсутністю вакантних посад помічника судді під час конкурсу до податкової інспекції кандидат задекларувала намір надалі обрати суддівську кар’єру.
109. У письмових поясненнях Степанова С.В. послалася на висновок психолога, відповідно до якого вона орієнтована на соціальну значущість своєї професійної діяльності, дотримується встановлених правил і стандартів та демонструє принциповість у виконанні професійних обов’язків. Зазначені риси кандидат вважає такими, що сприяють належному здійсненню правосуддя та зміцненню довіри громадян до судової влади.
110. Кандидат вказала, що, працюючи суддею першої інстанції, інколи не погоджувалася з окремими рішеннями апеляційної інстанції, водночас можливість їх подальшого оскарження в судді відсутня. Викладене зумовлює її прагнення застосовувати власні знання й досвід безпосередньо в апеляційному суді, ухвалюючи виважені рішення з усвідомленням підвищеної відповідальності, з метою належного здійснення правосуддя та зменшення кількості касаційних скарг.
111. Стосовно емоційної стійкості кандидат зазначила, що робота судді пов’язана з підвищеним рівнем емоційного напруження учасників процесу, у зв’язку з чим вона дотримується доброзичливої та стриманої манери спілкування, зберігає спокій і не допускає підвищення голосу під час судових засідань. У випадках скасування або зміни постановлених нею рішень Степанова С.В. сприймає це як професійний досвід та підставу для подальшого вдосконалення знань.
112. Кандидат зауважила в поясненнях, що на початку здійснення суддівських повноважень відчувала підвищене психологічне навантаження під час головування у складних та емоційно напружених судових засіданнях. Водночас вона свідомо працювала над збереженням емоційної рівноваги та стійкості до психологічного тиску. Значне навантаження на початковому етапі роботи, зокрема передання великої кількості нерозглянутих справ різних категорій від іншого судді, стало для кандидата важливим професійним досвідом, що сприяв формуванню здатності зберігати спокій та ефективно працювати у складних умовах.
113. Степанова С.В. вказала, що системно готувалася до кожного судового засідання, заздалегідь опрацьовувала матеріали справ, аналізувала правові норми та судову практику з метою впевненого проведення засідань і мінімізації процесуальних ризиків.
114. Надані кандидатом письмові пояснення, а також відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

115. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах досьє, та співбесіди із кандидатом, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності Степанова С.В. набрала 37,66 бала, що є вищим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

7. Оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

116. Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
117. Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.
118. Указані показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), а також загальновідомої та загальнодоступної інформації щодо кандидата.
119. У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення судді Степанової С.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності кандидат не притягувалась.
120. При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
121. Ознайомившись з висновком ГРД, кандидат надала такі пояснення щодо твердження про наявність ознак плагіату в її дисертації.
122. Дисертація містить 23 пункти висновків, ГРД зазначає про три з них, що містять загальновідомі, загальновживані та усталені в науковому обігу позиції. Степанова С.В. зауважила, що у своїй роботі лише підтвердила такі позиції, які впливали на формулювання більш широких авторських висновків та дефініцій її дослідження.
123. Стосовно можливості запозичень із наукової роботи Добош З.А. кандидат повідомила, що на момент захисту своєї роботи дисертації цього автора не досліджувала, тож не могла використовувати викладені в ній висновки. Водночас, проаналізувавши список джерел, використаних Добош З.А., та співставивши його з власним, дійшла висновку, що вони використовували спільну теоретико-правову основу, що зумовлено належністю обох досліджень до європейської правової традиції. Втім ці роботи відрізняються за предметом, рівнем аналізу та галузевою спрямованістю.
124. Стосовно можливості використання фрагментів монографії Савчина М.В. «Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму» кандидат пояснила, що на момент публікації монографії в 2018 році її дисертація вже була написана. Про це також свідчить відсутність її публікацій як апробації у 2018 році. Однак напрацювання цього автора Степанова С.В. досліджувала раніше, деякі з його наукових робіт зазначено в списку використаної нею літератури.
125. Комісія, проаналізувавши надані кандидатом пояснення, дійшла висновку, що наведені Степановою С.В. аргументи є послідовними, узгоджуються з хронологією підготовки та публікації наукових робіт і не свідчать про наявність у дисертації кандидата ознак плагіату. Отже, кандидатом спростовано висловлений ГРД сумнів.
126. Стосовно квартири площею 52,6 м², задекларованою вартістю 1 147 500 грн Степанова С.В. пояснила, що вказану квартиру у 2023 році було отримано її близькою особою у спадщину від матері. При прийнятті спадщини оцінки квартири не проводилось, отже, кандидат задекларувала її вартість за останньою грошовою оцінкою, зазначеною в договорі купівлі-продажу цієї квартири від 03 вересня 2014 року.
127. Стосовно квартири площею 58 м², вартістю 1 262 000 грн кандидат пояснила, що цю квартиру у 2017 році було отримано її близькою особою у спадщину від бабусі.  Під час декларування Степанова С.В. зазначила вартість, вказану у висновку суб’єкта оціночної діяльності від 03 листопада 2017 року, адже на момент подання декларації іншої грошової оцінки не проводилось.
128. Стосовно квартири площею 140,8 м², задекларованою вартістю 1 389 837 грн Степанова С.В. пояснила, що у 2019 році ця квартира належала матері її близької особи, але кандидат мала право користування нею. Вартість нерухомості задекларовано на підставі відомостей, зазначених у договорі купівлі-продажу від 11 грудня 2013 року.
129. На підтвердження своїх слів Степанова С.В. надала копії договорів купівлі-продажу та висновку суб’єкта оціночної діяльності, які були використані як джерело визначення вартості об’єктів нерухомості. Комісія встановила, що зазначені відомості відповідають наданим документам та відображають вартість, відому кандидату на момент подання декларацій. Доказів умисного заниження вартості або подання недостовірних відомостей Комісією не отримано. За таких обставин Комісія вважає пояснення Степанової С.В. обґрунтованими та достатніми.
130. Стосовно ухвалення судових рішень під час проходження навчання кандидат пояснила, шо зазначені у висновку ГРД навчальні заходи відбувались у приміщенні Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі. Зазвичай семінари починались о 10 год 00 хв та тривали близько трьох годин, а не вісім, як зазначено у висновку. Відстань між Центральним районним судом міста Маріуполя та Апеляційним судом Донецької області становить близько 1,8 км (4 хв їзди автомобілем). У дні проведення таких семінарів відрядження суддям не оформлювалось і Степанова С.В. не припиняла здійснювати розгляд справ, хоча намагалася призначати такі справи, які не вимагали значного часу для розгляду.
131. Оцінивши надані кандидатом пояснення, Комісія встановила, що участь кандидата у навчальних заходах відбувалася в межах того самого населеного пункту, не супроводжувалася оформленням відрядження та не перешкоджала здійсненню нею суддівських повноважень. Ураховуючи викладене, Комісія констатує відсутність у діях кандидата ознак порушення вимог законодавства або професійної етики.
132. Стосовно близької особи, а також грошових надходжень, відображених у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані, поданому 09 березня 2025 року (далі – Повідомлення), кандидат надала такі пояснення.
133. Так, у Повідомленні Степановою С.В. зазначено, що нею:

• 02 березня 2025 року отримано подарунок від близької особи в сумі 2 000 000 грн;
• 03 березня 2025 року отримано позику в сумі 5 500 000 грн від ОСОБА_1;
• 03 березня 2025 року отримано позику в сумі 2 492 400 грн від ОСОБА_2.

