Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Черкова Володимира Геннадійовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Володимира ЧЕРКОВА,

представника Громадської ради доброчесності Ярослава НАГАЛКИ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Черкова Володимира Геннадійовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008 Черкова В.Г. призначено на посаду судді Селидівського міського суду Донецької області. Зараховано до штату суду наказом від 08 травня 2008 року № 44. Дата складення суддею присяги – 18 червня 2008 року.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16 травня 2013 року № 246-VII Черкова В.Г. обрано на посаду судді Селидівського міського суду Донецької області безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року № 243/0/15-25 суддю Селидівського міського суду Донецької області Черкова В.Г. відряджено до Гадяцького районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя строком на 1 рік із 24 лютого 2025 року. 

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 грудня 2025 року № 2689/0/15-25 продовжено на 1 рік строк відрядження судді Селидівського міського суду Донецької області Черкова В.Г. до Гадяцького районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя із 24 лютого 2026 року.

 Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся Черков В.Г.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Черкова В.Г. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Черкова В.Г.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2026 року № 32/зп-26 визначено суди, які включаються до третьої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Вінницький апеляційний суд – 15 вакантних посад судді; Волинський апеляційний суд – 11 вакантних посад судді; Івано-Франківський апеляційний суд – 11 вакантних посад судді; Кропивницький апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Полтавський апеляційний суд – 15 вакантних посад судді; Рівненський апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Тернопільський апеляційний суд – 17 вакантних посад судді; Херсонський апеляційний суд – 22 вакантні посади судді; Хмельницький апеляційний суд – 12 вакантних посад судді; Черкаський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Чернівецький апеляційний суд – 7 вакантних посад судді.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Полтавського апеляційного суду звернувся Черков В.Г.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 19 червня 2026 року доповідачем визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до   Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з відповідями уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Черкова В.Г.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією проведено співбесіду та встановлено таке.

IV.І. Критерій професійної компетентності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішеннями Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). 

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.  

З огляду на зазначене вище Черков В.Г. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	49,7	353,7
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	144
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	120

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Черковим В.Г. за кваліфікаційний іспит, становить 353,7 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 20 травня 2026 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-3050/26) із пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 04 червня 2026 року надійшли пояснення та докази від кандидата. Черков В.Г. надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

IV.ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінювання критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. З огляду на зазначене Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Черковим В.Г. відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	19	19	19	19,00	37,50
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	19	17,5	19	18,50

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала достатній рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,50 бала з 50 можливих, що дорівнює 75%  (37,5 бала) максимально можливого бала та свідчить про відповідність кандидата критерію особистої компетентності.

IV.ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення встановлено, що соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінювання соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді.  З огляду на зазначене Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

У письмових поясненнях, надісланих кандидатом до Комісії, щодо відповідності показнику «ефективна комунікація» Черков В.Г. зазначив, що здійснював комунікацію за допомогою програми «Д-3» з суддями, апаратом суду, групами в соцмережах. Під час евакуації суду здійснював комунікацію з Державною судовою адміністрацією України, Службою судової охорони, апаратом та іншими структурами; брав участь у нарадах суду щодо обговорення результатів перегляду рішень та юридичних новел; проводив спільні наради з різними організаціями, державними органами, зокрема поліцією, прокуратурою, органами пробації з питань взаємодії.

Водночас Комісія зауважує, що проведення спільних нарад, зокрема з поліцією, жодним чином не належить до повноважень суду. Тому мета цієї комунікації незрозуміла.

 «Ефективна взаємодія» для кандидата полягає в організації ним евакуації суду і в можливості організації роботи суду в умовах, коли працівники суду перебували в різних частинах України.

Водночас Комісія звертає увагу на те, що кандидат не зміг належним чином організувати роботу сервера суду, у зв’язку з чим, зокрема, у нього виникали проблеми зі своєчасним оприлюдненням текстів судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР).

Також під час співбесіди кандидат зазначив, що «ефективною комунікацією» вважає побудову певних робочих відносин із помічником, коли помічник розуміє, що вже можна забрати опрацьовану кандидатом судову справу; скорочення певних термінів на палітурці справи.

Комісія зазначає, що під час співбесіди кандидат практично на всі питання відповідав неконкретно і надавав розлогі відповіді. Надані кандидатом письмові пояснення щодо його відповідності критеріям соціальної компетентності неконкретизовані, стислі, без зазначення жодних прикладів.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «ефективна комунікація» у 7,33 бала, а показник «ефективна взаємодія» у 8,67 бала.

Стосовно стійкості мотивації Черков В.Г. у письмових поясненнях зазначив, що вже 24 роки працює на різних посадах у суді. Одними із мотивів, що спонукали його прийняти рішення про участь у Конкурсі, є потреба у професійному рості, а також можливість отримувати більшу суддівську винагороду.

На запитання члена Комісії – доповідача, чому кандидат хоче стати суддею апеляційного суду, відповів, що Кодекс суддівської етики передбачає, що суддя повинен розвиватись, участь у цьому Конкурсі це розвиток і він бере участь у Конкурсі для розвитку (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=nAgBwLzxwVI, таймкод 41:52).

Черков В.Г. не зміг чітко відповісти на запитання члена Комісії – доповідача, для чого йому ставати суддею апеляційного суду (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=nAgBwLzxwVI, таймкод 43:43) і що він особисто може позитивного принести в суд апеляційної інстанції для підвищення рівня цього суду, довіри до суду та його незалежності (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=nAgBwLzxwVI, таймкод 46:20).

Під час співбесіди кандидат надав розлогу відповідь стосовно своєї мотивації, використовуючи загальні фрази без конкретизації мотивів.

По суті єдиним мотивом для зайняття посади судді апеляційного суду кандидат під час співбесіди зазначив зростання добробуту своєї сім’ї, що, на переконання Комісії, не може бути достатнім для відповідності кандидата зазначеному показнику.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «стійкість мотивації» у 5,67 бала.

Стосовно «емоційної стійкості» кандидат зазначив, що, незважаючи на всі виклики сучасності, які значно ускладнюють виконання професійних обов’язків, у поєднанні з психологічним тиском, який є невід’ємною частиною життя судді, він завжди зберігає спокій, поважно ставиться до учасників процесу, колег, інших осіб. Сумнівів у його емоційній стійкості ніколи не виникало.

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила  показник «емоційна стійкість» у 9,67 бала.

Водночас кандидат під час співбесіди не продемонстрував здатності чітко та структуровано доносити свою позицію, обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, здатності відстоювати свою позицію, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією.

