Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Романченка Олексія Михайловича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач),

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олексія РОМАНЧЕНКА,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Сергія КРИВОНОСА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Романченка Олексія Михайловича  в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою  1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Романченко О.М. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 28 Закону.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Романченка О.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Романченко О.М. ____ року народження, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2005 році кандидат закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Стаж професійної діяльності у сфері права становить понад 21 рік, після здобуття вищої юридичної освіти Романченко О.М. працював із січня 2005 року до вересня 2006 року юрисконсультом дочірнього підприємства «Українська пивна компанія», товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ»; з червня 2006 року до лютого 2007 року — юрисконсультом спільного підприємства у формі акціонерного товариства «Українська пивна компанія»; з березня 2007 року до грудня  2007 року — юрисконсультом дочірнього підприємства «Українська пивна компанія»;  з грудня 2007 року до жовтня 2008 року — начальник юридичного відділу ТОВ «УПК-Харківзбут».

У 2008 році Романченко О.М. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1584, видане Харківською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. З  2008 року здійснює адвокатську діяльність: спочатку індивідуально як самозайнята особа, а з 2019  року і дотепер як керуючий адвокат адвокатського бюро «Олексія  Романченка».

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Романченка О.М. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу. Романченка О.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене Романченко О.М. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,3	323,3
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	117
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	120

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 323,3 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Романченком О.М. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Романченка О.М.

Запити про надання відомостей стосовно Романченка О.М. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі –  Національне агентство), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агенства, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Національне агентство (листом від 16 вересня 2025 року № 49-01/76694-25) надіслало до Комісії результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених кандидатом у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2024 рік, відповідно до яких виявлено розбіжності, які відрізняються від достовірних на суму, що дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів, установлених на день подання такої декларації, для працездатних осіб, а саме: у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації кандидата зазначено відомості про автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT» 2018 року випуску, який належить на праві власності дружині, вартість на дату набуття права: 750 000 грн. Однак відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі – ЄДРТЗ) вартість автомобіля становить 1 107 000 грн.

У розділі 6 «Цінне рухоме майно –  транспортні засоби» декларації кандидат зазначив на праві власності дружини легковий автомобіль марки «SKODA KAROQ», 2018 року випуску, вартість на дату набуття права: 500 000 грн. Відповідно до відомостей ЄДРТЗ вартість автомобіля становить 49 000 грн.

У розділі 6 «Цінне рухоме майно –  транспортні засоби» декларації кандидат на посаду зазначив на праві власності матері легковий автомобіль марки «RENAULT SANDERO», 2019 року випуску, вартість на дату набуття права: 330 000 грн. Відповідно до відомостей ЄДРТЗ вартість автомобіля становить 339 150 грн.

У зв’язку з цим Комісією запропоновано кандидату надати письмові пояснення протягом п’яти робочих днів. У встановлений строк Романченко О.М. надав пояснення щодо виявлених Національним агентством розбіжностей.

У поясненнях від 09 жовтня 2025 року стосовно розбіжностей, виявлених у декларації за 2024 рік, Романченко О.М. повідомив таке.

Стосовно автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT» 2018 року випуску кандидат пояснив, що транспортний засіб був придбаний його родиною 27 квітня 2019 року за 28 000 дол. США (що за курсом Національного банку України на той момент становило 750 000 грн) та був оформлений на дружину ОСОБА_1. Кандидат зазначив, що вказана вартість відповідає ринковій вартості на аналогічні вживані автомобілі в той період. Документи, що підписувала  його дружина при оформленні права власності на автомобіль, були передані до відповідного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України). Копії вказаних документів у кандидата не збереглись.

Також кандидат зауважив, що відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах (https://www.preslige-auto.com.ua/novini/novi-spetskomplektatsiyi-passat-na-2018-rik) вартість нового аналогічного автомобіля у 2018 році (рік первісної реєстрації) становила від 827 470,00 до 1 071 969,00 грн, тому очевидно, що такий автомобіль із пробігом у 2019 році не міг коштувати більше ніж новий у 2018 році. Романченко О.М. припустив, що до ЄДРТЗ було помилково внесено відомості про вартість автомобіля при його купівлі.

Оскільки дружина не пам’ятала суми договору, а кандидат не був присутній при реєстрації автомобіля, при заповненні декларацій Романченко О.М., за його поясненнями керувався фактичними обставинами укладення правочину.

Стосовно автомобіля марки «SKODA KAROQ», 2018 року випуску, кандидат пояснив, що зазначений транспортний засіб був придбаний його сім’єю 25 червня 2021 року за 18 000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України на той час становило близько 500 000 грн, та зареєстрований на праві власності за його дружиною ОСОБА_1.

За твердженням кандидата, вказана вартість відповідала ринковій вартості аналогічних уживаних транспортних засобів у відповідний період. Документи, які його дружина підписувала під час оформлення права власності на автомобіль, були передані до відповідного сервісного центру МВС України, а їх копії не збереглися. Романченко М.О. також зазначив, що його дружина не пам’ятала суму, зазначену в договорі, а сам він не був присутній під час реєстрації транспортного засобу. У зв’язку з цим при заповненні декларацій він виходив із фактичних обставин придбання автомобіля та суми коштів, яку, за його словами, особисто передав власнику транспортного засобу до оформлення права власності.

Стосовно автомобіля марки «RENAULT SANDERO», 2019 року випуску, кандидат пояснив, що зазначений транспортний засіб був придбаний його сім’єю у грудні 2019 року та зареєстрований на праві власності за його матір’ю ОСОБА_2.

Документи, які його мати підписувала під час оформлення права власності на автомобіль, були передані до відповідного сервісного центру МВС України, а їх копії не збереглися. Романченко О.М. зазначив, що ані його мати, ані батько не пам’ятали точної суми, зазначеної в договорі. У зв’язку з цим при заповненні декларацій він керувався поясненнями батька, який повідомив, що на придбання автомобіля було витрачено 330 000 грн.

На переконання Комісії, під час проведення спеціальної перевірки отримано інформацію, яка має бути оцінена при встановленні відповідності Романченка О.М. критеріям професійної етики та доброчесності на співбесіді та визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Романченка О.М.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап  «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії  від  08  жовтня  2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Романченка О.М. визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-6808/25) та запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт  5.6 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів), та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

Кандидатом Романченком О.М. 19 серпня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У поясненнях кандидат навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість». 

Кандидату забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

До Комісії 30 березня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Романченка О.М. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок).

Додатково ГРД повідомила інформацію, яка сама собою не стала підставою для Висновку, але може бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

Членом Комісії – доповідачем запропоновано (лист від 31 березня 2026 року № 32дпс-265/23) Романченку О.М. надати пояснення та документи чи інші відомості, які доповнюють, спростовують або уточнюють інформацію, викладену в рішенні ГРД. З метою сприяння своєчасному ознайомленню із рішенням ГРД Комісією надіслано електронну копію цього рішення.

Кандидатом 10 квітня 2026 року надіслано на адресу Комісії письмові пояснення.

Комісією 11 червня 2026 року проведено співбесіду з Романченком О.М. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє. За результатами співбесіди в розгляді питання оголошено перерву до 21 липня 2026 року.

21 липня 2026 року співбесіду з кандидатом продовжено. За результатами дослідження матеріалів досьє та наданих кандидатом пояснень Комісія дійшла висновку про необхідність додаткового з’ясування обставин формування задекларованих кандидатом заощаджень, джерел їх походження та відповідності способу життя кандидата його задекларованим доходам, у зв’язку із чим у розгляді питання було оголошено перерву.

Після оголошення перерви кандидатом надіслано письмові пояснення щодо зазначених обставин та документи на їх підтвердження. Розгляд питання було продовжено у засіданні Комісії 10 вересня  2026 року.

Під час співбесіди 10 вересня 2026 року Комісією завершено обговорення результатів дослідження досьє, а також відповідності кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності й професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1.1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх своєчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

1.2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Крім того, співбесіда дозволяє перевірити здатність кандидата до відкритого діалогу, його реакцію на критичні запитання, готовність визнавати власні помилки та ефективно взаємодіяти з іншими в умовах психологічного навантаження.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що саме оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 990/389/25 зауважила, що оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов'язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок усіх членів колегії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25 звернула увагу на те, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та в сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

Суд наголосив, що ці показники оцінюються членами Комісії за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об’єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться в досьє та які надані під час проведення співбесіди. Крім того, не можна залишити поза увагою, що згадані показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, тому вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому Комісія є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Суд звернув увагу на те, що Комісія вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток».

Однак така свобода (дискреція) суб’єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов’язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 липня 2026 року у справі № 990/389/25  також зауважила, що кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику і висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та становить узагальнений висновок про відповідність кандидата певному показнику. Вона не передбачає обов’язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала. Результати такої оцінки виражаються у вигляді числових балів, які є змістовним узагальненням враження члена Комісії щодо відповідності кандидата показнику. Тобто сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин.

Так, під час співбесіди Комісія звернула увагу на таке.

Стосовно показника «рішучість та відповідальність» Романченко О.М. у письмових поясненнях зазначив, що відповідає цьому показнику, оскільки у своїй професійній діяльності завжди намагається вчасно приймати необхідні рішення та складати процесуальні документи у справі, в якій бере участь.