134. Указані кошти кандидат ІНФОРМАЦІЯ_10, зазначивши в Повідомленні видаток у сумі 9 992 400 грн, здійснений 03 березня 2025 року.
135. На запитання Комісії про характер стосунків кандидата з особами, які надали їй грошові позики, вона вказала, що перша особа є другом її близької особи, а друга – її подругою. Обидві особи є підприємцями.
136. Степанова С.В. також зазначила у Повідомленні, що нею 04 березня 2025 року отримано подарунок від близької особи в сумі 8 000 000 грн. З указаних коштів кандидат того ж дня повернула ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримані в них позики, про що вказано в розділі 9 Повідомлення.
137. Після подачі Повідомлення Степанова С.В. помітила, що припустилася помилки, вказавши кошти в сумі 2 000 000 грн та 8 000 000 грн, отримані від близької особи як подарунок, адже їх вона отримала в позику. Проте згідно з роз’ясненням, розміщеним на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, подати виправлене повідомлення про суттєві зміни в майновому стані неможливо. Єдиним шляхом виправлення такої помилки є подання коректних відомостей у щорічній декларації за відповідний рік.
138. На підтвердження викладеного вище Степановою С.В. надано Комісії договори позики та інші підтвердні документи.
139. Комісія враховує пояснення кандидата, надані нею документи та вважає, що вони в сукупності не свідчать про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
140. Комісією встановлено, що стосовно Степанової С.В. судами апеляційної інстанції постановлено дві окремі ухвали. Оскільки апеляційний суд виконує не лише функцію перегляду судових рішень, а й функцію формування стандартів судової практики та процесуальної культури, постановлення окремих ухвал щодо судді є публічним сигналом про проблеми у здійсненні правосуддя. У зв’язку з викладеним Комісія вважає за необхідне дослідити вказаний факт та оцінити його під кутом відповідності кандидата показнику сумлінності.
141. Так, колегією суддів Донецького апеляційного адміністративного суду 04 лютого 2011 року у справі № 2а-430/10/0519 постановлено окрему ухвалу у зв’язку з порушенням процесуального строку розгляду справи, що є грубим порушенням норм процесуального права та порушенням присяги.
142. Стосовно указаної окремої ухвали кандидат пояснила таке. Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року її призначено на посаду судді, присягу судді складено 09 грудня 2010 року. Після призначення на посаду їй було передано близько 140 справ від іншого судді, деякі з яких вже перебували на розгляді суду від одного до трьох років. Зокрема, справа № 2а-430/10/0519 перебувала на розгляді близько року. Кандидат отримала справу 05 грудня 2010 року, а вже 22 грудня 2010 року прийняла ухвалу про її передачу за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду. Степанова С.В. пояснила, що справа перебувала у її провадженні нетривалий час, а окрему ухвалу постановлено не стосовно неї особисто.
143. У зазначеній вище окремій ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду зауважено, що після передачі справи в провадження іншого судді (Степановій С.В.) її розгляд тривав ще протягом трьох судових засідань, перш ніж ухвалою від 22 грудня 2010 року справу було передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду. У зв’язку з цим Комісія відзначає, що сам по собі цей факт не свідчить про зволікання або неналежне здійснення кандидатом суддівських повноважень.
144. Колегією суддів Апеляційного суду Донецької області 29 січня 2015 року у справі № 263/9249/14-ц постановлено окрему ухвалу у зв’язку з грубим порушенням судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства та частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
145. Степанова С.В. пояснила, що справа за позовом фізичної особи до кредитної спілки про стягнення заборгованості та моральної шкоди надійшла в її провадження у вересні 2014 року. Відповідач мав юридичну адресу в місті Донецьку, однак на той час частину Донецької області, зокрема місто Донецьк, було окуповано. Намагання кандидата повідомити відповідача про справу засобами поштового зв’язку та шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду забрали декілька місяців часу. Коли позивач подала заяву про заочний розгляд справи, до якої додала певні документи щодо предмета спору, Степанова С.В. побачила, що справа підсудна іншому суду, та ухвалою від 16 грудня 2014 року передала її на розгляд до належного суду.
146. Надалі позивач оскаржила до апеляційної інстанції ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю, але постановлену кандидатом ухвалу залишено без змін. Водночас у зв’язку зі скаргою на порушення розумних строків розгляду справи, зокрема на те, що висновку щодо порушення правил підсудності суд першої інстанції дійшов лише після спливу понад трьох місяців з моменту відкриття провадження, Апеляційним судом Донецької області постановлено окрему ухвалу.