Надані кандидатом Черковим В.Г. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді  оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8	8	6	7,33	31,34
	Ефективна взаємодія	9	9	8	8,67
	Стійкість мотивації	5	6	6	5,67
	Емоційна стійкість	9	10	10	9,67

Надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди не продемонстрували належного рівня соціальної компетентності.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 31,34 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

ІV.IV. Критерії доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: «незалежність»; «чесність»; «неупередженість»; «сумлінність»; «непідкупність»; «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті»; «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 03 серпня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Черкова В.Г. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 31 липня 2026 року.

1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункт 6 пункту 19, підпункт 2 пункту 17 Єдиних показників). Кандидат не наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно (підпункт 3.9 пункту 3, підпункт 6.1 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням Громадської ради доброчесності від 16 грудня 2020 року; індикатор 7 Переліку індикаторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Громадської ради доброчесності, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

ГРД зазначила, що однією із засад здійснення правосуддя є обов’язок судді забезпечити повний, всебічний та неупереджений розгляд справи, належним чином дослідити й оцінити докази та правильно застосувати норми матеріального і процесуального права. Особливого значення дотримання цих вимог набуває під час розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти громадської безпеки та основ національної безпеки України.

ГРД встановила, що кандидат у складі колегії суддів Селидівського міського суду Донецької області головував під час розгляду кримінального провадження № 242/3982/16-к за обвинуваченням громадянина російської федерації у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України (далі — КК України).

За версією сторони обвинувачення, обвинувачений після захоплення частини території Донецької області погодився обійняти посаду так званого «голови верховного суду ДНР», організовував діяльність незаконно створеної судової системи, проводив офіційні заходи, видавав розпорядження, координував діяльність підпорядкованих псевдосудових органів та організаційно сприяв діяльності терористичної організації «ДНР». 12 червня 2017 року колегія суддів під головуванням кандидата ухвалила виправдувальний вирок, визнавши недоведеним обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України.

Апеляційний суд Донецької області 26 квітня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував виправдувальний вирок та ухвалив новий обвинувальний вирок, визнавши особу винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначивши покарання у виді 12 років позбавлення волі.

На думку ГРД, особливу увагу привертає не сам факт скасування виправдувального вироку, а мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдання особи, а також правова оцінка цих мотивів судом апеляційної інстанції. Однією з основних підстав виправдання стало твердження суду першої інстанції про відсутність доказів існування самої терористичної організації. У вироку зазначено, що стороною обвинувачення не доведено існування терористичної організації, оскільки прокурор не надав рішення суду про визнання відповідної організації терористичною відповідно до статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Суд дійшов висновку, що за відсутності такого рішення неможливо встановити сам факт існування терористичної організації, а отже, і довести організаційне сприяння її діяльності.

У вироку апеляційної інстанції зазначено, що кримінальна відповідальність за частиною першою статті 258-3 КК України не ставиться в залежність від наявності окремого судового рішення про визнання відповідної організації терористичною. Суд наголосив, що поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом», а ознаки злочинної організації — статтею 28 КК України. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на постанови Верховної Ради України, якими «ДНР» визначена як терористична організація, а також на практику Верховного Суду України щодо участі у злочинних організаціях. Таким чином, одна із ключових підстав виправдання була побудована на неправильному застосуванні норм матеріального права. У мотивувальній частині виправдувального вироку неодноразово зазначено, що стороною обвинувачення фактично не надано доказів існування терористичної організації та вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, окремо наголошено, що мова йде саме про ненадання доказів, а не про їх неналежну оцінку. Водночас сам вирок містить перелік значного масиву доказів, які були досліджені судом під час розгляду справи, зокрема матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), результати огляду інтернет-ресурсів, аудіо- та відеозаписи, документи, відповіді Державної прикордонної служби України та інші матеріали кримінального провадження.

Апеляційний суд безпосередньо дослідив вказані докази та дійшов протилежного висновку, зазначивши, що оцінка доказів, надана судом першої інстанції, є необ’єктивною та однобокою, а самі докази є належними, допустимими і в сукупності підтверджують як подію кримінального правопорушення, так і винуватість обвинуваченого. Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції визнав недопустимими результати НСРД, посилаючись на відсутність належного судового дозволу на їх використання в цьому кримінальному провадженні. Апеляційний суд встановив, що в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала Апеляційного суду Донецької області від 08 вересня 2015 року про надання дозволу на використання відповідних матеріалів НСРД у кримінальному провадженні, з якого надалі було виділено провадження щодо обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримання будь-яких додаткових дозволів закон не вимагав, а тому висновок суду першої інстанції про недопустимість зазначених доказів є необґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції також дійшов висновку про порушення права обвинуваченого на захист, зазначивши, що повідомлення про підозру не було вручено належним чином, а тому особа не набула статусу підозрюваного та були відсутні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування. Апеляційний суд визнав такі висновки необґрунтованими, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження. Суд встановив, що органом досудового розслідування були здійснені численні заходи для вручення повідомлення про підозру, зокрема направлено повідомлення за відомими адресами, здійснено спроби встановити місце перебування особи, направлено міжнародний запит про правову допомогу до компетентних органів російської федерації, здійснено виклики через офіційні публікації, а також забезпечено участь захисника. Крім того, ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування були вичерпані всі передбачені законом способи повідомлення особи про підозру, а процедура спеціального досудового розслідування відповідала вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

На думку ГРД, наведені обставини свідчать про те, що скасування виправдувального вироку було зумовлено не відмінністю у суддівському розсуді щодо оцінки окремих доказів, а встановленням судом апеляційної інстанції істотних помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, які стосувалися ключових елементів кримінального провадження: визначення ознак терористичної організації, оцінки допустимості та достатності доказів, застосування положень щодо спеціального досудового розслідування та реалізації права особи на захист. Показовим є те, що, встановивши необґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційний суд не направив кримінальне провадження на новий розгляд, а, безпосередньо дослідивши докази, ухвалив новий обвинувальний вирок, визнавши їх достатніми для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України.