Кандидат також зазначив, що під час прийняття професійних рішень прагне насамперед оцінювати їх можливі наслідки для клієнта та бере на себе особисту відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки.

На підтвердження наведеного Романченко О.М. послався на випадок надання професійної правничої допомоги родині, у складі якої була малолітня дитина, яка звернулася до нього на стадії примусового виконання судового рішення про виселення з будинку, право власності на який було припинено внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема в межах представництва інтересів клієнта ним було подано апеляційні скарги, скарги на дії державних виконавців, відповідні позови та клопотання про зупинення провадження, а також залучено представників засобів масової інформації. У результаті процедуру виселення було зупинено, а сторони надалі досягли домовленості щодо укладення договору купівлі-продажу будинку з розстроченням платежу на прийнятних для клієнта умовах (справи № 635/10662/14-ц, № 635/3001/15-ц).

На підтвердження відповідності цьому показнику кандидат також зазначив, що з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснюючи волонтерську діяльність.

Комісія бере до уваги наведені кандидатом обставини та позитивно оцінює його значний досвід здійснення адвокатської діяльності, активну професійну позицію, здатність оперативно визначати стратегію захисту, послідовно вживати передбачених законом заходів та наполегливо відстоювати права й інтереси клієнтів. Наведені кандидатом приклади, а також його участь ІНФОРМАЦІЯ_2 та волонтерській діяльності позитивно характеризують його здатність діяти активно та рішуче у складних обставинах.

Водночас належне виконання професійних обов’язків адвоката саме собою не є достатньою підставою для висновку про високий рівень відповідності показнику «рішучість та відповідальність», для особи, яка претендує на посаду судді апеляційного суду.

Комісія зауважує, що оцінювання цього показника передбачає встановлення не лише здатності кандидата своєчасно приймати рішення, діяти у складних обставинах та досягати професійного результату, а й готовності усвідомлювати наслідки власних рішень і поведінки, критично оцінювати обрані способи дій та брати на себе особисту відповідальність за їх наслідки.

За Бангалорськими принципами та Кодексом суддівської етики суддя має бути взірцем бездоганної поведінки не лише в професійній діяльності, а й в особистому житті, неухильно дотримуватися норм закону та правил поведінки.

Комісія також враховує відомості, наведені Романченком О.М. в анкеті кандидата на посаду судді апеляційного суду. Відповідаючи на питання: «Чому Вища кваліфікаційна комісія суддів України має Вам довіряти і бути впевненою, що Ви, порівняно з іншими кандидатами, не вчинятимете дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя?», кандидат наголосив на особливому значенні професійної репутації адвоката, зазначив про необхідність неухильного дотримання Правил адвокатської етики «у будь-якій ситуації, без виключень та застережень», а також стверджував, що чітко та неухильно дотримується домовленостей із клієнтами, колегами та опонентами і не вчиняв дій, які порочать звання адвоката або підривають авторитет професії.

Отже, саме кандидат визначив дотримання професійної етики та збереження професійної репутації як принципові складові власної професійної поведінки. Тому Комісія оцінює подальші встановлені обставини також з огляду на те, наскільки фактична поведінка кандидата та її подальше переосмислення узгоджуються із задекларованими ним самим професійними принципами.

З метою повного та всебічного дослідження наведеного кандидатом прикладу Комісією було витребувано матеріали справи № 638/14300/15 за позовом іншого адвоката до Романченка О.М. та ГО «Громадське ТВ» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Із матеріалів цієї справи та дослідженого Комісією відеозапису https://www.youtube.com/watch?v=Zz7CWRO_evM (тайм – код відеозапису 11:48 – 13:16) встановлено, що, коментуючи журналістам обставини відповідного спору, Романченко О.М. висловлювався щодо конкретного адвоката, зокрема зазначав, що до нього ніхто не звертався, його послуги ніхто не оплачував, ставив під сумнів обставини отримання ним довіреності, характеризував його участь у судовому розгляді як «розіграну виставу», а ситуацію загалом — як «явно продуманий, прорахований рейдерський захват нерухомості». Із дослідженого відеозапису вбачається, що відповідні висловлювання мали персоніфікований характер та стосувалися конкретного адвоката.

Саме ці висловлювання стали підставою для звернення іншого адвоката з цивільним позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Водночас Комісія враховує, що зазначений позов не був вирішений по суті та був залишений без розгляду з процесуальних підстав. Тому Комісія не виходить із того, що судовим рішенням установлено недостовірність висловлювань Романченка О.М., та не вирішує питання про наявність у його діях дисциплінарного проступку адвоката.

Водночас зазначені обставини є релевантними для оцінки особистої компетентності кандидата, оскільки дають змогу оцінити його здатність усвідомлювати межі допустимої професійної поведінки, співвідносити обраний спосіб комунікації з професійними стандартами та критично оцінювати наслідки власних дій.

У процесі співбесіди кандидату було запропоновано пояснити, чи існувало на час його публічних висловлювань рішення суду або іншого компетентного органу, яким були встановлені обставини, про які він говорив у коментарі журналістам. Романченко О.М. не погодився з тим, що когось обвинувачував, та зазначив, що висловлював власне оціночне судження на підставі інформації клієнтів, матеріалів справи та інших відомих йому фактичних обставин.

Кандидат також наголошував, що не стверджував про вчинення конкретним адвокатом рейдерського захоплення, та пояснював фактичні обставини, які, на його переконання, давали підстави для такої оцінки ситуації. Водночас, як зазначено вище, досліджений Комісією відеозапис свідчить про персоніфікований характер коментарю та можливість ідентифікувати конкретного адвоката.

Після наведення членом Комісії положень Правил адвокатської етики кандидату було прямо запропоновано оцінити власну поведінку з урахуванням спливу значного часу, професійних стандартів та подальшого врегулювання конфлікту, а також відповісти, чи діяв би він сьогодні у такий самий спосіб.

Відповідаючи на це питання, Романченко О.М. зазначив, що за аналогічних обставин діяв би «майже так само», однак не зазначав би прізвища конкретного адвоката, визнавши саме цей аспект своєї поведінки неправильним. Кандидат також повідомив, що старші колеги, які сприяли примиренню адвокатів, пояснили кожному з них, у чому вони були неправі, після чого конфлікт було вичерпано.

Надаючи оцінку вказаним обставинам та поясненням кандидата загалом, Комісія бере до уваги таке. 

Відповідно до частини першої статті 12 Правил адвокатської етики затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року у редакції, чинній на час подій, що оцінюються Комісією (далі — Правила адвокатської етики), всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві.

Відповідно до частини третьої статті 12 Правил адвокатської етики адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Правил адвокатської етики адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Статтею 46 Правил адвокатської етики встановлено вимоги до культури поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового провадження. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті адвокат повинен бути стриманим і коректним.

Відповідно до статті 57 Правил адвокатської етики у своїх публіцистичних матеріалах адвокат не повинен поширювати відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої, а обґрунтовану критику зазначених осіб або адвокатури в цілому має викладати в коректній формі.

Комісія враховує, що наведена відповідь кандидата містить елемент критичного переосмислення власної поведінки: він визнав неправильність персоніфікації публічних висловлювань та зазначив про врегулювання професійного конфлікту.

Поряд з викладеним Комісія звертає увагу на межі критичного переосмислення кандидатом власної поведінки. Відповідаючи на пряме запитання про те, чи діяв би він за аналогічних обставин інакше, Романченко О.М. зазначив, що діяв би «майже так само», визнавши неправильним переважно зазначення прізвища конкретного адвоката. На переконання Комісії, така відповідь не дає достатніх підстав вважати, що він належною мірою переосмислив характер і категоричність власних публічних висловлювань, обраний спосіб професійної комунікації та її можливі репутаційні наслідки, що має істотне значення для оцінювання його здатності дотримуватися високих стандартів професійної поведінки, необхідних для здійснення правосуддя.

Комісія бере до уваги, що публічні висловлювання Романченка О.М. ґрунтувалися на його особистому сприйнятті та оцінці обставин, пов’язаних із розглядом цивільної справи. Однак оціночний характер таких висловлювань не виключає необхідності оцінки їх форми, змісту та можливих наслідків публічного поширення з огляду на вимоги професійної стриманості, коректності та відповідальності за власну поведінку.

Комісія зауважує, що Романченко О.М. претендує на посаду судді апеляційного суду, здійснення повноважень якого передбачає дотримання високих стандартів професійної поведінки, виваженості суджень та поваги до інших учасників правовідносин. На переконання Комісії, характер і форма зазначених публічних висловлювань, з огляду на їх категоричність та персоніфікований характер, можуть викликати в об’єктивного стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо здатності кандидата за аналогічних обставин забезпечувати належний рівень професійної стриманості та виваженості, необхідних для здійснення правосуддя в суді апеляційної інстанції.

Комісія враховує, що кандидат не лише був обізнаний із відповідними професійними стандартами, а й сам у поданих до Комісії документах підкреслив їх безумовний характер, зазначивши про необхідність неухильного дотримання Правил адвокатської етики «у будь-якій ситуації, без виключень та застережень». За таких обставин для оцінювання особистої компетентності істотним є не стільки сам факт виникнення професійного конфлікту, скільки те, наскільки фактична поведінка кандидата та її подальше переосмислення узгоджуються із задекларованими ним самим професійними принципами.

