Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Романа КИДИСЮКА,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Адаменко Ірини Миколаївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Підстави і порядок проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.
Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Згідно з частиною другою статті 793 Закону № 1402-VIII в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункти 1.1, 1.3 розділу 1 Положення).
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс), зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Адаменко І.М. звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.
Адаменко І.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Загальні відомості про кандидата.
Адаменко І.М., громадянка України, має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою на рівні вільного володіння.
Заборони для зайняття кандидатом посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
Указом Президента України від 04 серпня 2003 року № 802/2003 Адаменко І.М. призначена на посаду Бобринецького районного суду Кіровоградської області строком на п’ять років.
Постановою Верховної Ради України від 19 березня 2009 року № 1169-VI Адаменко І.М. призначена на посаду судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області безстроково.
Стаж роботи Адаменко І.М. на посаді судді станом на день подання заяви про допуск до участі в Конкурсі становив понад 20 років.
Процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).
Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Адаменко І.М. (кримінальна спеціалізація). Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації (кримінальної) апеляційного загального суду – кандидат набрала 144 бала та була допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту кандидат набрала 44,3 бала та була допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.
За виконання практичного завдання зі спеціалізації (кримінальної) апеляційного загального суду кандидат отримала 122,5 бала та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводилося, кандидату, яка успішно склала інші тестування та виконала відповідне практичне завдання, додано 40 балів до загального результату іспиту.
Отже, загалом результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання кандидата становить 350,8 бала.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.
Адаменко І.М. надіслала до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.
Згідно з рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів в межах Конкурсу.
За результатами автоматизованого розподілу справу кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Адаменко І.М. розподілено члену Комісії Волковій Л.М.
Проведення спеціальної перевірки.
Відповідно до статті 75 Закону № 1402-VIII, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Адаменко І.М.
З метою проведення спеціальної перевірки Комісією надіслано запити стосовно кандидата до: Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Відповідно до отриманої з Національного агентства з питань запобігання корупції інформації про результати спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), поданої Адаменко І.М. за 2024 рік, фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.
Від інших уповноважених державних органів Комісією також не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Адаменко І.М. установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
Комісією також перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
З огляду на зазначене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки стосовно Адаменко І.М., які будуть враховані під час дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди.
Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).
Співбесіду з Адаменко І.М. проведено 30 червня 2026 року, під час якої Комісією послідовно обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.
Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання регламентовано розділом 5 Положення.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінювання відповідності визначеним показникам. Оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Пунктом 5.4 розділу 5 Положення передбачено, що при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такий висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У разі, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає хоча б одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.
Комісія відзначає, що Положення підкреслює принцип особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.
Комісія звернулась до Адаменко І.М. із запитом, у якому запропонувала надати для оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (згідно із затвердженим опитувальником).
Адаменко І.М. надіслала до Комісії інформацію (пояснення), яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
Згідно з письмовими поясненнями підтвердженням своєї відповідності критерію особистої компетентності за показниками рішучості та відповідальності кандидат зазначила здатність приймати складні та непопулярні рішення у значущій для людини ситуації, спираючись при цьому на багаторічний стаж на посаді судді: уміння відсторонюватись від чужих та власних емоцій, незважаючи на тиск, а також зовнішні та внутрішні несприятливі обставини. Кандидат підкреслила наявність стійкого усвідомлення необхідності розгляду справ у розумні строки та невідкладність прийняття рішень, зазначивши, що докладає при цьому максимальні зусилля. Також серед обговорюваних чеснот вона виокремила факт неодноразового обрання її на посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області та належну організацію діяльності суду.
Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники її особистої компетентності в контексті повідомлених обставин та фактів, які мали місце впродовж її професійного життя.
Надаючи оцінку обставинам, які були предметом обговорення під час співбесіди з кандидатом Комісія бере до уваги таке.
Під час аналізу наданих кандидатом письмових та усних пояснень щодо відповідності показникам рішучості та відповідальності у членів Комісії виникла низка запитань стосовно її професійної діяльності на посаді судді.