ГРД також звертає увагу, що зазначене кримінальне провадження стосувалося обвинувачення особи в організаційному забезпеченні діяльності так званої «судової системи ДНР» — структури, створеної в межах функціонування незаконних органів окупаційної адміністрації російської федерації. Триваюча збройна агресія російської федерації проти України, а також системні спроби держави-агресора легітимізувати створені нею окупаційні органи та виправдати їх діяльність зумовлюють особливу суспільну чутливість таких кримінальних проваджень. За таких обставин від суду вимагається особливо ретельне, мотивоване та юридично бездоганне застосування норм матеріального і процесуального права, яке не лише забезпечує законність судового рішення, а й не залишає обґрунтованих підстав для сумнівів у неупередженості суду та його однозначному ставленні до діяльності терористичних організацій і окупаційних органів влади. Істотні та системні помилки під час розгляду справи такого характеру, особливо якщо їх наслідком є виправдання особи, обвинуваченої в організаційному сприянні діяльності терористичної організації, можуть об’єктивно породжувати у стороннього спостерігача сумніви не лише щодо професійної спроможності суду, а й щодо відсутності світоглядної або ідеологічної упередженості на користь відповідних утворень чи їхньої діяльності Судові рішення у таких справах мають значення не лише для конкретного кримінального провадження, а й для забезпечення інтересів правосуддя, захисту національної безпеки України та утвердження принципу невідворотності відповідальності за участь у діяльності окупаційних органів влади, терористичних організацій. Саме тому встановлені апеляційним судом помилки не можуть розглядатися виключно як прояв відмінності у правовій оцінці окремих доказів чи норм права.

Зазначені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо належного рівня здійснення кандидатом правосуддя у цій справі та його відповідності критеріям професійної етики.

Кандидат надав пояснення стосовно цього пункту висновку ГРД, а саме повідомив, що фактично ГРД в цій частині висновку вказує про незгоду з мотивуванням виправдання через відсутність доказів існування терористичної організації. Зазначається, що визнання організації терористичною не ставиться в залежність від окремого судового рішення, поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом», а ознаки злочинної організації – статтею 28 КК України.

Проте в той час питання виникали, оскільки взагалі не надавались матеріали стосовно цього. Ігнорували рішення суду, показання свідків, матеріали з фіксації терактів, міжнародні акти тощо як докази існування терористичної організації. Прокурор навіть на надавав заяви, як це передбачено статтею 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Верховний Суд у постанові від 05 липня 2018 року у справі № 225/6151/15-к зазначив, що наявність окремого судового рішення чи рішення органу законодавчої або виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК України не вимагається. Водночас таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Однак відповідних матеріалів не було.

Також у 2017 році практика використання результатів НСРД в іншому кримінальному провадженні суворо спиралася на статтю 257 КПК України. Суди вимагали обов’язкової наявності окремої ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора для легалізації таких даних, а ігнорування цієї вимоги тягнуло визнання доказів недопустимими. Суди першої та апеляційної інстанцій  у 2017 році починали масово визнавати такі «нелегалізовані» протоколи та носії інформації неналежними та недопустимими відповідно до статей 86–87 КПК України. Практика Верховного Суду стосовно цього з’явилась пізніше.

У 2017 році практика заочного повідомлення про підозру базувалась на статтях 278, 135 та 297-1–297-5 КПК України. Основною вимогою закону та суворої судової практики було обов’язкове доведення факту, що особа дійсно переховується від органів досудового розслідування та суду, а також належне надсилання викликів у порядку, передбаченому для вручення повідомлень. Судова практика часто визнавала заочне вручення неналежним, якщо слідство не підтверджувало беззаперечними доказами факт того, що підозрюваний знав про виклики і навмисно ігнорував їх.

Кандидат впевнений, що вирок було скасовано через різне бачення певних обставин Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) та Верховним Судом. Рішення першої інстанції ухвалювалось, коли Верховний Суд ще не здійснював правосуддя. На той час використовувалась практика апеляційних судів та ВССУ.

Під час перегляду вироку Верховним Судом справа передавалась на розгляд Великої Палати Верховного Суду і була повернута, що також свідчить про неоднозначність практики навіть у 2019 році.

Сторона обвинувачення намагалася притягнути колегію суддів до відповідальності, було зареєстровано кримінальне провадження відповідно до статті 375 КК України, яку в подальшому було декриміналізовано. Також направлялись скарги до Вищої ради правосуддя, водночас було відмовлено у відкритті провадження, оскільки в діях суддів не встановлено ознак дисциплінарного проступку, доводи скарги зводились до незгоди із судовим рішенням.

У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Комісія погоджується, що у стороннього спостерігача зазначені судом у рішенні мотиви можуть викликати певні сумніви, проте Комісія переконана, що помилка кандидата в мотивуванні судового рішення не може мати наслідком визнання його таким, що не відповідає критерію доброчесності та професійної етики. Комісією не встановлено обставин, які б свідчили про суперечливу поведінку кандидата під час ухвалення цього вироку, а також про суттєві порушення ним процесуальних норм чи неоднакове застосування закону за одних і тих же обставин.

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» (підпункт 2 пункту 17, підпункт 6 пункту 18, підпункт 6 пункту 19 Єдиних показників).

Кандидат не дотримувався етичних норм, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатен виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно, його поведінка не була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді. Кандидат не наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів (підпункти 3.9, 3.13 пункту 3 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики (у редакції від 16 грудня 2020 року); індикатори 4, 7 Переліку індикаторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Громадської ради доброчесності, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну систематично почали з’являтися різні способи ухилення від мобілізації. Однією з поширених схем є звернення до суду з метою отримання рішень, якими фіктивно визначається місце проживання неповнолітніх дітей з батьком, матір без вагомих на те підстав позбавляється батьківських прав або встановлюється факт самостійного виховання батьком дитини без участі матері. Це дає право військовозобов’язаним особам ухилитися від мобілізації, а також виїхати за кордон.

У деяких випадках реалізація цієї схеми вже стала предметом розслідувань  правоохоронними органами та журналістами. Зокрема, 09 січня 2024 року Служба безпеки України повідомила, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура спільно з Службою безпеки України викрили суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, який за хабарі дозволяв ухилянтам виїжджати за кордон (https://t.me/SBUkr/10817). Крім того, журналісти NGL.media у своєму журналістському розслідуванні виявили схему, відповідно до якої військовослужбовці масово подавали рапорт на звільнення з армії на тій підставі, що після розлучення вони залишились єдиними опікунами своїх неповнолітніх дітей (https://ngl.media/2024/01/09/tato-na-chas-voyennogo-stanu/).

В Україні був чинним абзац п’ятий частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

У подальшому ця норма зазнавала змін та був чинним пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, отримання саме такого рішення становить особливий інтерес для чоловіків призовного віку, які шукають способи для отримання відстрочки.

За період з 2022 року до 2026 року кандидат ухвалив рішення у 40 справах, що стосуються визначення місця проживання дитини разом із батьком. П’ять з них викликають обґрунтований сумнів щодо дотримання принципу сумлінності, а саме справи  № 242/1855/22, № 242/159/23, № 242/362/23, № 242/2031/23 та № 526/2105/25, у зв’язку з таким.

2.1. Стосовно обставин справи № 242/1855/22:

 Батько дитини звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним.

Позивач зазначав, що дитина з 2016 року фактично проживає разом із ним, тоді як мати мешкає окремо та не бере участі у вихованні дитини.