Комісія також враховує, що під час співбесіди кандидат переважно обґрунтовував правомірність своїх висловлювань, посилаючись на їх оціночний характер та відомі йому фактичні обставини. Водночас наведені пояснення не усунули сумнівів Комісії щодо достатності усвідомлення кандидатом можливих наслідків обраного способу професійної комунікації.

Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія оцінює факти та обставини минулої професійної діяльності й поведінки кандидата з метою встановлення його професійних та особистих якостей, необхідних для здійснення правосуддя в суді апеляційної інстанції. У цьому контексті визначальним є не сам факт професійного конфлікту, а продемонстрована кандидатом здатність критично оцінити власну поведінку, усвідомити її наслідки та зробити відповідні висновки на майбутнє.

Надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності з матеріалами кандидатського досьє, письмовими поясненнями Романченка О.М. та його відповідями під час співбесіди, Комісія бере до уваги, що наведені кандидатом приклади професійної діяльності позитивно характеризують його здатність діяти рішуче, проявляти ініціативу та наполегливість у досягненні поставленої мети.

Водночас Комісія вважає, що надані кандидатом пояснення не повною мірою підтверджують належний рівень здатності критично оцінювати власну поведінку, усвідомлювати можливі наслідки прийнятих рішень та обраного способу професійної комунікації, а також брати на себе повну відповідальність за них.

Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що наведені Романченком О.М. приклади та надані ним пояснення не є достатньо переконливими для підтвердження високого рівня відповідності показнику «Рішучість та відповідальність», що негативно вплинуло на його оцінку за цим показником.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила відповідність Романченка О.М. зазначеному показнику у 15,25 бала.

У своїх письмових поясненнях на підтвердження відповідності показнику «безперервний розвиток» Романченко О.М. зазначив, що впродовж професійної діяльності постійно прагне до вдосконалення професійних знань і навичок. Крім того, намагається об’єктивно оцінювати свої сильні сторони та напрями подальшого розвитку, виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, що дозволяє йому коригувати свої підходи до професійної діяльності та поведінку.

Кандидат зауважив, що неодноразово змінював напрями та сфери професійної діяльності, пройшовши шлях від юрисконсульта до начальника юридичного відділу великого підприємства, а також здобув досвід викладацької та наукової діяльності. Під час здійснення адвокатської діяльності прагнув розширювати категорії справ, у яких надає професійну правничу допомогу.

З наданих кандидатом пояснень убачається, що він регулярно підвищує свій професійний рівень, зокрема виконує встановлені для адвокатів вимоги щодо підвищення кваліфікації та бере участь у тренінгах з питань документування воєнних злочинів, надання правової допомоги потерпілим від таких злочинів, родинам військовополонених і зниклих безвісти осіб, а також особам, які пережили катування, у межах співпраці з громадською організацією «Харківська правозахисна група».

Кандидат також зазначив, що систематично стежить за актуальною судовою практикою Верховного Суду, використовуючи, зокрема, офіційні сторінки та спеціалізовані інформаційні ресурси в соціальних мережах.

Комісія бере до уваги відомості про професійний досвід Романченка О.М., систематичне підвищення ним кваліфікації, участь у навчальних заходах та прагнення до вдосконалення професійних знань і навичок. За результатами дослідження матеріалів кандидатського досьє, письмових пояснень та відповідей кандидата під час співбесіди Комісія дійшла висновку про належний рівень його відповідності показнику «безперервний розвиток».

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 19,5 бала.

Варто підкреслили, що повноваження Комісії з оцінювання кандидата на посаду судді на предмет його відповідності певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	15	15	16	15	15,25	34,75
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	18	20	20	20	19,5

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 34,75 бала із 50 можливих, що менше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат Романченко О.М. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1.1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

1.2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

1.3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

1.4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією оцінювання особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Співбесіда є ключовим етапом, під час якого формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія наголошує, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється кожним членом Комісії відповідно до його внутрішнього переконання із застосуванням доступних засобів для її встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані Романченком О.М. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	10	10	10	10	40
	Ефективна взаємодія	10	10	10	10	10
	Стійкість мотивації	9	10	10	10	9,75
	Емоційна стійкість	10	10	10	11	10,25

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростованою, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.

Ураховуючи наведене, Комісією під час кваліфікаційного оцінювання Романченка О.М. було досліджено Висновок ГРД, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані ним як кандидатом декларації, інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно кандидата, а також інформацію, яка викликала запитання у членів Комісії.

Як зазначалось вище, до Комісії надійшов Висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Романченка О.М.  критеріям доброчесності та професійної етики.

Підставою для висновку слугували виявлені ГРД обставини.

Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

У висновку ГРД зазначено, що кандидат та пов’язані з ним особи використовували сумнівні способи набуття майна у власність.

Зокрема, ГРД з посиланням на матеріали журналістського розслідування «Наші гроші» звернула увагу на обставини набуття права власності на нежитлову будівлю колишнього військового містечка, розташовану в Солом’янському районі міста Києва.

За інформацією ГРД, у 2005 році Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» (далі – ДП МОУ «Укроборонпостачальник») уклало з ТОВ «Фірма «Кордель» договір про спільну діяльність, який передбачав створення інженерних мереж, технічної інфраструктури та реконструкцію частини нежитлової будівлі військового містечка. У 2008 році на підставі судового рішення ТОВ «Фірма «Кордель» набуло право власності на частину зазначеної будівлі площею 1 380,9 кв. м (м. Київ, АДРЕСА_1).

Надалі вказане майно було передано ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій», керівником якого був ОСОБА_3 – вітчим дружини кандидата. У 2011 році мати дружини кандидата, від імені зазначеного товариства відчужила нерухоме майно на користь ТОВ «Віват і К», засновником якого був кандидат.

ГРД також зазначила, що у 2012 році військова прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про витребування спірного нерухомого майна, посилаючись на його відчуження без погодження з Фондом державного майна України та дозволу Міністерства оборони України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2012 року у справі № 5011-57/4901-2012 зазначене майно витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Віват і К». Судове рішення залишено без змін судом касаційної інстанції. У 2016 році Міністерство оборони України зареєструвало право власності на відповідне майно.

Окрему увагу ГРД звернула на те, що кандидат, будучи засновником ТОВ «Віват і К», представляв інтереси цього товариства під час розгляду господарської справи щодо витребування спірного майна. Зокрема, ним заявлялися клопотання про зупинення провадження у справі, призначення будівельно-технічної експертизи та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На думку ГРД, кандидат, імовірно переслідуючи власні інтереси та усвідомлюючи неправомірність дій, пов’язаних із відчуженням військового майна, вчиняв процесуальні дії, спрямовані на затягування судового розгляду.

Таким чином, ГРД вважає, що наведені обставини в сукупності породжують обґрунтований сумнів у чесності кандидата, свідчать про допущення ним поведінки, яка підриває авторитет правосуддя, та є підставою для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

На спростування обставин, викладених у висновку ГРД, кандидат надав письмові пояснення, у яких не погодився з твердженнями щодо сумнівного способу набуття права власності на спірне нерухоме майно та недобросовісності його процесуальної поведінки під час розгляду господарської справи.

Стосовно вказаних обставин Романченко О.М. пояснив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23 липня 2008 року у справі № 18/270 задоволено позов ТОВ «Кордель» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» та визнано право власності на частину нежитлової будівлі площею 1 380,9 кв.м.

Кандидат також зауважив, що зазначеним судовим рішенням установлено, що 06 вересня 2005 року між сторонами укладено договір № 21 про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників щодо реконструкції (будівництва) об’єкта соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури. Укладенню цього договору передувало проведення 28 квітня 2005 року конкурсу, переможцем якого визначено ТОВ «Кордель». Крім того, 02 вересня 2005 року Міністерством оборони України як органом управління майном надано дозвіл на укладення зазначеного договору.

Кандидат пояснив, що відповідно до умов договору сторони зобов’язалися здійснювати спільну діяльність зі створення інженерних мереж, технічної інфраструктури та реконструкції частини нежитлової будівлі площею 1 577,60 кв.м. Внеском державного підприємства до спільної діяльності були відповідне нерухоме майно та право користування земельною ділянкою, а приватного товариства – грошові кошти.

На підтвердження правомірності набуття спірного майна кандидат послався на проведення конкурсу, отримання дозволу Міністерства оборони України, а також перерахування ТОВ «Кордель» на користь державного підприємства 8 575 555 грн, що, за його твердженням, на момент здійснення платежів становило 1 768 265 доларів США.

Крім того, кандидат зазначив, що згідно зі звітом про експертну оцінку від 05 вересня 2005 року вартість частини нежитлової будівлі становила 7 010 000 грн, тоді як за результатами повторної незалежної оцінки, проведеної в березні 2008 року, – 8 275 900 грн. На думку кандидата, збільшення вартості нерухомого майна на 1 265 900 грн підтверджує фактичне проведення робіт з його реконструкції.

Кандидат також повідомив, що у зв’язку з невизнанням державним підприємством права власності ТОВ «Кордель» на зазначене майно товариство звернулося до господарського суду з відповідним позовом, який було задоволено рішенням від 23 липня 2008 року у справі № 18/270.