Комісією за результатами дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) виявлено, що за час перебування на посаді судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М. ухвалювала рішення про відвід та самовідвід від розгляду справ, які перебували у її провадженні.
Під час співбесіди з кандидатом, серед іншого, обговорено обставини, які спонукали її заявляти та задовольняти відводи (самовідводи) від розгляду справ, що мало наслідком їх передачу до канцелярії суду для визначення іншого судді.
Кандидат пояснила, що під час розгляду деяких справ, на її переконання, у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості та об’єктивності її як судді, у зв’язку з чим вважала за доцільне заявити самовідвід. Кандидат зазначила, що в деяких випадках виявлені обставини прямо не виключали участь її як судді у розгляді справ, проте, на її думку, вказували на здійснення тиску на суд. Кандидат підкреслила, що насамперед мала на меті викликати учасника справи, у якого виникли сумніви в неупередженому та об’єктивному розгляді справи головуючим суддею, довіру до правосуддя і судової влади.
У Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункт 2).
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики (у редакції рішення XI чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року) неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
Комісія не заперечує права судді заявляти самовідвід від розгляду справи та обґрунтовувати його власним розумінням норм, що передбачають підстави для самовідводу, якщо таке розуміння очевидно не суперечить змісту таких норм. Водночас заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у тому випадку, коли ухвалення об’єктивного рішення у справі є неможливим. Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, проте відповідно до положень процесуального закону заявлений самовідвід має бути аргументований. Саме суддя має піклуватися про вмотивованість і обґрунтованість заявленого самовідводу. Своєю чергою зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу з метою уникнення розгляду справи.
Обставини, які були предметом обговорення під час співбесіди з кандидатом, більшою мірою свідчили про її намагання самоусунутись від розгляду окремих справ шляхом заявлення й подальшого задоволення заяви про самовідвід від розгляду справи за відсутності на те вагомих підстав й належного мотивування (перебування на посаді голови суду, наявність кримінального провадження, в якому фігурували судді та працівники Бобринецького районного суду Кіровоградської області, надсилання учасником справи скарг на дії судді тощо).
Окремо Комісією обговорено випадки допущення кандидатом помилок і описок в судових рішеннях та розмежування таких категорій. Кандидат не надала зрозумілих пояснень стосовно того, яка в її власному розумінні різниця між вказаними поняттями, та яким чином вона їх розмежовує у своїй професійній діяльності.
Відповідаючи на запитання щодо основних здобутків під час виконання повноважень голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області, кандидат зазначила, що здебільшого це стосувалось забезпечення належної організації роботи суду, виконання ремонтних робіт у приміщенні суду, облаштування залів судових засідань. Під час співбесіди кандидат не змогла назвати значних чи особливих досягнень під час перебування на адміністративній посаді.
Не змогла кандидат пояснити й відсутність в матеріалах її суддівського досьє даних (інформації) про дотримання нею строків розгляду справ та матеріалів, а також інформації про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення починаючи з 2021 року. Така інформація надсилається до Комісії судом, в якому здійснює правосуддя суддя, й дає розуміння щодо кількості справ та матеріалів, розглянутих суддею з порушенням встановлених законодавством строків, кількості судових рішень, ухвалених у звітному періоді, та кількості судових рішень, повний текст яких було складено з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків.
Резюмуючи викладене, Комісія відзначає, що, незважаючи на прагнення кандидата продемонструвати під час співбесіди здатність належним чином організовувати як власну діяльність, так і діяльність суду загалом (перебуваючи на адміністративній посаді голови суду), професійність та повсякчасне прагнення до досконалості при виконанні своїх професійних обов’язків, у тому числі прийняття рішень в складних умовах (зокрема, у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх), її відповіді на запитання членів Комісії були недостатньо непереконливими.
Кандидат не змогла детально та аргументовано пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення під час співбесіди чому вона відповідає показникам особистої компетентності.
З огляду на викладене у Комісії виник сумнів щодо відповідності кандидата показникам рішучості та відповідальності, який не був усунутий під час співбесіди.