Сторони надали заяви про розгляд справи без їхньої участі. Мати дитини позовні вимоги визнала та не заперечувала проти визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Судом було встановлено, що дитина тривалий час проживає та виховується в родині батька. Відповідно до характеристики навчального закладу батько належно займається вихованням дитини та цікавиться її навчанням, тоді як мати участі у вихованні не бере.

Сама дитина в письмовій заяві також висловила бажання надалі проживати разом із батьком.

Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом із батьком.

За результатами розгляду справи суд задовольнив позов та визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком. Водночас із рішення вбачається, що між сторонами фактично не існувало спору щодо місця проживання дитини, оскільки мати визнала позов, а дитина вже тривалий час проживала з батьком. За таких обставин суд мав перевірити, чи існував реальний спір про право, чи судове провадження використовувалося для формального закріплення фактичного місця проживання дитини. Водночас у справі були наявні висновок органу опіки та піклування, акт про проживання, характеристика навчального закладу та письмова позиція дитини, що загалом підтверджували відповідність рішення її найкращим інтересам.

2.2. Стосовно обставин справи № 242/159/23:

 Батько дитини звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої доньки разом із ним.

Позивач зазначав, що сторони проживають окремо, а донька виявила бажання надалі мешкати з батьком. Визначення місця проживання дитини було необхідне для вирішення питань її тимчасового виїзду за межі України з метою лікування, навчання, оздоровлення, відпочинку та участі в різних заходах.

Позивач і відповідачка надали заяви про розгляд справи без їхньої участі. Мати дитини позовні вимоги визнала та не заперечувала проти проживання доньки разом із батьком.

У матеріалах справи була наявна письмова заява дитини про бажання проживати з батьком, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом із ним.

За результатами розгляду справи суд задовольнив позов та визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком.

Водночас суд прямо встановив, що між батьками не існувало конфлікту щодо прав та обов’язків стосовно дитини. Мати визнала позов, а звернення до суду було обумовлене необхідністю вирішення питань виїзду дитини за кордон. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів, чи існував між сторонами реальний спір про право, чи судова процедура використовувалася для формального закріплення необхідного батькові юридичного результату. Водночас у справі були наявні висновок органу опіки та піклування і письмова позиція дитини, однак сторони та дитина безпосередньо судом не заслуховувалися, а рішення було ухвалено в підготовчому засіданні у зв’язку з визнанням позову відповідачем.

2.3. Стосовно обставин справи № 242/362/23:

Батько звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітнього сина разом із ним.

Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу мати дитини проживає окремо, а син понад 12 років мешкає разом із батьком. Відповідно до характеристики навчального закладу батько самостійно виховує дитину, належно виконує батьківські обов’язки та бере участь у шкільному житті.

Позивач просив розглянути справу без його участі. Відповідач в судове засідання не з’явилася та своєї позиції щодо позову не висловила. Представник органу опіки та піклування також не з’явився, однак не заперечував проти задоволення позову.

Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність проживання дитини разом із батьком. Сам неповнолітній у письмовій заяві зазначив, що проживає з батьком із 2010 року та бажає мешкати з ним надалі.

За результатами розгляду справи суд ухвалив заочне рішення, яким визначив місце проживання дитини разом із батьком та стягнув із матері судовий збір. Водночас на момент розгляду справи дитині, яка народилася у 2007 році, було близько 16 років, а відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України дитина, яка досягла чотирнадцяти років, самостійно визначає своє місце проживання. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів щодо наявності реального спору про право та необхідності судового визначення місця проживання дитини, яка вже багато років фактично мешкала з батьком і за законом могла самостійно визначити місце свого проживання. Крім того, суд не заслухав сторони та дитину безпосередньо, а позиції матері щодо предмета спору взагалі не було встановлено.

2.4. Стосовно обставин справи № 242/2031/23:

 Батько дитини звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої доньки разом із ним.

Позивач зазначав, що шлюб між сторонами розірвано, мати з жовтня 2023 року проживає в місті Києві, а донька мешкає разом із батьком та бажає надалі проживати з ним. Необхідність визначення місця проживання дитини позивач обґрунтовував усуненням можливих спірних ситуацій щодо дитини.

Сторони надали заяви про розгляд справи без їхньої участі. Мати дитини визнала позовні вимоги та не заперечувала проти проживання доньки разом із батьком.

Орган опіки та піклування встановив, що дитина виховується в родині батька, за місцем проживання створено належні умови для її виховання та розвитку, а сама дитина бажає проживати з батьком. Водночас орган опіки залишив вирішення питання на розсуд суду.

За результатами розгляду справи суд задовольнив позов та визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком. Водночас із матеріалів справи не вбачається існування реального спору між батьками, оскільки мати визнала позов і не заперечувала проти проживання дитини з батьком. Обґрунтування позову необхідністю усунення можливих спірних ситуацій також не свідчить про наявність конкретного порушеного чи оспорюваного права. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів, чи існував реальний спір про право, чи судова процедура використовувалася для формального закріплення фактичного місця проживання дитини. Крім того, сторони та дитина безпосередньо судом не заслуховувалися, а висновок органу опіки та піклування не містив однозначної рекомендації щодо визначення місця проживання дитини.

2.5. Стосовно обставин справи № 526/2105/25:

Батько дитини звернувся до суду з позовом про зміну місця проживання неповнолітньої доньки та стягнення з матері аліментів.

Раніше місце проживання дитини було визначено разом із матір’ю. Однак із квітня 2025 року донька почала проживати з батьком у зв’язку з постійними конфліктами в сім’ї матері та відсутністю взаєморозуміння між ними.

Позивач і відповідач просили розглянути справу без їхньої участі. Мати не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Судом було встановлено, що за місцем проживання батька для дитини створені належні умови, вона добре адаптувалася, відвідує навчальний заклад та бажає проживати з батьком. Водночас із матеріалів справи вбачається, що в сім’ї матері відбувалися постійні сварки та бійки, а її співмешканець ображав дитину.

Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність зміни місця проживання дитини та визначення його разом із батьком.

За результатами розгляду справи суд задовольнив позов, визначив місце проживання дитини разом із батьком та стягнув із матері аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Хоча сторони не брали особистої участі в судовому розгляді, у цій справі були наявні обставини, які свідчили про реальну необхідність зміни місця проживання дитини: конфліктні умови в сім’ї матері, негативне ставлення її співмешканця до дитини, бажання самої дитини проживати з батьком, акти обстеження умов проживання та висновок органу опіки та піклування. Однак суд не заслухав дитину безпосередньо, хоча на момент розгляду справи їй було близько 13 років, а її думка мала істотне значення для правильного вирішення спору.