За твердженням кандидата, наведені обставини спростовують висновки журналістського розслідування «Наші гроші» щодо незаконного відчуження військового майна та виключають обґрунтовані сумніви в правомірності набуття права власності на нього.

Водночас кандидат звернув увагу на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2008 року не оскаржувалося в апеляційному порядку. Лише у 2010 році представник ДП МОУ «Укроборонпостачальник» звернувся з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу № 18/270 передано на новий розгляд.

Кандидат наголосив, що підставою для скасування судового рішення стало незалучення до участі у справі Міністерства оборони України. Водночас, за його твердженням, судовими рішеннями у справі № 18/270 не було встановлено порушень законодавства під час набуття ТОВ «Кордель» права власності на спірне нерухоме майно.

У подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2010 року провадження у справі № 18/270 припинено у зв’язку з державною реєстрацією припинення юридичної особи ТОВ «Кордель».

Окремо кандидат зазначив, що за результатами проведених прокуратурою перевірок за обставинами відчуження зазначеного військового майна не було відкрито кримінального провадження, нікому не повідомлялося про підозру та не направлявся до суду обвинувальний акт.

З огляду на викладене кандидат заперечив твердження ГРД про усвідомлення ним неправомірності дій, пов’язаних із відчуженням військового майна, під час здійснення представництва інтересів ТОВ «Віват і К» у господарській справі № 5011-57/4901-2012.

Крім того, Романченко О.М. зазначив, що у цьому випадку йшлося не про незаконну реалізацію військового майна, а про позбавлення інвесторів вкладених ними коштів та нерухомого майна, у яке ці кошти було інвестовано. Кандидат стверджував, що внаслідок відповідних обставин інвестори втратили як нерухоме майно, так і інвестовані кошти в розмірі понад 2 000 000 дол США.

Стосовно обставин судового розгляду справи № 5011-57/4901-2012 кандидат пояснив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2012 року задоволено позов заступника військового прокурора Центрального регіону України та витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Віват і К» до державної власності в особі Міністерства оборони України в повне господарське відання ДП МОУ «Укроборонпостачальник» частину нежитлової будівлі площею 1 380,9 кв. м за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Кандидат звернув увагу на те, що зазначену справу прийнято до провадження судді 19 червня 2012 року, а рішення ухвалено 01 серпня 2012 року, тобто менш ніж за півтора місяця.

На його думку, наведене спростовує твердження ГРД щодо затягування ним судового розгляду.

Крім того, кандидат пояснив, що подання ним як представником ТОВ «Віват і К» клопотань про зупинення провадження у справі, призначення будівельно-технічної експертизи та залучення третьої особи було спрямоване на забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи, з’ясування обставин проведення реконструкції будівлі, а також залучення до участі у справі осіб, на права та обов’язки яких могло вплинути судове рішення.

Таким чином, на думку кандидата наведені у висновку ГРД обставини не свідчать про його нечесність як адвоката або допущення ним поведінки, яка підриває авторитет правосуддя.

Надаючи оцінку обставинам, викладеним у висновку ГРД, письмовим поясненням Романченка О.М., його відповідям під час співбесід, а також відомостям, що містяться в судових рішеннях, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Комісія виходить із такого.

Під час процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді / кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

Відповідно до пункту 18 Єдиних показників чесність визначається як правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Згідно з підпунктом 5 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов’язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки.

Комісія зазначає, що оцінювання відповідності кандидата показнику «чесність» передбачає дослідження конкретних обставин його особистої поведінки під час набуття майнових прав та участі у відповідних правовідносинах з погляду дотримання вимог, визначених підпунктами 5, 6 пункту 18 Єдиних показників.

Отже, під час оцінювання за зазначеними підпунктами Комісія має встановити, які саме дії та рішення кандидата під час набуття майнових прав і вирішення спорів характеризують його особисту поведінку, та надати їм оцінку з урахуванням усіх істотних обставин і пояснень. Самого лише факту участі у правовідносинах, які стали предметом судового спору, для негативного висновку недостатньо. Визначальне значення має те, чи дають установлені обставини, оцінені в їх сукупності, об’єктивні та достатні підстави для виникнення у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата високим стандартам поведінки, яких обґрунтовано очікують від особи, яка претендує на посаду судді.

Комісія наголошує, що предметом цього оцінювання не є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, ухвалених у щодо спірного нерухомого майна, або встановлення відповідальності кандидата за дії інших осіб. Комісія оцінює характер особистої участі Романченка О.М. у відповідних правовідносинах, обізнаність про їх істотні обставини, та зміст пояснень, наданих у процедурі оцінювання з огляду на його відповідність критеріям доброчесності та професійної етики. 

Як убачається з матеріалів кандидатського досьє та судових рішень, спірне нерухоме майно було предметом договору про спільну діяльність, укладеного у 2005 році між ДП МОУ «Укроборонпостачальник» і ТОВ «Кордель». Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 липня 2008 року у справі № 18/270 за ТОВ «Кордель» визнано право власності на частину нежитлової будівлі площею 1 380,9 кв.м, яку надалі відчужено ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій».

Комісія звертає увагу, що 11 травня 2011 року спірне майно було відчужено на користь ТОВ «Віват і К», співзасновником якого був Романченко О.М. Від імені ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» під час укладення договору діяла ОСОБА_4 – мати дружини кандидата, тоді як керівником товариства-відчужувача був ОСОБА_3 – вітчим його дружини. Зазначені відомості, зокрема, наведено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 5011- 57/4901-2012.

Таким чином, до придбання спірного майна ТОВ «Віват і К» кандидат уже здійснював професійне представництво інтересів юридичної особи, яка згодом виступила його відчужувачем. Дата довіреності підтверджує дату її оформлення, тоді як факт участі кандидата у відповідному судовому засіданні підтверджено ухвалою від 15 березня 2011 року. Саме по собі це представництво не доводить його обізнаності про обставини вибуття спірного майна з державної власності. Предмет наведеної справи про стягнення коштів також не можна ототожнювати зі спором про витребування будівлі.

Зазначена обставина у сукупності з наявністю родинних зв’язків кандидата з особами, які діяли від імені товариства-відчужувача, має значення для оцінки характеру його участі у правовідносинах щодо набуття цього майна та наданих ним пояснень. Водночас самі собою такі зв’язки не свідчать про недоброчесність кандидата, а підлягають оцінці в сукупності з іншими встановленими обставинами.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 23 липня 2008 року у справі № 18/270, на підставі якого первісно було визнано право власності ТОВ «Кордель», скасовано з переданням справи на новий розгляд. Отже, на час укладення договору від 11 травня 2011 року зазначене рішення вже не було чинним.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що підставою для скасування рішення стало незалучення до участі у справі Міністерства оборони України, а подальше провадження припинено у зв’язку з ліквідацією ТОВ «Кордель». Однак зазначені обставини не змінюють того, що на момент придбання спірного нерухомого майна ТОВ «Віват і К» судове рішення, яким було визнано право власності ТОВ «Кордель», уже було скасовано, а правомірність набуття ним відповідного майна за результатами нового судового розгляду не підтверджено.

Водночас факт скасування судового рішення не може свідчити про обізнаність кандидата із цією обставиною на момент придбання майна. Питання його обізнаності Комісія оцінює з урахуванням характеру особистої участі кандидата у відповідних правовідносинах та наданих ним під час співбесід пояснень.

У постанові від 10 жовтня 2012 року у справі № 5011-57/4901-2012 Київський апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про вибуття спірного майна з державної власності поза волею Міністерства оборони України та відсутність підстав для його подальшого утримання ТОВ «Віват і К». У цьому ж рішенні зазначено, що ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» раніше зверталося до суду з вимогами про визнання його добросовісним набувачем відповідних приміщень, однак рішенням Господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 року, залишеним без змін 27 січня 2010 року, у задоволенні таких вимог відмовлено.

Комісія враховує доводи кандидата про проведення конкурсу у 2005 році, надання Міністерством оборони України дозволу на укладення договору про спільну діяльність, здійснення ТОВ «Кордель» платежів та виконання робіт із реконструкції. Ці пояснення стосуються передумов виникнення майнових прав у первісного набувача, однак не спростовують висновків суду у справі № 5011-57/4901-2012 щодо обставин вибуття спірного майна з державної власності.

Водночас, оскільки предметом оцінювання є відповідність особистої поведінки Романченка О.М. вимогам до доброчесності кандидата на посаду судді, Комісія надає оцінку характеру його участі у правовідносинах щодо набуття зазначеного майна з урахуванням наданих ним пояснень та відповідей на запитання членів Комісії під час співбесід.

Зокрема, під час співбесіди 10 вересня 2026 року Романченко О.М. повідомив, що був засновником та співвласником ТОВ «Віват і К», і пояснив: «Це товариство було створене якраз для того, щоб стати власником цього майна». Отже, товариство створювалося для придбання конкретного об’єкта нерухомості, а участь кандидата у відповідних правовідносинах не обмежувалася адвокатським представництвом стороннього клієнта: він мав власний майновий інтерес у результаті придбання та подальшого захисту права на майно.