На підтвердження відповідності показнику безперервного розвитку кандидат у письмових поясненнях зазначила, що постійно підвищує свій рівень професійної підготовки, проходить періодичні навчання в Національній школі суддів України, вивчає актуальну судову практику, аналізує новели законодавства. Маючи потребу в саморозвитку та освоєнню нових знань і навичок в обраній професії, кандидат вступила до аспірантури на заочну форму навчання за спеціальністю «право» з метою здобуття освітнього ступеня вищої освіти «доктор філософії», де нині навчається.
Наведене, на думку кандидата, підкреслює її наміри перманентного професійного та особистісного розвитку.
Водночас під час співбесіди кандидат не змогла надати конкретної інформації про навчальні заходи, в яких вона брала участь (тренінгах, семінарах або інших заходах з підвищення кваліфікації для власного професійного розвитку), їх змістовне навантаження та, власне, ефективність впровадження опанованих знань і навичок в роботі на посаді судді. Кандидат зазначила, що переважно відвідує начальні заходи, які стосуються організації діяльності суду суддями, які перебувають на адміністративних посадах.
Наведене, на думку Комісії, свідчить про недостатнє усвідомлення кандидатом ролі безперервного розвитку, постійного вдосконалення знань, навичок і професійних якостей, а також формальний підхід до проходження навчань та засвоєння нових знань.
Отже, Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники її особистої компетентності в контексті повідомлених обставин та фактів, які мали місце впродовж її професійного життя.
Дослідивши письмові пояснення кандидата, послідовно та детально обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності Адаменко І.М., члени Комісії індивідуально оцінили критерій такими балами: «рішучість та відповідальність» (11, 10, 15), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; «безперервний розвиток» (12, 10, 13), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; загальний бал за критерій – 23,67.
З урахуванням викладеного Комісія висновує, що кандидатом не продемонстровано достатнього рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 23,67 бала із 50 можливих, що менше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
Комісія підкреслює, що як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді показникам критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
Комісією детально досліджено письмові пояснення кандидата щодо її відповідності показникам критерію соціальної компетентності, під час співбесіди заслухано також її усні пояснення щодо кожного показника.
Комісія дійшла висновку, що кандидат продемонструвала достатній рівень соціальної компетенції.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (11, 10,5, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 10,17; «ефективна взаємодія» (11, 11, 8), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 10; «стійкість мотивації» (11, 10, 8), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,67; «емоційна стійкість» (9, 9, 5), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 7,67; загальний бал за критерій – 37,51.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,51 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Згідно з пунктом 14 Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Пунктом 5.10 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.
Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
ГРД, проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Адаменко І.М., 10 червня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
1. Так, ГРД стверджує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункти 1, 2 пункту 17 Єдиних показників.
Під час аналізу відомостей щодо професійної діяльності кандидата виявлено, що вона безперервно обіймала адміністративну посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області протягом п’яти строків поспіль, а саме: з квітня 2014 року до березня 2015 року, з березня 2015 року до березня 2017 року, з березня 2017 року до березня 2020 року, з березня 2020 року до березня 2023 року та з квітня 2023 року до березня 2026 року.
ГРД звертає увагу, що частина дев’ята статті 20 Закону № 1402-VIII, яка є чинною з 30 вересня 2016 року, встановлює, що одна й та сама особа не має права очолювати суд понад два строки поспіль. Такий принцип було запроваджено законодавством після судової реформи 2010 року як інструмент забезпечення ротації керівних посад у судах, запобігання концентрації адміністративного впливу в одних руках і зміцнення незалежності судової влади. Обмеження права перебування на одній адміністративній посаді більш ніж два строки поспіль спрямовано на забезпечення єдиного статусу суддів та усунення навіть теоретичної можливості зловживань з боку суддів, які займають адміністративні посади. Комісія неодноразово наголошувала, що практика безперервного перебування на адміністративній посаді голови суду є недоброчесною. Кодекс суддівської етики зобов’язує суддю, який перебуває на адміністративній посаді в суді, утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в тому, що професійні судді колективно вирішують питання організації роботи суду (стаття 13 Кодексу суддівської етики). Своєю чергою особа у статусі судді зобов’язана дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).
