Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Панченко Галини Вікторівни у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач), Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Галини ПАНЧЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Панченко Галини Вікторівни у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
3. Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. 
4. Статтею 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. 
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді. 
6. Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі загальної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.
7. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах. 
8. Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
9. Панченко Г.В. у визначений строк звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
10. Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Панченко Г.В.

ІІ. Основні відомості про кандидата. 

11. Панченко Г.В., дата народження – _____________ року, громадянка України.
12. У 2007 році закінчила Луганський державний університет внутрішніх справ і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (спеціаліст).
13. У 2008 році закінчила Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка й отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (спеціаліст).
14. У 2010 році закінчила Одеську національну юридичну академію й отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію магістра права.
15. Має стаж роботи на посаді судді понад п’ять років.

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

16. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
17. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
18. Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
19. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду.
20. Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей.
21. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, а також загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
22. Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
23. Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
24. З огляду на зазначене Панченко Г.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

25. Відповідно до підпункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
26. Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 356,7 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Панченко Г.В. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності. 

ІV. Проведення спеціальної перевірки. 

27. Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Панченко Г.В.
28. Запити про надання відомостей стосовно Панченко Г.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
29. Комісією установлено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність Панченко Г.В. вимогам до кандидата на посаду судді, та визначено, що результати спеціальної перевірки мають бути враховані при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).     

V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання. 

30. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Панченко Г.В.
31. Згідно з рішенням Комісії від 28 квітня 2025 № 92/зп-25 другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Житомирського апеляційного суду проводить постійна колегія № 3 Комісії.
32. До Комісії надійшла заява Панченко Г.В. про намір претендувати на посаду судді Житомирського апеляційного суду.
33. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Панченко Г.В. визначено члена Комісії Пасічника А.В.
34. Комісія звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було звернуто на пункт 5.6 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання: особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). 
35. До Комісії 06 червня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Панченко Г.В. У своїх поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість». 
36. До Комісії 11 серпня 2025 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання Комісії інформації щодо Панченко Г.В. разом з її письмовими поясненнями. У цих документах зазначено таке.
37. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні винесені суддею Панченко Г.В. постанови про закриття справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), через закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП:
38. ГРД враховує, що частина справ надійшла у провадження судді після спливу встановлених законодавством строків або майже перед їх спливом, а також той факт, що частина справ знищена у зв’язку із закінченням строків їх зберігання, тому суддя позбавлена об’єктивної можливості надати більш ґрунтовні пояснення.
39. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що причинами несвоєчасного розгляду інших справ були: відсутність доказів належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату судового засідання, процесуальна поведінка особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хвороби.
40. Батьки кандидата, які є пенсіонерами, проживають на тимчасово окупованій території та кілька разів на рік відвідують підконтрольні Україні території.
41. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що це обумовлено необхідністю догляду за родичкою похилого віку та майном батьків, наявним на окупованих територіях.
42. У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019–2023 роки кандидат вказує право безоплатного користування житловим будинком, що знаходиться у місті Чистякове (Торез) Донецької області і належить її родичам.
43. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що задекларувала цей будинок як зареєстроване місце проживання, керуючись пунктом 56 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 27 лютого 2020 року № 1.
44. ГРД враховує ці пояснення судді, а також той факт, що суддя після реєстрації місця проживання не виїжджала за межі України, і бере до уваги положення пункту 78 Роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 грудня 2020 року № 11, відповідно до якого саме по собі декларування (реєстрація) місця проживання не є підставою для набуття права володіння, користування чи розпорядження нерухомим майном.
45. Згідно з деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидат з 2019 року має рахунок, відкритий в АТ «Сбербанк».
46. У письмових поясненнях кандидат зазначила: «У 2019 році біля Богунського районного суду міста Житомира відкрилося відділення АТ «Сбербанк». Банк був зареєстрований в Україні, мав відповідну ліцензію, мав вигідний курс обміну валюти. А оскільки я заощаджувала кошти для придбання квартири в доларах США, то зверталася до цього відділення банку декілька (близько 4-6 разів) з метою обміну гривень на долари. Інших операцій в цьому банку мною не здійснювалось. Умови обміну валюти для клієнтів банку були вигідніші, ніж для інших осіб, тому був відкритий рахунок в цьому банку».
47. Кандидату було забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.
48. Співбесіду з Панченко Г.В. розпочато 31 липня 2025 року та після перерви завершено 12 серпня 2025 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
49. Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності. 

50. Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання вбачається, що особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
51. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
52. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття, замість того щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

53. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
54. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
55. Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.
56. Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання об’єднані принципом особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
57. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.
58. Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
59. Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
60. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
61. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
62. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
63. Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

64. Надана кандидатом інформація у письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала її належний рівень відповідальності та безперервного розвитку.
65. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39,333 бала із 50 можливих, що вище за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності. 

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

66. Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
67. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
68. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
69. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
70. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
71. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

72. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
73. Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
74. Так само як і в процесі оцінювання особистої компетентності, при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.
75. Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
76. Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
77. Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Ця здатність свідчить про відкритість, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді. 
78. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
79. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
80. Надана кандидатом інформація, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

81. Отже, Комісія вважає, що кандидат під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
82. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39,333 бала із 50 можливих, що вище за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності. 

V-ІV. Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

83. Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
84. Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
85. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. 
86. І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.
87. Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
88. Незалежність.
89. Чесність.
90. Неупередженість.
91. Сумлінність.
92. Непідкупність.
93. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
94. Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

95. Наповнюють змістом ці показники затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).
96. Відповідно до пункту 15 Єдиних показників незалежність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) виконувати свої повноваження (обов’язки) та ухвалювати рішення самостійно, без будь-якого незаконного впливу, спонукання, тиску, погрози або втручання, прямого чи опосередкованого, від будь-кого та з будь-яких причин, а також протидіяти незаконному втручанню.
97. Згідно з пунктом 16 Єдиних показників неупередженість – здатність судді (кандидата на посаду судді) ухвалювати рішення незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки та не допускати поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у його безсторонності.
98. Відповідно до пункту 17 Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
99. Згідно з пунктом 18 Єдиних показників чесність – це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
100. Відповідно до пункту 19 Єдиних показників сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
101. Згідно з пунктом 20 Єдиних показників непідкупність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) протистояти спробам вплинути на ухвалення ним рішення шляхом надання або пропозиції надання неправомірної вигоди чи інших переваг для нього або його близьких осіб.
102. Відповідно до пункту 21 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.
103. Згідно з пунктом 22 Єдиних показників рівень життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел.
104. Відповідно до пункту 21 Єдиних показників спосіб життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає статусу займаної посади, якщо його поведінка, на думку звичайної розсудливої людини, не викликає сумніву щодо відповідності рівня життя законним доходам, є гідною, підтримує авторитет статусу та відповідає вимогам, яких необхідно дотримуватися з огляду на статус судді (кандидата на посаду судді).
105. Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику. 
106. У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо. 
107. Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.
108. У разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