Стосовно формування правової позиції ТОВ «Віват і К» кандидат пояснив, що питання судового захисту вирішувалися за участю кількох юристів і він не визначав усіх процесуальних дій одноосібно. Водночас на уточнювальні запитання членів Комісії Романченко О.М. підтвердив свою обізнаність із діяльністю товариства, зазначивши: «Звичайно, я був обізнаний. Тут важко це заперечувати». Такі пояснення не є взаємовиключними, обізнаність із діяльністю товариства не означає особистого погодження кожного процесуального рішення. Однак вони підтверджують безпосередню участь кандидата в його діяльності та усвідомлення власної майнової зацікавленості.

Під час іншої частини співбесіди кандидат зазначав, що, захищаючи інтереси товариства, діяв також для захисту власних майнових інтересів. Цю обставину Комісія враховує як підтвердження того, що процесуальна позиція кандидата стосувалася не лише виконання адвокатських повноважень, а й захисту результатів правовідносин, у яких він був особисто зацікавлений. Така зацікавленість сама собою не становить підстав для негативної оцінки.

На запитання щодо перевірки правової історії об’єкта до його придбання кандидат повідомив, що на той час у нього не виникало запитань щодо правомірності набуття майна попереднім власником. Водночас, обґрунтовуючи свою позицію, Романченко О.М. посилався на відомості про попередні переходи права власності, судові рішення та інвестиції в реконструкцію.

Комісія враховує, що ці відповіді не можна без додаткових даних визнавати неправдивими або суперечливими: кандидат міг отримати докладні відомості про історію майна вже після його придбання, під час судових спорів. Проте з наданих пояснень не вбачається, на яких саме відомостях ґрунтувалося його переконання у відсутності істотних правових ризиків на час створення товариства та укладення договору купівлі-продажу.

Зазначене питання має істотне значення з огляду на сукупність обставин: спірне майно раніше належало державі; товариство кандидата створювалося спеціально для його придбання; кандидат був професійним юристом та мав особистий майновий інтерес; ще до укладення договору купівлі-продажу він представляв інтереси товариства-відчужувача, а від його імені під час відчуження діяла близький родич дружини кандидата. За таких умов від кандидата обґрунтовано очікувалася підвищена увага до правових підстав набуття відповідного об’єкта.

Комісія не виходить із припущення про існування загального законодавчого обов’язку кожного покупця нерухомості досліджувати всі попередні судові провадження. У цьому випадку значення має не сама відсутність окремої перевірки, а саме пояснення кандидата про її нездійснення за конкретних обставин придбання державного в минулому майна та його безпосередніх професійних і майнових зв’язків з учасниками правочину.

Стосовно способу придбання майна кандидат посилався на існування боргових та іпотечних правовідносин і задоволення вимог кредитора. Комісія враховує ці доводи, однак звертає увагу, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року безпосередньою підставою набуття ТОВ «Віват і К» права на спірний об’єкт визначено договір купівлі-продажу від 11 травня 2011 року, укладений від імені ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» ОСОБА_4 на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2011 року.

Апеляційний господарський суд відхилив довід ТОВ «Віват і К» про неможливість витребування майна відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки відчуження майна на виконання судового рішення не було тотожним його продажу в порядку, встановленому для виконання судових рішень, належних доказів придбання майна саме в такому порядку товариство не надало. Комісія враховує зазначений висновок суду, не ототожнюючи його з установленням недобросовісності особисто Романченка О.М.

Додатково рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2015 року у справі № 761/22891/14-ц визнано недійсним договір іпотеки від 20 травня 2011 року, укладений між ТОВ «Віват і К» та ОСОБА_4. Суд виходив, зокрема, з того, що на час укладення договору іпотеки товариство не було власником предмета іпотеки, оскільки право власності на відповідні нежитлові приміщення зареєстровано за ним лише 26 серпня 2011 року. Договір іпотеки є окремим правочином і не повинен ототожнюватися з договором купівлі-продажу від 11 травня 2011 року або правовідносинами, на які кандидат посилався як на підставу придбання майна. Однак наведене судове рішення характеризує подальше оформлення майнових прав товариством, співвласником якого був кандидат. Зазначена обставина оцінюється у взаємозв’язку з підтвердженою участю кандидата в діяльності товариства та наданими ним поясненнями.

Комісія бере до уваги доводи кандидата щодо значного обсягу інвестованих коштів, понесених інвесторами фінансових втрат та його переконання в необхідності захисту їхніх інтересів. Вказані обставини можуть пояснювати економічну мету створення товариства та мотиви подальшого судового захисту. Проте вони не дають вичерпної відповіді на питання щодо проявленої кандидатом обачності під час набуття спірного нерухомого майна та не спростовують установлених судами обставин щодо відсутності належних правових підстав для його вибуття з державної власності.

Комісія також враховує пояснення Романченка О.М. про відсутність, за його відомостями, кримінального провадження, повідомлень про підозру та обвинувального вироку у зв’язку із зазначеними обставинами. Водночас Комісія зазначає, що оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики не обумовлюється наявністю кримінального переслідування чи встановленням вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Стосовно доводів ГРД про затягування Романченком О.М. розгляду справи № 5011- 57/4901-2012 Комісія бере до уваги пояснення кандидата щодо мети заявлених ним процесуальних клопотань, а також строки розгляду справи судом першої інстанції. Комісія вважає пояснення кандидата в цій частині переконливими, оскільки саме по собі заявлення відповідних клопотань не свідчить про зловживання процесуальними правами, а наведені ГРД обставини не є достатніми для висновку про їх використання з метою затягування судового розгляду. Отже, Комісія не вбачає підстав для негативної оцінки поведінки кандидата в окресленій частині.

Ураховуючи викладене, Комісія зазначає, що самі собою родинні зв’язки, участь у господарському товаристві, здійснення адвокатського представництва та використання передбачених законом засобів судового захисту не свідчать про недоброчесність кандидата. Водночас зазначені обставини підлягають оцінці в їх сукупності та взаємозв’язку, з урахуванням характеру особистої участі Романченка О.М. у правовідносинах, пов’язаних із набуттям спірного нерухомого майна.

Комісія бере до уваги, що кандидат брав участь у створенні товариства, яке надалі набуло зазначене майно, раніше здійснював адвокатське представництво інтересів товариства-відчужувача, а до відповідних правовідносин були залучені особи з його родинного оточення. При цьому правові підстави володіння майном були предметом судових спорів, за результатами яких майно витребувано на користь держави.

Комісія враховує також професійний досвід Романченка О.М. як адвоката, який об’єктивно давав йому можливість оцінювати правові ризики, пов’язані з набуттям нерухомого майна. На відміну від пересічного учасника справи, кандидат на посаду судді має високий рівень юридичної підготовки, а тому від нього обґрунтовано очікується здатність правильно оцінювати законність попереднього відчуження майна та можливі правові ризики у правовідносинах, пов’язаних із набуттям спірного нерухомого майна.

На думку Комісії, звичайний розсудливий спостерігач може обґрунтовано поставити під сумнів чесність та добросовісність такої поведінки. Хоча кожна особа має право на звернення до суду та обрання способу судового захисту, реалізація цього права особою, яка претендує на здійснення правосуддя, повинна відповідати підвищеним стандартам чесності та професійної етики.

Суддя або кандидат на посаду судді не повинен використовувати юридичні механізми у спосіб, який може створити обґрунтоване враження про намагання досягти бажаного результату всупереч відомим йому фактичним обставинам або шляхом зайняття взаємовиключних правових позицій, оскільки такі дії не узгоджуються зі стандартом відкритості, добросовісності та послідовності, яких суспільство обґрунтовано очікує від кандидата на посаду судді.

З огляду на наведене така поведінка здатна викликати в розсудливого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата показнику «чесність», оскільки може негативно впливати на авторитет правосуддя та рівень суспільної довіри до судової влади.

Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XX чергового з’їзду суддів України 18 вересня 2024 року, визначає, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом.

З огляду на вказані обставини Комісія має обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності, неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону.

ГРД також надано Комісії інформацію стосовно кандидата, яка сама собою не стала підставою для Висновку, але має бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

1. ГРД звернула увагу на розбіжність між задекларованою кандидатом вартістю автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT» 2018 року випуску, та відомостями ЄДРТЗ, а також на переконливість пояснень кандидата щодо обставин його придбання. Зокрема, ГРД зазначила, що автомобіль придбано у рідного брата дружини кандидата, а відомостей про його комплектацію кандидат не надав.

Комісія вказує, що обставини, наведені в пункті 1 інформації ГРД щодо розбіжності у вартості автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» також відображені в результатах спеціальної перевірки, наданих Національним агентством. З огляду на спільний предмет зазначеної інформації Комісія надає їй оцінку в сукупності з іншими розбіжностями, виявленими за результатами спеціальної перевірки, та поясненнями кандидата щодо них.

Надаючи пояснення щодо інформації ГРД, Романченко О.М. додатково повідомив, що автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», 2018 року випуску, має кузов седан, дизельний двигун та комплектацію R-Line, і надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Кандидат підтвердив, що автомобіль придбано у брата його дружини ОСОБА_5 за 28 000 дол США. За його словами, погоджена ціна була зумовлена тим, що автомобіль був уживаним, а продавець терміново потребував коштів.

Під час співбесіди кандидат наполягав, що в декларації вказав фактично сплачену ним суму. Причини зазначення в договорі купівлі-продажу вартості автомобіля 1 107 000 грн пояснити не зміг, припустивши, що ця сума могла відповідати вартості його попереднього придбання з урахуванням додаткових опцій.