Отже, на переконання ГРД, перебування кандидата безперервно або з незначними перервами на адміністративній посаді у суді протягом понад десять років суперечить установленим законодавчим обмеженням і свідчить про порушення принципу ротаційності та обмеженості строків перебування на адміністративних посадах, визначеного Законом № 1402-VIII. Така практика підриває мету відповідної норми – запобігання надмірній концентрації адміністративного впливу, формуванню сталих неформальних ієрархій у суді, забезпечення регулярного оновлення суддівського самоврядування. Фактичне безперервне перебування однієї особи на адміністративній посаді протягом тривалого часу створює ризики адміністративної залежності суддів, впливу на кадрові та організаційні процеси у суді, що є несумісним з принципом колегіальності та рівності суддів у межах одного суду. Така ситуація також може негативно впливати на сприйняття незалежності суду суспільством, формуючи у громадськості уявлення про замкнене управління судом і відсутність ефективного контролю з боку органів суддівського самоврядування.
Зазначені обставини, на переконання ГРД, свідчать про недотримання кандидатом засад незалежності, обмеження адміністративного впливу та принципів доброчесності, що є несумісним із високими етичними стандартами поведінки судді.
Також ГРД стверджує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 2 пункту 22 Єдиних показників).
Під час аналізу декларацій кандидата встановлено, що її чоловік з 2014 року був власником квартири площею 53,9 м2, розташованої у місті Бобринець Кіровоградської області. Право власності на зазначене майно набуте у порядку спадкування після смерті матері чоловіка кандидатки. Згідно з відомостями, відображеними у декларації за 2018 рік, вказана квартира була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 19 січня 2018 року за ціною 49 000 грн. За офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору така сума становила приблизно 1 703 дол. США. ГРД виявлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, є багатоквартирним житловим будинком, розташованим у центральній частині міста Бобринець. З огляду на площу квартири та її розташування у багатоквартирному житловому будинку, вартість цього майна може видаватися нетипово низькою для стороннього спостерігача та об'єктивно викликати сумніви щодо відповідності договірної ціни ринковій вартості об'єкта на момент продажу.
Окрім того, за результатами аналізу майнових декларацій кандидата ГРД встановила обставини, пов'язані з наданням у 2021 році значної безвідсоткової позики дочці ОСОБА_1 для придбання квартири в місті Києві. У декларації за 2021 рік кандидат задекларувала грошовий актив у вигляді коштів, позичених третій особі, а саме дочці, у розмірі 850 000 грн. Також у декларації відображено аналогічний грошовий актив її чоловіка у вигляді позики дочці в розмірі 550 000 грн. Загальна сума наданих дочці коштів становила 1 400 000 грн.
Як указано у письмових поясненнях кандидата, наданих ГРД, між нею та дочкою 07 лютого 2021 року було укладено договір позики на суму 850 000 грн, а між її чоловіком та дочкою 18 січня 2021 року – договір позики на суму 550 000 грн. Строк повернення коштів встановлено до 2031 року. За твердженням кандидата, позика надавалася з метою придбання дочкою квартири в житловому комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в місті Києві. На підтвердження цього кандидат надала копії договорів позики та документи щодо придбання дочкою майнових прав на квартиру.