147. Дослідивши окрему ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2015 року, Комісія встановила, що суд першої інстанції в особі Степанової С.В. дійшов висновку про необхідність передачі справи за територіальною підсудністю за результатами аналізу письмових доказів, які були додані позивачем до позовної заяви ще у вересні 2014 року. За таких обставин надані кандидатом під час співбесіди пояснення щодо тривалих спроб повідомити відповідача у справі не спростовують висновків Апеляційного суду Донецької області про те, що затримка у вирішенні питання підсудності була зумовлена несвоєчасним процесуальним реагуванням суду першої інстанції, що призвело до порушення права позивача на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
148. Окрема ухвала за своєю правовою природою спрямована на фіксацію істотних порушень, які виходять за межі звичайної помилки у застосуванні норм права та свідчать про системні недоліки у професійній поведінці судді, зокрема в питаннях дотримання процесуальної дисципліни та розумних строків розгляду справ.
149. Крім того, окрема ухвала виконує превентивну функцію, спрямовану не лише на усунення виявлених порушень, а й на запобігання їх повторенню. Її постановлення свідчить про необхідність коригування професійної поведінки судді з метою її узгодження зі стандартами сумлінного та відповідального здійснення правосуддя. У межах кваліфікаційного оцінювання наявність окремих ухвал розглядається не лише як формальний факт, а як індикатор здатності судді належним чином організовувати судовий розгляд, своєчасно реагувати на процесуальні порушення та забезпечувати дотримання прав учасників процесу, зокрема щодо розумних строків.
150. Оцінка сумлінності як складової професійної етики та доброчесності передбачає аналіз, чи ефективно кандидат організовує виконання своїх повноважень, чи є він дисциплінованим, а також чи вживає він достатніх заходів для дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, у тому числі шляхом своєчасного процесуального реагування на питання підсудності та інші базові процесуальні передумови розгляду справи.
151. З огляду на викладене Комісія дійшла висновку про необхідність зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
152. Комісія також вважає за необхідне оцінити поведінку кандидата під час відрядження для здійснення правосуддя до інших судів у межах відповідності критеріям доброчесності та професійної етики. Обставини, що аналізуються, викладено в пунктах 70 – 80  цього рішення.
153. Оцінюючи наведені обставини, Комісія виходить з того, що сумлінність судді передбачає не лише формальне дотримання вимог закону, а й добросовісне ставлення до виконання публічної функції з урахуванням її змісту та мети, а також демонстрацію високого рівня професійної мотивації. Суддя зобов’язаний діяти таким чином, щоб його поведінка відповідала принципу служіння правосуддю, а не особистим інтересам чи зручності.
154. Як вже зазначалося вище, інститут відрядження судді до іншого суду спрямовано на забезпечення доступу до правосуддя та зменшення надмірного судового навантаження. Зокрема, надання згоди на відрядження передбачає усвідомлення обов’язку фактично здійснювати правосуддя у відповідному суді. Водночас встановлено, що кандидат, надавши згоду на відрядження до Солом’янського районного суду міста Києва, фактично не приступала до виконання суддівських повноважень, послідовно перебуваючи у відпустках, що унеможливило досягнення публічної мети такого відрядження. Нездійснення правосуддя у Заводському районному суді міста Кам’янського Степанова С.В. обґрунтувала неприйнятністю для неї умов відрядження.
155. Комісія не ставить під сумнів право кандидата на реалізацію соціальних гарантій, однак звертає увагу, що доброчесність у професійному житті судді охоплює також узгодженість його рішень і дій із задекларованими намірами. Поведінка кандидата, яка полягала в наданні згоди на відрядження за відсутності реальної готовності здійснювати правосуддя у відповідному суді, свідчить про формальний підхід до виконання службових обов’язків та не узгоджується з принципом бездоганної професійної поведінки.
156. Показник сумлінності як складова критеріїв доброчесності та професійної етики передбачає послідовність у прийнятих рішеннях та відсутність дій, які створюють видимість виконання публічної функції без її фактичної реалізації. Сукупність встановлених фактів свідчить про те, що участь кандидата в механізмі відрядження не була спрямована на досягнення його публічної мети. У зв’язку з викладеним Комісія вирішила зменшити бали кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
157. Досліджені матеріали досьє, співбесіда із кандидатом Степановою С.В., а також надані нею пояснення дали підстави Комісії оцінити відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності у 270 балів.

8. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

158. За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Степанова С.В. у сукупності набрала 704,36 бала.

159. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 28, 79–79³, 83–88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Степанової Сніжани Володимирівни вимогам до кандидата на посаду судді.

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Степанова Сніжана Володимирівна набрала 704,36 бала.

Визнати Степанову Сніжану Володимирівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Головуючий                                                                           Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                        Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                  Роман КИДИСЮК