Також в процесі співбесіди на уточнювальне запитання члена Комісії щодо можливості звернення до компетентного органу для отримання документів про вартість автомобіля кандидат пояснив, що не був обізнаний із процедурою їх отримання. Водночас визнав допущений недолік та зазначив, що врахував його під час заповнення декларації за 2025 рік. За словами кандидата, надалі він більш відповідально ставиться до виконання обов’язку декларування, зберігає копії документів щодо укладених правочинів та відображає відповідні відомості в деклараціях на їх підставі.

Надаючи оцінку доводам ГРД, результатам спеціальної перевірки Національного агентства, письмовим та усним поясненням кандидата, а також матеріалам кандидатського досьє, Комісія зазначає таке.

Згідно з роз’ясненнями Національного агентства «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування. Вартістю транспортного засобу є ціна, визначена відповідним правовстановлювальним документом, що підтверджує купівлю-продаж та на підставі якого здійснювалось розмитнення транспортного засобу (у разі його здійснення).

Комісія зауважує, що положеннями антикорупційного законодавства чітко визначено вимоги щодо відповідного декларування, тому неправильне трактування вказаних норм свідчить про певний рівень неуважності кандидата.

Належне виконання обов’язку декларування передбачає не лише відображення відомостей, якими суб’єкт декларування фактично володіє, а й вжиття розумних заходів для з’ясування та перевірки інформації, що підлягає декларуванню.

Відповідно до статті 20 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.

Зазначений стандарт враховується Комісією при оцінюванні відповідності кандидата вимогам професійної етики та доброчесності, які висуваються до особи, що претендує на посаду судді.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія виходить із того, що належне виконання обов’язку щодо декларування не обмежується відображенням лише тієї інформації, якою суб’єкт декларування фактично володіє на момент заповнення декларації, а передбачає вжиття розумних і достатніх заходів для з’ясування відомостей, що підлягають декларуванню.

Комісія бере до уваги пояснення Романченка О.М. про зазначення в декларації фактично сплачених, за його словами, коштів за автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT» та «SKODA KAROQ», а також повідомленої батьком суми витрат на придбання автомобіля «RENAULT SANDERO». Водночас ці пояснення не усувають розбіжностей між задекларованою вартістю транспортних засобів та відомостями ЄДРТЗ і не підтверджують вжиття кандидатом достатніх заходів для перевірки відповідної інформації. Відсутність збережених копій договорів та необізнаність членів сім’ї щодо зазначених у них сум самі по собі не свідчать про об’єктивну неможливість з’ясувати документально визначену вартість майна. 

Комісія критично оцінює посилання кандидата на необізнаність із процедурою отримання документів. З огляду на його тривалий досвід професійної діяльності у сфері права та участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду від нього обґрунтовано очікується належна ретельність у виконанні обов’язку декларування.

Наведені кандидатом відомості про ринкову вартість аналогічних автомобілів, комплектацію «VOLKSWAGEN PASSAT» та мотиви його продажу братом дружини можуть пояснювати погоджений сторонами розмір оплати. Однак вони не підтверджують причини розбіжності між задекларованою вартістю конкретного транспортного засобу та відомостями ЄДРТЗ. Висловлене кандидатом припущення щодо помилкового внесення інформації до реєстру також не підтверджено результатами її перевірки.

Пояснення щодо статусу дружини як суб’єкта декларування не змінюють змісту власного обов’язку кандидата відобразити належні відомості про майно членів сім’ї у поданій ним декларації.

Комісія враховує пояснення кандидата про те, що наразі він більш відповідально ставиться до заповнення декларацій. Водночас зміна такого підходу не спростовує встановлених обставин щодо недостатньої перевірки відомостей у декларації за 2024 рік.

Таким чином, Комісія у складі колегії вважає, що дії кандидата не були спрямовані на приховування реальної вартості набуття автомобілів, натомість вони свідчать про неправильне розуміння і застосування правил декларування вартості об’єкта декларування.

Обов’язок щодо подання повних і достовірних відомостей у декларації покладається безпосередньо на суб’єкта декларування. Незазначення кандидатом у деклараціях за декілька звітних періодів відомостей про об’єкт нерухомості, яким він фактично користувався, свідчить про недостатньо уважне ставлення до виконання встановлених законом вимог фінансового контролю.

Кодекс суддівської етики визначає, що суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді.

Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Ураховуючи викладені обставини, на думку Комісії, Романченко О.М. продемонстрував недостатню сумлінність, оскільки не вжив розумних і достатніх заходів для перевірки відомостей щодо вартості майна членів сім’ї. Зазначені обставини самі по собі не є достатніми для визнання кандидата таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, однак у своїй сукупності ці порушення свідчать про недбале ставлення до обов’язку декларування, недобросовісне виконання передбачених антикорупційним законодавством України обов’язків та негативно впливають на оцінку за показником «сумлінність»

2. ГРД також зазначила, що у декларації за 2016 рік кандидат відобразив заощадження в розмірі 50 000 дол США, а за 2017 рік — 65 000 дол США. Водночас у 2016 році він не декларував доходів, а у 2017 році зазначив дохід від продажу цінних паперів у сумі 500 грн та грошовий подарунок від матері в сумі 262 000 грн. На думку ГРД, зазначені доходи не пояснювали збільшення заощаджень на 15 000 дол США.

У відповідь на звернення ГРД кандидат пояснив, що заощадження зросли за рахунок повернення йому боргу в розмірі 12 000 дол США та частини коштів, подарованих матір’ю, і надав фотокопію розписки. Визнав, що у 2017–2018 роках не декларував зобов’язань інших осіб перед ним, посилаючись на подання декларацій уперше та відсутність, за його твердженням, відповідних роз’яснень Національного агентства.

На думку ГРД, така аргументація  не переконлива з огляду на значний досвід кандидата у сфері права, повторне невідображення відповідних відомостей викликає обґрунтований сумнів щодо належного виконання обов’язку подання повних і достовірних відомостей. Вказані обставини не стали підставою для висновку ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, однак, на її переконання, мають бути враховані Комісією під час оцінювання.

Стосовно зазначених обставин Романченко О.М. пояснив, що збільшення його заощаджень відбулося за рахунок повернення боргу в розмірі 12 000 дол США та частини коштів із подарованих матір’ю 10 000 дол США. На підтвердження повернення боргу кандидат надав фотокопію розписки.

Кандидат також зазначив, що у 2017–2018 роках помилково не відображав у деклараціях зобов’язань інших осіб перед ним. Це пояснив тим, що декларації подавав уперше, а відповідних роз’яснень НАЗК із цього питання на той час, за його твердженням, не існувало.

Стосовно джерел формування заощаджень матері кандидат повідомив, що ними були її заробітна плата, пенсія, періодичні грошові подарунки від її батьків, а також кошти від продажу належної родині трикімнатної квартири в місті Біла Церква 21 вересня 2019 року. До пояснень додав копію договору купівлі-продажу квартири.

Під час співбесіди Романченко О.М. пояснив, що збільшення заощаджень на 15 000 дол США у 2017 році відбулося за рахунок подарунка матері в розмірі 10 000 дол США та повернення йому боргу.

Водночас під час співбесіди 21 липня 2026 року, стосовно часу виникнення зобов’язань перед ним кандидат спочатку назвав 2017 рік, а після уточнювальних запитань повідомив, що вони виникли у 2015 році, пославшись на надану розписку від 13 листопада 2015 року. Також пояснив, що в деклараціях за 2016 – 2017 роки відомостей про наявність боргових зобов’язань не задекларував, оскільки на той час уперше подавав декларації, а відповідні роз’яснення Національного агентства щодо декларування таких зобов’язань, за його твердженням, були відсутні.

Стосовно подарунка матері кандидат повідомив, що звернувся до батьків із проханням надати йому кошти в рахунок очікуваної частини коштів від майбутнього продажу трикімнатної квартири. За його словами, квартира була надана родині з чотирьох осіб, проте перебувала у приватній власності батька. Оскільки її продаж тривалий час не відбувався, батьки у 2017 році передали кандидату 10 000 дол  США із власних заощаджень. Квартиру надалі продано у 2019 році.

На уточнювальні запитання щодо правової природи переданих йому коштів кандидат наполягав, що вони були подарунком, обов’язку їх повернення він не мав і коштів батькам не повертав. Зазначив, що посилання на майбутній продаж квартири відображало зміст сімейної домовленості, за якою батьки погодилися надати йому кошти до її відчуження.

Також кандидат пояснив, що джерелами формування заощаджень батьків були доходи від їхньої трудової діяльності та грошові подарунки від бабусі. Пояснив, що бабуся отримувала кошти від продажу нерухомого майна, а також послався на пенсійні виплати бабусі та дідуся.

З метою додаткового з’ясування джерел формування заощаджень сім’ї кандидата, розміру поточних витрат, співвідношення отриманих доходів і понесених витрат Комісія після оголошення перерви в засіданні надсилала кандидату додатковий запит.

Романченко О.М. надав додаткові письмові пояснення та документи, зокрема надав детальний розрахунок формування та використання сімейних заощаджень.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до пункту 22 «Відповідність рівня життя задекларованим доходам» Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел.