Водночас, як зауважує ГРД, аналіз відомостей, відображених у деклараціях кандидата, свідчить, що на момент укладення зазначених договорів позики обсяг задекларованих грошових активів подружжя практично відповідав сумі наданих дочці коштів. Так, відповідно до декларації за 2020 рік кандидат та її чоловік задекларували 500 000 грн готівкових коштів, які належали чоловіку, 258 035 грн коштів на банківському рахунку кандидата, а також право вимоги за договором позики до сина ОСОБА_2 у розмірі 650 000 грн. Сукупний обсяг зазначених активів становив 1 408 035 грн. Загальна сума коштів, переданих дочці за договорами позики у січні-лютому 2021 року, становила 1 400 000 грн, що фактично відповідає всій сумі задекларованих подружжям грошових активів станом на 31 грудня 2020 року. Різниця між сукупним обсягом задекларованих активів та сумою наданої позики становить лише 8 035 грн. За таких обставин залишається незрозумілим, за рахунок яких саме коштів подружжя забезпечувало власні поточні витрати після надання дочці позики, а також чи перебували у їхньому розпорядженні інші фінансові ресурси, не відображені у розділі «Грошові активи» декларації за 2020 рік. Окремої уваги потребує та обставина, що у декларації за 2021 рік чоловік кандидата задекларував дохід у розмірі 650 000 грн у вигляді повернення позики раніше наданої сину. Письмові пояснення кандидата не містять відомостей про конкретну дату такого повернення, тому неможливо встановити, чи були зазначені кошти фактично отримані до моменту укладення договорів позики з дочкою та чи могли вони використовуватися як джерело фінансування придбання нею нерухомості. Можна припустити, що повернені гроші використані чоловіком кандидата для надання позики дочці. Однак син, який нібито повернув позику, у 2018–2020 роках заробив всього 496 100 грн (за інформацією Державної податкової служби України). Тобто син кандидата не мав достатніх коштів для повернення позики. У 2018 році син придбав квартиру, тобто позичені гроші витратив. Крім того, доходи кандидата та її чоловіка, задекларовані за 2021 рік, не дають можливості однозначно підтвердити наявність відповідних коштів саме на момент укладення договорів позики, оскільки декларація відображає сукупний дохід, отриманий протягом усього календарного року, тоді як позики були надані вже у січні та лютому 2021 року. З огляду на викладене потребують додаткового з'ясування джерела походження коштів, використаних для надання дочці позики у загальному розмірі 1 400 000 грн, а також дата фактичного повернення сином позики в розмірі 650 000 грн та можливість використання цих коштів для фінансування зазначеної операції.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію про кандидата, що може бути використана для оцінювання, щодо обставин звернення до органу поліції у зв’язку з поширенням щодо неї негативних коментарів у мережі Facebook.
Кандидат надала письмові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які усно доповнила під час співбесіди.
Стосовно неодноразового обрання на посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області кандидат зазначила, що вперше обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 28 квітня 2014 року строком на один рік (до 27 квітня 2015 року).
Вдруге обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 31 березня 2015 року строком на два роки (до 30 березня 2017 року).
Втретє обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 31 березня 2017 року строком на три роки (до 30 березня 2020 року).
За твердженням кандидата, законодавче обмеження строку перебування на адміністративній посаді (не більш як два строки поспіль) не поширювалося на періоди її перебування на посаді голови суду до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.
Кандидат вважає, що після прийняття цього Закону запроваджено новий порядок обрання суддів на адміністративні посади та фактично розпочато новий відлік строку перебування на таких посадах.
Також кандидат зазначила, що обрання її головою суду у 2017 році вважалось першим обранням відповідно до нового законодавчого регулювання, а тому не могло розглядатися як третій строк поспіль.
Крім того, кандидат зіслалася на те, що у березні 2023 року була достроково звільнена з адміністративної посади на підставі особисто поданої заяви, після чого у квітні 2023 року була повторно обрана на посаду голови суду. На її переконання, таке дострокове припинення повноважень перервало послідовність перебування на адміністративній посаді та виключило наявність повторного обрання на третій строк поспіль.
На підтвердження своєї позиції кандидат також послалася на рішення Ради суддів України від 02 квітня 2025 року № 34 та окремо опубліковані висновки Ради суддів України щодо доцільності перегляду законодавчих обмежень стосовно повторного обрання суддів на адміністративні посади.
Надаючи оцінку поясненням кандидата Комісія виходить з такого.
Згідно з відомостями, що містяться в матеріалах суддівського досьє Адаменко І.М., протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2014 року № 4 її обрано на посаду голови суду на період з 28 квітня 2014 року до 27 квітня 2025 року.
27 березня 2015 року повноваження Адаменко І.М. на посаді голови суду припинено у зв’язку з достроковим складанням повноважень.
Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2015 року № 6 Адаменко І.М. обрано на посаду голови суду на період з 31 березня 2015 року до 30 березня 2017 року.
Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2017 року № 6 Адаменко І.М. обрано на посаду голови суду на період з 31 березня 2017 року до 30 березня 2020 року.
Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2020 року № 5 Адаменко І.М. обрано на посаду голови суду на період з 31 березня 2020 року до 30 березня 2023 року. 28 березня 2023 року повноваження припинено у зв’язку з достроковим звільненням з адміністративної посади.
Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2023 року № 1 Адаменко І.М. обрано на посаду голови суду на період з 04 квітня 2023 року до 03 квітня 2026 року.
Отже, кандидат безперервно обіймала посаду голови суду з квітня 2014 року до березня 2026 року протягом п'яти строків поспіль.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону № 1402-VIII у редакції від 02 червня 2016 року голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини дев’ятої статті 20 Закону № 1402-VIII суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.
Із наведеного Комісія висновує, що законодавець у 2016 році встановив загальне обмеження: суддя може обіймати одну адміністративну посаду не більш як два строки поспіль.
Оцінюючи надані кандидатом пояснення Комісія бере до уваги роз’яснення, яке міститься в рішенні Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 34, щодо порядку обрання суддів на адміністративні посади, зокрема на посаду голови суду.
У вказаному рішенні Рада суддів України зазначила, що 12 лютого 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII (далі – Закон № 192-VIII), яким Закон № 2453-VI викладено в новій редакції. Відповідно до змісту частин другої та четвертої статті 20 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII) голова місцевого суду, його заступник обираються на посаду строком на два роки, але не більш як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.
Частиною другою статті 20 Закону № 2453-VI було визначено, що до набрання чинності Законом № 192-VII голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посади Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.
Пізніше Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань судоустрою та статусу суддів» від 23 лютого 2014 року № 769-VII внесено зміни до частини другої статті 20 Закону № 2453-VI, відповідно до яких голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посади Верховною Радою України за поданням відповідної ради суддів.
Законом № 1188-VII частину другу статті 20 Закону № 2453-VI знову змінено та передбачено, що голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на один рік шляхом таємного голосування із числа суддів цього суду, але не більш як на строк повноважень судді.
Системно проаналізувавши приписи наведених вище нормативно-правових актів Рада суддів України констатувала відсутність правових підстав вважати, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, не мають права бути обраними на адміністративну посаду в суді і обіймати її два строки поспіль. На переконання Ради суддів України, дослівний зміст частини четвертої статті 20 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII) вказує на те, що таке обмеження застосовується до суддів, які були обрані на адміністративну посаду в порядку, передбаченому статтею 20 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII). Немає також підстав стверджувати, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до статті 20 Закону № 2453-VI (у редакції, яка набула чинності у зв’язку з прийняттям Закону № 1188-VII), є такими, що обіймали адміністративну посаду перший строк.
Комісія зауважує, що з 2016 року згідно із законним обмеженням «не більше двох строків поспіль» суддя не може обіймати одну й ту саму адміністративну посаду в суді більш як два повні строки послідовно один за одним, незалежно від того, коли і за яким законом його було обрано (призначено) на цю посаду.
Комісія не може оминути ту обставину, що після набрання чинності Законом № 1402-VIII у редакції від 02 червня 2016 року Адаменко І.М. тричі обиралася на адміністративну посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області (у 2017, 2020 та 2023 роках), що суперечить змісту та меті законодавчого обмеження.
Не спростовують таких висновків і доводи кандидата щодо дострокового звільнення з адміністративної посади у березні 2023 року та повторного обрання у квітні 2023 року. Як зазначено вище, рішення про дострокове припинення повноважень ухвалено 27 березня 2023 року, тоді як вже 03 квітня 2023 року кандидата повторно обрано головою суду.
Отже, перебуваючи на посаді голови суду та будучи достеменно обізнаною про законодавчу заборону таких дій, кандидат діяла всупереч вимог законодавства та норм професійної етики.