У наведених справах простежується системна проблема: суд фактично обмежувався згодою сторін, визнанням позову та листами служб у справах дітей, не перевіряючи належним чином, чи існує реальний спір і чи відповідає рішення найкращим інтересам дитини.

Рішення ухвалювалися без безпосереднього заслуховування батьків, без повноцінного висновку органу опіки та піклування, а в окремих випадках – без з’ясування думки дітей, вік яких дозволяв принаймні оцінити таку можливість.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, за відсутності спору суд має відмовляти в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком. Вказане підтверджується і подальшою судовою практикою, зокрема аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23.

Схожі висновки у подібних правовідносинах робив Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 (провадження № 61-14033св24).

Таке формальне вирішення справ створює загрозу порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

За наведених обставин у розсудливої та поінформованої особи виникають обґрунтовані сумніви щодо здатності кандидата здійснювати правосуддя неупереджено, незалежно та з дотриманням підвищеного стандарту ретельності, особливо в умовах воєнного стану та підвищених ризиків зловживання правом у цій категорії справ.

ГРД наголошує, що не надає оцінки законності конкретних судових рішень, оскільки це виходить за межі її повноважень. Водночас встановлені факти та виявлені системні ризики є релевантними для оцінки відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. З огляду на це ГРД вважає за необхідне, щоб Вища кваліфікаційна комісія суддів України під час кваліфікаційного оцінювання та співбесіди здійснила всебічну, поглиблену та критичну перевірку мотивів і обставин ухвалення кандидатом рішень у справах зазначеної категорії.

Беручи до уваги підвищений суспільний інтерес до справ, пов’язаних із потенційними зловживаннями механізмами уникнення мобілізації, така перевірка має відповідати підвищеному стандарту обґрунтованості та забезпечувати публічну переконливість висновків щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Стосовно цього пункту висновку ГРД кандидат пояснив таке:

- у справах № 242/1855/22, № 242/159/23, № 242/362/23, № 242/2031/23, задовольняючи позов, він виходив із того, що забезпечення найкращих інтересів дитини має безумовний пріоритет над процесуальною формотворчістю. Відсутність загостреного конфлікту між батьками не скасовує потреби дитини в юридичному закріпленні її прав, реалізація яких у процесуальний спосіб виявилась єдино можливим шляхом.

Додатково пояснив, що у 2022–2023 роках питання мобілізації на території, яку обслуговував Селидівський міський суд, стояло не гостро, небезпечне розташування будівлі суду та перебої в електропостачанні не завжди давали можливість безпосередньо допитати учасників. Узагальнена практика Верховного Суду із цих питань почала з’являтись лише наприкінці грудня 2023 року, а ГРД у висновку посилається на практику Верховного Суду 2024–2025 років.

- у справі № 526/2105/25 було достатньо підстав для задоволення позову, тому дитину не допитували, щоб не травмувати.

Комісією перевірено ухвалені Черковим В.Г. справи, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, що можуть впливати на оцінку критеріїв доброчесності та професійної етики.

Так, у справі № 242/1855/22 ухвалою від 13 грудня 2022 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 28 грудня 2022 року. Рішенням від 28 грудня 2022 року позов задоволено,  визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком. Зі змісту ухваленого Черковим В.Г. рішення встановлено, що в судове засідання 28 грудня 2022 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог, орган опіки та піклування залучений.

У справі № 242/159/23 ухвалою від 28 лютого 2023 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 14 березня 2023 року. Рішенням від 14 березня 2023 року позов задоволено,  визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком. Зі змісту ухваленого Черковим В.Г. рішення встановлено, що в судове засідання 14 березня 2023 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій визнала позовні вимоги, орган опіки та піклування залучений.

У справі № 242/362/23 ухвалою від 20 жовтня 2023 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 05 листопада 2023 року; ухвалою від 13 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду. Заочним рішенням від 17 листопада 2023 року позов задоволено,  визначено місце проживання неповнолітньої дитини разом з батьком. Зі змісту ухваленого Черковим В.Г. рішення встановлено, що в судове засідання 17 листопада 2023 року сторони не з’явились, орган опіки та піклування залучений.

У справі № 242/2031/23 ухвалою від 12 грудня 2023 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 16 січня 2024 року; 16 січня 2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 01 лютого 2024 року. Рішенням від 01 лютого 2024 року позов задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком. Зі змісту ухваленого Черковим В.Г. рішення встановлено, що в судове засідання 01 лютого 2024 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій визнала позовні вимоги, орган опіки та піклування залучений.

У справі № 526/2105/25 ухвалою від 30 червня 2025 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 19 серпня 2025 року; 19 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання; рішенням від 03 вересня 2025 року позов задоволено, визначено місце проживання неповнолітньої дитини з батьком. Зі змісту ухваленого Черковим В.Г. рішення встановлено, що в судове засідання 03 вересня 2025 року сторони не з’явились, відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, служба у справах дітей залучена.

Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.

Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Таким чином, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак нетипової поведінки, свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.

При дослідженні справи № 242/159/23 Комісією встановлено, що  ухвалою від 28 лютого 2023 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 14 березня 2023 року,  визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. 

Кандидат, на думку Комісії, не зміг переконливо пояснити, чому при відкритті провадження у справі № 242/159/23 встановив відповідачу строк менше ніж 15 днів для подання відзиву і яким чином за таких обставин відповідач могла дізнатися про відкриття провадження у справі та ще й встигнути подати відзив на позов.

Черков В.Г. зазначив, що в нього був однаковий підхід до розгляду цих справ. Водночас Комісія критично ставиться до таких тверджень кандидата, оскільки встановлено, що це була єдина справа, яку кандидат розглянув в такі стислі терміни.

На думку Комісії, показовим у цьому випадку є інші справи, провадження в яких було відкрито також 28 лютого 2023 року:

- № 242/162/23 – відкрито спрощене позовне провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено до судового розгляду на 22 березня 2023 року;

-  № 242/170/23 – відкрито спрощене позовне провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено до судового розгляду на 22 березня 2023 року;

- № 242/256/23 – відкрито провадження у справі про визначення додаткового строку прийняття спадщини і призначено у справі підготовче судове засідання на 22 березня 2023 року.

Таким чином, Комісія відмічає явно неоднаковий підхід до вирішення кандидатом одних і тих же питань в один і той же проміжок часу.

У справах № 242/1855/22, № 242/362/23 Комісією також встановлено порушення кандидатом вимог частини сьомої 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, Комісія оцінює поведінку кандидата дійсно суперечливою. Допущені кандидатом процесуальні порушення можуть викликати у звичайної розсудливої людини сумніви в безсторонності судді.