Комісія нагадує, що мета інституту декларування майна, доходів, витрат та фінансових зобов’язань полягає у створенні ефективного інструменту запобігання корупції та забезпеченні публічного контролю за «майновим» аспектом життя осіб, які отримують заробітну плату із державного бюджету, або ж осіб, які претендують обійняти відповідну посаду.

Комісія бере до уваги, що на підтвердження джерел формування заощаджень Романченко О.М. надав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2008–2011 роки, якими підтверджується отримання ним доходів від підприємницької діяльності у сфері права, а також письмові пояснення щодо використання таких коштів у наступні роки.

Стосовно збільшення заощаджень у 2017 році Комісія враховує пояснення кандидата про отримання грошового подарунка від матері та повернення раніше наданої позики.

Водночас Комісія звертає увагу, що під час співбесіди Романченко О.М. не був послідовним у поясненнях щодо часу виникнення фінансових зобов’язань іншої особи перед ним. Зокрема, кандидат спочатку назвав 2017 рік, згодом — 2018 рік, а після уточнювальних запитань повідомив, що відповідні зобов’язання виникли у 2015 році, пославшись на розписку від 13 листопада 2015 року, фотокопію якої було надано Комісії.

При цьому кандидат визнав, що відомості про наявність зазначених фінансових зобов’язань перед ним не були відображені в декларації за 2016 рік, пояснивши це допущеною помилкою, відсутністю досвіду заповнення декларацій та, за його твердженням, відповідних роз’яснень Національного агентства.

Комісія враховує визнання кандидатом зазначеного недоліку декларування та надані ним пояснення. Водночас непослідовність окремих відповідей щодо часу виникнення боргових зобов’язань сама собою не спростовує наявності відповідної розписки та пояснень кандидата щодо повернення позики. Разом із тим невідображення відомостей про такі зобов’язання підлягає врахуванню під час оцінювання належності виконання кандидатом обов’язку декларування і вливає на оцінку показника «сумлінність».

Комісія також бере до уваги надані Романченком О.М. на додатковий запит письмові пояснення, документи та розрахунок формування і використання сімейних заощаджень, а також наявні в її розпорядженні відомості Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і декларації кандидата за відповідні звітні періоди.

Комісія, проаналізувавши пояснення кандидата, а також наявні в її розпорядженні відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, суми річного доходу, задекларованих Романченком О.М. доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, а також суми річного доходу, задекларовані в деклараціях за  2017–2025 роки, дійшла висновку, що наведені ГРД обставини в цій частині не дають підстав для висновку про істотну невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Під час оцінювання Романченка О.М. за критеріями професійної етики та доброчесності Комісією також обговорено обставини, викладені в повідомленні ТОВ «РЕТТО, ЛТД» від 10 червня 2026 року, щодо професійної діяльності кандидата як адвоката.

Зокрема, у повідомленні заявник висловив сумніви щодо дотримання кандидатом вимог професійної етики у зв’язку з можливим конфліктом інтересів, зумовленим представництвом Романченком О.М. інтересів арбітражного керуючого ОСОБА_6 та його дружини, а також інтересів кредиторів у справі № 922/1675/24 про банкрутство ТОВ «РЕТТО, ЛТД». Крім того, заявник порушив питання щодо належного виконання кандидатом професійних обов’язків перед довірителями, обставин його участі у пресконференції 28 квітня 2026 року та можливої причетності до поширення в соціальних мережах матеріалів, спрямованих на здійснення впливу на суд.

У письмових поясненнях Романченко О.М. не погодився з доводами заявника та зазначив, що надання ним правничої допомоги ОСОБА_6 у справі № 591/3822/23 завершилося 11 березня 2025 року, а його дружині у справі № 638/18803/21 — 19 березня 2025 року, при цьому відповідний договір діяв до 31 березня 2025 року. Водночас ОСОБА_6 призначено розпорядником майна ТОВ «РЕТТО, ЛТД» ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 травня 2025 року, тобто після припинення надання кандидатом правничої допомоги зазначеним особам.

Стосовно представництва інтересів кредиторів кандидат пояснив, що їхня участь у зборах та поінформованість про перебіг справи підтверджуються відповідними протоколами й письмовими повідомленнями. Щодо участі у пресконференції Романченко О.М. пояснив, що висловлював власні оціночні судження стосовно обставин справи про банкрутство, а причетність до поширення відповідного відеозвернення в соціальній мережі заперечив.

Під час співбесіди кандидат підтримав надані письмові пояснення та додатково повідомив, що представляє інтереси 22 кредиторів, яких систематично інформує про перебіг справи.

Також кандидат пояснив, що заздалегідь не знав про призначення ОСОБА_6 розпорядником майна боржника, а припинення представництва його інтересів та інтересів його дружини було пов’язане із завершенням відповідних судових проваджень та процесуальних дій.

Комісія, дослідивши матеріали повідомлення ТОВ «РЕТТО, ЛТД», письмові пояснення кандидата та надані ним на їх підтвердження документи, проаналізувавши відповідні відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, а також урахувавши відповіді Романченка О.М. під час співбесіди, зазначає, що доводи заявника не знайшли достатнього підтвердження в досліджених матеріалах.

Зокрема, відомості щодо періодів надання кандидатом правничої допомоги ОСОБА_6 та його дружині узгоджуються з датою призначення ОСОБА_6 розпорядником майна боржника та не підтверджують доводів заявника про одночасне здійснення відповідного представництва. Комісія бере до уваги надані кандидатом документи щодо участі кредиторів у зборах та їх поінформованості про перебіг справи про банкрутство.

Отже, оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, Комісія вважає пояснення Романченка О.М. переконливими та не вбачає достатніх підстав для обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності в окресленій частині.

Крім того, Комісія звернула увагу на обставини, пов’язані зі здійсненням Романченком О.М. адвокатської діяльності та отриманням доходів від такої діяльності.

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків інформація про отримання Романченком О.М. доходів від здійснення незалежної професійної діяльності за 2013–2018 роки відсутня. Водночас аналіз відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить про систематичну участь Романченка О.М. у судових провадженнях як адвоката протягом зазначеного періоду, чого кандидат під час співбесіди не заперечував.

Стосовно зазначених обставин кандидат пояснив, що правничу допомогу у відповідних справах переважно надавав на безоплатній основі, зокрема родичам і знайомим. Щодо іншої частини справ повідомив, що співпрацював із колегою, який залучав клієнтів та отримував від них оплату. За словами кандидата, належна йому частка винагороди обліковувалася, однак фактично не виплачувалася, унаслідок чого перед ним виникли грошові зобов’язання.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата щодо надання правничої допомоги на безоплатній основі. Сам факт участі адвоката в судових провадженнях не доводить отримання ним винагороди. Водночас переконливість цих пояснень підлягає оцінці з урахуванням тривалості відповідного періоду, кількості справ у яких кандидат здійснював представництво та наведеного самим кандидатом порядку взаємодії з особою, яка отримувала оплату від клієнтів.

Поряд з викладеним Комісія враховує відомості про представництво Романченком О.М. інтересів у справах № 635/10662/14-ц та № 635/3001/15-ц, обставини яких кандидат навів як приклади відповідності показнику «рішучість та відповідальність» критерію особистої компетентності. Наведені кандидатом численні процесуальні дії та тривалий захист інтересів клієнтів узгоджуються з відомостями про активне здійснення ним адвокатської діяльності в період, за який інформація про відповідні доходи відсутня.

Комісія зауважує, що враховує виключно інформацію про судові справи, у яких ухвалювались рішення зі згадкою про Романченка О.М. як адвоката. Однак оминає увагою і не досліджує всю юридичну практику кандидата, яка, ймовірно, мала місце.

За таких обставин пояснення кандидата щодо незначного розміру або відсутності доходів від адвокатської діяльності протягом тривалого періоду не повною мірою узгоджуються з відомостями про систематичне здійснення ним представництва інтересів клієнтів у судових провадженнях та його поясненнями щодо обліку належної йому винагороди.

Посилання на безоплатне надання допомоги в окремих справах не пояснює умов здійснення всієї цієї діяльності. Водночас пояснення про облік належної кандидату частки винагороди свідчить, що принаймні частина представництва, за його ж твердженням, передбачала оплату. Наведені пояснення не усувають питань щодо прозорості фінансових відносин, у межах яких кандидат упродовж тривалого часу здійснював адвокатську діяльність.

Як зазначалось вище, відповідно до Єдиних показників показником «чесність» передбачено, зокрема, надання правдивих усних та письмових відомостей під час участі в юридичних процедурах.

Комісія вважає, що встановлені обставини не дають достатніх підстав для висновку про свідоме приховування кандидатом доходів від адвокатської діяльності. Водночас оцінка наведених фактів і обставин у їх сукупності дає Комісії підстави для висновку, що з погляду звичайної розсудливої людини може виникати обґрунтований сумнів щодо повноти та достовірності наданої кандидатом інформації про доходи від такої діяльності за 2013– 2018 роки. З огляду на викладене Комісія враховує встановлені обставини під час оцінювання кандидата за показником «чесність» критерію доброчесності та професійної етики.

Під час дослідження досьє Комісією також встановлено, що кандидатом допущено інші порушення правил декларування, які полягають у такому.

Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за 2016 рік Романченко О.М. 01 вересня 2016 року отримав дохід у розмірі 4 000 грн за ознакою доходу «102» – виплати відповідно до умов цивільно-правового договору.