Кандидат просила урахувати, що з 2016 року в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області здійснюють правосуддя троє суддів. Жодного разу колеги кандидата не виявляли бажання висунути свою кандидатуру на посаду голови суду. Посада заступника голови суду в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області відсутня. Будучи старшою за віком серед суддів цього суду, маючи найбільший досвід на посаді судді, професійні якості та навички, вона була неодноразово висунута на посаду голови суду і проголосована. На зборах суддів 30 квітня 2026 року та 19 травня 2026 року не було обрано голову суду у зв’язку з відсутністю кандидатів на цю посаду. Кандидат у 2026 році свою кандидатуру на адміністративну посаду не висувала, наразі виконує повноваження голови суду відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1402-VIII як така, що має більший стаж роботи на посаді судді.
Комісія уважно вислухала пояснення кандидата щодо обставин її безперервного обрання на адміністративну посаду, однак змушена констатувати, що це не впливає на існуючу законодавчу заборону з 2016 року.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 17 Єдиних показників «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Із наведеного Комісія висновує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
Комісією також вислухано пояснення кандидата щодо квартири, яка належала чоловіку кандидата. Кандидат повідомила, що квартира була успадкована її чоловіком після смерті матері та протягом тривалого часу фактично не використовувалася. За твердженням кандидата, станом на момент продажу житло перебувало у непридатному для проживання стані, потребувало капітального ремонту, було відключене від усіх комунікацій, а в ньому протягом декількох років ніхто не проживав. Також кандидат повідомила, що з 2015 року її чоловік безуспішно намагався реалізувати зазначене майно, однак покупця вдалося знайти лише у 2018 році. З її слів ціна 49 000 грн відповідала фактичному технічному стану квартири та рівню цін на ринку нерухомості міста Бобринець на той час. Більше того, квартира була розташована на околицях міста. Кандидат зауважила, що вказана квартира була особистою власністю чоловіка, не перебувала у спільній сумісній власності подружжя, її згода на відчуження квартири не вимагалася. Кандидат повідомила, що з події продажу квартири минув значний час, тому будь-які документи, якими вона могла б підтвердити свої пояснення, не збереглися.
Стосовно фінансової спроможності надання позики дочці для придбання квартири кандидат повідомила таке. У 2020 році кандидатом задекларовано сукупний дохід разом із чоловіком в розмірі 1 695 655 грн. Станом на 31 грудня 2020 року грошові активи подружжя становили 758 035 грн. Чоловік кандидата є суб’єктом підприємницької діяльності, здійснює діяльність з вирощування та реалізації зернових культур. На початку січня 2021 року в розпорядженні подружжя перебували готівкові кошти на загальну суму 1 400 000 грн (з яких 500 000 грн – готівкові кошти, 550 000 грн – кошти, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції у січні 2021 року, 350 000 – часткове повернення позики сином на початку лютого 2021 року), якими вони розпорядилися за взаємною згодою, передавши їх як позику дочці. Окрім цього, у січні 2021 року кандидат отримала суддівську винагороду у розмірі 80 000 грн, а на картковому рахунку були розміщені грошові активи в розмірі 226 472 грн. Саме ці кошти давали можливість сім’ї кандидата забезпечувати свої базові потреби після надання позики дочці.
Стосовно обставин звернення до поліції кандидат повідомила таке. 28 листопада 2017 року у мережі «Facebook» громадянин ОСОБА_3 розмістив і поширив інформацію про образливе звинувачення кандидата у винесенні упередженого рішення у справі, в якій він був учасником.
Напередодні цієї події вказана особа самовільно зайшла до кабінету кандидата, висловлюючись при цьому в грубій та образливій формі. Така поведінка була розцінена кандидатом як прояв неповаги до суду, у зв’язку з чим вона звернулася до органу поліції для належного реагування.
За результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий Адаменко І.А. за критерієм професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих. Таким чином, Адаменко І.М. не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Отже, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Адаменко І.М. набрала 411,98 бала.
Таким чином, Адаменко І.М. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності, а також за критеріями професійної етики та доброчесності.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Адаменко Ірини Миколаївни вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Адаменко Ірина Миколаївна набрала 411,98 бала.
3. Визнати Адаменко Ірину Миколаївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ
Члени Комісії: Людмила ВОЛКОВА
Роман КИДИСЮК