Водночас Комісія відмічає, що у всіх зазначених вище ГРД справах залучено орган опіки та піклування.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №  1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Таким чином, Комісія вважає, що відсутні підстави для визнання зазначених вище процесуальних порушень при розгляді справ, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, істотними. Водночас це є підставою зменшення балів кандидата за показниками «сумлінність», «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті»  критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Додатково ГРД  надало інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення від кандидата, та в якій, зокрема, зазначено таке.

1. Під час аналізу декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані встановлено обставини, які не дають можливості повною мірою простежити послідовність майнових операцій, пов’язаних із придбанням нового транспортного засобу, джерела фінансування такого придбання, а також подальшу долю раніше задекларованого автомобіля.

Кандидат 19 вересня 2022 року подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у якому повідомив про набуття 04 серпня 2022 року права власності на автомобіль «Skoda Kodiaq Style 2.0 TSI/132 kW 7 DSG 4x» 2022 року випуску, вартістю 1 257 000 грн. У повідомленні про суттєві зміни в майновому стані, а також у щорічній майновій декларації за 2022 рік кандидат відобразив два разові видатки, пов’язані з правочином щодо набуття зазначеного транспортного засобу: 187 000 грн (02 серпня 2022 року) та 500 000 грн (04 серпня 2022 року). Загальна сума задекларованих видатків становить 687 000 грн, що є меншою за задекларовану вартість набутого автомобіля (1 257 000 грн). Водночас подані кандидатом майнові декларації та повідомлення не містять інформації, яка б дозволяла встановити, чим зумовлена різниця між вартістю набутого автомобіля та сумою задекларованих видатків, чи були зазначені платежі частковою оплатою його вартості, чи здійснювалися інші платежі, чи використовувався інший механізм розрахунків, зокрема шляхом передачі іншого транспортного засобу, а також за рахунок яких коштів було профінансовано придбання автомобіля.

Крім того, аналіз щорічних майнових декларацій кандидата свідчить, що у майновій декларації за 2022 рік одночасно задекларовано два транспортні засоби – «Skoda Octavia A7 Ambitione 1,4 TSI/110kW», набутий 01 вересня 2018 року, та «Skoda Kodiaq», набутий 04 серпня 2022 року. Натомість у майновій декларації за 2023 рік відомості про автомобіль «Skoda Octavia A7 Ambitione 1,4 TSI/110kW» вже відсутні. Однак ані майнова декларація за 2023 рік, ані повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не містять відомостей про відчуження автомобіля «Skoda Octavia A7 Ambitione 1,4 TSI/110kW». Також у деклараціях відсутня інформація про отримання доходу від його продажу чи іншого відчуження. Таким чином, сукупність наведених обставин не дає можливості встановити послідовність майнових операцій, пов’язаних із придбанням автомобіля «Skoda Kodiaq», джерела фінансування його придбання, а також правові підстави вибуття з власності автомобіля «Skoda Octavia A7 Ambitione 1,4 TSI/110kW».

З огляду на викладене ГРД зазначила, що вказані обставини потребують надання кандидатом додаткових пояснень та документального підтвердження щодо механізму придбання автомобіля «Skoda Kodiaq», природи здійснених платежів, джерел фінансування різниці між вартістю автомобіля та задекларованими видатками, а також правових підстав і способу відчуження автомобіля «Skoda Octavia A7 Ambitione 1,4 TSI/110kW».

Кандидат пояснив, що автомобіль «Skoda Octavia А7» у майновій декларації за 2022 рік відображено як майно, яким він володів більше половини звітного періоду. Станом на 31 грудня 2022 року це авто обміняно на «Skoda Kodiaq» (у серпні 2022 року) за послугою «Трейд-ін», тому автомобіль «Skoda Octavia А7» не відображено в майновій декларації за 2023 рік. Ним також не зазначено в майновій декларації за 2022 рік дохід від продажу цього авто, оскільки послуга «Трейд-ін» оформлюється не як договір міни чи зарахування коштів, а як окремі договори купівлі-продажу.  

Домовленості з продавцем «Skoda Kodiaq» було досягнуто 05 липня 2022 року, і був укладений перший договір купівлі-продажу «Skoda Octavia А7» за орієнтовною ціною 450 000 грн та другий договір купівлі-продажу «Skoda Kodiaq» за 1 257 000 грн. 06 липня 2022 року перераховано на рахунок ТОВ «Автоцентр-Полтава» 50 000 грн. Водночас «Skoda Octavia А7» залишалася в нього в користуванні до 04 серпня 2022 року. Це було пов’язано із закінченням строку депозиту (до 04 серпня 2022 року), без якого бракувало коштів для придбання «Skoda Kodiaq».

На рахунок ТОВ «Автоцентр-Полтава» 02 серпня 2022 року було переведено 20 000 грн, 50 000 грн та 187 000 грн. 04 серпня 2022 року перераховано 500 000 грн та укладено третій договір купівлі-продажу «Skoda Octavia А7» за 41 000 грн (можливо це технічна помилка) з покупцем ОСОБА_1 (працівник ТОВ «Автоцентр-Полтава»), відповідно до якого відбулася передача цього авто. Проте коштів за цим договором не отримано: вартість «Skoda Octavia А7»  (450 000 грн) було зараховано в рахунок вартості «Skoda Kodiaq». Також складено його акт приймання-передачі.

Із зазначених вище видатків лише 187 000 грн та 500 000 грн разово перевищили 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в Україні (далі – ПМ) у 2022 році, і тому саме вони були задекларовані кандидатом. Видаток  450 000 грн є видатком його дружини, оскільки авто за документами належало їй.

Відповідно до пункту 177 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначаються відомості лише про ті видатки, яким притаманні такі ознаки в сукупності (одночасно): їхній розмір (разовий видаток) перевищує 50 ПМ; вони здійснені суб’єктом декларування; видатки здійснені у звітному періоді.

Таким чином, «Skoda Kodiaq» (1 257 000 грн) придбано за рахунок власних заощаджень та за допомогою послуги «Трейд-ін» шляхом міни на «Skoda Octavia А7»  (450 000 грн). Плутанина виникла через оформлення правочину щодо «Skoda Kodiaq» декількома договорами, кількома видатками і через те, що авто «Skoda Octavia А7» продала  дружина, а ним придбано «Skoda Kodiaq».  

Комісія враховує пояснення кандидата, водночас зазначає, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подачі майнової декларації) у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Кандидатом під час співбесіди підтверджено і надано документи, які підтверджують оформлення договору купівлі-продажу № 0507/2022 від 05 липня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_2 (дружина кандидата) – продавець та ТОВ «Автоцентр-Полтава» в особі в.о. директора ОСОБА_3 – покупець, уклали договір про зобов’язання передати у власність покупцеві транспортний засіб «Skoda Octavia А7» 2018 року випуску, за домовленістю сторін орієнтовна ціна транспортного засобу – 450 000 грн.