Водночас у декларації за 2016 рік зазначений дохід кандидатом не задекларовано.

Під час співбесіди Романченко О.М. пояснив, що йому невідомі обставини нарахування зазначеного доходу, припустивши, що відповідні відомості могли бути внесені помилково.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання декларації за 2016 рік) у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Комісією встановлено, що кандидат не дотримався вказаних вимог антикорупційного законодавства повною мірою.

Водночас Комісія критично сприймає пояснення кандидата щодо незазначення в декларації за 2016 рік відомостей про отриманий дохід, оскільки кандидат повинен докладати всіх можливих зусиль для належної обізнаності щодо його майнового стану та неухильно дотримуватися правил декларування. Посилання кандидата на можливу помилковість відомостей, які містяться в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, не спростовує їх достовірності.

Отже, проявивши ініціативу та доклавши більше зусиль, Романченко О.М. мав можливість отримати достовірну інформацію про всі види доходів, отриманих ним (зокрема за 2016 рік).

З огляду на викладене Комісія вважає, що виявлені розбіжності свідчать про несумлінний підхід та ймовірну неповну обізнаність із вимогами декларування на момент подання декларації, наведені обставини в сукупності з іншими встановленими недоліками декларування мають значення для оцінювання відповідності кандидата показнику «сумлінність».

Романченко О.М., будучи членом Національної асоціації адвокатів України, не вказав відповідні відомості в декларації за 2016–2017 роки.

  Стосовно цих обставин кандидат під час співбесіди пояснив, що дійсно ним  була допущена помилка з власної неуважності. Надалі в деклараціях за наступні роки таку помилку було усунено, а відомості про його членство  в Національній асоціації адвокатів України відображено в повному обсязі відповідно до вимог законодавства.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України Романченко О.М. 10 вересня 2008 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1584, видане Харківською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Частиною шостою статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що з моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Ураховуючи наведене, Комісія дійшла висновку, що Романченко О.М. не повною мірою дотримався вимог законодавства щодо декларування відомостей про членство в самоврядному професійному об’єднанні.

Комісія підкреслює, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від кандидата на посаду судді неухильного дотримання закону та відповідального ставлення до виконання обов’язків суб’єкта декларування (частина сьома статті 54, пункт 6 частини сьомої статті 56 Закону.

Хоча Комісія не встановила обставин, які б свідчили про умисне приховування кандидатом відповідних відомостей, допущене порушення свідчить про недостатньо уважне ставлення Романченка О.М. до виконання вимог антикорупційного законодавства, що підлягає врахуванню Комісією під час оцінювання його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності за показником «сумлінність».

Комісія також звернула увагу, що в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2018 рік щодо земельної ділянки площею 830 м.кв., дата набуття права на яку — 09 січня 2009 року, помилково зазначено сина ОСОБА_7 замість дружини кандидата як особу, якій належить відповідне право на цей об’єкт.

Про цю помилку кандидат самостійно повідомив у письмових поясненнях. Відповідні обставини також обговорено під час співбесіди.

Комісія бере до уваги характер виявленої помилки, наданих кандидатом пояснень, які підтверджують відсутність умислу та свідчать про готовність надалі дотримуватися вимог декларування. Однак допущена неточність свідчить про недостатню ретельність при заповненні декларації та перевірці внесених до неї відомостей і враховується в сукупності з іншими встановленими недоліками декларування.

Комісія також бере до уваги, що Романченко О.М. самостійно повідомив про допущені ним недоліки під час декларування права користування транспортними засобами.

Зокрема, кандидат зазначив, що в декларації за 2018 рік не відобразив відомостей про користування його дружиною ОСОБА_1 автомобілем SKODA KAROQ 2018 року випуску, у деклараціях за 2017–2018 роки — про користування ним автомобілем VOLKSWAGEN 2009 року випуску, а в деклараціях за 2022–2024 роки — про користування ним автомобілем SKODA KAROQ 2018 року випуску.

Також кандидат зазначив, що під час заповнення декларацій за 2017–2018 роки помилково вказав реєстраційні номери окремих транспортних засобів замість ідентифікаційних номерів (VIN-кодів), а в декларації за 2018 рік переплутав відомості про вартість автомобілів KIA та VOLKSWAGEN.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, Комісія виходить із такого.

Комісія бере до уваги, що про допущені недоліки декларування кандидат повідомив самостійно. Водночас Комісія зауважує, що такі неточності не обмежувалися окремим випадком помилкового зазначення відомостей, а допускалися протягом декількох звітних періодів, зокрема стосувалися невідображення інформації про право користування транспортними засобами.

На переконання Комісії, зазначені обставини свідчать про недостатню ретельність кандидата під час заповнення декларацій та перевірки внесених до них відомостей, що враховується в сукупності з іншими встановленими недоліками декларування під час оцінювання його відповідності показнику «Сумлінність».

Отже, на переконання Комісії, Романченко О.М. під час виконання обов’язку щодо декларування не виявив належної ретельності та уважності при з’ясуванні відомостей, що мали значення для визначення обсягу інформації, яка підлягала відображенню у деклараціях.

Комісія не знайшла підстав вважати такі дії кандидата умисними, невжиття ним належних заходів для з’ясування обставин, які мають значення для повноти та достовірності декларування, а також для усунення обґрунтованих сумнівів щодо відповідних відомостей, не відповідає вимогам сумлінного ставлення до виконання обов’язків, які ставляться до судді.

Комісія також звернула увагу, що в деклараціях за 2016–2025 роки Романченко О.М. не зазначав жодного об’єкта нерухомості, який перебував у його користуванні, однак вказані ним адреси зареєстрованого та фактичного місця проживання збігаються з адресою житлового будинку, задекларованого на праві власності його дружини.

Під час співбесіди Романченко О.М. визнав, що невідображення в деклараціях відомостей про своє право користування об’єктами нерухомості було допущеною ним помилкою.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, Комісія виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

У пункті 79 Роз’яснень Національного агентства вказано, що за загальним правилом необхідно зазначати відомості про об’єкт нерухомості, який є фактичним місцем проживання. У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно зазначити відомості про об’єкт нерухомості, який використовувався суб’єктом декларування та членами його сім’ї для проживання на кінець звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або не менше половини днів звітного періоду, незалежно від того, чи зазначалися відомості про цей об’єкт у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації.

Таким чином, положення антикорупційного законодавства, які були чинні на той час, чітко визначали порядок декларування об’єктів нерухомості, що перебували в користуванні суб’єкта декларування.

Комісією встановлено, що кандидат не дотримався вказаних вимог повною мірою.

Комісія бере до уваги визнання кандидатом допущеної помилки. Водночас послідовне невідображення відповідних відомостей у всіх деклараціях за зазначений період свідчить про тривале застосування помилкового підходу до декларування. Під час кожного наступного подання декларації кандидат мав можливість перевірити відповідність такого підходу вимогам законодавства, ознайомитися з роз’ясненнями Національного агентства та забезпечити належне відображення свого права користування житлом. Повторюваність цього недоліку свідчить про недостатню ретельність при виконанні обов’язку декларування та негативно впливає на оцінку показника «сумлінність».

Оцінюючи поведінку кандидата та кваліфікуючи викладене вище порушення, Комісія застосовує принцип істотності та доходить висновку, що виявлена помилка свідчить про несумлінність при заповненні декларацій, оскільки декларуванню підлягає як право власності, так і право користування.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухваленої у справі № 9901/355/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критерію доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Оцінюючи наведені обставини в їхній сукупності, Комісія виходить із того, що саме сукупний ефект встановлених фактів, а не кожен із них окремо, формує обґрунтований сумнів у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Де-факто наведена кількість та зміст вказаних обставин мають акумулятивний ефект для відповідних висновків.

З огляду на вказані обставини Комісія вважає, що наявні обґрунтовані сумніви у відповідності Романченка О.М. критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».

Пунктами 2.13.2, 2.13.4 розділу 2 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за показниками «чесність» та «сумлінність».

Відповідно до пункту 5.10 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Сукупність встановлених фактичних даних дає Комісії підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показникам «чесність» та «сумлінність», що своєю чергою є достатнім для того, щоб вважати його таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи встановлені обставини та висновки про невідповідність Романченка О.М. критеріями кваліфікаційного оцінювання, кандидат підлягає оцінці у 0 балів за критеріями доброчесності та професійної етики, що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, та припинення кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,3	323,3
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	117
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	120
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	15,25	34,75
	Безперервний розвиток	19,5
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	40
	Ефективна взаємодія	10
	Стійкість мотивації	9,75
	Емоційна стійкість	10,25
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	398,05

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Романченко О.М. у сукупності набрав 398,05 бала

Таким чином, кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями особистої компетентності, професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Врахувати інформацію отриману під час проведення спеціальної перевірки стосовно кандидата на посаду судді Романченка Олексія Михайловича, під час встановлення відповідності критеріям професійної етики та доброчесності в ході проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Романченко Олексій Михайлович набрав 398,05 бала.

Визнати Романченка Олексія Михайловича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                         Олексій ОМЕЛЬЯН

Члени Комісії:                                                                                      Ярослав ДУХ 

                                                                                                                Ігор КУШНІР 

                                                                                                                Володимир ЛУГАНСЬКИЙ