109. До Комісії 11 серпня 2025 року надійшло рішення ГРД про надання Комісії інформації щодо Панченко Г.В. разом з її письмовими поясненнями. У документах зазначено таке.
110. Так, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні винесені суддею постанови про закриття справ щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у зв’язку із закінченням строків розгляду справи, передбачених статтею 38 цього кодексу.
111. Кандидат неодноразово закривала провадження стосовно водіїв, які керували транспортом у стані сп’яніння, що призвело до уникнення ними відповідальності за тяжкі правопорушення у справах №№ 295/4814/15-п, 295/5617/15-п, 295/6929/15-п, 295/14723/15-п, 295/11127/15-п, 295/13418/15-п, 295/16746/15-п, 295/5130/16-п, 295/6680/16-п, 295/8235/16-п, 295/13278/16-п, 295/11884/16-п, 295/6680/16-п, 295/11780/16-п, 295/12741/16-п, 295/10558/16-п, 295/16160/16-п, 295/1141/20, 295/2172/20, 295/3992/20, 295/4209/20, 295/8379/20, 295/8939/20, 295/9611/20, 295/11159/20, 295/11151/20, 295/12700/20.
112. У 2015 році суддя розглянула 80 справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. З них 7 закрито з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.
113. У 2016 році суддя розглянула 137 справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. З них 10 закрито з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.
114. У 2016 році суддя розглянула 187 справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. З них 10 закрито з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.
115. Комісія враховує, що справи №№ 295/4814/15-п, 295/14723/15-п, 295/5130/16-п, 295/13278/16-п, 296/10558/16-п, 295/8379/20, 295/9611/20 надійшли в провадження судді після спливу встановлених законодавством строків або майже перед їх спливом.
116. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що причинами несвоєчасного розгляду частини справ були: відсутність доказів належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату судового засідання, процесуальна поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хвороби.
117. Як наголошує в рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки. У рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
118. На думку поінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.
119. Кандидат пояснила закриття проваджень у деяких справах тим, що вони надходили до суду вже після спливу терміну – місяць або навіть більше з моменту вчинення правопорушення, що суттєво зменшувало строки, в які можливо накласти адміністративне стягнення. Відкладення судового розгляду завжди було обумовлено поважними причинами.
120. Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
121. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
122. Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
123. Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
124. За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором – забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, що повинні бути висунуті на її захист.
125. Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).
126. Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
127. Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши у такий спосіб ефективне відправлення судочинства.
128. Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак  всі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
129. Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
130. Комісією проаналізовано підстави закриття провадження в зазначених вище справах і встановлено, що більшість справ надходила до суду у строки, достатні для їх розгляду по суті. Водночас розгляд справ неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою сторони в судове засідання або провадження у справах відразу закривалось у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
131. Так, зокрема, справа № 295/11151/20 перебувала в провадженні судді два місяці і 22 дні. Розгляд справи відкладався шість разів з таких підстав: клопотання про ознайомлення зі справою, лікарняний судді, виклик свідків, їх неявки, укладенням угоди із захисником і його ознайомлення зі справою, хвороба особи, що притягається до відповідальності.
132. Справа № 295/11159/19 перебувала у провадженні судді два місяці і 22 дні. Судове засідання тричі відкладалось у зв’язку із відсутністю доказів належного повідомлення особи, а також у зв’язку із клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи, витребуванням доказів, хворобою особи, що притягається до відповідальності.
133. Справа № 219/3960/19 перебувала у провадженні судді три місяці та 19 днів. Судове засідання відкладалось тричі у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному, двічі у зв’язку із хворобою особи, клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
134. Справа № 295/2172/20 перебувала у провадженні судді два місяці і 25 днів. Розгляд справи відкладався у зв’язку із відсутністю доказів належного повідомлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, клопотаннями захисника про ознайомлення з матеріалами справи, викликом свідків та їх неявкою.
135. Справа № 295/1141/20 перебувала у провадженні судді два місяці і 25 днів. Розгляд справи п’ять разів відкладався у зв’язку з тривалою хворобою особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
136. Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності.
137. За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».
138. Водночас Комісією встановлено істотні обставини, які можуть свідчити про невідповідність Панченко Г.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
139. Відповідно до відомостей, наданих Національним антикорупційним бюро України, що містяться у суддівському досьє, Панченко Г.В. відвідувала тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим у 2014 році.
140. Так, кандидат перетинала адміністративний кордон тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим у такі дати:

141. Під час засідання кандидат пояснила, що відвідувала тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим у приватних цілях.
142. Так, у липні 2014 року кандидат їздила у відпустку до Автономної Республіки Крим з метою відпочинку. В інших випадках відвідувала друзів та забирала особисті речі, які залишила у них.
143. Водночас кандидат зазначила, що не мала постійного місця проживання на території України, крім житла на території тимчасово окупованого міста Чистякове (колишня назва – Торез) у Донецькій області. Цим кандидат пояснила необхідність проживання у своїх друзів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим
144. На уточнювальні запитання членів Комісії щодо мети зазначених поїздок після початку агресії російської федерації проти України кандидат повідомила: «Треба було пересидіти цей період десь…».
145. Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», у якому рф було визнано державою-агресором.
146. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». У вказаній заяві Верховна Рада України констатувала:
     1. Із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1, схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі – Заява). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
     2. У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п’ятий пункту 1 Заяви).
     3. Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
     4. Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – невід’ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). Російська федерація своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії російської федерації стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п’ятий пункту 3 Заяви).
147. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України» підтверджено факт окупації рф території АР Крим.
148. Україна 16 січня 2017 року ініціювала в міжнародному суді ООН (далі – МС ООН) розгляд справи ICSFT & ICERD – про порушення рф Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism) 1999 року та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року.
149. Міжнародний суд ООН (далі – МС ООН) 09 квітня 2017 року застосував тимчасові запобіжні заходи проти російської федерації на вимогу України. Своїм наказом МС ООН, серед іншого, зобов’язав росію «утриматись від вжиття чи підтримання обмежень щодо можливості кримських татар зберегти власні представницькі інституції, включаючи Меджліс», «забезпечити доступ до отримання освіти українською мовою», та закликав сторони не вживати заходів, які б могли загострити спір перед судом, який включає як здійснення дискримінаційних дій на території АР Крим, так і підтримання актів тероризму на сході України.
150. Надалі МС ООН визнано порушення рф Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року через позбавлення дітей в окупованому Криму можливості навчатися українською мовою, оскільки в той спосіб, в який рф реалізує освіту в Криму після 2014 року щодо шкільної освіти українською мовою, вона порушує свої зобов’язання згідно з пунктом 1 (а) статті 2, статтею 5 (e) (v) Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації».
151. МС ООН встановив, що, обмежуючи діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, рф порушила зобов’язання відповідно до пункту 106 (1) (a) Наказу МС ООН від 19 квітня 2017 року про призначення тимчасових заходів у справі. Також визнано, що рф порушила своє зобов’язання утримуватися від будь-яких дій, які могли б загострити або розширити спір з Україною (пункт 106 (2) Наказу від 19 квітня 2017 року), що вказує на тимчасові заходи утриматися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити спір між Сторонами.
152. Європейський суд з прав людини в рішенні від 25 січня 2023 року в справі «Україна і Нідерланди проти Росії» констатував, що поза будь-яким розумним сумнівом на Донбасі були російські військові. На переконання Суду, це було так з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі збройних угруповань та перебували на командних посадах у сепаратистських збройних угрупованнях із самого початку. На переконання Суду, російська федерація здійснювала ефективний контроль над територією «ДНР» та «ЛНР» з квітня 2014 року виключно внаслідок військової присутності.
153. Європейський суд з прав людини 25 червня 2024 року публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами № 20958/14 та № 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень рф прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим і міста Севастополя та порушення прав українських політичних в’язнів.
154. У цьому рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками рф та підконтрольними їй особами прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та протоколами до неї.
155. Ключовим моментом у цьому рішенні є визнання того, що рф діяла з порушенням правил міжнародного гуманітарного права та положень Конвенції, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя.
156. Це означає, що всі так звані закони, постанови, розпорядження, інші акти, що були видані рф та її окупаційними органами, та дії, що вчинялись на їхній підставі, не визнані Європейським судом з прав людини легітимними.
157. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.
158. Події 2014–2024 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та, на переконання Комісії, не потребує доведення.
159. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2024 року № 2993/01/15-24 Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України у своєму листі до Вищої ради правосуддя від 22 серпня 2024 року № 14/5-5935 звернуло увагу на таке:
     1. З огляду на виявлені форми і методи діяльності спецслужб російської федерації можна стверджувати, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України, насамперед із так званої категорії ризику, які відвідували або відвідують тимчасово окуповані території України, територію держави-агресора або її сателітів, є об’єктивно реальними.
     2. В умовах збройної агресії російської федерації проти України, що триває, будь-яка так звана «нагальна потреба» такого виїзду не узгоджується з прогнозованими ризиками і загрозами, насамперед безпосередньо життю і здоров’ю особи (судді/кандидата), а також державній безпеці та національним інтересам України у разі затримання такої особи, її вербування тощо.
160. У згаданому рішенні Вища рада правосуддя покликається на лист Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 29 серпня 2024 року № 222/6/473, в якому вказується на те, що:
     1. Спецслужби держави-агресора постійно проводять заходи, спрямовані на збір інформації, а також створення (документування) компрометуючих матеріалів стосовно громадян України з метою подальшого їх вербування. Ризики вербування громадян, які відвідували територію рф чи тимчасово окуповані території України, значно зростають у зв’язку з високою активністю спецслужб держави-агресора та достатньо широкими їх можливостями.
     2. Громадяни України, які відвідували тимчасово окуповані території України та/або територію рф, підлягали обов’язковим «фільтраційним заходам» спецслужб держави-агресора.
     3. Також попередньо проводиться опитування щодо готовності до конфіденційної співпраці.
     4. Представники органів державної влади (зокрема судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.
161. Отже, з наведеного слідує, що перебування осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території рф з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, вербування спецслужбами держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.
162. Вища рада правосуддя висловила такі застереження щодо відвідування території рф та тимчасово окупованих територій України:
     1. Суддя має усвідомлювати ризики відвідування окупованої рф частини України без нагальної потреби; як це може сприйнятись суспільством та негативно вплинути на авторитет судової влади та влади України загалом, коли носій такої влади добровільно за власною ініціативою їде на окуповану територію, фактично легітимізуючи та визнаючи законність перебування там окупаційних військ і окупаційної адміністрації.
     2. Судді слід усвідомлювати, що в межах окупованих територій збройні формування російської федерації та створені нею окупаційні адміністрації встановили власні контроль і правила. Відвідування окупованої території передбачає, що весь термін перебування на ній особа фактично вимушена жити за правилами окупанта та бути йому підконтрольною.
     3. При перетині адміністративної межі з АР Крим суддя вимушений спілкуватись із російськими «прикордонниками» та «митниками», виконувати їх накази та вимоги, надавати для перевірки документи, що посвідчують його особу та право в’їзду на тимчасово окуповану територію АР Крим.
     4. Окупаційна влада різними методами намагається завоювати підтримку та довіру місцевого населення, підкорити та залякати незгідних. До того ж окупація зазвичай супроводжується інтенсивною пропагандою, підбуренням до зрадницьких вчинків і насильства щодо співвітчизників.
163. Комісія відзначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2024 року № 1207-VIІІ допускав можливість громадян України відвідувати тимчасово окуповану територію України.
164. Проте Комісія звертає увагу на те, що відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
165. Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
166. У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.
167. Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.
168. Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
169. Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
170. Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
171. З урахуванням викладеного Комісія відзначає: хоча відвідування тимчасово окупованих територій України не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування таких територій.
172. У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження у суспільства, що судді у будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
173. На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки у разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.
174. Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
175. Ті обставини, що були зазначені кандидатом та обумовлювали її потребу у відвідуванні тимчасово окупованої території України, на переконання Комісії, не відповідають наведеним вище критеріям.
176. З огляду на викладене Комісія відзначає, що відвідування Панченко Г.В. тимчасово окупованої території України без нагальної потреби свідчать про відсутність у неї чіткої громадянської позиції як судді (кандидата на посаду судді) щодо окупації рф частини України, ігнорування нею порушень росією прав і свобод громадян України на тимчасово окупованій території України, а отже, і про недотримання вимог Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів.
177. Відповідно до пункту 2.13.6 розділу 2 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) у тому числі за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
178. Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя (пункт 2.14 розділу 2 Положення).
179. Пунктом 5.10 розділу 5 Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
180. Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
181. Зазначені дії кандидата хоча й не є протизаконними, проте не відповідають статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Дотримання діючим суддею встановлених державою-агресором норм та правил на тимчасово окупованих територіях, безумовно завдає шкоди авторитету судді та правосуддю загалом.
182. З огляду на відповіді кандидата відсутні критичні та / або невідкладні життєво необхідні обставини, які неможливо було усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю судді на цих територіях.
183. Тому Комісія дійшла висновку про невідповідність Панченко Г.В. критерію доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».
184. Ураховуючи встановлені обставини та висновок про невідповідність кандидата критерію кваліфікаційного оцінювання, кандидат оцінюється у 0 балів за критерієм доброчесності та професійної етики, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення кваліфікаційного оцінювання.
185. Оскільки за результатами дослідження Комісією зазначених обставин кандидат отримала 0 балів, необхідності зниження балів за інші згадані в рішенні обставини немає.
186. Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
187. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої її участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

VІ. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

188. Таким чином, Панченко Г.В. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм доброчесності та професійної етики.
189. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Панченко Галина Вікторівна набрала 435,37 бала.

2. Визнати Панченко Галину Вікторівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                  Сергій ЧУМАК «ЗА»

Члени Комісії                                                                               Андрій ПАСІЧНИК «ПРОТИ»

                                                                                                        Роман САБОДАШ «ЗА»