04 серпня 2022 року укладено договір № 5341/2022/3313202 про зобов’язання продавця ОСОБА_2 передати у власність покупця ОСОБА_1 транспортний засіб «Skoda Octavia А7» 2018 року випуску. Ціна за домовленістю сторін становить 41 000 грн.

Зважаючи на вказані положення Закону України «Про запобігання корупції», кандидат повинен був відобразити в майновій декларації за 2022 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» отриманий його дружиною дохід відповідно до зазначених вище договорів, що ним не було зроблено.

Також дослідженням майнових декларацій кандидата за 2017–2018 роки встановлено, що кандидатом у розділі 12 «Грошові активи» зазначено кошти, розміщені на банківських рахунках АТ «Ощадбанк», у розмірі 2 000 дол. США і 60 000 грн. Під час співбесіди кандидат зазначив, що задекларував лише грошові кошті, що перебували на депозитах у банку, проте не декларував у ці роки залишок грошових коштів на карткових рахунках, зокрема на банківській карті, на яку надходить суддівська винагорода.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подачі майнової декларацій) у декларації зазначаються відомості про  наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року.

Отже, кандидатом у майнових деклараціях за 2017–2018 роки не було задекларовано всі наявні в нього грошові активи, що перешкоджає належним чином, повно й об’єктивно встановити відповідність доходів та витрат кандидата.

Комісія враховує, що кандидат у 2017–2018 роках не мав умислу на приховування отриманих доходів, оскільки це були офіційні виплати, а неправильно розумів мету декларування.

Отже, Черков В.Г. при заповненні майнових декларацій за 2017–2018, 2022 роки  допускав систематичні помилки, що може, на думку незалежного стороннього спостерігача, свідчити про певну його недбалість та нехтування правилами заповнення цих декларацій, тобто несумлінність при виконанні покладеного на нього державою обов’язку декларування.

Комісія враховує відсутність умислу кандидата на приховування зазначеної вище інформації, що підтверджується частковим декларуванням цієї інформації у майнових деклараціях та повідомленнях про суттєві зміни в майновому стані. Водночас зазначає, що однією зі складових доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Жодне із зазначених вище порушень окремо не є суттєвим і саме собою не може свідчити про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, проте Комісія, зважаючи на системність порушень, які допускаються кандидатом протягом тривалого часу, а саме допущення систематичних помилок при заповненні майнових декларацій, дійшла висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і, відповідно, зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

2. Під час аналізу майнових декларацій кандидата встановлено обставини, які можуть свідчити про неповне відображення відомостей щодо об’єктів нерухомості, які перебували в його користуванні та членів його сім’ї.

У майновій декларації за 2023 рік кандидат зазначив, що його зареєстрованим місцем проживання є м. Донецьк, а місцем фактичного проживання – м. Селидове Донецької обл. Водночас у декларації за 2024 рік кандидат повідомив про зміну місця фактичного проживання та зазначив, що фактично проживає у м. Миргород Полтавської обл. Водночас зареєстроване місце проживання кандидата залишилося незмінним – м. Донецьк. У розділі 3 майнової декларації за 2024 рік кандидат задекларував виключно об’єкти нерухомого майна, розташовані в Донецькій обл., а саме квартиру в м. Донецьку, житловий будинок, квартиру та гараж у м. Селидове. Жодного об’єкта нерухомості, розташованого в м. Миргород або іншому населеному пункті Полтавської обл., а також будь-якого права користування таким об’єктом у декларації не зазначено. Крім того, відповідно до майнової декларації за 2024 рік дружина кандидата та двоє його синів отримали допомогу на проживання як внутрішньо переміщені особи в загальному розмірі 96 000 грн. Таким чином, із поданої декларації видно, що станом на кінець 2024 року кандидат фактично проживав у м. Миргород, а члени його сім’ї отримували державну допомогу на проживання як внутрішньо переміщені особи. Однак декларація не містить відомостей про будь-який об’єкт нерухомості в м. Миргород, який перебував у власності чи користуванні кандидата або членів його сім’ї, незважаючи на зазначення цього населеного пункту як місця фактичного проживання.

За таких обставин подані кандидатом відомості не дають можливості встановити, на якій правовій підставі кандидат та члени його сім’ї проживали в м. Миргород, чи перебував відповідний об’єкт нерухомості у їх користуванні та чи підлягали такі відомості декларуванню відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції». Наведені обставини потребують надання кандидатом додаткових пояснень щодо правових підстав користування житлом у м. Миргород, періоду такого користування, а також причин невідображення відповідних відомостей у майновій декларації за 2024 рік.

Стосовно пункту 2 інформації ГРД кандидат пояснив, що почав із сім’єю орендувати житло в м. Миргороді у квітні 2022 року в будівлі, яка використовується як готель (без визначення окремих часток), де є різні типи приміщень для проживання в різний час: маленькі кімнати із загальною кухнею за типом гуртожитку, кімнати з власними кухнями, двокімнатні квартири.

Зазначив, що з 2022 року до 2024 року вони проживали в маленьких кімнатах, постійно їх змінюючи, а також проживали в м. Селидове, оскільки він продовжував працювати і перебував у постійних переїздах між двома містами. Тобто окремої площі, де б він проживав разом із сім’єю більше половини звітного періоду, не було.

Потім також орендували кімнати, але вже постійно там проживали до 26 грудня 2024 року, коли переїхали в окрему двокімнатну квартиру в тій же будівлі. Її не було відображено в майновій декларації за 2024 рік, оскільки право користування виникло менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду – 26 грудня 2024 року.

Комісія у складі колегії, дослідивши пункт 2 інформації ГРД, сприймає пояснення кандидата як правдиві та такі, що відповідають фактичним обставинам. Вважає, що вказана у висновку інформація не може бути підставою для визнання кандидата таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, з огляду на те, що в майновій декларації за 2024 рік кандидат декларував місце фактичного проживання в м. Миргород Полтавської обл., що підтверджує відсутність у нього умислу на приховування користування цим майном.

3. Під час аналізу інформації щодо близьких родичів кандидата встановлено, що ОСОБА_4 зареєструвалася як індивідуальний підприємець відповідно до законодавства російської федерації на тимчасово окупованій території України.

Згідно з відомостями, отриманими з відкритих реєстрів, 09 лютого 2023 року ОСОБА_4 була зареєстрована як індивідуальний підприємець на території так званої «донецької народної республіки». Основним видом її діяльності визначено роздрібну торгівлю текстилем, одягом та взуттям. Станом на дату проведення аналізу статус підприємницької діяльності був чинним.

Відомості реєстру також свідчать, що ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку в міжрайонній інспекції федеральної податкової служби № 3 по так званій «донецькій народній республіці», застосовує спеціальні податкові режими, передбачені законодавством російської федерації (спрощену та патентну системи оподаткування), а також перебуває на обліку в Пенсійному фонді російської федерації. Крім того, у відкритих джерелах містяться відомості про наявність у ОСОБА_4 громадянства російської федерації та російського паспорта. Водночас у розпорядженні ГРД відсутні офіційні документи, які б дозволяли достеменно встановити дату та підстави набуття нею громадянства російської федерації.

ГРД звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Водночас реєстрація фізичної особи як індивідуального підприємця відповідно до законодавства окупаційної адміністрації не є формальним фактом внесення відомостей до державного реєстру. Такий статус передбачає добровільне набуття суб’єктом господарювання комплексу прав та обов’язків, визначених законодавством російської федерації, здійснення підприємницької діяльності відповідно до його вимог, перебування на податковому обліку, застосування встановленої системи оподаткування, подання податкової звітності, а також виконання інших обов’язків перед державними органами російської федерації.

У зв’язку з викладеним зазначені обставини потребують надання кандидатом вичерпних пояснень щодо характеру його взаємовідносин із ОСОБА_4, обізнаності про здійснення нею підприємницької діяльності відповідно до законодавства російської федерації, підтримання особистих та майнових зв’язків із нею, а також інших обставин, що мають значення для оцінки його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

 

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ, ВКАЗАНА ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.

 

Комісія вважає пояснення правдивими, жодних доказів на їх спростування в Комісії немає, сам факт ІНФОРМАЦІЯ_1 не може вважатися компрометуючою кандидата обставиною, докази їх служби в органах окупаційної влади в Комісії відсутні, тому зазначені обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

4. Згідно з відомостями, що містяться в суддівському досьє, батько кандидата  ОСОБА_5 народився у м. Темрюк Краснодарського краю на території сучасної російської федерації. Крім того, у відкритих джерелах містяться відомості про наявність у нього громадянства російської федерації та паспорта громадянина російської федерації.

У зв’язку з викладеним під час співбесіди з кандидатом доцільно з’ясувати, де наразі проживає його батько, чи підтримує кандидат із ним особисті або майнові взаємовідносини, характер такого спілкування, а також інші обставини, що можуть мати значення для оцінки відповідності кандидата критерію незалежності.

 

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ, ВКАЗАНА ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.

 

Комісія у складі колегії вважає надані кандидатом пояснення  достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики щодо зазначеної в пункті 4 інформації.

Крім інформації, зазначеної в рішенні ГРД, Комісією також перевірено інші обставини, які можуть впливати на оцінку критерію доброчесності та професійної етики.

Комісія звертає увагу, що відповідно до інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи» за час роботи суддею порушено строки оприлюднення текстів судових рішень у ЄДРСР у 1 335 судових рішеннях  (у 2016 році – 130 судових рішень, у 2017 році – 286 судових рішень, у 2018 році – 385 судових рішень, у 2019 році – 282 судові рішення, у 2020 року – 65 судових рішень, у 2021 році – 89 судових рішень, у 2022 році – 76 судових рішень, у 2023 році – 19 судових рішень, у 2024 році – 3 судові рішення).

Комісією також встановлено порушення кандидатом визначених законодавством строків розгляду  справ  і матеріалів – 456 справ і 41 матеріал (у 2015 році – 1 справа, у 2017 році – 15 справ і 1 матеріал, у 2018 році – 88 справ і 8 матеріалів, у 2019 році – 118 справ і 13 матеріалів, у 2021 році – 8 справ, у 2022 році – 155 справ і 16 матеріалів, у 2023 році – 66 справ і 1 матеріал, у 2024 році – 3 справи і 2 матеріали, у 2025 році – 2 справи).

У пункті 19 розділу ІІI Єдиних показників сумлінність визначена як старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.

Кандидат пояснив порушення строків оприлюднення текстів судових рішень у ЄДРСР і порушення встановлених законодавством строків розгляду справ і матеріалів зміною територіальної підсудності судових справ судів, умовами праці, перевантаженням, багаторазовими повторними перерозподілами справ.

Стосовно порушення строків оприлюднення текстів судових рішень у ЄДРСР Комісія враховує, що після 2022 року кількість порушень має позитивну динаміку і  суттєво знизилась, що свідчить про відсутність у кандидата на час проведення співбесіди системних проблем з виконанням обов’язків, покладених на нього законодавством. Кандидат очевидно вжив належних заходів для виправлення ситуації та додержання строків внесення судових рішень до ЄДРСР. З огляду на вказане Комісія вважає, що зазначене порушення не є суттєвим і не тягне за собою зниження балів за критеріями доброчесності та професійної етики.

Стосовно порушення кандидатом встановлених законодавством строків розгляду справ, Комісія враховує пояснення кандидата, але зважає на їх значну кількість (456 справ), що свідчить про те, що кандидат не здатен повною мірою ефективно організувати свою роботу та недостатньо сумлінно ставиться до виконання обов’язків, покладених на нього чинним законодавством.

Отже, Комісія у складі колегії визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

Загальна кількість розглянутих суддею Черковим В.Г. справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), за період відрядження до Гадяцького районного суду Полтавської області, становить 73 справи, з них накладено адміністративне стягнення у 53 справах, закрито розгляд у 20 справах (у зв’язку із закінченням строків – 0).

Отже, кількість справ про адміністративні правопорушення, закритих у зв’язку із закінченням строків на момент їх розгляду, передбачених статтею 38 КУпАП,  відсутні. Непослідовностей або суперечностей при розгляді цих справ, різних підходів до їх вирішення Комісією під час дослідження досьє не встановлено.

Загальна кількість розглянутих кандидатом справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-6 КУпАП, за період відрядження – 10 справ, у всіх накладено стягнення.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 255 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 Положення Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію доброчесності та професійної етики.  

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Черков В.Г. отримав такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	353,7	353,7
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,00	37,50
	Безперервний розвиток	18,50
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	7,33	31,34
	Ефективна взаємодія	8,67
	Стійкість мотивації	5,67
	Емоційна стійкість	9,67
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		255
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			677,54

Таким чином, Черков В.Г. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно  

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Черков Володимир Геннадійович набрав 677,54 бала.

2.  Визнати Черкова Володимира Геннадійовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності.

Головуючий                                                                                               Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                            Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                      Роман САБОДАШ